Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: надання безоплатної правничої допомоги
Дата: 20 вересня 2026 р.
Справа: №300/2093/25
Суддя: Онишкевич Тарас Володимирович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2093/25 пров. № А/857/21571/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за його позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
суддя у І інстанції Кафарський В.В.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 17 березня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі – ЗМЦ НБПД), який не виконав вимоги статті 26 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (далі – Закон №3460-VI) і не забезпечив позивача своєчасно, в повному обсязі, якісно, безперервно безоплатною правничою допомогою у справі №12023091010001196 по теперішній час;
2) зобов`язати ЗМЦ НБПД негайно забезпечити ОСОБА_1 представником у кримінальному провадженні №12023091010001196;
3) визнати протиправність бездіяльності ЗМЦ НБПД у формі відсутності реагування на відсутність жодних дій адвоката по наданню безоплатної правової допомоги (далі – БПД) потерпілому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12023091010001196, чим порушено обов`язки по договору з адвокатом згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 07.11.2023;
4) зобов`язати ЗМЦ НБПД виконати вимоги своїх обов`язків згідно з договором з адвокатом Душенко В.А. по наданню БПД клієнту суб`єкту ВПО – позивачу ОСОБА_1 та звернутися з поданням до Комісії оцінювання якості надання БПД адвокатом Душенко В.А.; подати подання до Координаційного центру БПД про виключення адвоката ОСОБА_2 з реєстру адвокатів БПД; подати скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів (далі – КДКА) на порушення адвокатом Душенко В.А. Правил адвокатської етики і положень Закону України «Про адвокатуру»;
5) визнати протиправним і незаконним пункт 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI в наказі відповідача №1 від 22 березня 2024 року №З-БВПД/017/06.1-2/82;
6) зобов`язати ЗМЦ НБПД записати правдиві фактичні дані – пункт 2 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI – не виконання адвокатом договірних обов`язків;
7) стягнути з ЗМЦ НБПД на користь позивача моральну шкоду за ненадання позивачу правничої допомоги в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно вторинної безоплатної правничої допомоги в справі №12023091010001196 в сумі 35000 євро і процесуальні витрати в сумі на день розгляду справи по суті, які позивач надасть додатково;
8) визнати бездіяльність ЗМЦ НБПД, який не виконав вимоги статті 26 Закону №3460-VI і не забезпечив позивача ОСОБА_1 у повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №300/4699/22;
9) визнати протиправною бездіяльність ЗМЦ НБПД, який не виконав своїх договірних обов`язків з адвокатом Душенко В.А. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 07.11.2023 та не контролював виконання доручення адвокатом Душенко В.А., отримавши заяви, скарги, вимоги позивача, не розглянув: залишив без уваги вимогу позивача від 30.09.2024 по справі №12023091010001196; залишив без уваги вимогу позивача від 30.09.2024 у справі №300/4699/22; повідомлення позивача №Д-Д-204/017 від 22.03.2024; протокол зустрічі від 29.02.2024 з адвокатом; протокол зустрічі з адвокатом від 23.02.2024; повідомлення позивача №Д-121/017; повідомлення позивача №Д-212/017 від 26.03.2024;
10) зобов`язати ЗМЦ НБПД розглянути 7 звернень позивача і надати відповідь у паперовому вигляді під розпис; звернутися з поданням до Комісії з оцінювання якості надання БПД адвокатом Душенко В.А. по справі; подати скаргу до КДКА Івано-Франківської області про порушення адвокатом Душенко В.А. Правил адвокатської етики і положень Закону України «Про адвокатську діяльність», Закону №3460-VI і Стандартів якості надання БПД;
11) визнати протиправною бездіяльність ЗМЦ НБПД, який порушив статтю 24 Закону №3460-VI і не забезпечив безперервність надання позивачу БПД при заміні адвоката Душенко В.А., внаслідок чого позивач опинився у судовому засіданні без представника;
12) стягнути з ЗМЦ НБПД на користь позивача моральну шкоду по справі №300/4699/22 в сумі 35000 євро;
13) визнати протиправним невиконання адвокатом Душенко В.А. доручення на представництво потерпілого у справі №12023091010001196 і невчинення жодної дії по дорученню по договору з ЗМЦ НБПД, як факт неотримання потерпілим у повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно безоплатної вторинної правничої допомоги;
14) визнати порушення адвокатом Душенко В.А. вимог Стандартів БПД, а саме, отримавши доручення у справі, яка розпочата: не ознайомилася з матеріалами справи; не завела адвокатське досьє; не обговорювала з потерпілим матеріали справи, не повідомила про свої процесуальні наміри по справі; ухилилася від обговорення справи; порушила Правила адвокатської етики (вводила позивача в оману про вимогу ЗМЦ НБПД здійснювати відеозаписи зустрічей, проти яких він не заперечував, а тому такі є доказом у справі; категорично заперечувала позивачу здійснювати відеозапис зустрічі, що є протиправним і підриває довіру до адвоката; відмовлялася складати письмовий акт зустрічі бесіди з позивачем, а такий акт передбачений обов`язками адвоката; відмовлялася підписувати письмові акти зустрічі; на телефонні дзвінки до адвоката вперто не відповідала, а саме ЗМЦ НБПД позивачу як обов`язок давав завдання телефонувати ОСОБА_2 ; не повідомляла позивача і суд про відмову виконувати доручення ЗМЦ НБПД; судове засідання зірвано через неявку адвоката Душенко В.А.; не надала відповіді на вимогу надати звіт по роботі по справі №12023091010001196 і документи);
15) стягнути з адвоката Душенко В.А. на користь позивача моральну шкоду з невиконання обов`язків представника по справі №12023091010001196 в сумі 35000 євро;
16) визнати невиконання адвокатом Душенко В.А. обов`язків по договору і ненадання правничої допомоги по справі №300/4699/22 позивачу в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно;
17) визнати порушення адвокатом Душенко В.А. Правил адвокатської етики, а саме: в судове засідання не з`явилася, не повідомила і позивача про причини неявки, судове засідання зірвано; згідно зі статтею 24 Закону №3460-VI і Правил адвокатської етики Душенко В.А. зобов`язана передати адвокату на заміну матеріали справ, чим забезпечити безперервність надання БПД – не виконала; тривалий час 8 днів до виконання доручення не приступала; реагувала на запити причин дратівливо; як відомо тепер адвокат написала заяву за заміну, заяву приховує від позивача протиправно; приховування адвокатом від позивача є протиправним і наштовхує позивача на підозри про те, що підстава для заміни адвоката в заяві не передбачена як підстава нормами Закону №3460-VI чи правилами адвокатської етики; ОСОБА_2 не виконала вимоги пунктів 18, 35 Правил адвокатської етики і не надала на письмову вимогу по справі №300/4699/22 письмовий звіт і документи по справі;
18) стягнути з адвоката ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду за ненадання адвокатом в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги хворому ОСОБА_1 з окупації, пенсіонеру по справі №300/4699/22 в сумі 35000 євро і процесуальні витрати на кінцеве судове засідання.
Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у відкритті провадження у справі №300/2093/25 за позовом ОСОБА_1 у частині вимог до адвоката Душенко В.А. про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №300/2093/25 до вирішення Верховним Судом його касаційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення у якості співвідповідача ОСОБА_3 .
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №300/2093/25 позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Зобов`язано ЗМЦ НБПД повторно направити ОСОБА_1 відповідь від 29.10.2024 №Д-680/017/551 на його звернення від 30.09.2024 по справах №12023091010001196 та №300/4699/22.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що адвокат Душенко В.А. на виконання доручень відповідача від 15.02.2024 №017/06.1/1405 та від 15.02.2024 №017/06.1/1404 приступила до виконання своїх обов`язків, що свідчить про відсутність бездіяльності ЗМЦ НБПД щодо забезпечення позивача безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №12023091010001196 та по справі №300/4699/22.
Щодо вимог про негайне надання безоплатної правничої допомоги, суд виходив із того, що прийняття рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги віднесено до дискреційних повноважень відповідача і суд не наділений повноваженнями підміняти повноваження відповідача.
Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у зв`язку із невиконанням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо доступу до безоплатної правничої допомоги», суд першої інстанції зауважив, що вказана постанова регулює питання порядку і умов проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, однак не регулює виконання умов укладених за результатами такого конкурсу договорів. Тому позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача на підставі вказаної постанови не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача звернутися з поданням до Комісії оцінювання якості надання БПД адвокатом Душенко В.А., подати подання до Координаційного центру БПД про виключення адвоката з реєстру адвокатів БПД та подати скаргу до КДКА, суд виходив із того, що відповідач заперечив наявність у його розпорядженні підтвердженої та достовірної інформації про порушення адвокатом Душенко В.А. стандартів надання безоплатної правової допомоги, в тому числі і у межах кримінального провадження №12023091010001196 та справи №300/4699/22. Судом також таких фактів не встановлено. Тому відповідні позовні вимоги не можуть бути задоволені.
На звернення ОСОБА_1 щодо невиконання адвокатом Душенко В.А. своїх обов`язків з проханням відреагувати відповідач надав позивачу відповіді листами від 21.02.2024 №Д-61017/95, від 18.03.2024 №Д-117/017/145 та від 19.04.2024 №Д-204/017/215, що підтверджується квитанціями та журналом реєстрації відправки вихідних листів, що спростовує наявність бездіяльності ЗМЦ НБПД в частині реагування на звернення (повідомлення) до відповідача щодо невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків.
На звернення від 30.09.2024 позивача з вимогами надання звіту про виконану роботу адвоката Душенко В.А. по кримінальному провадженню №12023091010001196 та по адміністративній справі №300/4699/22 відповідач надав відповідь листом від 29.10.2024 №Д-680/017/551, однак доказів відправлення чи отримання цього листа позивачем матеріали справи не містять. Фактичне створення і реєстрація вказаного листа відповідача від 29.10.2024 №Д-680/017/551 не підтверджує виконання відповідачем обов`язку доведення до відома ОСОБА_1 його змісту. Тому для ефективного захисту прав ОСОБА_1 слід зобов`язати ЗМЦ НБПД повторно направити позивачу відповідь від 29.10.2024 №Д-680/017/551 на його звернення від 30.09.2024 по справах №12023091010001196 та №300/4699/22.
При оцінці наказу відповідача №1 від 22.03.2024 №З-БВПД/017/06.1-2/82 суд першої інстанції виходив із того, що на підставі заяв адвоката Душенко В.А. та відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI вказаним наказом було замінено адвоката Душенко В.А., яка надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з дорученням від 15.02.2024 №017/06.1/1405 та №017/06.1/1404. Підставою його прийняття вказано, серед іншого, пункт 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI – наявність інших підстав, передбачених законом.
Вимога позивача про необхідність зазначення у наказі підставою його винесення пункту 2 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI – неналежне виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору – суд вважав безпідставною з огляду на те, що встановив відсутність факту неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору.
Щодо позивних вимог про відшкодування моральної шкоди за ненадання позивачу правничої допомоги в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно вторинної безоплатної правничої допомоги в справі №12023091010001196 в сумі 35000 євро та справі №300/4699/22 в сумі 35000 євро суд першої інстанції вказав, що обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов. Доводи позивача про те, що дії відповідача завдали йому значних страждань та моральної психологічної травми належним чином не обґрунтовані та жодними доказами не підтверджені. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.
ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що розгляд справи здійснений неповноважним складом суду, оскільки позивач заявляв відводи головуючому судді через порушення норм матеріального і процесуального права.
Розгляд справи відбувся за відсутності позивача, який не з`явився у судове засідання з поважних причин.
Суд першої інстанції, на думку скаржника, неповно з`ясував обставини і його висновки фактичним обставинам не відповідають.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі. Додатково наголосив на необхідності застосування відповідачем ЗМЦ НБПД Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон №2073-IX) при розгляді звернення щодо надання позивачу БПД.
Представник ЗМЦ НБПД, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних вимог, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , який є внутрішньо переміщеною особою, звернувся до ЗМЦ НБПД із заявою про надання йому безоплатної вторинної правничої допомоги з питання представництва інтересів у кримінальній справі №12023091010001196, у якій він є потерпілим, та в адміністративній справі №300/4699/22.
Згідно з дорученням від 15.02.2024 №017/06.1/1405 ОСОБА_1 було призначено адвоката Душенко В.А. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, як потерпілому у кримінальному провадженні №12023091010001196.
Згідно з дорученням від 15.02.2024 №017/06.1/1404 ОСОБА_1 призначено адвоката Душенко В.А. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами в адміністративній справі №300/4699/22.
Надалі ОСОБА_1 звертався з повідомленнями до відповідача щодо невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків та просив відреагувати належним чином (т.1 а.с. 28-32), на які надавались відповіді листами від 21.02.2024 №Д-61017/95 (т. 2 а.с. 185), від 18.03.2024 №Д-117/017/145 (т. 2 а.с. 191-193) та від 19.04.2024 №Д-204/017/215 (т. 2 а.с. 196-199).
Також 30.09.2024 позивач звертався до відповідача з вимогами надання звіту про виконану роботу адвоката Душенко В.А. по кримінальному провадженню №12023091010001196 та по адміністративній справі №300/4699/22.
Листом відповідача від 29.10.2024 №Д-680/017/551 ОСОБА_1 надано відповідь, серед іншого, на його вимоги від 30.09.2024. При цьому доказу відправлення чи отримання цього листа позивачем матеріали справи не містять.
22.03.2024 адвокат Душенко В.А. подала ЗМЦ НБПД заяви, у яких вказала про ненадання ОСОБА_1 необхідних документів, ненадання пояснень щодо фактичних обставин справ №12023091010001196 та №300/4699/22, нетактовну та образливу поведінку, а також про неузгодженість правової позиції адвоката з клієнтом. Просила замінити її у питанні надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 та припинити дію доручень від 15.02.2024 №017/06.1/1405 та від 15.02.2024 №017/06.1/1404.
Надалі відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI та заяви адвоката Душенко В.А. наказом від 22.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/82 адвоката Душенко В.А., яка надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з дорученням від 15.02.2024 №017/06.1/1405 та №017/06.1/1404, було замінено.
Вважаючи, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність в частині забезпечення позивача своєчасно наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №12023091010001196 та справі №300/4699/22, нереагування на звернення (скарги, вимоги), ненадання звіту згідно з вимогами від 30.09.2024, а також вважаючи протиправним наказ №3-БВПД/017/06.1-2/82 у частині підстави зміни адвоката Душенко В.А., позивач звернувся до суду з даним позовом.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оцінюючи доводи скаржника у частині розгляду справи неповноважним складом суду через те, що заявлені ним відводи головуючому судді були належним чином обґрунтовані та безпідставно відхилені судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як передбачено пунктом 2 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції двічі подавав заяви про відвід головуючому судді Кафарському В.В., посилаючись на його упередженість, які ухвалами від 23.12.2025 та 28.01.2026 були залишені без задоволення за безпідставністю вимог.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що при вирішенні заявлених ОСОБА_1 відводів головуючому судді Кафарському В.В. не було допущено порушення вимог процесуального закону, а отже такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу 17.03.2026 за його відсутності, оскільки він одночасно мав брати участь в іншому судовому засіданні, про що повідомляв суд заявою, апеляційний суд виходить із такого.
Позивачем не заперечується те, що про дату, час та місце розгляду справи він був належним чином повідомлений, оскільки отримав судову повістку 05.03.2026. При цьому у поданій суду першої інстанції заяві ОСОБА_1 зазначив, що «забув про призначене судове засідання».
Відтак, на думку апеляційного суду, за встановлених обставин апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були належні підстави для висновку про відсутність поважних причин неявки у судове засідання, підтверджених належними та допустимими доказами.
З урахуванням наведеного такі доводи апелянта не складають підстав для скасування рішення суду першої інстанції на підставі приписів пункту 3 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає розгляд справи адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Надаючи оцінку вирішенню судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 по суті, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначено Законом №3460-VI.
Відповідно до визначень, що містяться у статті 1 Закону №3460-VI:
безоплатна правова допомога – правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел;
правова допомога – надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;
правові послуги – надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Частиною 1 статті 2 Закону №3460-VI встановлено, що цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правничої допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правничу допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правничу допомогу, що встановлені цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону №3460-VI, право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 6 Закону №3460-VI питання надання безоплатної правничої допомоги в Україні регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері надання безоплатної правничої допомоги регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг:
1) захист;
2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
3) складення документів процесуального характеру.
Відповідно до статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є:
1) центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Приписами статті 16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у:
1) наданні правничих послуг безоплатної первинної правничої допомоги, визначені частиною другою статті 7 цього Закону;
2) здійсненні правопросвітництва;
3) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги;
4) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу;
5) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії;
6) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення;
7) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
8) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги;
9) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
10) прийнятті рішення про уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги на надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
11) прийнятті рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону;
12) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 24 цього Закону;
13) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
14) забезпеченні надання послуг з медіації у встановленому порядку;
15) поданні Координаційному центру з надання правничої допомоги звітів про свою діяльність;
16) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Положення про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1091/21403 (далі – Положення №967/5).
Відповідно до пункту 1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі – центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі – Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.
Пунктом 8 Положення №967/5 регіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) (далі - регіональні центри) та міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги, юрисдикція яких поширюється на територію двох областей та більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя (далі - міжрегіональні центри) відповідно до покладених на них завдань:
1) забезпечують участь захисника під час здійснення досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, у випадках затримання особи, застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адміністративного затримання чи адміністративного арешту, а також у випадках надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі за ухвалою суду у кримінальних провадженнях щодо продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру, у процедурах, пов`язаних з видачею особи (екстрадицією), або у разі вирішення судом питань під час виконання вироків відповідно до статті 537Кримінального процесуального кодексу України;
2) забезпечують захист особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду;
3) укладають договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, в установленому порядку;
4) отримують від адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, інформацію про надання такої допомоги;
5) приймають і реєструють повідомлення про затримання осіб, постанови/ухвали про залучення захисника відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії;
6) приймають рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги;
7) видають доручення адвокатам для надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб`єктам відповідного права, визначеним у пунктах 3-9 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (далі - Закон), у разі необхідності скасовують їх в установленому порядку;
8) приймають рішення про заміну адвоката, припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги у випадках, передбачених Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі якщо відповідні доручення видані цими центрами;
9) залучають у встановленому порядку перекладача (сурдоперекладача) для забезпечення надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб`єктам відповідного права, визначеним у пунктах 5-7 частини першої статті 14 Закону, у разі якщо зазначені суб`єкти не володіють державною мовою та/або мають порушення слуху;
10) залучають у встановленому порядку медіатора, включеного до Реєстру медіаторів, які залучаються центрами з надання безоплатної правничої допомоги, для врегулювання конфлікту між потерпілим та особою, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, та видають їм доручення для надання послуг з медіації;
11) приймають подані адвокатами акти надання безоплатної вторинної правничої допомоги з відповідними додатками, здійснюють перевірку їх комплектності, правильності розрахунку розміру винагороди та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у разі необхідності спільно з адвокатами приводять їх у відповідність до встановлених вимог, забезпечують підписання і затвердження прийнятих актів надання безоплатної вторинної правничої допомоги з відповідними додатками;
12) забезпечують оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу в установленому порядку;
13) забезпечують оплату послуг та відшкодування витрат медіаторів за підготовку і проведення медіації в установленому порядку;
14) здійснюють моніторинг та оцінювання забезпечення підпорядкованими їм місцевими центрами з надання безоплатної правничої допомоги у разі їх утворення (далі - місцеві центри):
проведення правопросвітницької роботи;
надання безоплатної первинної правничої допомоги та безоплатної вторинної правничої допомоги;
15) здійснюють наповнення довідково-інформаційної платформи правових консультацій «WikiLegalAid» правовими консультаціями, удосконалення та підтримання їх в актуальному стані;
16) здійснюють моніторинг дотримання адвокатами стандартів якості надання безоплатної правничої допомоги та у разі отримання згоди відповідного суб`єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу - оцінювання якості її надання;
17) організовують підвищення кваліфікації адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, працівників регіональних/міжрегіональних та місцевих центрів;
18) подають клопотання до Координаційного центру про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу;
19) узагальнюють, аналізують та поширюють практику надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
20) надають місцевим центрам консультаційно-методичну допомогу з питань, пов`язаних з наданням безоплатної первинної правничої допомоги у кримінальному процесі;
21) забезпечують вивчення потреб та рівня задоволеності осіб, які звертаються щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги та/або отримали таку допомогу;
22) подають щоквартальні та річні звіти про свою діяльність та діяльність місцевих центрів Координаційному центру;
23) збирають, узагальнюють та аналізують статистичні дані про надання безоплатної правничої допомоги;
24) забезпечують організацію і проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи з питань надання безоплатної правничої допомоги;
25) спрямовують, координують та контролюють діяльність місцевих центрів;
26) проводять перевірки діяльності місцевих центрів у порядку, затвердженому Координаційним центром;
27) розробляють, затверджують та забезпечують виконання регіональних планів надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до пункту 9 Положення №967/59 міжрегіональні центри, юрисдикція яких поширюється на територію більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, крім здійснення зазначених у підпунктах 1-27 пункту 8 цього Положення функцій:
1) розповсюджують інформацію у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, надання безоплатної правничої допомоги;
2) проводять тематичні заходи, спрямовані на підвищення рівня правової свідомості, культури та освіченості осіб, які перебувають під юрисдикцією України;
3) здійснюють особистий прийом та облік осіб, які звертаються до міжрегіонального центру для отримання безоплатної первинної правничої допомоги та безоплатної вторинної правничої допомоги, роз`яснюють положення законодавства у сфері безоплатної правничої допомоги та порядок отримання такої допомоги;
4) розглядають звернення осіб про надання безоплатної первинної правничої допомоги невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня надходження звернення. Якщо звернення з об`єктивних причин не може бути розглянуто у визначений строк у зв`язку із складністю питань, що в ньому зазначаються, встановлюється необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк розгляду звернення не може перевищувати 10 робочих днів;
5) надають правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, у тому числі шляхом опрацювання телефонних дзвінків, які надходять на єдиний контактний номер телефону системи надання безоплатної правничої допомоги 0-800-213-103;
6) забезпечують складення заяв, скарг та інших документів правового характеру;
7) забезпечують роботу консультаційних пунктів доступу до безоплатної правничої допомоги;
8) забезпечують відвідування осіб, зокрема одиноких, похилого віку, з обмеженими фізичними можливостями, за місцем їх перебування, а також осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб з метою надання зазначеним особам адресної безоплатної правничої допомоги;
9) забезпечують представництво інтересів осіб, визначених пунктами 1, 2, 10-29 частини першої та частинами другою і третьою статті 14 Закону, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також надання інших видів правових послуг безоплатної вторинної правничої допомоги таким особам;
10) забезпечують складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, видають доручення адвокатам / уповноважують працівників міжрегіональних центрів для надання безоплатної вторинної правничої допомоги таким особам; скасовують у разі необхідності видані адвокатам доручення в установленому порядку;
11) залучають у встановленому порядку перекладача (сурдоперекладача) для забезпечення надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб`єктам відповідного права, визначеним пунктами 1, 2, 10-29 частини першої та частинами другою і третьою статті 14 Закону, у разі, коли зазначені суб`єкти не володіють державною мовою та/або мають порушення слуху;
12) розглядають звернення суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу та перевіряють належність особи до категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, у встановленому порядку;
13) видають доручення адвокатам для надання безоплатної вторинної правничої допомоги суб`єктам відповідного права, визначеним пунктами 1, 2, 10-29 частини першої та частинами другою і третьою статті 14 Закону, скасовують у разі необхідності такі доручення в установленому порядку;
14) уповноважують працівників міжрегіонального центру для здійснення представництва інтересів осіб, визначених пунктами 1, 2, 10-29 частини першої та частинами другою і третьою статті 14 Закону, в суді у випадках, визначених законодавством, або для складення документів процесуального характеру;
15) приймають рішення про заміну працівника міжрегіонального центру, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадках, передбачених Законом;
16) забезпечують посвідчення довіреностей, виданих адвокатам/працівникам міжрегіонального центру суб`єктами права на безоплатну вторинну правничу допомогу, за зверненнями яких прийнято рішення про надання такої допомоги;
17) взаємодіють з іншими суб`єктами надання безоплатної первинної правничої допомоги, здійснюють їх координацію на відповідній території, надають органам місцевого самоврядування консультаційно-методичну допомогу з питань утворення спеціалізованих установ, які надають безоплатну первинну правничу допомогу, залучення до її надання юридичних осіб приватного права, адвокатів та інших фахівців у відповідній галузі права;
18) взаємодіють з іншими суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, з урахуванням статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
19) збирають за встановленою формою статистичні дані про надання безоплатної правничої допомоги, зокрема щодо кількості та категорій осіб, які звернулись за такою допомогою;
20) забезпечують вивчення потреб та рівня задоволеності осіб, які звертаються щодо надання безоплатної первинної правничої допомоги і безоплатної вторинної правничої допомоги та/або отримали таку допомогу, у тому числі здійснюють аналіз питань, з якими особи звертаються до міжрегіонального центру, та готують відповідні консультаційні матеріали.
У відповідності до матеріалів справи ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, як потерпілий в кримінальному провадженні №12023091010001196, для представництва інтересів якого було видано доручення від 15.02.2024 №017/06.1/1405 та безоплатної вторинної правничої допомоги у справі №300/4699/22, для представництва інтересів якого було видано доручення від 15.02.2024 №017/06.1/1404. Надання безоплатної правничої допомоги позивачу було доручено адвокату Душенко В.А.
У процесі надання БПД між адвокатом Душенко В.А. та ОСОБА_1 неодноразово відбувались зустрічі, про що були складені позивачем відповідні протоколи.
На виконання доручень №7017/06/1/1405 та №7017/06.1/1404 у позивача і адвоката Душенко В.А. 23.02.2024 відбулася перша конфіденційна зустріч, на якій погоджувалась правова позиція в кримінальному провадженні №12023091010001196 та у справі №300/4699/22. Чергові зустрічі з адвокатом Душенко В.А. у позивача відбулися 29.02.2024, 19.03.2024 та 21.03.2024.
На виконання доручення №2017/06.1/1404 від 15.02.2024 адвокат Душенко В.А. ознайомилася з матеріалами справи №300/4699/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Івано-Франківського районного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій та стягнення коштів.
05.03.2024 у приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області відбулося судове засідання у справі №300/4699/22 за участі адвоката Душенко В.А., якою за подано клопотання про залучення належних співвідповідачів у справі в саме Департамент патрульної поліції та Головне управління Національної поліції Івано-Франківської області, і ухвалою суду до участі у справі було залучено у якості співвідповідачів Департамент патрульної поліції та Головне управління Національної поліції Івано-Франківської області.
19.03.2024 під час зустрічі з адвоката Душенко В.А. та ОСОБА_1 вони не змогли погодити подальшу правову позицію у справі.
Відтак, 21.03.2024 адвокат Душенко В.А. надіслала до ЗМЦ НБПД заяву про її заміну та про припинення дії доручення №017/06.1/1404, у зв`язку із чим 22.03.2024 відповідачем видано наказ №3-БВПД/017/06.1-2/82 про заміну адвоката ОСОБА_2 згідно з дорученням №7017/06.1/1404 від 15.02 2024 та припинення дії зазначеного доручення.
Окрім того, 23.02.2024 на виконання доручення №№017/06/1/1405 від 15.02 2024 у адвоката Душенко В.А. та ОСОБА_1 відбулася перша конфіденційна зустріч, за наслідками якої адвокат склала клопотання до ТУ ДБР у м. Львові про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12023091010001196.
21.03.2024 під час зустрічі з адвокатом Доненко В.О. повідомив про те, що о 13:30 цього ж числа в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області відбудеться розгляд його скарги у кримінальному провадженні. Адвокат брала участь у судовому засіданні та ознайомилися з матеріалами скарги.
Надалі, у зв`язку з неможливістю погодити правову позицію адвокат ОСОБА_4 22.03.2024 надіслала до ЗМЦ НБПД заяву про її заміну та про припинення дій доручення №7017/06.1/1405, у зв`язку із чим 22.03.2024 відповідачем видано наказ №3-БВПД/017/06.12/82 про заміну адвоката ОСОБА_2 згідно з дорученням №017/06.1/1405 від 15.02.2024 та припинення дії зазначеного доручення.
Позивач ОСОБА_1 наполягає на тому, що у наказі ЗМЦ НБПД від 22.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/82 від 22.03.2024 №3-БВПД/017/06.12/82 відповідач протиправно зазначив підставою його видання пункт 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI (наявність інших підстав, передбачених законом), оскільки підставою заміни адвоката та припинення доручення має бути вказано пункт 2 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI (неналежне виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору).
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про необхідність зобов`язання ЗМЦ НБПД внести зміни у наказ від 22.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/82 у частині підстави його видання із пункту 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI на пункт 2 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI, апеляційний суд зазначає таке.
За приписами частини 1 статті 24 Закону №3460-VI адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №3460-VI адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі:
1) хвороби, повної або часткової втрати працездатності, смерті адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги;
2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору;
3) відмови адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги від виконання доручення/рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги з підстав, передбачених законом;
4) зміни підсудності провадження або справи чи підслідності кримінального правопорушення;
5) припинення дії договору про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
6) неналежного надання безоплатної вторинної правничої допомоги працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;
7) припинення трудового договору з працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;
8) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю;
9) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу;
10) наявності інших підстав, передбачених законом.
Якщо рішення про заміну адвоката прийнято відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті, центр з надання безоплатної правничої допомоги може запропонувати Координаційному центру з надання правничої допомоги виключити такого адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу (частина 4 статті 24 Закону №3460-VI).
У відповідності до матеріалів справи вказаний наказ ЗМЦ НБПД від 22.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/82 був виданий у зв`язку із надходженням заяв адвоката Душенко В.А. від 22.03.2024 з проханням замінити її у питанні надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 та припинити дію доручень від 15.02.2024 №017/06.1/1405 та від 15.02.2024 №017/06.1/1404 через ненадання Доненком В.О. необхідних документів та пояснень щодо фактичних обставин справ №12023091010001196 та №300/4699/22, його нетактовну та образливу поведінку, а також неузгодженість правової позиції адвоката з клієнтом.
Таким чином, на думку апеляційного суду, відповідач ЗМЦ НБПД підставно зазначив у наказі від 22.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/82 саме пункт 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI.
При цьому апеляційний суд наголошує, що для зазначення у оспорюваному наказі пункту 10 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI у ЗМЦ НБПД не було належних фактичних та правових підстав.
Щодо посилань ОСОБА_1 на порушення адвокатом Душенко В.А. Правил адвокатської етики і положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон №5076-VI), Закону №3460-VI і Стандартів якості надання БПД, апеляційний суд зазначає таке.
Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги було затверджене рішенням Ради адвокатів України від 15.12.2017 № 281 (далі – Положення №281).
Відповідно до пункту 1 Положення №281 воно визначає порядок організації та діяльності комісій з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги відповідно до вимог Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Пунктом 3 Положення №281 передбачено, що комісія є самостійною у прийнятті рішень, підконтрольна та підзвітна раді адвокатів регіону, в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Законом України "Про безоплатну правову допомогу", Стандартами якості надання безоплатної вторинної правової допомоги та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами підпункту 12.1.5 пункту 12 Положення №281 встановлено, що за результатами оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатом безоплатної правової допомоги, у разі прийняття рішення про невідповідність дій/бездіяльності адвоката Стандартам якості надання безоплатної правової допомоги комісія вправі:
надавати рекомендації адвокату, діяльність якого оцінюється Комісією, щодо підвищення якості, забезпечення повноти та своєчасності надання ним безоплатної правової допомоги;
вносити пропозиції органу місцевого самоврядування щодо розірвання договору з адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням про надання безоплатної первинної правової допомоги;
вносити пропозиції центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо розірвання контракту (договору) з адвокатом та/або виключення його з реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу;
звертатися із заявою (скаргою) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо поведінки адвоката, діяльність якого оцінювалася Комісією, яка може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регламентовані нормами Закону №5076-VI.
Як передбачено у статті 1 Закону №5076-VI:
адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
адвокатське самоврядування – гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
За приписами частин 1, 3 статті 2 Закону №5076-VI адвокатура України – це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
У частині 1 статті 4 Закону №5076-VI зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Частиною 1 статті 34 Закону №5076-VI встановлено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Згідно із частиною 2 статті 34 Закону №5076-VI дисциплінарним проступком адвоката є:
1) порушення вимог несумісності;
2) порушення присяги адвоката України;
3) порушення правил адвокатської етики;
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків;
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.
Таким чином, неналежне виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики є дисциплінарними проступками.
Питання дисциплінарної відповідальність адвокатів регламентовано у Розділі VI Закону №5076-VI.
Так, за правилами статті 33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 59 Закону №5076-VI кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.
За приписами частини 5 статті 59 Закону №5076-VI До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать:
1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;
2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту;
3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;
5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.
З урахуванням наведеного, встановлення факту порушення адвокатом Правил адвокатської етики, положень Закону №5076-VI, а відтак Закону №3460-VI належить до повноважень відповідної комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
На час прийняття ЗМЦ НБПД наказу від 22.03.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/82 у розпорядженні відповідача не було рішення органу, уповноваженого на встановлення факту неналежного виконання адвокатом ОСОБА_2 своїх зобов`язань за умовами договору про надання БПД ОСОБА_5 , а отже не було підстав для посилатися на пункт 2 частини 2 статті 24 Закону №3460-VI.
Водночас апеляційний суд наголошує, що ЗМЦ НБПД вправі лише здійснювати моніторинг дотримання адвокатами стандартів якості надання безоплатної правничої допомоги та у разі отримання згоди відповідного суб`єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу - оцінювання якості її надання, однак не вправі приймати рішення про вчинення адвокатом дисциплінарного проступку, яким є неналежне виконання своїх професійних обов`язків. Наявність у відповідача організаційних та моніторингових повноважень не встановлює відносин адміністративної підпорядкованості між Центром та адвокатом у питаннях формування правової позиції.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 по справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що наведеними вище правовими нормами не було встановлено імперативного обов`язку ЗМЦ НБПД звертатися до комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за кожним зверненням особи, яка вважала надану їй БПД такою, що не відповідає встановленим стандартам.
При цьому ЗМЦ НБПД за наслідками проведеного моніторингу не встановив фактів виконання адвокатом Душенко В.А. своїх зобов`язань за умовами договору про надання БПД ОСОБА_5 такими, що свідчили про порушення взятих на себе зобов`язань.
Водночас ОСОБА_5 , який сам є адвокатом, мав можливість звернутися у встановленому порядку до уповноваженого органу щодо поведінки адвоката ОСОБА_2 , якщо вважав її такою, що не відповідає встановленим стандартам, однак доказів такого ні відповідачу, ні суду не надав.
Попри те, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що адвокат Душенко В.А. на виконання доручень відповідача від 15.02.2024 №017/06.1/1405 та від 15.02.2024 №017/06.1/1404 приступила до виконання своїх обов`язків, що підтверджує відсутність бездіяльності ЗМЦ НБПД щодо забезпечення позивача наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №12023091010001196 та по справі №300/4699/22.
Водночас апеляційний суд враховує, що після видання 22.03.2024 наказу про заміну ОСОБА_2 ЗМЦ НБПД було організовано подальше надання допомоги: за дорученням №017/06.1/2705 від 25.03.2024 у справі №300/4699/22 призначено адвоката Гресько В.В., а за дорученням №017/06.1/2717 від 26.03.2024 у кримінальному провадженні №12023091010001196 призначено представника Гринчишина І.Я., що свідчить про відсутність бездіяльності відповідача щодо забезпечення позивача безперервною вторинною правничою допомогою.
Окрім того, суд першої інстанції слушно звернув увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 в справі №813/1770/17, відповідно до якої відповідач, як суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, має дискреційні повноваження при вирішенні питання про прийняти рішення про надання особі безоплатної вторинної правової допомоги, а тому суд не вправі підміняти відповідача у цьому питанні.
Щодо посилань ОСОБА_1 на недотримання відповідачем приписів постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо доступу до безоплатної правничої допомоги», то суд апеляційної інстанції на підставі аналізу її змісту дійшов переконання, що її приписи фактично дублюють положення наведених вище правових актів та кардинально не змінюють правове регулювання спірних правовідносин, оцінку яким апеляційним судом вже було надано.
Водночас апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що з огляду на спеціальний статус адвоката, який встановлений приписами Закону №5076-VI, відповідач не вправі втручатися у процес надання адвокатом правової допомоги клієнту, оскільки відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 вказаного Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний надати звіт про виконання договору про надання правничої допомоги на вимогу клієнта.
Щодо наполягань ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду на ігнорування ЗМЦ НБПД вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон №2073-ІХ) при розгляді його звернень апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону він регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
За приписами частини 2 статті 1 Закону №2073-ІХ його дія не поширюється на відносини, що виникають під час:
1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин;
2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції;
3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби;
4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
5) оскарження процедур публічних закупівель;
6) нагородження державними нагородами та відзнаками;
7) здійснення помилування;
8) здійснення оцінки впливу на довкілля.
У статті 2 Закон № 2073-ІХ наведені значення термінів, що у ньому вживаються, а саме:
адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;
адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);
адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;
адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;
особа - фізична особа (громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка перебуває в Україні на законних підставах), у тому числі фізична особа - підприємець, громадське об`єднання, що не має статусу юридичної особи, юридична особа, створена згідно із законом, законодавством іноземної держави або на підставі міжнародних договорів України.
За приписами частини 1 статті 36 Закону №2073-ІХ адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається:
1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги;
2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження.
Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.
У відповідності до приписів частини 1 статті 38 Закону №2073-ІХ особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов`язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу.
Згідно із частиною 1 статті 41 Закону №2073-ІХ заява подається до адміністративного органу, до компетенції якого належить вирішення порушеного в ній питання.
За приписами часини 1 статті 45 Закону №2073-ІХ не підлягає розгляду:
1) анонімна заява (заява, із змісту якої неможливо встановити особу заявника);
2) повторна заява (заява, подана до того самого адміністративного органу тим самим заявником з того самого питання), за умови що попередня заява була вирішена по суті, крім випадку зміни істотних для вирішення справи обставин (умов);
3) заява, в якій порушено питання, яке станом на день подання заяви до адміністративного органу розглядається судом або щодо якого ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні вимог заявника, крім випадків зміни істотних для вирішення справи обставин (умов);
4) заява, що стосується суспільних відносин, на які не поширюється дія цього Закону;
5) заява, в якій не викладено зміст вимоги заявника, вжито ненормативну лексику та/або образливі висловлювання;
6) заява, що містить заклики, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні питання про заміну адвоката Душенко В.А. та прийнятті наказу від 22.03.2024 №З-БВПД/017/06.1-2/82 ЗМЦ НБПД мав би застосовувати приписи Закону №2073-ІХ, однак цього не зробив, допустивши протиправну бездіяльність, на чому наполягав ОСОБА_1 у своєму позові.
Водночас слід наголосити, що адвокат Душенко В.А., як того вимагав позивач, фактично була замінена наказом від 22.03.2024 №З-БВПД/017/06.1-2/82 ЗМЦ НБПД, а для подальшого надання правової допомоги ОСОБА_1 за дорученням №017/06.1/2705 від 25.03.2024 у справі №300/4699/22 призначено адвоката Гресько В.В., а за дорученням №017/06.1/2717 від 26.03.2024 у кримінальному провадженні №12023091010001196 призначено представника Гринчишина І.Я.
Разом із тим, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що наказ від 22.03.2024 №З-БВПД/017/06.1-2/82 ЗМЦ НБПД є індивідуально-правовим актом, який є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання (реалізації). Відтак, якщо правовий акт індивідуальної дії вже повністю реалізовано (виконано), його не можна оскаржити як окремий предмет спору з метою "скасування", оскільки він припинив свою дію у часі.
З урахуванням наведеного на час апеляційного перегляду слід визнати протиправною бездіяльність ЗМЦ НБПД щодо незастосування Закону №2073-ІХ при прийнятті наказу від 22.03.2024 №З-БВПД/017/06.1-2/82.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ЗМЦ НБПД моральної шкоди апеляційний суд виходить із того, що відповідно до приписів статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується.
Відтак, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому апеляційний суд виходить із того, що доводи позивача про заподіяння йому відповідачем значних страждань та моральної психологічної травми належним чином не обґрунтовані та доказами не підтверджені.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2025 у справі №9901/54/19 зазначила, що саме лише визнання спірного рішення протиправним і його скасування не є безумовним підтвердженням наявності обставин, які в силу статті 23 Цивільного кодексу України є підставою для відшкодування моральної шкоди, та не звільняє позивача від обов`язку доказування обставин і фактів, якими обґрунтовується позов у цій частині вимог.
Водночас апеляційний суд враховує те, що визнання порушення прав особи неправомірними діями відповідача само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями та не знаходить належних фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ЗМЦ НБПД відшкодування моральної шкоди у сумі 35000 євро.
При цьому ОСОБА_1 категорично заперечує обраний судом першої інстанції спосіб захисту його порушеного права із виходом за межі заявлених ним позовних вимог та не вважає за необхідне зобов`язувати ЗМЦ НБПД повторно надсилати йому відповідь від 29.10.2024 №Д-680/017/551 на його звернення від 30.09.2024 по справах №12023091010001196 та №300/4699/22.
Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не створюють підстав для задоволення інших похідних позовних вимог ОСОБА_1 .
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового часткового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ОСОБА_1 задовольнити частково з урахуванням викладених вище мотивів апеляційного суду.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №300/2093/25 та позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги щодо незастосування Закону України «Про адміністративну процедуру» при прийнятті наказу від 22 березня 2024 року №З-БВПД/017/06.1-2/82.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua