Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №127/22229/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22229/26

Провадження № 2/127/6101/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22.09.2026 року м. Вінниця

Віницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі секретаря Карпенка А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Позивачка зазначає, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.04.2013 по справі №127/8495/13 шлюб між сторонами було розірвано.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.09.2013 у справі № 127/15668/13 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі по 750 грн. щомісячно, починаючи з 04.07.2013 р. і до досягнення дитиною повноліття. На підставі даного рішення, судом видано виконавчий лист від 16.01.2014 року, який перебуває на виконанні від 21.01.2014 року.

Відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, зобов`язаний законодавством та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина. Розмір аліментів, який стягується з відповідача в сумі 750 грн., не дає можливості забезпечити належний рівень життя, необхідний для розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини, тому дані обставини є підставою для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу, що й стало підставою для звернення позивачкою до суду із даним позовом, в якому вона просить змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначених рішенням суду від 27.09.2013 року та стягувати із відповідача аліменти на її корист на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), який є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів сторін по справі.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року відкрито проваджененя та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію зазначекної вище ухвали разом із копією позовної заяви судом було направлено на адресу місця реєстрації відповідача, рекомендованим поштвоим відправленням з повідомленням.

Ухвалою суду від 27.08.2026 року витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію про те, чи було мобілізовано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби. Якщо так, то зазначити коли, місце його служби, у тому числі надіслати на адресу суду форму №5.

04.09.2026 року до суду надійшла відповідь щодо витребуваної інформації з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка до судового засідання не з`явилась, від представника позивачки - адвоката Вдовцової Л. К. надійшла заява про розгляд справи у її та позивачки відсутності, заявлені вимоги підтримують та просять суд їх задовільнити.

Відповідач до судового засідання повторно не з`явився із невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та оголошеннями на офіційному сайті Судової влади. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ч.ч.1, 2 ст.281 ЦПК України).

За наявності існуючих умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд приходить до висновку про проведення розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.04.2013 року по справі №127/8495/13 було розірвано.

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.03.2011 року.

Рішенням Вінницького міського суду у справі № 127/15668/13-ц з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн. щомісячно, починаючи з 04.07.2013 р. і до досягнення дитиною повноліття.

21.01.2014 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції Летутою І. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №41599855.

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 14.05.2026 вбачається, що місцем проживання спільної неповнолітньої дитини сторін ОСОБА_3 , зареєстроване разом із матір`ю - позивачкою по справі за адресою: АДРЕСА_1 .

Із відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.09.2026 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . На військову службу під час мобілізації, в особливий період не призивався.

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ч. 2 ст.51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманню та матеріальному забезпеченню дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язаний утримувати свою неповнолітню дитину.

Відповідно до ст.12 ЗаконуУкраїни «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Згідно із ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога міститься і в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року.

Тобто зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства, суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

Керуючись принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини, враховуючи те, що відповідач є людиною середнього віку, матеріально забезпечений, беручи до уваги наявність законодавчо визначеної підстави для зміни розміру аліментів, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог та зміну розміру стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 з твердої грошової суми 750 грн. на 1/4 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Отже, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

На вище викладене звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26.08.2020 по справі № 336/1488/19.

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів суд виходить з того, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.

Судом також прийнято до уваги, що обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей покладено на обох батьків.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, на що звернув увагу в п.23 Постанови Пленуму №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України від 15.05.2006.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми платежу (аліментів) за один місяць підлягає негайному виконанню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачка відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а позов задоволено повністю, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1 331,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 150, 181, 182, 183, 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області №127/15668/13-ц, з твердої грошової суми на частку від доходу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання законної сили цього рішення і до повноліття дитини.

Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/115668/13-ц повернути до суду виконаним станом на день набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. в дохід держави.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.09.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: