Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №460/12687/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/12687/25 пров. № А/857/36600/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року про повернення позовної заяви в частині у справі № 460/12687/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя(і) у І інстанції Нор У.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 15 серпня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 24.01.25 військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про проведення медичного огляду ОСОБА_1 оформленого довідкою № 450/15 від 24.01.25. Визнати протиправним та скасувати Наказ № 54 від 27.01.25 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації, в частині, яка стосується призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 .. Визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.25 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення.

09 серпня 2025 року представник позивача, на виконання вимог ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 подав до суду заяву про усунення недоліків з додатками.

15 серпня 2025 року ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 54 від 27.01.25 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації, в частині, яка стосується призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.25 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби - повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.07.2025 року виходячи з нище зазначеного.

24.01.25 приблизно о 18 год. 00 хв. позивач повертався з роботи додому. Перебуваючи у с. Вересневе на перехресті вулиць Дубенська і Центральна він був затриманий невідомими в кількості 5 чоловік, які помістили його в автомобіль та відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Телефоном про факт затримання Позивач зміг повідомити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також викликати поліцію. Коли прибула поліція на місце, ніякої перевірки за його повідомленням не відбувалось, останні фактично проігнорували виклик. ОСОБА_2 i ОСОБА_3 , які надали в розпорядження працівників ТЦК документи про те, що позивач належить до релігійної громади Свідомості Крішни і у зв`язку із чим не може брати в руки зброю також не були допущені до позивача та на територію ТЦК, а надані документи не були враховані. Після цього, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно позивача нібито було проведено військово-лікарську комісію, але фактично нічого не відбувалось, оскільки позивач жодних даних не надав, та жодних документів не підписував. Пізніше, цього ж дня, Позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 01 год. 00 хв. 25.01.25 і до 01.02.25 позивач знаходився в лісі на учбовому полігоні військової частини НОМЕР_1 . Перебуваючи у вказаному місці на позивача постійно тиснули психічно погрожуючи фізичною розправою, щоб останній почав виконувати обов`язки служби. Крім того, він бачив як били інших, що його дуже його злякало. 01.02.25 скориставшись нагодою позивач втік з полігону і зміг дістатись до місця проживання. Після звернення до адвоката за правовою допомогою останнім було витребувано на адвокатський запит документи складені стосовно позивача і прийнято рішення про їх оскарження до адміністративного суду. Документи надійшли на адресу захисника 24.06.25, що підтверджується копією адвокатського запиту, відповіддю на нього, а також скріншотом електронної пошти представника. Лише з 24.06.2025 року позивач об`єктивно зміг дізнатися про порушення його права та правову природу рішення, що оскаржується. Таким чином, апелянт вважає, що в даному випадку звернувся до суду після фактичного отримання копій оскаржуваних наказів з незначним пропуском строку, а причини є поважними та підтвердженими належними доказами.

Відповідачі правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.

На підставі положень ст. 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

При цьому, реалізація особою права на звернення до суду із позовом чи заявою (клопотанням) повинна здійснюватись з дотримання встановленого законодавством процесуального порядку, зокрема, з дотриманням вимог КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що спір стосується прийняття та проходження публічної служби, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, який позивач пропустив без поважних причин.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору в даній справі зокрема, є скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 54 від 27.01.25 про призов на військову службу під час мобілізації, в частині, яка стосується призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.25 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

До суду з даним позовом, позивач звернувся лише 24.07.2025, через систему "Електроний суд" тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ч.5 ст.122 КАС України.

Згідно доводів апелянта, 24.01.25 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 01 год. 00 хв. 25.01.25 і до 01.02.25 позивач знаходився в лісі на учбовому полігоні військової частини НОМЕР_1 . Однак, 01.02.25 скориставшись нагодою ОСОБА_1 втік з полігону і зміг дістатись до місця проживання. Після звернення до адвоката за правовою допомогою останнім було витребувано на адвокатський запит документи складені стосовно позивача і прийнято рішення про їх оскарження до адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2025 року між позивачем та адвокатським бюро було укладено Договір про надання правничої допомоги №02/04/25.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги зазначені обґрунтування пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки з моменту покинення Військової частини НОМЕР_1 позивач не був обмежений у пересуванні поза межами військової частини, а відтак він міг вільно діяти та вчасно вичиняти необхідні юридичні дії для захисту своїх порушених прав, що ним було здійснено із зволіканням у достатньо великий період та з матеріалів справи вбачається, що активні дії Ящур почав вчиняти з 10 квітня 2025 року з моменту укладення Договору про надання правової допомоги №02/04/25.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що представник позивача – адвокатом Хавіним В.О. після укладення Договору про надання правової допомоги №02/04/25 від 10 квітня 2025 року почав вживати заходи щодо отримання оскаржуваних наказів після спливу більше одного місяця, а саме 23.05.2025 року.

З врахуванням наведених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта про послідовність дій позивача, укладення договору із адвокатом та надіслання відповідних запитів перед зверненням до суду, колегія суддів наголошує, що укладення договору із адвокатом та отримання відповіді від відповідача на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права та оцінюється як дії з метою збирання доказів для звернення з позовом до адміністративного суду та не змінює момент коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24 сформулював висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:

"Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2.Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3.Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4.Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5.Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку."

Враховуючи зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені апелянтом обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне її подання, а тому суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви з підстав передбачених ч.2 ст.122, ч.1.ч.2 ст.123 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року про повернення позовної заяви в частині у справі № 460/12687/25 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук