Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 16 вересня 2026 р.
Справа: №466/3592/26
Суддя: Димарчук Тетяна Миколаївна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 466/3592/26 пров. № А/857/40312/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді – Димарчук Т.М.,
суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,
за участю секретаря судового засідання – Чорної І.Б.,
представника позивача – Давидюка О.М.,
представника відповідача – Зими С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 липня 2026 року (суддя – Луців-Шумська Н.Л., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у квітні 2026 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 28 від 15.01.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає постанову протиправною та необґрунтованою, оскільки: він перебуває на військовому обліку за місцем свого постійного проживання у м. Харкові, своєчасно оновлював військово-облікові дані та має чинне право на відстрочку від мобілізації у зв`язку з інвалідністю ІІІ групи; не проживав за адресою в Івано-Франківській області, на яку посилається відповідач як на підставу притягнення до відповідальності; у його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП; постанова винесена з порушенням правил територіальної підвідомчості, оскільки навіть за версією відповідача правопорушення могло бути вчинене на території Івано-Франківської області, а не м. Львова; відповідач мав можливість отримати необхідні персональні дані з державних реєстрів, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП виключає адміністративну відповідальність; під час притягнення до адміністративної відповідальності були допущені істотні порушення процедури та перевищення повноважень посадовими особами ТЦК та СП.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивач у справі не порушував жодних обов`язків щодо військового обліку, своєчасно та в повному обсязі повідомляв ТЦК та СП за своїм місцем реєстрації місця проживання про актуальні анкетні дані, стан свого здоров`я, скористався правом на відстрочку від мобілізації. Станом на момент прийняття рішення, що оскаржується, позивач перебував (і перебуває і зараз) на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що не проживав за адресою в Івано-Франківській області, на яку посилається відповідач як на підставу притягнення до відповідальності, відтак у його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 11.01.2026 офіцером групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 був складений протокол №28 про адміністративне порушення, у відповідності до якого 11.01.2026 о 11.00 год ОСОБА_1 був доставлений у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Як з`ясувалось, останній змінив місце проживання і не став на облік у ТЦК та СП протягом 7 днів, чим порушив вимоги ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну, в особливий період, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
15.01.2026 відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 було винесено оскаржувану постанову №28 по праві про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, у якій вказано, що громадянин ОСОБА_1 , 11.01.2026 доставлений у ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку із зміною місця проживання як внутрішньо переміщеної особи та з 15.05.2025 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ОСОБА_1 не став на військовий облік у встановлений законом строк за новим місцем проживання. Таким чином своїми діями, вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. До нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.
З долучених до позовної заяви доказів вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 10.05.2024, що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .
Згідно військово-облікового документу з Резерв +, позивач є військовозобов`язаним.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що після взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 мав обов`язок в семиденний строк прибути із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік. Цього ним зроблено не було. Таким чином своїми діями позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, а відтак до нього правомірно застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі за текстом - Закон № 2232-XII).
За приписами частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини першої-п`ятої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами частин першої п`ятої статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Персонально-якісний облік військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України покладається на Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України покладається на відповідний підрозділ розвідувальних органів України. Персонально-первинний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.
За ч. 4 ст. 37 Закону № 2232-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі за текстом - Порядок № 1487). Він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
У Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» зазначено: « 1. Призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; … 7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік».
Відповідно до п.5 «Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого 16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України №559 (надалі - «Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів»), військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
За наявними в матеріалах справи даними судом встановлено, що позивач 18.06.2008 зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з витягу з реєстру територіальної громади, сформованого 29.03.2024.
Згідно відповіді №2817259 від 01.06.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебував на обліку внутрішньо переміщена особа з 15.07.2022 за адресою: АДРЕСА_1 . Йому УП СЗН Болехівської міської ради видало довідку від 15.07.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
ОСОБА_1 11.01.2026 самостійно знявся з обліку ВПО через «Дію».
Позивачем та його представником не спростовано правильність вказаних відомостей Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Твердження про те, що ОСОБА_1 не був внутрішньо переміщеною особою, не обліковувався і не проживав за адресою: АДРЕСА_1 не спростовуються жодними доказами.
Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції, що після взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 мав обов`язок в семиденний строк прибути із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Однак позивачем не було вчинено таких дій.
Позивач не довів дотримання ним вимог чинного законодавства щодо військового обліку за місцем своєї реєстрації.
З матеріалів справи вбачається порушення позивачем приписів пп.1, пп.7 п.1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та приписів частини 3,4 статті 37 Закону № 2232-XII, тому відповідач мав законні підстави для відображення у Реєстрі інформації про порушення, що полягає у невиконанні позивачем прямого обов`язку, встановленого для військовозобов`язаних щодо прибуття в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання (як внутрішньо-переміщена особа) до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно був доставлений 11.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 у зв`язку з тим, що відповідно до довідки з АІС «Оберіг» 06.01.2026 на адресу відділу поліції № 1 (Індустріальний) Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області скероване звернення про порушення позивачем ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2233-ХІІ від 25.03.1992 (із внесеними змінами та доповненнями), а саме: не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО (внутрішньо переміщеної особи).
За даними АІС така реєстрація мала місце 15.05.2025 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач був ознайомлений із протоколом № 28 про адміністративне правопорушення, складеним щодо нього 11.01.2026 і отримав його другий примірник, про що свідчить його особистий підпис, однак не висловив заперечень щодо вказаних у протоколі обставин.
Крім того, особистий підпис позивача у протоколі № 28 про адміністративне правопорушення від 11.01.2026 свідчить, що йому було повідомлено, що розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення відбудеться 15.01.2026 об 11 год. 00 хв. в кабінеті № 21 ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_3 . Однак у зазначені годину та день позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився.
Матеріали справи містять відомості щодо скасування позивачем самостійно через «Дію» статусу внутрішньо-переміщеної особи 11.01.2026, тобто в день складання протоколу №28 про адміністративне правопорушення від 11.01.2026.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_9 (вих. № ю/2461 від 09.06.2026), у відповідь на запит ІНФОРМАЦІЯ_10 надіслано копії облікової карти та витягу з АІТС «Оберіг» щодо ОСОБА_1 , з якого вбачається, що на ім`я позивача 15.05.2025 створено довідку ВПО. 06.01.2026 мало місце редагування довідки ВПО, а 15.01.2026 посвідчення було видалене на основі даних з ЕІССС.
Вказані обставини підтверджують, що до 11.01.2026 відомості про позивача як про внутрішньо переміщену особу за адресою: АДРЕСА_1 , містилися в державних реєстрах та були чинними.
Як правильно вказує суд першої інстанції, доказів того, що зазначена інформація була внесена помилково, оскаржувалася позивачем або була скасована в установленому законом порядку до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
Посилання позивача на те, що він фактично перебував у місті Харкові, проходив лікування, здійснював підприємницьку діяльність та отримував пенсійні виплати, самі по собі не спростовують факту його реєстрації як внутрішньо переміщеної особи за адресою у с. Тисів та не звільняють його від обов`язку дотримання правил військового обліку.
Щодо доводів про відсутність у відповідача повноважень на розгляд справи, слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 255 КУпАП уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210 КУпАП.
Матеріалами справи встановлено, що факт вчинення правопорушення був виявлений саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким було складено протокол та здійснено розгляд справи у межах наданих законом повноважень.
У протоколі та постанові належним чином зазначено обставини правопорушення, час, місце його вчинення та виявлення.
Крім того, суд враховує правову природу порушення правил військового обліку як триваючого адміністративного правопорушення.
У листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 № 22-34-1465 зазначено, що триваючим адміністративним правопорушенням є проступок, пов`язаний із тривалим невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, який припиняється виконанням відповідного обов`язку або притягненням особи до відповідальності.
Невиконання позивачем обов`язку стати на військовий облік за новим місцем проживання у семиденний строк має ознаки саме триваючого правопорушення, а тому доводи позивача про відсутність територіальної компетенції відповідача є безпідставними. Також суд відхиляє посилання позивача на примітку до статті 210 КУпАП.
Вказана норма передбачає незастосування відповідальності у разі можливості отримання держателем Реєстру «Оберіг» певних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами.
Однак, як правильно вказує суд першої інстанції, предметом правопорушення у цій справі є не ненадання або неоновлення персональних даних, а невиконання встановленого законом обов`язку особисто прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та стати на військовий облік після зміни місця проживання.
Отримання певної інформації з державних реєстрів не звільняє військовозобов`язаного від виконання такого обов`язку та не виключає складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду справи відповідач довів наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, а постанова № 28 від 15.01.2026 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Доводи апелянта є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 липня 2026 року у справі №466/3592/26 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Т. М. Димарчук
судді Р. М. Москаль
П. І. Сало
Повне судове рішення складено 22.09.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua