Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 21 вересня 2026 р.
Справа: №380/9992/22
Суддя: Шевчук Світлана Михайлівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9992/22 пров. № А/857/40345/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів -Боршовського Т. І.
за участю секретаря судового засіданняНоса С. П. Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в змішаній електронно -письмовій формі апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі № 380/9992/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
суддя у І інстанціїЛунь З.І.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі № 380/9992/22 задоволено заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/9992/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 216832 (двісті шістнадцять вісімсот тридцять два) грн 86 коп. за період з 01.12.2019 до 31.10.2022.
Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема відповідач зазначає про відсутність підстав для зміни порядку та способу виконання судового рішення, позаяк здійснюється виконання судового рішення, а зокрема за даними відомостей відповідача на виконання судового рішення в жовтні 2025 року, листопаді 2025, грудні 2025, лютому 2026, березні 2026, квітні 2026, травні 2026, червні 2026 ОСОБА_1 за вказаним судовим рішеннями відповідно до вимог Порядку виплачено кошти в наступному розмірі на загальну суму 1098,05 грн:
- 187,35 грн (відкладена заборгованість);
- 187,35 грн (відкладена заборгованість);
- 187,35 грн (відкладена заборгованість);
- 103 грн (відкладена заборгованість);
- 101 грн (відкладена заборгованість);
- 100 грн (відкладена заборгованість);
- 100 грн (відкладена заборгованість);
- 132 грн (відкладена заборгованість).
Тобто розмір невиплаченої позивачу заборгованості нарахованої по судовому рішенню у справі становить 215734,81 грн, що не спростовано позивачем.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений засобами поштового зв`язку, про що матеріали справи містять відповідні докази.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При цьому, вказану справу судом апеляційної інстанції розглянуто в змішаній електронно -письмовій формі у зв`язку із не надходженням матеріалів справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії, а як наслідок спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належить змінити на підставі абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) невиплаченої суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача).
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 у справі №380/9992/22, яке набрало законної сили зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області” №4450 від 23.05.2022 про розмір грошового забезпечення, та провести виплату пенсії із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат.
На виконання обумовленого рішення суду позивачу було розраховано суму доплати за період з 01.12.2022 до дня проведення перерахунку, яка складає 216832, 86 грн, проте вона не було виплачена в повному обсязі.
У зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення ОСОБА_1 звернулася із заявою про зміну способу і порядку виконання обумовленого рішення, в якій заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення, ухваленого Львівським окружним адміністративним судом шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 216832, 86 грн невиплаченої доплати до пенсії.
Цю заяву заявник обґрунтовує тим, що рішення суду в частині виплати йому різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії в сумі 216 832,86 грн залишається невиконаним через покликання ГУ ПФ України у Львівській області на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету. Вважає, що така бездіяльність боржника, відповідно до ст.378 КАС України є самостійною підставою для зміни способу та порядку виконання цього рішення суду на стягнення вказаної суми з відповідача.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.
З матеріалів справи убачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу за наслідками якого нараховано 216832,86 грн недоплаченої суми пенсії.
За твердження відповідача яке не заперечується позивачем та підтверджено належними доказами у справі за вказаним рішенням виплачено частину заборгованості в сумі 1098,05 гривень. Отож залишок невиплачених коштів становить 215734,81 грн.
Як наслідок донарахована сума не виплачена позивачу у повному обсязі, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником протягом тривалого строку.
У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості, є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем і не є виплаченою на дату розгляду апеляційної скарги.
Відтак апеляційний суд приходить до переконання, що у цій справі наявні підстави для заміни невиконаного зобов`язання в частині виплатити грошові кошти на стягнення з відповідача донарахованого та невиплаченого розміру пенсії у сумі 215734,81 грн для забезпечення належної реалізації права позивача передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.
Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а відтак доводи апеляційної скарги в частині розміру пенсії, який підлягає стягненню дає правові підстави для зміни оскаржуваного судового рішення у цій частині.
Крім того, апеляційним судом установлено, що суд першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваної ухвали допустив описку стосовно ідентифікаційних відомостей особи, яка у цій справі звернулася із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, а зокрема замість зазначення заявника - ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково зазначив- « ОСОБА_2 ». Як наслідок така описка підлягає до виправлення.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі № 380/9992/22 змінити в частині:
- зазначеного розміру нарахованої суми доплати пенсії, яка підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 , а зокрема суму « 216 832 (двісті шістнадцять вісімсот тридцять два)грн 86 коп» змінити на суму: « 215734,81 гривень»;
- ідентифікаційних відомостей, відображених у резолютивній частині вказаної ухвали з приводу «задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області» на: «часткове задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області».
У решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі № 380/9992/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. М. Шевчук
судді Т. І. Боршовський
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua