Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №380/25114/21 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/25114/21 пров. № А/857/40828/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в змішаній електронно -письмовій формі в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі № 380/25114/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішення м.Львів

суддя у І інстанціїЖелік О.М.

дата складання повного тексту рішення09.07.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі № 380/25114/21 заяву представника позивача ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №380/25114/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати до пенсії за період з 01.04.2019 по 30.09.2022, з урахуванням уже виплачених сум, що становить 216148 (двісті шістнадцять тисяч сто сорок вісім) гривень 13 копійок.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема відповідач зазначає про відсутність підстав для зміни порядку та способу виконання судового рішення, позаяк здійснюється виконання судового рішення.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

За відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії, а як наслідок спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належить змінити на підставі абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) невиплаченої суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача).

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №380/25114/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено, зокрема:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії згідно нової довідки №С/2885 від 06.08.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, скерованої ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №С/2885 від 06.08.2021, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №380/25114/21 набрало законної сили 22.04.2022.

15.06.2026 від представника позивача надійшла заява, в якій заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №380/25114/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.04.2019 по день проведення перерахунку в сумі 216380,13 грн.

В обґрунтування заяви посилається на те, що вказане рішення суду набрало законної сили, а тому з цієї дати воно є обов`язковим для відповідача і підлягає виконанню ним на всій території України. Водночас вказує, що з дати набрання законної сили судовим рішенням та по дату звернення до суду з цією заявою таке не було виконане відповідачем у повному обсязі в частині виплати нарахованої доплати. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даною заявою.

Заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач та/або його представник в судове засідання не з`явилися; про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні в суді першої інстаеції проти поданої заяви заперечив з підстав, викладених у запереченні на заяву. Зазначив, що на виконання рішення суду від 21.03.2022 у справі №380/25114/21 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019; загальна сума доплати за період з 01.04.2019 по 30.09.2022 обрахована у розмірі 217246,18 грн. У зв`язку із цим вказує, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. Крім того, звертає увагу, що заявнику додатковими відомостями на виконання погашення заборгованості за судовим рішенням виплачено кошти в наступному розмірі: 187,35 грн у жовтні 2025 року, 187,35 грн у листопаді 2025 року, 187,35 грн у грудні 2025 року, 103,00 грн у лютому 2026 року, 101,00 грн у березні 2026 року, 100,00 грн у квітні 2026 року, 100,00 грн у травні 2026 року та 132,00 грн у червні 2026 року, а тому станом на день подання заперечення загальна сума заборгованості зменшилась та становить 216148,13 грн.

У підсумку вказує, що стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначених для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоду необмеженій кількості осіб. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №380/25114/21.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.

З матеріалів справи убачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу за наслідками якого нараховано 217246,18 грн недоплаченої суми пенсії, що не заперечується сторонами.

Водночас суд встановив, що позивачу на виконання погашення заборгованості за судовими рішеннями (за рішенням суду) відповідно до вимог Порядку № 821 виплачено грошові кошти у розмірі 187,35 грн у жовтні 2025 року, 187,35 грн у листопаді 2025 року, 187,35 грн у грудні 2025 року, 103,00 грн у лютому 2026 року, 101,00 грн у березні 2026 року, 100,00 грн у квітні 2026 року, 100,00 грн у травні 2026 року та 132,00 грн у червні 2026 року, а тому станом на день подання заперечення загальна сума заборгованості зменшилась та становить 216148,13 грн.

Як наслідок донарахована сума не виплачена позивачу у повному обсязі, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником протягом тривалого строку.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості, є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем і не є виплаченою на дату розгляду апеляційної скарги.

Відтак апеляційний суд приходить до переконання, що у цій справі наявні підстави для заміни невиконаного зобов`язання в частині виплатити грошові кошти на стягнення з відповідача донарахованого та невиплаченого розміру пенсії у сумі 216148,13 грн для забезпечення належної реалізації права позивача передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.

Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі № 380/25114/21 залишити без змін.

Матеріали апеляційного провадження надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос