Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №380/14217/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14217/25 пров. № А/857/21730/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року (суддя – Морська Г.М., м.Львів) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Енерджі Груп» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Енерджі Груп" (далі ТОВ "Мартін Енерджі Груп", товариство, позивач) у липні 2025 року звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2025 №30303/13-01-04-04.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі пальним. За перший квартал 2025 року позивач сплатив 720000 грн авансових внесків податку на прибуток. Згідно даних Декларації ТОB «МАРТІН ЕНЕРДЖІ ГРУП» задекларовано об`єкт оподаткування (рядок 04 Декларації) збиток у сумі 1 164 249 грн, податок на прибуток (рядок 06 Декларації) – 0 грн, зменшення нарахованої суми податку (рядок 16 Декларації) 720 000 грн, податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 17 Декларації) в сумі «-720 000» грн податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 19 Декларації) в сумі «-720 000» гривень.

За наслідком проведення камеральної перевірки товариства, посадовою особою ГУ ДПС у Львівській області складено акт від 10.06.2025 №25835/13-01-04 04/43759280 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток щодо виявлених помилок (порушень) ТОВ «МАРТІН ЕНЕРДЖІ ГРУП». Як вбачається з акта перевірки, ТОВ «МАРТІН ЕНЕРДЖІ ГРУП» порушено вимоги п.п. 141.14.3. п. 141.14. ст. 141 ПК України, а саме: зменшено податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємства, розраховані за результатами І кварталу 2025 року, у сумі, що перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) період. За результатами перевірки прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Стверджує, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідачем неправомірно встановлено неможливість зменшення суми нарахованого податку на прибуток на суму авансового внеску, сплаченого у І кварталі 2025 року, що призводить до подвійного нарахування податкового зобов`язання за один і той самий податковий період та не враховує реального фінансового результату платника податку (збитків позивача) та тієї обставини, що авансові платежі є невід`ємною частиною податку на прибуток.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.07.2025 №30303/13-01-04-04.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що законодавець прямо передбачив обов`язковість сплати фіксованих авансових внесків незалежно від фінансових результатів діяльності, тобто навіть у разі отримання збитків. Зазначає, що нормами пп. 141.14.3 п. 141.14 ст. 141 ПК України прямо передбачено, що сума авансових внесків з податку на прибуток може бути зарахована в рахунок зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток виключно в межах суми такого нарахованого податкового зобов`язання за відповідний звітний період. Попри це, дане твердження не передбачає можливості зменшення податкового зобов`язання у разі його відсутності, а також не надає платнику права формувати від`ємне значення або переплату за рахунок авансових внесків у випадку, коли податкове зобов`язання з податку на прибуток не виникло.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ГУ ДПС у Львівській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75. 1 статті 75 у порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «Мартін Енерджі Груп» податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2025 року, за результатами якої складений акт від 10.06.2025 №25835/13-01-04-04.

За наслідком проведення камеральної перевірки товариства, посадовою особою ГУ ДПС у Львівській області складено акт від 10.06.2025 №25835/13-01-04 04/43759280 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток щодо виявлених помилок (порушень) ТОВ «МАРТІН ЕНЕРДЖІ ГРУП».

Актом перевірки встановлено: «… Відповідно до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального ТОВ "МАРТІН ЕНЕРДЖІ ГРУП"(ЄДРПОУ 43759280) має 4 діючих ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним. Згідно з даними Інтегрованої картки платника ІКС «Податковий блок» ТОВ "МАРТІН ЕНЕРДЖІ ГРУП"(ЄДРПОУ 43759280) сплачено авансових внесків з податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним (код класифікації доходів бюджету 11021800) (далі - авансовий внесок): 20.01.2025 -240 000 грн; 19.02.2025 - 240 000 грн; 19.03.2025 - 240 000 гривень. Згідно даних Декларації ТОВ "МАРТІН ЕНЕРДЖІ ГРУП"(ЄДРПОУ 43759280) задекларовано об`єкт оподаткування (ряд 04 Декларації) - збиток у сумі 1 164 249 грн, податок на прибуток (ряд 06 Декларації) - 0 грн, зменшення нарахованої суми податку (ряд 16 Декларації) 720 000 грн, податок на прибуток за звітний (податковий) період (ряд 17 Декларації) в сумі «-720 000» грн податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (ряд 19 Декларації) в сумі «-720 000» гривень. Отже, платником при відсутності податкового зобов`язання з податку на прибуток за результатами діяльності за І квартал 2025 року зменшено такі зобов`язання на суму сплачених авансових внесків. Камеральною перевіркою встановлено, що ТОВ "МАРТІН ЕНЕРДЖІ ГРУП" (ЄДРПОУ 43759280) неправомірно зменшено суму нарахованого податку на прибуток за І квартал 2025 року на суму, авансового внеску з податку на прибуток сплаченого у І кварталі 2025 року в розмірі 720 000 грн, оскільки сплачені авансові внески перевищують суму нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток за І квартал 2025 року, що суперечить нормам підпункту 141.14.3. пункту 141.14. статті 141 Кодексу . Таким чином, в порушення підпункту 141.14.3. пункту 141.14. статті 141 Кодексу ТОВ "МАРТІН ЕНЕРДЖІ ГРУП"(ЄДРГІОУ 43759280) зменшено податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, розраховані за результатами І кварталу 2025 року, у сумі, що перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) період…».

На підставі вищезазначеного акта перевірки податковим органом 02.07.2025 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №30303/13-01-04-04 на загальну суму 720 000 грн 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що у випадку позивача оподаткування здійснюється лише за І квартал 2025 року, а не за 2025 рік загалом. Відтак, норма абзацу третього п.п.141.14.3. п. 141.14. ст. 141 ПК України не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки стосується заборони перенесення авансових платежів у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів лише якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного (податкового) року, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) рік.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підп.9.1.1 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.

Згідно з підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 4.1.2 п.4.1 ст.4 ПК України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 136.1 ст.136 ПК України передбачено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до п.137.12 ст.137 ПК України платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов`язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Авансові внески та податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, визначаються у порядку, передбаченому пунктом 141.14 статті 141 цього Кодексу.

Так, пунктом 141.14 ст.141 ПК України встановлено особливості оподаткування діяльності з роздрібної торгівлі пальним.

Згідно з підп.141.14.1 п.141.14 ст.141 ПК України платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, сплачують щомісяця не пізніше двадцятого числа поточного місяця авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, у розмірі, визначеному підпунктом 141.14.2 цього пункту.

Відповідно до підп.141.14.2 п.141.14 ст.141 ПК України авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачується за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця: а) у розмірі 60 тисяч гривень за кожне місце, крім випадків, передбачених підпунктами «б» і «в» цього підпункту; б) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація виключно скрапленого газу, у розмірі 30 тисяч гривень за кожне місце; в) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація кількох видів пального і при цьому частка реалізації скрапленого газу в літрах, приведених до температури 15° C у загальному обсязі реалізованого протягом попереднього місяця пального, становить 50 і більше відсотків, у розмірі 45 тисяч гривень за кожне місце.

Підпунктом 141.14.3 п.141.14 ст.141 ПК України передбачено, що авансові внески з податку на прибуток підприємств, сплачені відповідно до цього пункту, є невід`ємною частиною податку на прибуток. Сплачена протягом звітного (податкового) періоду сума авансових внесків з податку на прибуток підприємств зменшує податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, розраховані за результатами такого звітного (податкового) періоду за базовою (основною) ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, у сумі, що не перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) період. У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного (податкового) року, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) рік, сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів. Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток не підлягає поверненню платнику податку як надміру та/або помилково сплачені податкові зобов`язання, не може бути зарахована в рахунок інших податків і зборів (обов`язкових платежів) та на неї не поширюється дія положення статті 43 цього Кодексу.

Пунктом 141.14 ст.141 ПК України доповнено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 №4015-IX.

Відповідно до п.112.1 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у випадках, не пов`язаних із встановленням фактів, визначених пунктом 123.2 цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем підп.141.14.3 п.141.14 ст.141 ПК України, а саме про зменшення позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток за І квартал 2025 року на суму авансового внеску сплаченого у І кварталі 2025 року (720 000 грн), тобто у сумі, що перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) період.

Оскільки за наслідками І кварталу 2025 року позивачем задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування (збиток) та нульове податкове зобов`язання з податку на прибуток, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач не мав права зменшувати податкові зобов`язання на суму сплачених авансових внесків, унаслідок чого визначив занижене податкове зобов`язання у сумі 720000 грн та застосував штрафну санкцію.

При цьому, спір між сторонами зводиться до різного тлумачення підп.141.14.3 п.141.14 ст.141 ПК України у ситуації, коли платник податку, який здійснює роздрібну торгівлю пальним, за наслідками звітного (податкового) року має від`ємне значення об`єкта оподаткування (збиток) та нульове податкове зобов`язання з податку на прибуток, однак протягом такого року сплатив авансові внески за місця роздрібної торгівлі пальним.

Позивач вважає, що така сплата надає йому право на відповідне зменшення (обнулення) розрахунку, а відповідач що зменшення податкових зобов`язань на суму авансових внесків є можливим лише у межах нарахованого податкового зобов`язання, тобто за наявності прибутку.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що підп.141.14.3 п.141.14 ст.141 ПК України чітко та однозначно врегульовує наслідки сплати авансових внесків за наявності та за відсутності нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Наведеною нормою встановлено, що сплачена протягом звітного періоду сума авансових внесків зменшує податкові зобов`язання з податку на прибуток лише у сумі, що не перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) період. Тим самим законодавець обмежив розмір такого зменшення межами фактично нарахованого податкового зобов`язання.

Наслідки перевищення суми авансових внесків над сумою нарахованого зобов`язання також визначені цією ж нормою, зокрема: сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів, не підлягає поверненню платнику як надміру та/або помилково сплачена, не може бути зарахована в рахунок інших податків і зборів, а на неї не поширюється дія статті 43 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що ситуація, за якої платник податку сплатив авансові внески, проте за наслідками звітного року не отримав прибутку і не має нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, прямо охоплюється підп.141.14.3 п.141.14 ст.141 ПК України. У такому разі сплачені авансові внески не зменшують податкових зобов`язань (оскільки їх нараховано у нульовому розмірі), не переносяться на наступні періоди та не повертаються платнику. Отже, у позивача за наслідками 2025 року, у якому нараховане податкове зобов`язання з податку на прибуток становить 0 грн, було відсутнє право зменшувати таке зобов`язання на суму сплачених авансових внесків 720 грн, а відображення у рядку податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 17 Декларації) в сумі « -720 грн», нарахований за результатами останнього (звітного ) податкового періоду (рядок 19 Декларації) в сумі «-720 грн», не відповідає приписам наведеної норми.

Апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що авансові внески є невід`ємною частиною податку на прибуток, а тому за відсутності прибутку не можуть утримуватися.

Системний аналіз підп.141.14.3 п.141.14 ст.141 ПК України свідчить, що законодавець свідомо визначив базою для нарахування авансового внеску не фінансовий результат діяльності, а факт наявності місця роздрібної торгівлі пальним, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а розмір внеску поставив у залежність від кількості таких місць, а не від отриманого прибутку.

Посилання позивача на наявність правової колізії між п.136.1 ст.136 ПК України, який передбачає оподаткування реального прибутку, та п.141.14 ст.141 цього Кодексу, який зобов`язує сплачувати авансовий внесок незалежно від прибутковості діяльності, колегія суддів вважає безпідставним.

Пункт 141.14 ст.141 ПК України є спеціальною нормою, що встановлює особливості оподаткування діяльності з роздрібної торгівлі пальним, тоді як положення ст.ст.134-137 цього Кодексу визначають загальний порядок оподаткування податком на прибуток. За правилами вирішення конкуренції загальної та спеціальної норм у разі їх одночасного застосування до одних правовідносин пріоритет має спеціальна норма. Відтак, наявність спеціального механізму сплати авансових внесків за місця роздрібної торгівлі пальним не змінює та не скасовує загальних положень щодо об`єкта оподаткування, а лише встановлює додатковий обов`язок для окремої категорії платників.

Оскільки суд не встановив колізії чи неоднозначного (множинного) трактування підп.141.14.3 п.141.14 ст.141 ПК України, відсутні й підстави для застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченої підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 та п.56.21 ст.56 ПК України. Для застосування цієї презумпції необхідним є виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, що випливають із неоднозначності норми, тоді як у цій справі норма підп.141.14.3 п.141.14 ст.141 ПК України має однозначний зміст і прямо визначає наслідки сплати авансових внесків за відсутності нарахованого податкового зобов`язання.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.02.2021 у справі №380/671/20, на яку посилається позивач, стосуються загальних умов застосування наведеної презумпції та не спростовують викладеного, оскільки будь-якої неоднозначності правового регулювання у цій справі судом не встановлено.

Доводи позивача про подвійне фінансове навантаження, так як визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням сума відповідає раніше сплаченим авансовим внескам, ґрунтуються на неправильному розумінні змісту такого рішення. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі заниженого податкового зобов`язання (720000 грн) та штрафну санкцію (72000 грн), що є наслідком неправомірного зменшення позивачем податкових зобов`язань на суму авансових внесків, а не повторним стягненням самих авансових внесків. Розмір донарахування зумовлений показниками поданої позивачем декларації, зокрема відображеним у рядку 19 значенням «-720000 грн», та не свідчить про повторне покладення на позивача обов`язку сплатити авансові внески.

Щодо застосування штрафної санкції суд зазначає, що згідно з п.123.1 ст.123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання. Оскільки судом встановлено правомірність визначення відповідачем заниженого податкового зобов`язання у сумі 720000 грн, застосування штрафної санкції у розмірі 72000 грн (10 відсотків) відповідає наведеній нормі. При цьому, підстав для висновку про відсутність вини позивача у розумінні п.112.1 ст.112 ПК України судом не встановлено.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.07.2025 №30303/13-01-04-04 є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України. Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатися підставами для його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, не надав оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року справі №380/14217/25 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 02.07.2025 №30303/13-01-04-04 – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало