Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №303/8525/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 303/8525/25 пров. № А/857/43873/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2026 року (головуючий суддя Куцкір Ю.Ю., м. Мукачево, час ухвалення не зазначено, дата складання повного тексту 05.08.2026) у справі № 303/8525/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6041740 від 29.10.2025 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6041740 від 29.10.2025 року.

Позовні вимоги мотивував тим, що 29.10.2025 року в с.Вільхівка, Хустського району Закарпатської області, на автодорозі Н-09, 38 км., позивача було зупинено працівником патрульної поліції. Причину зупинки транспортного засобу поліцейський повідомив ту, що позивач керуючи автомобілем марки Мерседес Бенц, д.н.з.: НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 105 км/год., чим перевищив допустиму швидкість руху в населеному пункті на 55 км., чим порушив п.12.4 ПДР України. Після цього, відповідачем було складено на позивача постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6041740 від 29.10.2025 року.

Із оскаржуваною постановою позивач не згідний, вважає, що постанова підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, порушення, яке позивачу інкримінується. Крім цього, представник позивача посилається також і на той факт, що при складанні такої постанови позивачу не було надано відповідні докази, тобто фото фіксацію із зображенням його автомобіля, державних номерних знаків та водія.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що на наданому відповідачем відеозаписі фіксації правопорушення неможливо чітко ідентифікувати державний номерний знак та марку транспортного засобу безпосередньо в момент вимірювання швидкості. Вказує, що факт не заперечення водієм керування транспортним засобом під час спілкування з поліцейськими не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку надати беззаперечні докази фіксації самого факту перевищення швидкості конкретним автомобілем.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що прилад TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС 000618) використовувався правомірно, має чинне свідоцтво про повірку та криптографічний захист алгоритмом AES, що унеможливлює підробку даних. Відповідач наголошує, що положення статті 251 КУпАП не містять безальтернативної вимоги доводити правопорушення виключно фотознімком із ідеально читабельним номерним знаком, якщо факт правопорушення підтверджується сукупністю інших доказів.

Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися.

Також в порядку частини третьої статті 268, частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6041740 від 29.10.2025 року, слідує, що 29.10.2025 о 14:19:20 год., в с.Вільхівка, дорога Н-09, 38 км., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benc, д.н.з.: НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 105 км/год., при цьому перевищив допустиму швидкість руху в населеному пункті на 55 км/год., чим порушив вимоги п.12.4 ПДР України (а.с. 12).

До відзиву на позовну заяву представник відповідача додав Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/33008 від 20.03.2026 року, фото з Трукам із зображенням автомобіля та визначеної швидкості руху, Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, Лист першого заступника начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, Лист Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Експертний висновок Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, лист ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», Лист ДУ «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» про чинність експертного висновку, Сертифікат перевірки типу.

Під час перегляду відеозапису, наданого представником відповідача до відзиву на позовну заяву, судом було встановлено, що із застосуванням лазерного вимірювача швидкості TruCAM, яким 29.10.2025 року працівником патрульної поліції було зафіксовано перевищення швидкості автомобілем Mercedes-Benc білого кольору в населеному пункті Вільхівка Хустського району на 55 км., тобто швидкість становила 105 км/год. Після цього, працівником поліції було зупинено даний автомобіль.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 4 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (пункт 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306).

Відповідно до ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

На виконання приписів частини п`ятої статті 14 Закону 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону , Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР ), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 , учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (пункт 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306).

Додатково колегія суддів враховує, що фіксація правопорушення здійснювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCAM LTI 20/20. Згідно з наданими відповідачем документами (свідоцтво про повірку №22-01/33008, експертний висновок ДССЗЗІ), вказаний прилад є законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму з автоматичним визначенням координат, часу та фіксацією цілі.

Виробником приладу застосовано алгоритм шифрування AES, що забезпечує контроль цілісності інформації та унеможливлює підробку даних про порушення ПДР від моменту їх фіксації. Відтак, покази вказаного технічного засобу є належним та допустимим доказом у справі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а та від 05 березня 2020 року у справі № 607/7987/17, належним доказом зафіксованого правопорушення є відеозапис, здійснений технічним засобом, який обов`язково зазначений у самій постанові про притягнення до відповідальності.

В оскаржуваній постанові серії ЕНА № 6041740 вказано відповідний технічний засіб TruCAM, за допомогою якого здійснено фіксацію, що відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та узгоджується із зазначеною практикою Верховного Суду.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що через відсутність чіткого зображення номерного знака на дисплеї та фотознімку приладу TruCAM відповідачем не доведено факт керування позивачем транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з матеріалами відеофіксації та фотознімками із лазерного вимірювача швидкості TruCAM та боді-камер поліцейських установлено чітку та безперервну хронологію подій, о 14:19:20 за допомогою приладу TruCAM зафіксовано рух білого позашляховика зі швидкістю 105 км/год на дистанції 364,6 м у населеному пункті с. Вільхівка.

Матеріалами справи підтверджується повний збіг візуальних характеристик цільового транспортного засобу (тип кузова, колір) із автомобілем Mercedes-Benz GLE д.н.з. НОМЕР_1 , який був зупинений патрульною поліцією одразу після фіксації правопорушення.

Із запису відеореєстратора патрульного з 14:20:20 чітко вбачається, що за кермом зупиненого автомобіля перебував саме позивач ОСОБА_1 .

Хронологічна послідовність та мінімальний часовий розрив в одну хвилину між вимірюванням швидкості та початком відеофіксації спілкування з водієм, відсутність у потоці інших транспортних засобів з аналогічними ознаками, а також відсутність заперечень позивача щодо факту керування вказаним авто на даній ділянці дороги у момент зупинки, утворюють достатній і взаємопов`язаний комплекс доказів. Усі зібрані докази чітко й безсумнівно підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем надано сукупність беззаперечних та належних доказів (відеозапис фіксації, документи про повірку та атестацію приладу), які спростовують твердження позивача про відсутність складу правопорушення. Натомість позивач не надав жодних доказів, які б піддавали сумніву точність вимірювання швидкості або підтверджували б неможливість руху з вказаною швидкістю.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну правову оцінку наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 241, 242, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2026 року справі №303/8525/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель