Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №260/8259/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8259/25 пров. № А/857/25348/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С.М.

суддів -Боршовського Т.І.

Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 260/8259/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішення м. Ужгород

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїПлеханова З.Б.

дата складання повного тексту рішенняНе зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 260/8259/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.10.2025 року розміру пенсії та не обчислення розміру пенсії, як інваліду II групи внаслідок аварії на ЧАЕС, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, на підставі виданих Галузевим державним архівом Міністерства оборони України архівних довідок № 67288/1 від 01.03.2012 року, № 67288 від 01.03.2012 року, № 51/1/7532 від 22.10.1998 року (вик. вх. № 1/9613 від 13.09.1996 року) та не застосування додаткового розрахунку (за зону - 3 підвищеної радіації), виданого Галузевим державним архівом Міністерства оборони України на ОСОБА_1 № 51/1/7532 від 22.10.1998 року за період з 11.12.1987 року по 15.02.1988 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2025 року ОСОБА_1 , як інваліду II групи внаслідок аварії на ЧАЕС, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, на підставі виданих Галузевим державним архівом Міністерства оборони України архівних довідок № 67288/1 від 01.03.2012 року, № 67288 від 01.03.2012 року, № 51/1/7532 від 22.10.1998 року (вик. вх. № 1/9613 від 13.09.1996 року), застосувавши додатковий розрахунок (за зону - 3 підвищеної радіації), виданий Галузевим державним архівом Міністерства оборони України на ОСОБА_1 № 51/1/7532 від 22.10.1998 року за період з 11.12.1987 року по 15.02.1988 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що пенсію позивачу обчислено на підставі довідки про заробітну плату №67288/1 від 01.03.2012 року, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України. При перевірці правильності нарахування пенсії, згідно наявних серед матеріалів пенсійної справи документів Головним управлінням виявлено, що архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №67288/1 від 01.03.2012 року не може бути врахована, оскільки вона не містить інформацію про грошове забезпечення, яке виплачувалося безпосередньо за роботу в зоні відчуження. Відповідачем здійснено запит до Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України щодо надання уточнюючих довідок про грошове забезпечення та копії первинних документів (відомостей, особової картки тощо) для можливості підтвердження та визначення вірного розміру вищевказаних виплат. Враховуючи вищенаведене, до надходження відповіді на вищезазначений запит Головного управління з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України необхідно впорядкувати матеріали пенсійної справи а саме: з 01.08.2025 року обчислити розмір пенсії відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року, із заробітної плати, визначеної в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Щодо позовної вимоги про застосування додаткового розрахунку (за зону - 3 підвищеної радіації) виданого Галузевим державним архівом Міністерства оборони України на ОСОБА_1 за №51/1/7532 від 22.10.1998 р. скаржник зазначає, що згідно паспортних даних позивач - « ОСОБА_1 », а в архівній довідці з додатковим розрахунком №51/1/7532 від 22.10.1998 р. зазначено - « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно зменшено ОСОБА_1 з 01.10.2025 року розмір пенсії та не обчислено розмір пенсії, як інваліду II групи внаслідок аварії на ЧАЕС, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, на підставі виданих Галузевим державним архівом Міністерства оборони України архівних довідок № 67288/1 від 01.03.2012 року, № 67288 від 01.03.2012 року, № 51/1/7532 від 22.10.1998 року (вик. вх. № 1/9613 від 13.09.1996 року) та не застосовано додаткового розрахунку (за зону - 3 підвищеної радіації), виданого Галузевим державним архівом Міністерства оборони України на ОСОБА_1 № 51/1/7532 від 22.10.1998 року за період з 11.12.1987 року по 15.02.1988 року.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до довідки від 14.04.2022 року № 2106-7000672289 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Починаючи з 01.02.2024 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Закарпатській області, є особою із інвалідністю ІІ групи внаслідок аварії на ЧАЕС, та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Пенсію позивачу обчислено на підставі довідки про заробітну плату № 67288/1 від 01.03.2012 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року №260/4081/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області було задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження з 20.03.2024 розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 20.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Разом з тим, як зазначає відповідач у листі-відповіді від 02.05.2025 року, при перевірці правильності нарахування пенсії, згідно наявних серед матеріалів пенсійної справи документів, ГУ ПФУ в Закарпатській області було виявлено, що архівна довідка Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України № 67288/1 від 01.03.2012 року не може бути врахована, оскільки вона не містить інформацію про грошове забезпечення, яке виплачувалося безпосередньо за роботу в зоні відчуження.

Також, листом від 15 серпня 2025 року відповідач повідомив позивача, що рішення суду від 05.11.2024 року № 260/4081/24 обліковане у електронній пенсійній справі. При перевірці правильності нарахування пенсії, згідно наявних серед матеріалів пенсійної справи документів виявлено, що інформацію в наявних довідках про розмір отриманого, підвищеного грошового забезпечення військовослужбовця, який є основою для проведення розрахунку пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» наявна розбіжність в сумі встановленого розміру окладу по військовому званню та посадового окладу. Враховуючи вищенаведене, листом Головного управління від 16.06.2025 року здійснено запит до Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України щодо надання уточнюючих довідок про грошове забезпечення та копії первинних документів для можливості підтвердження та визначення вірного розміру вищевказаних виплат. Вищевказаний лист було повернуто, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Листом Головного управління від 22.07.2025 року здійснено повторний запит до Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України за дійсною адресою вищезазначеної установи.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи, зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга статті 22), що забороняється внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина (частина перша статті 157). Не допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в разі прийняття нових або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22).

Отже, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Виняток із цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Тож, захист фундаментальних прав і свобод конкретних людей, які зазнали негативного впливу з боку держави не має бути ілюзорним.

Згідно із статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII визначає, що Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.

Також вказаний закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ).

Суд звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018, у пункті 3 якого він указав, що виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров`я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян.

Отже, виконання державою обов`язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема у сферу охорони здоров`я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров`я людини, що пов`язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян.

Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018).

Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави» (пункт 4 мотивувальної частини).

У рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).

Відтак, скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки ці норми Конституції України зобов`язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

При цьому, у пункті 6 рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України вказав на те, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей.

Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону №796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Частиною першою статті 1 Закону № 796-ХІІ обумовлено, що закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно із статтею 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.

Частиною 1 статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

На реалізацію повноважень, передбачених статтею 54 Закону №796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі - Порядок № 1210).

Порядок № 1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.

У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 і від 26 вересня 2012 року № 886» внесено зміни до пункту 9 Порядку № 1210, згідно з якими пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 01.12.2022, у разі доцільності, визначаються з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за наведеною у цьому пункті формулою.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Довідка про заробітну плату за період роботи у зоні відчуження видається виключно підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами та підписуються керівником і головним бухгалтером.

В разі якщо особам, які в 1986-1990 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження, не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених законодавством розмірів, на підставі первинних документів підприємство, установа чи організація, які відряджали працівника в зону відчуження (або його правонаступник) згідно з чинним законодавством проводить перерахунок заробітної плати і надає довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органів Пенсійного фонду для перерахунку розміру пенсії.

Нарахована чи донарахована заробітна плата не виплачується, а враховується тільки для розрахунку пенсії. Суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження беруться для розрахунку пенсії якщо вони були виплачені до 1992 року.

Як зазначив суд першої інстанції, позивач є особою із інвалідністю II групи внаслідок аварії на ЧАЕС, та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Пенсія позивачу була перерахована з 2012 року та обчислена органом ПФУ, згідно архівних довідок № 67288/1 від 01.03.2012 р. (за грудень 1987 р. - 683 руб. 87 коп.); № 67288 від 01.03.2012 р.; № 51/1/7532 від 22.10.1998 р., виданих Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України.

Разом з тим, при перевірці правильності нарахування пенсії, згідно наявних серед матеріалів пенсійної справи документів, ГУ ПФУ в Закарпатській області було виявлено, що архівна довідка Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України № 67288/1 від 01.03.2012 року не може бути врахована, оскільки вона не містить інформацію про грошове забезпечення, яке виплачувалося безпосередньо за роботу в зоні відчуження.

Так, досліджуючи питання участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, колегія суддів вказує на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , з якої був направлений на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС до в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується архівними довідками від 22.10.1998 р. та від 01.03.2012 р. та посвідченням особи серії НОМЕР_3 . Згідно вказаного посвідчення особи, позивач призначений командиром роти військової частини НОМЕР_1 . Позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в межах 30 км. зони, в період з 11.12.1987 р. по 15.02.1988 р., та отримав дозу опромінення 9.590 рентген.

Також, участь позивача з ліквідації наслідків на аварії ЧАЕС, підтверджує довідка № 51/1/7532 від 22.10.1998 р., згідно якої по документам в/ч НОМЕР_2 позивач був призваний на збори і у складі частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 11.12.1987 р. (наказ № 345 від 11.12.1987) по 15.02.1988 р. (наказ № 46 від 15.02.1988 р.). Дані виїзду в зони (населені пункти): зона №3: грудень 12-31, січень 2-27.29,30,31, лютий 1-15.

Крім цього, згідно архівної довідки від 01.03.2012 р. № 67288 встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 11.12.1987 р. (наказ № 346) по 15.02.1988 р. (наказ № 46). Дані виїзду в зони (населені пункти): зона №3: грудень 12-31, січень 2-27.29,30,31, лютий 1-15.

Військова частина НОМЕР_1 , є частиною, в якій позивач проходив службу, та був назначений командиром роти. Військова частина НОМЕР_2 , це частина, в яку позивач був направлений приймати участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 11.12.1987 р. по 15.02.1988 р.

В архівній довідці військової частини НОМЕР_2 № 67288/1 від 01.03.2012 р., відображені нарахування грошового забезпечення позивачу з грудня 1987 р. по лютий 1988 р., в наступних розмірах:

у грудні 1987 р. розмір окладу за військовим званням – 361,29, розмір посадового окладу – 322,58 (всього 683,87);

у січні 1988 р. розмір окладу за військовим званням – 130,97, розмір посадового окладу – 116,94 (всього 247,91);

у лютому 1988 р. розмір окладу за військовим званням – 72,41, розмір посадового окладу – 64,66 (всього 137,07).

Згідно архівної довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2012 р. № 80598, позивачу нараховано грошове забезпечення за грудень 1987 р. - березень 1988 р., з розрахунку:

у грудні 1987 р. розмір окладу за військовим званням - 140,00, розмір посадового окладу – 145,00;

у січні-березні 1988 р. розмір окладу за військовим званням – 140,00, розмір посадового окладу - 145,00.

Судом першої інстанції вірно враховано, що дана довідка є довідкою військової частини, де позивач проходив службу за основним місцем, та був призначений командиром роти даної військової частини, за яким зберігалась заробітна плата-грошове забезпечення та до якої позивач повернувся, після ліквідації наслідків на аварії ЧАЕС. Тобто, за основним місцем роботи (несення служби) зберігалася заробітна плата, яка після повернення позивачу була виплачена.

Відтак, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про наявність розбіжностей у вказаних вище довідках, з підстав наведених вище.

Щодо не врахування відповідачем довідки - розрахунку за № 51/1/7532 від 22.10.1998 р. про додатковий розрахунок заробітної плати позивача за січень та лютий 1988 р., оскільки під час розрахунку доплати через передачу начальником фінансової служби військової частини НОМЕР_2 , було здійснено технічну помилку, а саме не правильно вказано ім`я позивача – « ОСОБА_3 », замість правильного – « ОСОБА_4 », то колегія суддів звертає увагу, що на таку технічну помилку, вказаним начальником було надано пояснення про те, що різниця у зазначені імені позивача є технічною помилкою, яка не впливає на зміст документів.

Крім цього, з архівної довідки від 18.09.2025 р. № 16, виданої Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України вбачається, що в перевірених книгах алфавітного обліку військовослужбовців, які знаходились на спеціальних зборах по ліквідації насідків аварії на Чорнобильській АЕС військової частини НОМЕР_2 за період з 29 лютого 1987 року по 29 липня 1988 року значиться один військовослужбовець з прізвищем ім`ям та по батькові ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що під час призначення позивачу пенсії та до вересня 2025 року зауважень до вказаних довідок у органу Пенсійного фонду не було, відтак здійснюючи перерахунок пенсії у бік зменшення з вересня 2025 року без урахування вказаних вище довідок, орган Пенсійного фонду порушив принцип належного урядування.

Так, Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі №294/220/14-ц зазначив, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в ухвалі від 8 листопада 2019 року у справі № 815/1226/18 Верховний Суд зазначив, що принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до пенсійних спорів, адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Сферою відповідальності саме держави є те, щоб пенсія була призначена особі вчасно та у правильному розмірі, а також виплачувалася та перераховувалася у напрямку збільшення без будь-яких затримок. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок «неналежного урядування».

В ухвалі від 2 квітня 2019 року у справі № 510/1286/16-а Верховний Суд також зазначив про порушення принципу належного урядування, оскільки порушення прав позивача на соціальне забезпечення сталося з причини неналежного виконання службовими особами держави своїх посадових обов`язків.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач порушив принцип належного урядування та порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, здійснивши з 01.10.2025 перерахунок пенсії без урахування вказаних вище довідок, а відтак такі дії є протиправними.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині задоволення позову, та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, в цій частині, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 260/8259/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос