Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №175/3785/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/3785/25

Провадження № 2/175/950/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСББ «КОСМОС-24» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСББ «КОСМОС-24» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в якому просив суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою квартира АДРЕСА_1 .

Позивач в прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_5 надала до суду заяву в якій позовні вимоги визнала та не заперечувала щодо їх задоволення.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, відзив на позовну заяву відповідачі не подавали.

Третя особа ОСББ «КОСМОС-24» у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовим відправленням №R068036485730, причину неявки суду не повідомила.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою квартира АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Згідно ордеру на жиле приміщення №143 від 31 січня 1989 року ОСОБА_2 отримав право на зайняття житлового приміщення площею 39 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 разом зі своєю сім`єю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Зі змісту довідки №1497 щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою квартира АДРЕСА_1 .

Згідно акту про непроживання осіб за адресою АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2010 року не проживають за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 не проживає за даною адресою з 2003 року.

Окрім того ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є громадянами російської федерації та як зазначає позивач проживають за межами України.

ОСОБА_5 згідно відомостей з Державної прикордонної служби України у 2025 році виїхала з території України та наразі проживає у Польщі.

Факт реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 порушує право ОСОБА_1 на житлове приміщення, оскільки порушує правомочність користування власністю. Позивач бажає визнати відповідачів, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, з можливістю в подальшому здійснювати вільне володіння, користування та розпорядження майном без обтяжень.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Постановою Верховного Суду України від 16 січня 2012 року встановлено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Частиною першою статті 383 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу України закріплені положення відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час (постанова ВСУ від 16.11.2016 року справа №6- 709цс16, постанова ВСУ у справі № 336/1773/17, постанова ВСУ у справі № 182/6536/13-ц).

Відповідно до п.п.2 п. 26 Правил реєстрації місця проживання зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Тобто, для зняття з реєстрації місця проживання достатньо рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно із статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Верховний суд зазначив, що при тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61 -15204св20), від 02 грудні 2020 року у справі № 760/11141/19 (провадження № 61-23066св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 619/40/17 (провадження № 61 -10243св 19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 645/73 74/18 (провадження № 61-10094св20).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не проживають у квартирі АДРЕСА_1 без поважної причини з 2010 року, у позивача ОСОБА_1 виникли перешкоди в користуванні майном, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою квартира АДРЕСА_1 .

У відповідності до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а тому з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн., тобто по 302,80 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 64, 150, 156 ЖК України ст. 15, 16, 317, 319, 379, 391, 405 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСББ «КОСМОС-24» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою квартира АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн., тобто по 302,80 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Озерянська Ж.М.