Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №380/21737/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21737/23 пров. № А/857/39112/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

за участю секретаря судового засіданняНоса С. П. Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 380/21737/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зміна способу і порядку виконання рішення суду,

місце ухвалення судового рішення м. Львів

суддя у І інстанціїПотабенко В.А.

дата складання повного тексту рішення02.07.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 380/21737/23 задоволено заяву позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення від 31.10.2023, прийнятого у справі №380/21737/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі №380/21737/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості за період з 01.12.2019 по 31.12.2023 в сумі 178943 (сто сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок три) гривні 27 коп.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні його заяви. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги скаржник зазначає про часткове виконання судового рішення та відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Також вказує що позивач уже звертався з аналогічною заявою, однак у задоволенні такої заяви було відмовлено, що свідчить про зловживання процесуальними правами.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений засобами поштового зв`язку, про що матеріали справи містять відповідні докази.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії, а як наслідок спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належить змінити на підставі абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) невиплаченої суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача).

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 адміністративний позов задоволено частково. Зокрема судом зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 31.05.2023 № 6514 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

30.06.2026 від позивача за вх. №56645 надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №380/21737/23 із зобов`язанням Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області від 31.05.2023 № 6514 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), з урахуванням виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача виплати по пенсійній заборгованості за період з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 178943,27 грн.

В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що рішення суду станом на момент звернення до суду із даною заявою відповідачем не виконане, чим порушено право позивача на отримання перерахунку пенсії. Також, представник позивача зазначає, що згідно з випискою боргу відповідача на виконання рішення суду було лише розраховано суму доплати за період з 01.12.2019 по 31.12.2023, яка складає 179809,32 грн., проте вона не була виплачена, тому звернувся до суду із зазначеною заявою.

За даними відомостей відповідача на виконання судового рішення в жовтні 2025 року, листопаді 2025, грудні 2025, лютому 2026, березні 2026, квітні 2026, травні 2026, червні 2026 ОСОБА_1 за вказаним судовим рішеннями відповідно до вимог Порядку виплачено кошти в наступному розмірі на загальну суму 1098,05 грн:

- 187,35 грн (відкладена заборгованість);

- 187,35 грн (відкладена заборгованість);

- 187,35 грн (відкладена заборгованість);

- 103 грн (відкладена заборгованість);

- 101 грн (відкладена заборгованість);

- 100 грн (відкладена заборгованість);

- 100 грн (відкладена заборгованість);

- 132 грн (відкладена заборгованість).

Тобто розмір невиплаченої позивачу заборгованості нарахованої по судовому рішенню у цій справі становить 178711,27 грн, що не спростовано позивачем.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.

Як видно з матеріалів справи, на виконання рішення у цій справі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача. Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача, сума нарахованих, але не виплачених коштів за період з 01.12.2019 по 31.12.2023, становить 179 809,32 грн.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у даній справі позивачу здійснено часткову виплату заборгованості в сумі 1098,05 грн:

- 187,35 грн (відкладена заборгованість);

- 187,35 грн (відкладена заборгованість);

- 187,35 грн (відкладена заборгованість);

- 103 грн (відкладена заборгованість);

- 101 грн (відкладена заборгованість);

- 100 грн (відкладена заборгованість);

- 100 грн (відкладена заборгованість);

- 132 грн (відкладена заборгованість).

Тобто розмір невиплаченої позивачу заборгованості нарахованої по судовому рішенню у цій справі становить 178711,27 грн, що не спростовано позивачем.

Як наслідок донарахована сума не виплачена позивачу у повному обсязі, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником протягом тривалого строку.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 178711,27 грн, є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем і не є виплаченою на дату розгляду апеляційної скарги.

Відтак апеляційний суд приходить до переконання, що у цій справі наявні підстави для заміни невиконаного зобов`язання в частині виплатити грошові кошти на стягнення з відповідача донарахованого та невиплаченого розміру пенсії у сумі 178711,27 грн для забезпечення належної реалізації права позивача передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.

Стосовно ж доводів відповідач про те, що повторне звернення із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення є «зловживанням процесуальними правами» лише на тій підставі, що раніше у задоволенні аналогічної заяви було відмовлено, є повністю неспроможними, оскільки:

виконавче провадження є динамічним процесом. Обставини, які роблять виконання рішення суду неможливим чи значно ускладненим, мають триваючий або змінюваний характер. Відмова суду в задоволенні першої заяви свідчить лише про те, що на момент її розгляду суд не визнав наявні обставини достатніми. Подальше тривале невиконання рішення боржником є новою юридичною обставиною та самостійною підставою для повторного звернення до суду з метою захисту своїх прав;

сама по собі відмова у задоволенні процесуального клопотання чи заяви не позбавляє учасника справи права повторно звернутися з цим питанням у разі зміни обставин або появи нових доказів. Звернення до суду з метою реального виконання судового рішення є законним реалізацією права на судовий захист, а не зловживанням;

відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції»), право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення залишалося бездіяльним на шкоду одній зі сторін. Держава зобов`язана забезпечити ефективний механізм виконання. Позивач, звертаючись із заявою, використовує передбачений законом інструмент для реалізації цього права.

Отож повторне звернення із заявою зумовлене виключно триваючим невиконанням рішення суду з боку Відповідача. Дії позивача спрямовані на захист його законного права, а тому в них повністю відсутні ознаки, визначені процесуальним законом як зловживання правами.

Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а відтак доводи апеляційної скарги в частині розміру пенсії, який підлягає стягненню дає правові підстави для зміни оскаржуваного судового рішення у цій частині.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 380/21737/23 змінити в частині розміру нарахованої суми доплати пенсії, яка підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 , а зокрема в резолютивній частині вказаної ухвали суму « 178943 (сто сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок три) гривні 27 коп» змінити на суму: « 178711,27 гривень».

У решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі № 380/21737/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року