Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №460/11997/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/11997/25 пров. № А/857/24651/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С.М.

суддів -Боршовського Т.І.

Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_5 ) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 460/11997/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїМаксимчук О.О.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) (далі – відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_3 ) (відповідач-2), НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_5 ) (відповідач-3), в якому позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідачів та зобов`язати:

нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

здійснити перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.06.2024 із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з липня 2015 року по день фактичної виплати індексації;

виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до довідок №107/24 та №108/24.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 460/11997/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та н виплати ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 31.07.2016 та з 21.08.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 31.07.2016 та з 21.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_5 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 07.08.2016 по 19.08.2017 індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.08.2016 по 19.08.2017 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.07.2020 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.07.2020 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.06.2024 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.06.2024 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування, але не виплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно у розмірі 9071,73 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції у відповідних частинах та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі зазначають, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач-1 зазначає те, що відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу («індексації-різниці»), виходячи із фіксованої величини, оскільки доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять. Крім того зазначає, що позовні вимоги про нарахування та виплату позивачу компенсації за неотримане речове майно також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №1204-АГ від 07.06.2024, позивачу виплачено компенсацію за не отримане речове майно, що підтверджується платіжною інструкцією № 2538 від 07.06.2024. При цьому, скаржник вважає, що задоволивши позовну вимогу частково, суд вийшов за межі позовних вимог.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач-2 зазначає те, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених НОМЕР_6 прикордонному загону коштів, у відповідності до ст. 17 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції № 425. Крім того стверджує, що з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися, а відтак відсутні підстави для встановлення базового місяця – січня 2008 року у спірний період. Щодо виплати індексації-різниці, то позивачем не надано доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач-3 зазначає те, що в Положенні № 1115/2009 прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було виключено з грошового забезпечення, відтак і розрахунок при звільненні в тому числі й у разі незгоди щодо порядку розрахунку, має здійснити виключно та військова частина, з якої військовослужбовець звільнявся з військової служби. Вказує на те, що в силу вимог ст. 58 Конституції України, в якості підстави для зміни «базового місяця», нова редакція Порядку № 1078, визначає зміну тарифних окладів, яка відбулась після 01.12.2015 (після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку №1078). Оскільки ж в період з 01.12.2015 по 01.03.2018 розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач відбулась в минулому – до 01.12.2015, підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця» на січень 2008 року) відсутні. Також, скаржник вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом до відповідача-3, зокрема вважає, що місячний строк звернення до адміністративного суду з дійсним позовом почав свій перебіг з 19.08 2017 (з дня виключення зі списків військової частини) та закінчився 20.09.2017.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційних скарг відповідачі та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 31.07.2016, з 07.08.2016 по 19.08.2017 та з 21.08.2017 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.

Крім того позивач, на думку суду першої інстанції, має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.07.2020, з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.06.2024, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 № 1078.

Щодо позовних вимог в частині періоду з 01.01.2023 по 31.12.2023, то у задоволенні таких судом відмовлено у зв`язку із зупиненням на 2023 рік дії Закону № 1282 відповідно до пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Також, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, як передчасних.

Водночас, судом частково задоволено вимогу щодо грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, оскільки таку компенсацію виплачено не у повному обсязі.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 01.07.2015 по 06.06.2024 проходив військову службу в лавах Державної прикордонної служби України.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 07.08.2016 № 226-ОС ОСОБА_1 прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та зараховано до списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 19.08.2017 № 429-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону, вказане слідує з листа відповідача-3 від 10.06.2025.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.08.2017 №191-ос позивача, який прибув для подальшого проходження служби з ВЧ НОМЕР_7 , зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду з 21.08.2017.

Надалі позивач відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.07.2020 №439-ос, виключений зі списків особового складу та вибув для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, після чого позивача з 06.06.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ).

На звернення позивача відповідач-2 листом від 12.06.2025 повідомив, що за період з 01.07.2015 по 31.07.2016 та з 21.08.2017 по 28.02.2018 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалась в зв`язку з відсутністю фінансування. Відповідно до розпорядження Голови Державної прикордонної служби України №T/116-1743 від 03.03.2020 року та №0.11-5760/06-20 Вих. від 02.06.2020 обов`язок із нарахування заборгованості із індексації покладено на орган, з якого військовослужбовець звільняється з військової служби.

У відповідь на звернення позивача відповідач-1 листом від 11.06.2025 №09/9129-25-Вих повідомив, що в період з 01.07.2020 по 30.07.2020 ОСОБА_1 військову службу в військовій частині НОМЕР_2 не проходив, тому інформація про виплачену індексацію грошового забезпечення за цей період відсутня. Також інформуємо, що відповідно до пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році призупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Інформацію про нараховані суми грошового забезпечення надано у вигляді довідок.

У відповідь на звернення позивача відповідач-3 листом від 10.06.2025 №08/9620-25-Вих повідомив, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років не нараховувалась, оскільки кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016 та 2017 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців. Враховуючи розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби від 03.03.2020 №Т/116-1743, виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України.

Вважаючи дії відповідачів щодо неправильного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Що стосується доводів апеляційних скарг з приводу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 31.07.2016, з 07.08.2016 по 19.08.2017 та з 21.08.2017 по 28.02.2018, то апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII визначено, що індексація грошових індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з статтями 4, 6 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 16, 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 18 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі також - "Порядок № 1078"), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо визначення січня 2008 року базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, з аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-XII убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.

Щодо справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у названих справах № 400/1118/21, № 420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і справі №260/8795/25 є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 10-2 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 01 грудня 2015 року) передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Держприкордонслужби затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

В подальшому після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Держприкордонслужби, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, з 01 грудня 2015 року зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).

За таких обставин, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").

Тарифна ставка, оклад за посадами, які займав позивач протягом зазначеного періоду, не змінювалися з січня 2008 року.

Розмір посадового окладу за посадою позивача не змінювався з січня 2008 року по березень 2018 року. Оскільки, останнє підвищення окладу за посадами позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, адже після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Держприкордонслужби, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав січень 2008 року, як базового місяця для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Тож з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позову з одночасним визначенням січня 2008 року як базового місяця для проведення індексації за період з 01.12.2015 по 31.07.2016, з 07.08.2016 по 19.08.2017 та з 21.08.2017 по 28.02.2018

Водночас, колегія суддів не погоджується висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за період з 01.07.2015 по 30.11.2015, з огляду на наступне.

Так, за змістом пункту 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Тобто, з прийняттям вищевказаної Постанови №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Таким чином, у зв`язку із прийняттям вказаної постанови базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів є січень 2008 року, але тільки у випадку проведення індексації після 01 грудня 2015 року (після набрання чинності пункту 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013).

Разом з тим, спірний період з 01.07.2015 по 30.11.2015 стосується часу, коли діяли норми Порядку №1078, в редакції, яка діяла до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015, відповідно до якої базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Тобто, встановлення базового місяця в період, що оскаржується, не залежало лише від підвищення окладу військовослужбовців. Встановлення базового місяця відповідно до Порядку №1078 (в редакції, чинній у вищевказаний період) перебувало в залежності від загального підвищення доходу військовослужбовця, зокрема при введені додаткових щомісячних виплат, винагород, премій тощо.

Суд зазначає, що у спірному періоді ключовим є те, що при проведенні індексації до часу прийняття Постанови від 09 грудня 2015 року №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а не місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Таким чином, з врахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині необхідності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується доводів апеляційних скарг з приводу виплату індексації за період з 01.03.2018 по 30.07.2020, з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 06.06.2024, то апеляційний суд зазначає наступне.

В контексті спірних правовідносин, з 01.12.2015 року базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення є місяць у якому підвищено посадовий оклад військовослужбовця.

Апеляційний суд встановив те, що зміна посадових окладів, з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулась 01 січня 2008 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі – постанова № 1294) та 01 березня 2018 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Таким чином, базовим місяцем для обчислення індексації за період з 01.03.2018 року по 06.06.2024 є березень 2018 року.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 14.07.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналіз абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 280/4812/23 Верховний Суд зазначив: «….з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.».

«….Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідачами-1,2 у межах спірних правовідносин безпідставно не враховано норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановлено, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, тому, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо доводів відповідачів 1,2 про те, що відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу («індексації-різниці»), виходячи із фіксованої величини, оскільки доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять, то колегія суддів вказує на наступне. А.с.48

Так, зі змісту картки грошового забезпечення за 2018 рік вбачається, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 становило суму 9953,62 грн., а в березні 2018 року 10101,30 грн. Отже, грошовий дохід позивача збільшився на 147,68 грн (10101,30 грн – 9953,62 грн).

Отже, зважаючи на те, що розмір підвищення доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), то наявні підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 19 травня 2025 року у справі № 420/20215/23 Верховний Суд вказав, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, що спрямовано на уникнення подвійного стягнення заборгованості грошового забезпечення за попереднім місцем служби та за останнім, оскільки за останнім місцем служби суб`єкт владних повноважень зобов`язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби, не спростовує висновків про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв`язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі є спірною.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи відповідача-3, що саме остання військова частина де проходив службу позивач має розрахувати позивача за всіма належними видами забезпечення.

Щодо доводів відповідача-1 в частині виплати позивачу грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до довідок №107/24 та №108/24, то колегія суддів вказує на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (в редакції постанови КМУ від 21.08.2019 року №779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення, яке підлягало виплаті в період проходження ним військової служби.

Оскільки судом встановлено, що позивач мав статус військовослужбовця, виплата нарахованої йому компенсації за належне, але неотримане речове майно під час проходження військової служби, має бути здійснена з урахуванням компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі №814/142/17 та від 08.02.2023 року у справі №420/9834/22.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач-1 здійснив часткову виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому частково задовольнив позовні вимоги у цій частині.

Щодо доводів відповідача-3 про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, то колегія суддів вказує на наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23, зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що за приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 КЗпП України. Закон №2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Тобто, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).

У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).

Повертаючись до обставин справи що розглядається, апеляційний суд зауважує, що предметом спору у цій справі є виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема за період з 07.08.2016 по 19.08.2017 року.

Апеляційний суд зазначає, що спірний період (2016-2017 рік) регулюється положеннями статті 233 КЗпП України у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Як встановлено судом, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідача-3 19 серпня 2017 року, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 року, а відтак позивач строк звернення до суду з цим позовом не пропустив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг відповідачів-1,3 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 знайшли своє часткове підтвердження

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу відповідача-2 слід задовольнити частково, а рішення суду в цій частині скасувати з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_5 ) – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 460/11997/25 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 - скасувати.

Ухвалити у вказаній частині постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 – відмовити.

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 460/11997/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос