Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №380/542/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/542/25 пров. № А/857/12905/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року про залишення позову без розгляду у справі № 380/542/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним. Скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, -

суддя(і) у І інстанції Сподарик Н.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_2 від 09.02.2024 №140-ОС в частині позбавлення премії ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_2 від 10.03.2024 №403-ОС в частині позбавлення премії ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_2 від 09.04.2024 №403-ОС в частині позбавлення премії ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_2 від 08.10.2024 №1169-ОС в частині позбавлення премії ОСОБА_1 . Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 премії, яких ОСОБА_1 був позбавлений наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.02.2024 №140-ОС, від 10.03.2024 №267-ОС, від 09.04.2024 №403-ОС, від 08.10.2024 №1169-ОС.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним. Скасування наказу та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху, з урахуванням факту пропуску позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.

На виконання ухвали суду представником позивача 17 січня 2025 року подано до Львівського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, в якій позивач зазначив, що йому не було відомо про притягнення до відповідальності та тим самим позбавлено премії, відповідачем дані накази до позивача не були доведені. Вказує, що саме відповідач, при розгляді даної справи, має довести про обізнаність позивача щодо оскаржуваних наказів командира. Лише після звернення за правовою допомогою до адвоката та у відповідь на адвокатський запит, яку отримано 13.12.2024 року позивачу стало відомо про порушене його право, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Таким чином, позивач звернувся до суду саме 10 січня 2025 року в межах місячного строку з моменту отримання оскаржуваних наказів у відповідь на адвокатський запит 13.12.2024 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 , у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним. Скасування наказу та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильність та неповноту дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права, просить апеляційну скаргу задовольнити; ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що 15.10.2024 та 20.11.2024 року адвокатом Буженком Ю.С. в інтересах позивача подано адвокатські запити до відповідача з питанням щодо отримання відомостей про розмір грошового забезпечення позивача, відомості про притягнення його до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності , а також накази щодо притягнення позивача до відповідальності та акт службового розслідування, просив надати належним чином завірені документи, що підтверджують дані підстави. 15.11.2024 та 13.12.2024 року від відповідача надійшли листи-відповіді у відповідь на адвокатські запити представника позивача до яких були додані додатки. Таким чином, зазначає, що позивач дізнався про причини позбавлення премії лише 13.12.2024 року, до цього часу відповідач не повідомляв та не доводив позивачу інформацію про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, в тому числі не доводив до позивача оскаржувані накази. Апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду саме 10.01.2025 року в межах місячного строку з моменту отримання оскаржуваних наказів та необхідних матеріалів у відповідь на адвокатський запит 13.12.2024 року. Апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач подав адміністративний позов з пропуском строку звернення до суду, оскільки про оскаржувані накази апелянт (позивач) мав дізнатися раніше, а ніж отримав відповідь на адвокатський запит 13.12.2024 року.

До суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну, в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

На підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині п`ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує накази начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_2 від 09.02.2024 №140-ОС, від 10.03.2024 №403-ОС, від 09.04.2024 №403-ОС, від 08.10.2024 №1169-ОС.

При цьому, з позовом до суду позивач звернувся 10.01.2025 року засобами поштового зв`язку Укрпошта.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду позивач послався на те, що позивач дізнався про накази лише 13.12.2024 року після отримання відповіді на адвокатський запит.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, з урахуванням норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів, що прийняті стосовно позивача накази доводились йому під підпис і що позивач знав про їх існування.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Позивач, посилаючись на поважність причин пропуску строку, зазначає що тільки 13.12.2024 року після отримання відповіді на адвокатський запит, до якої було додано копії рапортів коменданта ІНФОРМАЦІЯ_4 швидкого реагування полковника ОСОБА_3 «Про зняття премії за дисциплінарне стягнення» від 02.02.2024 №26/7396/24-Вн, від 29.02.2024 №26/12742/24-Вн, «Про позбавлення премії» від 01.04.2024 №26/18295/24-Вн, копію рапорту коменданта ІНФОРМАЦІЯ_4 швидкого реагування підполковника ОСОБА_4 «Про позбавлення премії» від 01.10.2024 №26/50625/24-Вн., дізнався про причини позбавлення премії, до цього часу відповідач не повідомляв та не доводив позивачу інформацію про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У аспекті вказаних висновків колегія суддів зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позову, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять докази сповіщення позивача про порушення ним військової дисципліни.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що позивач є військовозобов`язаним, здійснює дії щодо захисту та оборони України, за відсутності доказів про належне повідомлення позивача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що тільки 13.12.2024 року після отримання відповіді на адвокатський запит, до якої було додано копії рапортів коменданта ІНФОРМАЦІЯ_4 швидкого реагування полковника ОСОБА_3 «Про зняття премії за дисциплінарне стягнення» від 02.02.2024 №26/7396/24-Вн, від 29.02.2024 №26/12742/24-Вн, «Про позбавлення премії» від 01.04.2024 №26/18295/24-Вн, копію рапорту коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковника ОСОБА_4 «Про позбавлення премії» від 01.10.2024 №26/50625/24-Вн., позивач достеменно дізнався про причини зменшення заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів вважає причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом поважними, оскільки з позовом позивач звернувся до суду у місячний строк з дня отримання відповіді на адвокатський запит та матеріали з яких вбачається причини та умови, які сприяли накладенню догани та позбавлення премії.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань та посадових осіб.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium, рішення від 17 січня 1970 року, заява № 2689/65) висловлено позицію про те, що в демократичному суспільстві, у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04 грудня 1995 року в справі «Беллет проти Франції» (Bellet V., France, рішення від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94), в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватися таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Згідно ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/542/25 – скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук