Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №460/4612/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4612/26 пров. № А/857/28307/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "АПЕКС", ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Поліщук О.В.,

час ухвалення рішення 16 год 08 хв,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 05 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

16.03.2026 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі – Банк) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – ВДВС) Приступи І.В. щодо визначення вартості майна боржника у зведеному виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ;

визнати протиправною оцінку майна відповідно до висновків про вартість майна від 26.01.2026, зроблених Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "АПЕКС" (далі – ТОВ "Консалтингова компанія "АПЕКС"), щодо земельної ділянки, площею 0,0029 га, кадастровий номер 5625410100:01:031:0083, з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу, яка знаходиться за адресою Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Бєлгородська, біля будинку № 50.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі №460/4612/26 вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що нездійснення повного огляду майна, що підлягає оцінці, зокрема його внутрішнього огляду, може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною.

Підставою оскарження дій державного виконавця та оцінки майна відповідно до висновків про вартість майна у справі є порушення встановленої законодавством процедури здійснення оцінки майна, що полягає у нездійсненні суб`єктом оціночної діяльності особистого огляду майна та незабезпеченні таких умов оцінювачу державним виконавцем.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо лише в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Отже, дії відповідача щодо визначення вартості майна на підставі звіту про оцінку майна від 26.01.2026 не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства критеріям та підлягають визнанню судом протиправними.

ВДВС не погодився із вказаним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, у якій просив таке скасувати та у задоволенні позову Банку відмовити у повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції є помилковими, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що оцінці підлягала земельна ділянка, яка знаходиться в межах населеного пункту м. Сарни Рівненської області. Попередньо земельну ділянку було описано державним виконавцем за місцем її розташування, про що відповідно винесено постанову про опис та арешт майна боржника. Будь-яких доказів про неможливість здійснити огляд чи опис зазначеної земельної ділянки матеріали справи не містять, а представник ТОВ "Консалтингова компанія "АПЕКС" у суді пояснив, що огляд спірної земельної ділянки проводився.

Після ознайомлення зі звітом про оцінку спірного майна стягувач не скористався законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки – рецензування звіту про оцінку майна.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що визначена в оспорюваному звіті вартість майна є заниженою внаслідок нездійснення огляду об`єкта оцінки, а наведені позивачем та прийняті судом першої інстанції доводи є лише припущенням про ймовірну невідповідність цієї оцінки та не може брати судом до уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача Банк підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник ВДВС у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову Банку відмовити.

Представник Банку у ході апеляційного розгляду в режимі відеоконференції заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник ТОВ "Консалтингова компанія "АПЕКС" у судовому засіданні апеляційного суду підтримав позицію ВДВС, просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 76309904, до складу якого входить виконавче провадження № 65706018 з примусового виконання виконавчого листа №564/2333/20, виданого 28.01.2021 Костопільським районним судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» 17310,94 грн. Залишок заборгованості становить 15310,94 грн.

24.11.2025 в межах виконавчого провадження № 29364274, що входить до складу зведеного виконавчого провадження № 76309904, на виконання доручення про вчинення виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника Сарненським відділом державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України описано та арештовано земельну ділянку, що знаходиться за адресою Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Белгородська, кадастровий номер 5625410100:01:031:0083, площею 0,0029 га з цільовим призначенням – для будівництва індивідуального гаражу.

18.12.2025 постановою держаного виконавця ВДВС Присупи І.В. про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 29364274 було призначено суб`єкта оціночної ТОВ «Консалтингова компанія «АПЕКС», якого зобов`язано визначити ринкову вартість описаного майна – саме земельної ділянки, що знаходиться за адресою Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Белгородська, кадастровий номер 5625410100:01:031:0083, площею 0,0029 га, цільове призначення – для будівництва індивідуального гаражу.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку (реєстраційний № 0114-Р) від 26.01.2026 (далі – Звіт) суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Консалтингова компанія «АПЕКС» виконав експертну грошову оцінку вказаної земельної ділянки. При визначенні вартості об`єкта оцінки був застосований методичний підхід, який ґрунтується на зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок. За висновками Звіту експертна грошова оцінка земельної ділянки станом на 26.01.2026 становить 15000,00 грн без врахування ПДВ.

Банк не погодився із діями державного виконавця при визначенні оцінки майна та звернувся до суду з адміністративним позовом.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 14 Закону №1404-VIII встановлено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 512-Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язки і права виконавців регламентовано приписами статті 18 Закону №1404-VIII.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Поза тим, відповідно до положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як передбачено частиною 1 статті 19 Закону №1404-VIII, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону №1404-VIII для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів регламентовано положеннями Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658-ІІІ).

За приписами частин 3 і 4 статті 3 Закону № 2658-ІІІ незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону № 2658-ІІІ методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 2658-ІІІ рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Частиною 3 статті 13 Закону № 2658-ІІІ передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Замовники оцінки у відповідності до частини другої статті 11 Закону № 2658-ІІІ повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Як передбачено частиною1 статті 57 Закону № 2658-ІІІ, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Відповідно до приписів частини 2 статті 57 Закону № 2658-ІІІ у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

За правилами частини 3 статті 57 Закону № 2658-ІІІ у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Як передбачено частиною 5 статті 57 Закону № 2658-ІІІ, виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 було затверджено Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".

Відповідно до пункту 16 цього Національного стандарту визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 N 1442 було затверджено Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна».

За приписами пункту 19 вказаного Національного стандарту порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур:

збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об`єктів порівняння;

вибір методу розрахунку вартості об`єкта оцінки з урахуванням обсягу та достовірності наявної інформації;

зіставлення об`єкта оцінки з об`єктами порівняння з наступним коригуванням ціни продажу або ціни пропонування об`єктів порівняння;

визначення вартості об`єкта оцінки шляхом урахування величини коригуючих поправок до вартості об`єктів порівняння;

узгодження отриманих результатів розрахунку.

Інформація про продаж та пропонування подібного нерухомого майна повинна відповідати критеріям, визначеним у Національному стандарті № 1.

Як слідує з матеріалів справи, предметом оцінки за постановою державного виконавця виступала земельна ділянка як самостійний, сформований об`єкт цивільних прав із чітко визначеними межами, площею та кадастровим номером. Будь-які інші об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди чи об`єкти незавершеного будівництва) виконавцем не описувалися, під арешт не підпадали та оцінювачу для визначення вартості не передавалися.

Задовольняючи вимоги з мотивів того, що оцінювач не перевірив наявність на земельній ділянці можливої забудови та не здійснив її фотофіксацію, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та фактично підмінив предмет дослідження. Оцінювач не наділений процесуальними повноваженнями самовільно розширювати межі виконавчих дій чи здійснювати пошук і оцінку стороннього майна, яке не є предметом примусового стягнення у даному виконавчому провадженні.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що для визначення ринкової вартості вільної від зареєстрованого майна земельної ділянки її особистий фізичний огляд із виїздом на місцевість не є обов`язковим. Ключові ціноутворюючі фактори земельної ділянки (цільове призначення, категорія земель, площа та географічне розташування) є сталими, зафіксовані в офіційних відомостях Державного земельного кадастру та були повною мірою враховані оцінювачем при застосуванні порівняльного підходу.

При цьому апеляційний суд зауважує, що оскаржуючи дії державного виконавця щодо визначення вартості оцінки майна, позивач у позові не наводить належних обґрунтувань в чому полягає протиправність дій саме виконавця.

Водночас апеляційний суд вважає, що виконавцем було дотримано процедури проведення оцінки майна у частині визначення суб`єкта оцінки, використання результатів оцінки для вчинення подальших виконавчих дій тощо.

Попри те, слід погодитися із апелянтом у тому, що Закон №1404-VIII не містить обов`язку виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, а стягувач після ознайомлення із таким звітом не скористався законодавчо встановленим способом реагування – рецензування звіту про оцінку майна – для спростування результатів оцінки, їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів.

Доводи позивача про те, що вартість майна, визначена у звіті, може не відповідати ринковій, з якими погодився суд першої інстанції, не підтверджуються належними та допустимими доказами і є лише припущеннями стягувача, а отже не беруться до уваги апеляційним судом.

Апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо процедурних порушень через відсутність обмірів та фотофіксації будівель.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що спірна оцінка проводилася в межах виконавчого провадження, де межі та об`єкт дослідження чітко визначені процесуальним документом. Згідно з постановою державного виконавця об`єктом оцінки визначено виключно земельну ділянку. Питання про наявність, опис чи оцінку будь-яких будівель або споруд на цій ділянці виконавцем перед оцінювачем не ставилося.

Оцінювач, діючи в межах виконавчого провадження, не наділений повноваженнями за власною ініціативою розширювати перелік майна, підданого арешту та оцінці.

Сама по собі відсутність фотознімків у матеріалах звіту не свідчить про дефект процедури оцінки та не є самостійною підставою для визнання дій виконавця неправомірними, оскільки позивач не довів, яким чином відсутність фотофіксації призвела до неправильного визначення фінальної вартості майна, а представник суб`єкта оціночної діяльності у суді стверджував про проведення огляду об`єкту оцінювання без будь-яких перешкод.

Водночас матеріали справи також не містять будь-яких доказів про відсутність у суб`єкта оціночної діяльності доступу до оцінюваного майна, а також ненадання у його розпорядження необхідних для проведення оцінки матеріалів.

З урахуванням наведеного, на переконання апеляційного суду, у ході судового розгляду не було встановлено порушення прав чи законних інтересів позивача діями чи рішеннями державного виконавця при організації і проведенні оцінки спірного майна в межах виконавчого провадження.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позовних вимог. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 268, 272, 287, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Скасувати рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі №460/4612/26 та у задоволенні позову Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 22 вересня 2026 року.