Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 21 вересня 2026 р.
Справа: №460/2536/24
Суддя: Нос Степан Петрович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/2536/24 пров. № А/857/28783/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 140/2536/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
суддя(і) у І інстанції Гудима Н.С.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 28 жовтня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС України у Рівненській області (далі – позивач, ГУ ДПС у Рівненській області) звернулося у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), у якому просило стягнути з відповідача до бюджету податковий борг із орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 5478,57 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати з фізичних осіб в загальній сумі 5478,57 грн. У зв`язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов`язань в добровільному порядку протягом строків, встановлених податковим законодавством, вказана заборгованість набула статусу податкового боргу. Вимога про сплату недоїмки, виставлена контролюючим органом, відповідачем виконана не була, що стало підставою звернення позивача з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у задоволенні позову Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.
Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, Дані Державного реєстру фізичних осіб відповідача на час формування податкової вимоги та ППР містили адресу реєстрації: АДРЕСА_1 . Оскільки вищевказану податкову вимогу та ППР надіслано відповідачу за його податковою адресою, як це передбачено пунктом 42.2 статті 42 Кодексу, судом помилково зроблено висновок про те, що відповідач не є повідомленим про наявність податкового зобов`язання в установленому Кодексом порядку.. Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , проте суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач не виконав свого обов`язку звернутись до ГУ ДПС у Рівненській області для зміни відомостей щодо місця проживання, як це передбачено пунктом 70.7. статті 70 Кодексу.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з інтегрованими картками податкового органу у ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість на загальну суму 5478,57 грн., а саме: з орендної плати з фізичних осіб, що виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №459249-2405-1712 від 28.07.2021, №5192-2405-1712 від 16.03.2022, №140438-2407-1712 від 15.05.2023.
27.12.2023 податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" №0007530-1301-1700 на загальну суму 5478,57 грн.
У вказаних податкових повідомленнях-рішеннях та податковій вимозі зазначена адреса платника податків " АДРЕСА_1 ". Однак вказані рішення не були вручені відповідачу, поштові конверти повернулися на адресу податкового органу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
У зв`язку із наявністю у відповідача податкового боргу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення позивача №459249-2405-1712 від 28.07.2021, №5192-2405-1712 від 16.03.2022, №140438-2407-1712 від 15.05.2023 і податкова вимога №0007530-1301-1700 від 27.12.2023 належним чином не вручені відповідачу у розумінні п.58.3 ст.58 ПК України, а визначені ними грошові зобов`язання, не є узгодженими у спосіб, встановлений ПК України, що, як наслідок, не дає права контролюючому органу на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з їх несплатою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За правилами пункту 54.5 статті 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
З вказаних норм ПК України вбачається, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. При цьому, днем узгодження нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків відповідного податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи вбачається, що податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 5478,57 грн виник у зв`язку з несплатою останньою грошових зобов`язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями №459249-2405-1712 від 28.07.2021, №5192-2405-1712 від 16.03.2022, №140438-2407-1712 від 15.05.2023 та податковою вимогою №0007530-1301-1700 від 27.12.2023.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, стягненню податкового боргу передує процедура узгодження грошового зобов`язання.
Відповідно до п.58.3. статті 53 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття податкових повідомлень-рішень і вимоги) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).
Тобто, податкове повідомлення-рішення може вважатися належним чином врученим відповідачу у разі його направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.
Згідно з відповіддю з ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області №5688/2241 від 12.03.2024 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , починаючи з 17.02.1999 є " АДРЕСА_2 ".
Натомість податкові повідомлення-рішення №459249-2405-1712 від 28.07.2021, №5192-2405-1712 від 16.03.2022, №140438-2407-1712 від 15.05.2023 і податкова вимога №0007530-1301-1700 від 27.12.2023 направлені позивачем відповідачу на адресу: " АДРЕСА_1 ", яка не є зареєстрованою адресою (податковою адресою) відповідача.
Колегія суддів, врахувавши викладені обставини справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не надано документального підтвердження вручення відповідачу за його податковою адресою податкової вимоги і податкових повідомлень-рішень, то відповідно платник податків ОСОБА_1 , не є повідомленою про наявність податкового зобов`язання в установленому ПК України порядку.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Крім того, апеляційний суд при розгляді даного позову враховує правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 липня 2022 року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд вказав, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Висновки аналогічного змісту викладені і в постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №824/1571/19-а.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, оскільки відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення №459249-2405-1712 від 28.07.2021, №5192-2405-1712 від 16.03.2022, №140438-2407-1712 від 15.05.2023 і податкову вимогу №0007530-1301-1700 від 27.12.2023 належним чином врученими відповідачу у розумінні п.58.3 ст.58 ПК України, а визначені ними грошові зобов`язання, узгодженими у спосіб, встановлений ПК України, що, як наслідок, не дає права контролюючому органу на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з їх несплатою.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.311, ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 140/2536/24 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua