Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №500/4207/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/4207/25 пров. № А/857/14924/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Майстрів Ю.І.,

представника позивача Шеремети М.М.,

представника відповідача Ковальової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №500/4207/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними дій, -

суддя в 1-й інстанції Дерех Н.В. ,

дата ухвалення рішення 26.01.2026,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту судового рішення 03.02.2026,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі — позивач, апелянт) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі — відповідач, ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач заперечувала отримання у 2021–2022 роках доходу від нерезидента «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans. Зазначала, що висновки акта документальної позапланової перевірки від 06.01.2025 №129/19-00-24-05/3677304226 щодо отримання нею доходу та визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором ґрунтуються виключно на відомостях листа ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07.

На переконання позивача, зазначений лист є документом листування між податковими органами, а не первинним документом, який підтверджує отримання нею доходу. Позивач також вказувала на відсутність в акті перевірки посилань на банківські виписки, договори та інші документи, які підтверджували б відповідні висновки контролюючого органу. У зв`язку із цим вважала, що факт отримання доходу та його розмір не підтверджені належними, достовірними й достатніми доказами, а висновки акта перевірки не можуть бути належною підставою для визначення оспорюваних грошових зобов`язань.

З огляду на наведене позивач просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС:

від 27.01.2025 №00009232405, яким визначено грошове зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування» у загальній сумі 61 875,48 грн, зокрема за податковим зобов`язанням — 51 890,28 грн, за штрафними санкціями - 9 985,20 грн, з посиланням на порушення пункту 16№ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі — ПК України);

від 27.01.2025 №00009192405, яким визначено грошове зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування» у загальній сумі 742 505,69 грн, зокрема за податковим зобов`язанням — 622 683,32 грн, за штрафними санкціями — 119 822,37 грн, з посиланням на порушення підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України.

від 27.01.2025 №00009242405, яким застосовано штрафні санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування» у сумі 340,00 грн у зв`язку з неподанням податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2021–2022 роки, з посиланням на порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 та пункту 179.1 статті 179 ПК України.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №500/4207/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалене судове рішення мотивоване тим, що ГУ ДПС отримало податкову інформацію про можливі порушення позивачем податкового законодавства, доведену листом ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07. Для отримання пояснень та їх документального підтвердження контролюючий орган надіслав на податкову адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення запит від 03.10.2024 №19587/6/19-00-24-03-04. Суд визнав, що запит було надіслано в порядку, передбаченому статтею 42 ПК України, однак відповіді на нього позивач не надала. Сукупність цих обставин суд розцінив як наявність умов, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі також ПК України), для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки та видання наказу від 28.11.2024 №2587-п.

Суд також відхилив доводи про неналежне повідомлення позивача щодо проведення перевірки, пославшись на надсилання на її податкову адресу рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії зазначеного наказу та письмового повідомлення від 28.11.2024 №396 про дату початку й місце проведення перевірки.

Оцінюючи джерело інформації, використаної контролюючим органом, суд послався на підпункт 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 та підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України, а також на положення міжнародних договорів щодо обміну податковою інформацією. Суд визнав, що відомості компетентного органу Великої Британії, які містять персональні дані позивача та фінансові показники щодо віднесених до неї облікових записів, є податковою інформацією, яка могла використовуватися під час перевірки як підстава для висновків контролюючого органу. Із цих мотивів суд відхилив довід позивача про те, що лист ДПС України не є первинним документом, а становить лише засіб листування між податковими органами.

Щодо суті виявлених порушень суд визнав доведеним отримання позивачем у 2021–2022 роках доходу від компанії «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans у загальній сумі 102 018,36 дол. США. При цьому суд послався як на відомості, доведені листом ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, так і на наявний у матеріалах справи переклад інформації компетентного органу Великої Британії, навівши відомості про облікові записи, їх власника, дати відкриття та кількість транзакцій.

У рішенні суд зазначив загальну суму доходу в гривнях — 3 459 351,76 грн, зокрема за 2021 рік — 796 632,55 грн, що відповідає 29 204,00 дол. США, та за 2022 рік — 2 662 719,21 грн, що відповідає 72 814,36 дол. США.

Обґрунтовуючи обов`язок декларування та оподаткування такого доходу, суд послався на підпункт 170.11.1 пункту 170.11 статті 170, пункт 167.1 статті 167 та підпункт 1.2 пункту 16№ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. У мотивувальній частині рішення суд також навів положення пункту 164.4 статті 164 ПК України щодо перерахунку доходів, виражених в іноземній валюті, у гривні за валютним курсом Національного банку України, який діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Окремо суд зазначив, що позивач не надала доказів сплати податків у країні походження доходу для цілей застосування положень Конвенції між Україною та Великою Британією про усунення подвійного оподаткування.

Суд виходив із того, що податкові декларації про майновий стан і доходи за 2021–2022 роки позивачем не подавалися, а податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із відповідних сум не нараховувалися і не сплачувалися. Щодо відповідальності за неподання декларацій суд навів положення пункту 120.1 статті 120 ПК України. Крім того, суд зазначив, що позивач не надала доказів, які б спростовували висновки перевірки.

На підставі наведеного суд першої інстанції не встановив підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо визначення грошових зобов`язань із податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосування штрафних санкцій, і відмовив у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, яку обґрунтувала, зокрема, такими доводами.

На думку апелянта, лист ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 не є первинним документом, який підтверджує отримання нею доходу, а становить засіб листування між податковими органами. Тому наведені в ньому відомості апелянт вважає недостатніми для встановлення факту та розміру отриманого доходу і визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Апелянт зазначає, що висновки акта перевірки від 06.01.2025 №129/19-00-24-05/ НОМЕР_1 ґрунтуються виключно на зазначеному листі та не підтверджені посиланнями на банківські виписки, договори чи інші документи щодо отримання нею доходу. Із цих підстав вона вважає висновки перевірки такими, що не ґрунтуються на належних, достовірних і достатніх доказах, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення — необґрунтованими.

Апелянт також посилається на порушення порядку призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Стверджує, що надісланий їй запит ГУ ДПС не містив посилання на статтю 73 ПК України та не визначав, яка саме з обставин, передбачених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України, стала підставою для його складання. Крім того, за доводами апелянта, копію наказу та повідомлення про проведення перевірки було надіслано до поштового відділення, яке не обслуговує адресу її проживання, унаслідок чого вона не отримала зазначених документів і не була належним чином повідомлена про перевірку. Наведені обставини апелянт розцінює, як порушення встановленого статтею 79 ПК України порядку проведення перевірки.

На підставі наведеного апелянт просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №500/4207/25 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю, визнавши протиправними та скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу позивача ( ОСОБА_2 ) залишено без руху, у зв?язку із несплатою судового збору.

23 березня 2026 року позивачем ( ОСОБА_2 ) подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання ухвали суду від 12 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №500/4207/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними дій.

04 травня 2026 року, через підсистему «Електронний суд», ГУ ДПС у Тернопільській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило проти її задоволення, навівши, зокрема, такі доводи.

Відповідач вважає, що документальну позапланову невиїзну перевірку призначено правомірно, оскільки, на думку відповідача, були дотримані обидві умови, передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України: отримано податкову інформацію про порушення позивачем податкового законодавства та не отримано від неї пояснень і їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит у встановлений строк. Додатково відповідач послався на підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України у зв`язку з неподанням позивачем податкових декларацій за 2021 та 2022 роки.

Головне управління ДПС у Тернопільській області зазначає, що запит від 03.10.2024 №19587/6/19-00-24-03-04 надіслано на податкову адресу позивача відповідно до вимог статті 42 ПК України. За твердженням відповідача, зазначений запит отримано стороною позивача 09.10.2024, що підтверджується відомостями про вручення поштового відправлення. На цю саму адресу, яка відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві, 28.11.2024 рекомендованим листом із повідомленням про вручення також надіслано копію наказу від 28.11.2024 №2587-п та письмове повідомлення від 28.11.2024 №396 про дату початку та місце проведення перевірки. З огляду на це відповідач вважає доводи апелянта про неналежне повідомлення необґрунтованими.

Крім того, податковий орган посилається на те, відомості, доведені листом ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 із додатками, отримано від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в порядку міжнародного обміну податковою інформацією. На переконання відповідача, ці відомості можуть використовуватися як для обґрунтування підстав призначення перевірки, так і для формування її висновків, оскільки відповідно до підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України податкова інформація належить до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.

На переконання ГУ ДПС, зазначений лист та додані до нього відомості, за позицією відповідача, підтверджують отримання ОСОБА_1 протягом 2021–2022 років доходу від «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans у загальній сумі 102 018,36 дол. США. При цьому позивач не подала податкових декларацій та не сплатила відповідних податків і зборів. Відповідач також зазначив, що доказів сплати податків у державі походження доходу не надано, у зв`язку з чим заперечив наявність подвійного оподаткування. Крім того, ГУ ДПС послалося на ненадання позивачем доказів, які спростовували б висновки перевірки щодо отримання зазначеного доходу.

Додатково відповідач повідомив про отримання відповіді компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії на запит щодо деталізації відомостей про доходи позивача. До відзиву долучено, зокрема, документ «Mariia Burtak 2021-2022» обсягом 163 сторінки. За твердженням відповідача, цей документ містить деталізацію транзакцій за датами та сумами щодо облікових записів із ідентифікаторами Creator ID 211259812, 131491593 та 119704340, які він відносить до позивача, і підтверджує отримання нею доходу за 2021–2022 роки. Відповідач просив долучити відповідь компетентного органу з додатками до матеріалів справи та врахувати їх під час апеляційного розгляду.

На підставі наведеного ГУ ДПС у Тернопільській області просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №500/4207/25.

13 серпня 2026 року Головне управління ДПС у Тернопільській області, через підсистему «Електронний суд», подало додаткові пояснення. Зміст додаткових пояснень зводиться до цитування постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2026 року у справі №600/2950/25-а. Просить застосувати правові висновки, викладені в указаній постанові КАС до спірних правовідносин.

28 серпня 2026 року позивач, через підсистему «Електронний суд», подала електронний документ «додаткові пояснення», який містить пояснення та клопотання про долучення доказів.

У додаткових пояснення позивач, врахувати правові висновки, викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі №240/22077/25 та від 25 червня 2026 року у справі №560/9531/25.

Також, позивач посилалась на те, що банківська виписка та довідка Пенсійного фонду України не підтверджують висновок ГУ ДПС про отримання доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International» за створення контенту на платформі OnlyFans.

На підставі наведеного, просила суд: виписку АТ КБ «ПриватБанк» №P7GFM3TKVM636565 від 15.07.2026 за картками/рахунками ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 та довідку Пенсійного фонду України про відсутність індивідуальних відомостей про особу; врахувати наведені пояснення та правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.06.2026 у справі №240/22077/25 та від 25.06.2026 у справі №560/9531/25, при перегляді рішення суду першої інстанції у справі №500/4207/25.

У судовому засіданні кожна зі сторін підтримала раніше сформовані позиції, які викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням додаткових пояснень та долучених доказів.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, встановив, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення перевірок» від 09 листопада 2023 року №3453-ІХ, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.11.2024 №2587-п про проведення документальної невиїзної перевірки, проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_2 , за період з 01.01.2021 по 31.12.2022.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №129/19-00-24-05/ НОМЕР_1 від 06.01.2025 та встановлено наступні порушення:

- підпункту 49.18.4 пункту 48.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Кодексу, до ГУ ДПС у Тернопільській області декларацію про майновий стан і доходи за 2021-2022 роки не подано;

- підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 622683,32 грн. в тому числі: за 2021 рік в сумі 143393,86 грн., за 2022 рік в сумі 479289,46 грн.;

- пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано військового збору в сумі 51890,28 грн. в тому числі: за 2021 рік в сумі 11949,49 грн., за 2022 рік в сумі 39940,79грн.

На підставі вказаних висновків перевірки 06.01.2025 ГУ ДПС у Тернопільській області винесено позивачці ( ОСОБА_2 ) податкові повідомлення-рішення:

- №00009232405 від 27.01.2025, яким за порушення пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, нараховано суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування", - 61875,48 грн., в тому числі за штрафними санкціями 9985,2 грн.;

- №00009192405 від 27.01.2025, яким за порушення підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, нараховано суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування", - 742505,69 грн., в тому числі, за штрафними санкціями 119822,37;

- №00009242405 від 27.01.2025, яким, за порушення підпункту 49.18.4 пункту 48.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, нараховано суму штрафних санкцій (за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування") в сумі 340 грн.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Визначаючись із межами апеляційного перегляду справи та ключовими питаннями апеляційного провадження, колегія суддів враховує наступне.

В акті документальної перевірки від 06.01.2025 №129/19-00-24-05/3677304226 контролюючий орган визначив суми доходу позивача за 2021 рік — 796 632,55 грн та за 2022 рік — 2 662 719,21 грн. Від цих сум обчислено податок на доходи фізичних осіб і військовий збір. Однак акт не містить відомостей про конкретні події, які контролюючий орган кваліфікував як нарахування або отримання відповідних доходів, дати таких подій, застосовані до відповідних валютних сум курси Національного банку України та розрахунок, за яким сформовано зазначені річні суми доходу у гривні.

Суд першої інстанції, пославшись на лист ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 та матеріали, отримані від компетентного органу Великої Британії, визнав підтвердженим отримання позивачем 102 018,36 дол. США та погодився з правомірністю спірних нарахувань. Водночас суд не перевірив, чи дозволяє зміст цих матеріалів підтвердити саме ті річні суми доходу у гривні, які визначені в акті перевірки, з дотриманням пункту 164.4 статті 164 ПК України. Наведення змісту цієї норми у рішенні не супроводжується оцінкою того, чи встановив контролюючий орган під час перевірки обставини, необхідні для її застосування, та чи відобразив їх в акті перевірки.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладається на відповідача. Тому перевірці підлягала достатність доказів, якими відповідач обґрунтовував фактичні та розрахункові підстави визначених ним грошових зобов`язань. Визнання міжнародної податкової інформації допустимим джерелом відомостей саме собою не вирішує питання про достатність її змісту для підтвердження конкретної бази оподаткування та нарахованих від неї сум податку і збору.

Отже, довід апелянта стосується того, що суд першої інстанції визнав спірні нарахування правомірними без належної перевірки їх фактичного та розрахункового обґрунтування. Під час апеляційного перегляду необхідно оцінити, чи виконав відповідач обов`язок доказування правомірності саме оскаржених податкових повідомлень-рішень, та надати правову оцінку істотним прогалинам у підтвердженні обставин, які контролюючий орган поклав в основу цих рішень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував правові висновки та підходи у спорах щодо оподаткування доходів отриманих авторами контенту опублікованого на платформі «OnlyFans», які послідовно відобразив у постановах протягом червня-вересня 2026 року, зокрема:

- у постанові від 17 червня 2026 року у справі №240/22077/25 (№ЄДРСР 137474914) КАС, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказав, що:

1) суди не встановили, за якою саме адресою позивач перебувала на податковому обліку у спірний період, які відомості містилися в інформаційних базах контролюючого органу щодо її податкової адреси, з яких конкретно джерел та в якому порядку контролюючим органом були отримані відомості про її адресу, а також якими доказами підтверджуються відповідні обставини; крім того, не отримали належної оцінки обставини використання самою позивача зазначеної адреси, як адреси проживання у поданих нею документах та значення таких обставин для вирішення питання про належність повідомлення;

2) інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами. Водночас сам по собі факт отримання такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення обставин, з якими податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку, а суд - від обов`язку надати оцінку достатності, достовірності та взаємному зв`язку доказів у їх сукупності;

3) обов`язок фізичної особи-резидента подати річну декларацію та сплатити податок з іноземного доходу виникає за умови фактичного отримання такого доходу. Отже, предметом доказування у цій справі є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо позивача, а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування, а також його розмір та період отримання;

4) суди не з`ясували змісту зазначених показників та не встановили, які саме відомості вони відображають. Зокрема, суди не дослідили, чи свідчить зазначена у міжнародній податковій інформації сума про розмір фактично отриманого доходу платника податків, чи відображає інший узагальнений показник діяльності облікового запису на платформі, сформований за результатами відповідного звітного періоду;

5) суди не встановили, чи містять матеріали справи відомості, які дозволяють визначити момент отримання відповідного доходу, адже пункт 164.4 статті 164 ПК України пов`язує порядок перерахунку доходу, вираженого в іноземній валюті, саме з моментом його нарахування або отримання;

- у постанові від 25 червня 2026 року у справі №560/9531/25 (№ЄДРСР 137708709), КАС повторив раніше викладені висновки в постанові від 17 червня 2026 року у справі №240/22077/25 (№ЄДРСР 137474914) та додатково зазначив, що предметом доказування в такій справі є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо позивача, а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень ПК України є об`єктом оподаткування, а також його розміру та періоду отримання; у цій же постанові КАС, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій наголосив, що суди не дослідили, чи містять матеріали справи відомості, які дозволяють визначити факт і момент отримання відповідного доходу;

- у постанові від 06 серпня 2026 року у справі №600/2950/25-а (№ЄДРСР 138803300) зазначається наступне:

1) інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами.

2) КАС погодився із мотивами судів судами попередніх інстанцій, які зводяться до того, що висновки про отриманий дохід ґрунтуються на офіційному документі - письмовій відповіді податкового органу Великої Британії щодо виплат позивачу доходів від Fenix International Ltd (OnlyFans). Вказаний документ містить персональні дані позивача суму нарахованого їй доходу та підтверджує факт її участі на платформі OnlyFans, як отримувача виплат.

3) позивачем на спростування обставини про отримання нею доходу від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans не надано жодного доказу а ні під час проведення перевірки на запит контролюючого органу, а ні до суду під час розгляду справи;

4) предметом доказування у цій справі є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо позивача, а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування, а також його розмір та період отримання.

Головне управління ДПС у Тернопільській області просить застосувати до спірних правовідносин правові висновки, які викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2026 року у справі №600/2950/25-а. Зважаючи на новітню практику Верховного Суду у спорах щодо оподаткування.

Разом із відзивом на апеляційну скаргу від 04.05.2026 ГУ ДПС подало лист компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії від 24.02.2026 №EOI/F57252/RP та додаток до нього – виписку з грошовими трансакціями на 163 аркушах. У листі зазначено, що додаток містить остаточну відповідь на запит про обмін інформацією щодо українського платника податків ОСОБА_3 та британського суб`єкта господарювання Fenix International Limited.

Додаток містить відомості щодо трьох облікових записів, зазначених під ім`ям «Mariia Burtak»: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та №119704340. Інформацію щодо кожного облікового запису поділено на пояснення, таблиці операцій та зразки документів про виплати. Таблиці операцій розміщено відповідно на сторінках 3–15, 23–41 та 49–159; документи про виплати — на сторінках 16–20, 42–46 та 160–163 додатка.

Таблиці містять ідентифікатор операції, її дату та час, ідентифікатори користувача й авторки контенту, суму операції, окремо зазначену комісію та вид операції: «chat_messages», «tips» або «subscription». Таким чином, на відміну від раніше наданих річних сукупних показників, цей додаток містить відомості про окремі операції, відображені в різні дні протягом 2021–2022 років. Зокрема, на сторінці 3 щодо облікового запису №211259812 наведено операцію №1135725954 від 30.12.2022 о 00:47 із сумою 12,80 дол. США та комісією 3,20 дол. США, а також операцію №1134529602 від 29.12.2022 о 04:45 із сумою 12,00 дол. США та комісією 3,00 дол. США.

У поясненнях щодо кожного із трьох облікових записів зазначено, що платіжні реквізити відсутні, оскільки всі виплати за відповідний період здійснювалися на електронний гаманець («eWallet») - сторінки 1–2, 21–22 та 47–48 додатка. Окремо вказано, що для кожного облікового запису надано зразки п`яти документів про виплати («a sample of 5 invoices»). Отже, додаток містить вибірку із п`ятнадцяти таких документів.

У документах про виплати одержувачем зазначено «MARIIA BURTAK», у призначенні - «Platform withdrawal request» (запит на виведення коштів із платформи); наведено номер і дату документа, спосіб виплати та суму в полі «Amount paid».

Зокрема, документ №36177631 від 02.11.2022 містить суму 262,00 дол. США та спосіб виплати «via Checkout OCT» (сторінка 16). Документ №22654811 від 03.12.2021 містить суму 147,00 дол. США та спосіб виплати «via Paxum (e-wallet)» (сторінка 161). У вибірці також наявні документи за межами перевіреного періоду, зокрема №39160681 від 09.01.2023 на суму 56,00 дол. США зі способом виплати «via Paxum (e-wallet)» (сторінка 43).

Отже, додаток до листа компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії від 24.02.2026 №EOI/F57252/RP відображає окремо операції на платформі із зазначенням їхніх дат і часу та окремо — документи про виплати за запитами на виведення коштів. Перерахунку цих операцій у гривні із зазначенням застосованих валютних курсів у додатку також немає.

Сам лист від 24.02.2026 №EOI/F57252/RP має супровідний характер: у ньому зазначено про надання в додатку остаточної відповіді на запит про обмін інформацією. Лист не містить арифметичних підсумків наведених у додатку операцій за відповідні податкові періоди та їх зіставлення з показниками, використаними під час податкової перевірки.

У розділі IV відзиву на апеляційну скаргу від 04.05.2026 ГУ ДПС посилається на збіг ідентифікаторів облікових записів із зазначеними в первісній податковій інформації та характеризує додаток як детальний перелік отриманих позивача доходів. Проте, відповідач не наводить арифметичного підсумування операцій за цим додатком, не пояснює співвідношення отриманих підсумків із раніше використаними річними показниками та не надає розрахунку, який пов`язував би конкретні суми й дати операцій із гривневими базами оподаткування, визначеними в акті перевірки від 06.01.2025 №129/19-00-24-05/3677304226: 796 632,55 грн за 2021 рік та 2 662 719,21 грн за 2022 рік.

Таким чином, пославшись на нові докази як на підтвердження отримання позивача доходу, відповідач не обґрунтував, яким саме чином відомості цих доказів підтверджують правильність розрахунку бази оподаткування та конкретних сум ПДФО і військового збору, визначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Позивач подала до суду апеляційної інстанції виписку АТ КБ «ПриватБанк» від 15.07.2026 №P7GFM3TKVM636565 щодо руху коштів за належним їй гривневим рахунком за період з 01.01.2020 по 31.12.2022. Документ містить відомості про операції за картками із закінченнями номерів 0069, 7908 та 6702, зазначеними в межах одного договору банківського обслуговування. У виписці прямо застережено, що вона містить інформацію про рух коштів без відображення залишків на картці або рахунку.

Фактично у виписці відображено 117 операцій із надходження коштів у період з 18.05.2021 по 26.12.2022 на загальну суму 538 240,55 грн. Кожний запис містить дату і час операції, реквізити картки, опис операції, суму у валюті операції та суму у валюті картки.

За результатами арифметичного підсумування записів за 2021 рік відображено 39 операцій, сукупна сума яких у валюті операцій становить 4 297,29 дол. США, а сума зарахувань у гривнях — 115 126,81 грн. За 2022 рік відображено 78 операцій із загальною сумою зарахувань 423 113,74 грн. Із них 66 операцій зазначено в доларах США на загальну суму 12 429,00 дол. США, яким відповідають зарахування 401 367,07 грн; за іншими 12 операціями, валютою яких зазначено гривню, зараховано 21 746,67 грн. Таким чином, сукупна сума операцій, відображених у доларах США, за два роки становить 16 726,29 дол. США, а відповідних гривневих зарахувань — 516 493,88 грн.

Зміст виписки свідчить про неоднорідність відображених надходжень. Зокрема, п`ять операцій на загальну суму 5 110,00 грн мають опис «Зарахування зі своєї картки». Три перекази через TRANSFERWISE — два від 22.09.2022 та один від 25.12.2022 — на загальну суму 15 923,88 грн містять зазначення відправника фізичної особи. Значна частина інших операцій має узагальнений опис «Зарахування переказу», який не розкриває особу відправника та підставу платежу.

Fenix International Limited або OnlyFans як відправника коштів у виписці не зазначено.

Водночас відсутність такого найменування в описах банківських операцій сама по собі не виключає надходження коштів, пов`язаних із діяльністю на платформі, через платіжних посередників або електронні гаманці. Як зазначено в додатку до листа компетентного органу Великої Британії від 24.02.2026 №EOI/F57252/RP, виплати за трьома наведеними в ньому обліковими записами здійснювалися на електронні гаманці. Подана позивачем банківська виписка руху коштів через ці гаманці не відображає та не містить даних, які дозволяли б співвіднести кожне банківське зарахування з конкретною операцією або виплатою, зазначеною у британських матеріалах.

Отже, виписка підтверджує конкретні суми та дати зарахування коштів на зазначений банківський рахунок позивача. Вона не встановлює повного руху коштів від операцій на платформі OnlyFans через електронні гаманці до банківського рахунку. Наведені в ній дати є датами банківських операцій; відомостей про те, коли відповідні кошти були обліковані на платформі, стали доступними авторці контенту для виведення або були зараховані на електронний гаманець, виписка не містить. Тому її показники не можуть без установлення зв`язку між відповідними операціями ототожнюватися з повним обсягом доходу від діяльності на платформі та моментами його отримання.

Зважаючи на те, що апелянт в скарзі ставить питання про законність призначення податкової перевірки щодо нього, в тому числі, використання в якості підстави документальної невиїзної перевірки листа ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, колегія суддів, насамперед, надає оцінку таким твердженням скаржника.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Положеннями пункту 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпунктів 78.1.1. та 78.1.2. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Судом першої інстанції встановлено, а апеляційним судом підтверджується, що правовою підставою для призначення та проведення перевірки слугували норми ПК України та податкова інформація, від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, згідно якого позивач отримувала доходи від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans та не подавала декларацію про отримані доходи.

Відповідно до підпункту 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.

Згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Положеннями пункту 3.2 статті 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 10.02.1993 укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11.08.1993 . Законом України від 30.10.2019 №244-IX ратифіковано Протокол про внесення змін до зазначеної Конвенції, який набрав чинності 05.12.2019 (далі - Конвенція).

Також Україна та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є учасниками Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, підписаної 25.01.1988, яку ратифіковано Законом України від 17.12.2008 №677-VI, і для України вона набула чинності 01.07.2009 (далі - Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах).

Згідно з пунктом 1 статті 27 Конвенції компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.

За змістом статті 4 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах сторони, зокрема, як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Стаття 5 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах визначає, що на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Крім того Міністерство фінансів України наказом від 16.04.2022 №118 затвердило Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн.

Суд зазначає, що отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду, зміст яких розкрито вище, в тому числі, на які посилається позивач у справі.

За таких обставин, доводи апелянта щодо порушення порядку призначення стосовно неї заходу податкового контролю не узгоджуються із висновками, що випливають із норм податкового законодавства.

Розмірковуючи над ключовими питаннями апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо питання з якого моменту відповідна сума коштів у межах договірного та фактичного механізму функціонування платформи OnlyFans вважається доходом, отриманим авторкою контенту, для цілей застосування підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163, пункту 170.11 статті 170 та положень пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у редакціях, застосовних до спірних правовідносин, апеляційний суд відзначає наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.3. пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Положеннями пункту 164.3 статті 164 ПК України визначено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Отже, отримані фізичною особою доходи, отримані з джерел за межами України відносяться до об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, та є об`єктом оподаткування військовим збором згідно з пунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України у разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у редакції, застосовній до спірних правовідносин за 2021–2022 роки, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, у спірних правовідносинах ПДФО та військовий збір обчислюються з однієї й тієї самої суми оподатковуваного іноземного доходу, визначеної у гривнях. Встановлення факту отримання такого доходу, його розміру та моменту нарахування (отримання) є спільною передумовою визначення обох платежів. Відповідно, правильність обох нарахувань залежить від правильності визначення гривневої суми доходу за правилами пункту 164.4 статті 164 ПК України.

За змістом підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 та підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України іноземний дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу за той звітний податковий рік, протягом якого його отримано.

Отже, встановлення моменту отримання доходу є необхідним для його віднесення до відповідного податкового періоду.

Пункт 164.4 статті 164 ПК України пов`язує перерахунок валютного доходу у гривні з курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) такого доходу. У системному зв`язку із зазначеними нормами це означає, що застосуванню валютного курсу має передувати встановлення факту отримання оподатковуваного іноземного доходу та конкретної події, яка у відповідних правовідносинах становить його нарахування (отримання). Без визначення цієї події та її дати вибір застосовного курсу не є обґрунтованим.

Річний порядок декларування не встановлює єдиної дати отримання всіх доходів за рік і не передбачає їх перерахунку за курсом на 31 грудня лише через закінчення звітного періоду. Кожна сума доходу підлягає перерахунку за курсом, застосовним до встановленої дати її нарахування (отримання). Числовий збіг цього курсу з курсом на 31 грудня можливий, однак сам по собі не підтверджує правильності визначення дати нарахування (отримання) доходу та не замінює обґрунтування проведеного розрахунку.

Наведена вище практика Верховного Суду допускає використання міжнародної податкової інформації для доказування отримання доходу (постанова від 06.08.2026у справі №600/2950/25-а). Водночас для застосування пункту 164.4 статті 164 ПК України необхідно встановити факт, розмір і момент нарахування (отримання) відповідного доходу, оскільки його перерахунок у гривні здійснюється за курсом НБУ, чинним саме на цей момент (постанови від 17.06.2026 у справі №240/22077/25, від 25.06.2026 у справі №560/9531/25).

Оскільки спір стосується оподаткування доходів від створення контенту на платформі OnlyFans, визначення моменту нарахування (отримання) доходу потребує дослідження договірного та фактичного механізму розрахунків на цій платформі. Саме з урахуванням цього механізму належить визначити, яка подія відповідної суми коштів становить її нарахування (отримання) авторкою контенту для цілей оподаткування.

Для з`ясування договірного механізму розрахунків на платформі OnlyFans значення мають Умови використання для авторів контенту, включені до додатка №1 до письмових матеріалів Fenix International Limited, поданих Спільному комітету парламенту Великої Британії з розгляду проєкту закону про безпеку в інтернеті. Зазначені матеріали оприлюднені на офіційному вебсайті парламенту Великої Британії (URL: https://committees.parliament.uk/writtenevidence/40780/default/).

Додаток №1 датований 4 листопада 2021 року, а текст Умов використання для авторів контенту містить позначку про останнє оновлення в березні 2021 року. Надалі посилання на підпункти Умов наведено зі збереженням їхнього латинського позначення в оригіналі

Походження зазначеного документа дозволяє ідентифікувати текст умов, представлений самим оператором платформи офіційному органу Великої Британії. Водночас відмітка про оновлення в березні 2021 року сама по собі не підтверджує застосування цієї редакції до операцій, здійснених до її запровадження, або її незмінність протягом усього спірного періоду. Тому зміст відповідних положень необхідно розглядати з урахуванням часу їхньої дії та застосовності до конкретних операцій.

Відповідно до пункту 5 Умов винагорода платформи становила 20 відсотків платежів користувачів, здійснених на користь автора, без урахування складової ПДВ у відповідному платежі. Решта 80 відсотків платежу, також без урахування складової ПДВ, визначалася як сума, що підлягає виплаті автору, - Creator Earnings. Винагорода платформи вираховувалася з платежу користувача, а виплата належної автору частини здійснювалася в порядку, передбаченому пунктом 12 Умов.

Отже, пункт 5 Умов розрізняв платіж користувача, винагороду платформи та частину платежу, яка підлягала виплаті автору. Визначення останньої як Creator Earnings характеризує її договірне призначення. Саме по собі використання цього терміну не встановлює моменту нарахування (отримання) доходу для цілей оподаткування за законодавством України.

Порядок створення авторського облікового запису передбачав визначення способу подальшого отримання виплат.

За підпунктом 6(a) Умов особа мала завантажити дійсний документ, що посвідчує особу, та дві свої фотографії.

Підпункт 6(b) передбачав зазначення реквізитів власного банківського рахунку або рахунку юридичної особи, контроль над якою відповідав визначенню, наведеному в підпункті 2(a) Умов.

За підпунктом 6(c) автор мав обрати один із доступних способів перерахування належних йому сум.

Підпункт 6(f) допускав витребування додаткових відомостей для перевірки віку або особи автора.

Таким чином, спосіб виплати був окремим параметром авторського облікового запису. Для встановлення фактичного механізму розрахунків щодо конкретного автора значення має обраний ним спосіб виплати, його можливі зміни протягом відповідного періоду, а також рахунок або платіжний засіб, використаний для отримання коштів. Передбачення певного способу виплати загальними умовами платформи не підтверджує його використання щодо кожного облікового запису.

Підпункт 12(a) Умов передбачав приймання всіх платежів користувачів стороннім платіжним провайдером, схваленим платформою. Наступні положення пункту 12 розмежовували порядок розрахунків залежно від обраного автором способу виплати.

За підпунктом 12(b), у разі обрання способу виплати через Stripe, Fenix International Limited мала забезпечити отримання платежу користувача Stripe як своїм платіжним провайдером. Надалі Stripe мала перерахувати винагороду платформи на рахунок Fenix International Limited, а належну автору суму — на його банківський рахунок або рахунок юридичної особи, яка відповідала передбаченим Умовами вимогам щодо контролю з боку автора.

Отже, підпункт 12(b) регулював саме виплати через Stripe. Його зміст не може без установлення фактично обраного способу виплати поширюватися на розрахунки через будь-якого іншого платіжного провайдера.

Підпункт 12(c) передбачав інший порядок для випадків, коли автор не обрав Stripe. За цією моделлю Fenix International Limited отримувала від відповідного платіжного провайдера повну суму платежу користувача, вираховувала свою винагороду та надалі утримувала належну автору суму від його імені, діючи як його агент.

Це положення має самостійне значення для правової оцінки руху коштів. Воно передбачає отримання та утримання визначеної суми оператором на користь автора до її подальшого перерахування. Тому момент надходження коштів на зовнішній банківський рахунок не може визнаватися єдиним можливим моментом отримання доходу без оцінки правового значення попереднього отримання й утримання коштів агентом автора.

Водночас сама участь платіжного посередника не доводить, що платіж користувача та отримання доходу автором обов`язково відбувалися в різні дати. Для такого висновку необхідні відомості про застосований механізм розрахунків.

Підпункт 12(d) Умов передбачав оновлення облікового запису автора шляхом відображення належних йому сум у розумний строк. Цей самий підпункт пов`язував доступність відповідних сум для виведення з їх появою в обліковому записі автора.

Отже, за змістом підпункту 12(d) відображення належної автору суми в обліковому записі є подією, з якою Умови пов`язували її доступність для виведення. Зазначене положення не встановлює обов`язкового додаткового проміжку часу між таким відображенням і набуттям доступності. Воно також не визначає конкретної кількості днів, протягом яких кожна сума мала перебувати в очікуванні.

Втім для застосування цього положення до наявних у справі таблиць операцій (виписка про трансакції на 163 аркушах) Головне управління ДПС у Тернопільській області зобов`язане було під час проведення податкової перевірки, яку саме подію фіксують зазначені в них дата і час: здійснення платежу користувачем, його оброблення платіжним провайдером, відображення належної автору суми в обліковому записі чи іншу операцію.

Зазначені договірні правила валютного відображення та фактичної конвертації коштів не замінюють правила їх перерахунку для цілей оподаткування, встановленого пунктом 164.4 статті 164 ПК України. Тому сума зарахування на гривневий банківський рахунок та гривневий еквівалент іноземного доходу, визначений за належним валютним курсом Національного банку України, потребують окремого зіставлення.

У цій справі наведені договірні положення мають бути співвіднесені зі змістом фактично використаної контролюючим органом податкової інформації.

Зокрема, пояснення до набору даних, наведеного в матеріалах компетентного органу Великої Британії від 02.09.2024 №S003703, визначають показник Total_Value як загальну суму транзакцій за рік у доларах США за вирахуванням повернень і комісій. Отже, наявні матеріали вже містять відомості про врахування цих складових під час формування річного показника. За таких обставин немає підстав стверджувати, що зазначений показник обов`язково відображає повну суму платежів користувачів до утримання винагороди платформи, або повторно зменшувати його на 20 відсотків лише з посиланням на пункт 5 Умов.

Водночас визначення показника як суми за вирахуванням повернень і комісій не встановлює дати нарахування (отримання) кожної включеної до нього суми. Воно також саме по собі не підтверджує, що річний показник сформований за датами відображення коштів у доступному для виведення балансі, датами здійснення виплат або датами їх зарахування на електронні гаманці.

У листі ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 із додатком наведено річні показники щодо облікових записів, віднесених контролюючим органом до позивача. Натомість додаток на 163 аркушах до листа компетентного органу Великої Британії від 24.02.2026 №EOI/F57252/RP містить деталізацію операцій на платформі із зазначенням дат і часу, а також окремі документи про виплати. Ці групи відомостей характеризують різні обставини та потребують зіставлення.

Подана позивачем банківська виписка відображає операції за відповідним банківським рахунком, однак не відтворює всіх попередніх операцій на платформі та через електронні гаманці.

Для перевірки висновків акта податкової перевірки зазначені матеріали мають значення в частині з`ясування того, яку подію контролюючий орган визнав нарахуванням (отриманням) доходу, якими доказами підтвердив її настання щодо конкретних сум та які дати використав для визначення застосовного валютного курсу.

Індивідуальними відомостями, за допомогою яких можуть бути перевірені ці обставини, є дані про застосовну редакцію Умов та обраний спосіб виплати; зміст операцій, включених до річного показника; розмір належної автору частини платежу; дату її відображення в обліковому записі та доступність для виведення; дату й суму виплати; зарахування коштів на електронний гаманець або банківський рахунок; фактично проведені повернення, списання чи інші коригування. Необхідність конкретних відомостей визначається застосованим механізмом розрахунків та юридично значущою подією, з якою пов`язується нарахування (отримання) доходу.

Відповідні обставини мають підтверджуватися індивідуальними даними щодо операцій, які контролюючий орган включив до оподатковуваного доходу позивача.

Апеляційний суд вважає, що податковому органу для застосування пункту 164.4 статті 164 ПК України необхідно було надати оцінку подіям нарахування доходу позивачеві та перевірити доказове підтвердження їх дат отримання щодо сум, включених до бази оподаткування. Річний показник вартості транзакцій, навіть сформований за вирахуванням повернень і комісій, сам по собі не підтверджує правильності визначення цих дат і застосованих валютних курсів.

Також на підставі аналізу підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 та підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що зазначені положення пов`язують включення іноземного доходу до загального річного оподатковуваного доходу з його отриманням платником протягом відповідного звітного року. Водночас абзац другий пункту 164.1 статті 164 ПК України охоплює дохід, нарахований, виплачений або наданий на користь платника, а пункт 164.4 цієї статті визначає правило валютного перерахунку на момент нарахування (отримання) доходу.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що критерієм отримання конкретної суми доходу є її надходження у розпорядження авторки контенту (твору): набуття нею чинного права та фактичної можливості визначити подальше використання цієї суми, зокрема вимагати її перерахування обраним способом.

Саме встановлена в такий спосіб подія визначає момент отримання іноземного доходу та його віднесення до відповідного звітного року. Для застосування пункту 164.4 статті 164 ПК України необхідно визначити юридично значущий момент нарахування (отримання) кожної суми та застосовний на цю дату валютний курс Національного банку України. Подальше переміщення вже отриманих коштів між платформою, електронним гаманцем і банківським рахунком саме по собі не утворює повторного отримання того самого доходу, адже вказані операції є розпорядженням уже діючого власника коштів. До того ж приписи пункту 164.4 статті 164 ПК України не обумовлюють момент отримання доходу саме із зарахуванням на банківський рахунок, а лише зобов?язують податковий орган перерахувати отриманий дохід у гривні за курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Щодо встановлення контролюючим органом під час проведення податкової перевірки, моменту отримання доходу відповідно до вимог пункту 164.4 статті 164 ПК України.

Вищевикладені норми ПК України визначають обставини, які контролюючий орган мав установити під час перевірки та відобразити в акті перевірки для обґрунтування податкових нарахувань. Застосування підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 та пункту 164.4 статті 164 ПК України вимагало встановлення змісту використаних фінансових показників, конкретних сум доходу та подій, з якими пов`язувалося його нарахування (отримання). Стосовно доходів від діяльності на платформі OnlyFans установлення цих обставин потребувало дослідження застосовних умов розрахунків та їх фактичного виконання щодо облікових записів, віднесених відповідачем до позивача.

Відповідно до пункту 4 та абзацу першого пункту 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, у редакції, чинній на час проведення перевірки, в акті перевірки належало викласти всі суттєві обставини, які стосуються виявлених порушень, а самі порушення - описати чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на документи й податкову інформацію, що підтверджують відповідні факти. До таких джерел Порядок прямо відносить документи, отримані від органів державної влади іноземних держав. Отже, можливість використання іноземної податкової інформації не усуває обов`язку встановити, які саме обставини вона підтверджує.

Пунктом 7 розділу II Порядку №727 передбачено:

«Усі вартісні показники відображаються у національній валюті України, а показники, виражені в іноземній валюті, підлягають відображенню в акті (довідці) документальної перевірки з одночасним зазначенням їх еквівалента в національній валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату проведення фінансово-господарської операції, якщо інше не встановлено законом».

У спірних правовідносинах спеціальне правило визначення застосовного валютного курсу встановлено пунктом 164.4 статті 164 ПК України, який пов`язує перерахунок із моментом нарахування (отримання) доходу. Тому гривнева база оподаткування мала бути обґрунтована через установлені суми іноземного доходу, відповідні події та дати, а також застосовані до цих сум курси НБУ.

Натомість в акті перевірки від 06.01.2025 №129/19-00-24-05/3677304226 такої послідовності встановлення обставин і визначення бази оподаткування не наведено. У пункті 1.8 акта серед використаних документів зазначено лист ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07. У пункті 1.9, із посиланням на цей лист, одразу наведено річні суми доходу у гривнях: за 2021 рік — 796 632,55 грн, за 2022 рік — 2 662 719,21 грн. Такі ж показники використано в пункті 2.2 акта як установлені суми оподатковуваного доходу.

У пункті 2.4 акта зазначені річні суми помножені на ставку ПДФО 18 відсотків та визначено податок за 2021 рік у сумі 143 393,86 грн, за 2022 рік — 479 289,46 грн. У пункті 2.6 акта застосовано ставку військового збору 1,5 відсотка та визначено відповідно 11 949,49 грн і 39 940,79 грн. Отже, акт містить арифметичне застосування ставок до готових гривневих показників, але не містить розрахунку, за допомогою якого ці показники отримано з конкретних сум іноземного доходу.

Зокрема, в акті не зазначено, яку подію контролюючий орган визнав нарахуванням (отриманням) доходу позивача: операцію користувача на платформі, отримання коштів позивачем з можливістю розпорядження. Не визначено дат таких подій, сум доходу на відповідні дати та застосованих валютних курсів. Не наведено й аналізу умов функціонування OnlyFans, який дозволяв би встановити правове значення кожної із зазначених стадій розрахунків.

Зіставлення гривневих показників акта з річними валютними показниками, наведеними в матеріалах міжнародного обміну, показує, що 796 632,55 грн арифметично відповідають перерахунку 29 204 доларів США за єдиним коефіцієнтом 27,2782, а 2 662 719,21 грн — перерахунку 72 814,36 долара США за єдиним коефіцієнтом 36,5686. Однак акт не пояснює вибору цих курсів та їх відповідності датам нарахування (отримання) доходу. Саме по собі віднесення операцій до певного календарного року не є правовою підставою для застосування до їх сукупної вартості курсу станом на 31 грудня цього року.

Посилання відповідача на неподання декларацій та відсутність доказів сплати податків у державі походження доходу цього недоліку не усувають. Неподання декларації не визначає гривневої суми оподатковуваного доходу. Відсутність документів про сплату іноземного податку стосується можливості врахування такого податку, але не підтверджує правильності визначення суми доходу, дати його нарахування (отримання) та застосованого валютного курсу.

Апеляційний суд констатує, що контролюючий орган мав правовий механізм одержання уточнювальної інформації від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та фактично ним скористався. Більше того, у листі цього органу від 02.09.2024 №S003703 прямо запропоновано перевірити відповідність отриманих даних запиту та придатність їх формату, а в разі виявлення проблем або невідповідностей — повідомити про них для визначення подальших дій, зокрема звернення до власника даних. Таким чином, можливість уточнення змісту первісної інформації випливала вже із самого листа, отриманого у 2024 році.

Для визначення податкових зобов`язань належало з`ясувати умови розрахунків, застосовні до відповідних облікових записів у спірні періоди, та отримати індивідуальні відомості, необхідні для встановлення сум і моментів отримання доходу.

При цьому необхідно розмежовувати час одержання документів та час виникнення обставин, яких вони стосуються. Нотаріальне засвідчення підпису перекладача первісних британських матеріалів датоване 27.10.2025, а лист від 24.02.2026 №EOI/F57252/RP із додатком на 163 аркушах одержано після складення акта перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Надання деталізованих відомостей у 2026 році підтверджує фактичне використання механізму міжнародного обміну для уточнення первісних даних. Саме по собі воно не встановлює, в який строк кожний із запитаних документів міг бути одержаний раніше. Проте воно також не підтверджує, що необхідні для нарахування податків обставини вже були встановлені під час перевірки та обґрунтовано відображені в її акті.

У відзиві від 04.05.2026, на сторінках 11-12, відповідач описує документ «Mariia Burtak 2021–2022» як деталізацію отримання доходу за окремими банківськими рахунками, датами та сумами зарахувань. Однак наведені на сторінках 3-15, 23-41 та 49-159 таблиці стосуються операцій облікових записів платформи з ідентифікаторами Creator ID НОМЕР_2 , 131491593 та 119704340. Окремо додано документи про виплати за запитами на виведення коштів.

Отже, наявність у таблицях інформація про дати і часу операцій, могла слугувати підставою для встановлення дат нарахування (отримання) доходу для цілей пункту 164.4 статті 164 ПК України.

Не наведено у відзиві й арифметичного зіставлення нової деталізації з показниками, покладеними в основу перевірки. Арифметична сума значень поля «Amount» у таблицях операцій становить за 2021 рік 30 448,95 долара США, за 2022 рік — 73 887,37 долара США, тоді як первісні річні показники становили відповідно 29 204 та 72 814,36 долара США. Ці відмінності самі по собі не визначають оподатковуваного доходу, оскільки спочатку необхідно з`ясувати зміст і співвідношення показників. Лист від 24.02.2026 та посилання відповідача на обсяг доданих матеріалів відповідного пояснення не містять.

Виписка АТ КБ «ПриватБанк» від 15.07.2026 №P7GFM3TKVM636565 також підлягає оцінці в межах фактично відображених у ній операцій. Відсутність зазначення Fenix International Ltd як безпосереднього відправника не доводить відсутності доходу від діяльності на OnlyFans, оскільки британські матеріали містять відомості про використання електронних гаманців, рух коштів через які ця банківська виписка повністю не охоплює. Водночас така відсутність не доводить і фактичного одержання конкретних сум через електронний гаманець у певні дати.

За обґрунтованим у попередньому розділі критерієм визначальним є встановлення події, внаслідок якої конкретна сума надійшла в розпорядження позивача відповідно до застосовної договірної моделі.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Абзац другий цієї частини зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази. У цьому спорі зазначений обов`язок охоплює доведення не лише факту отримання певного іноземного доходу, а й обґрунтованості конкретних сум ПДФО та військового збору, визначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Тому наведене на сторінці 11 відзиву твердження про достатність доведення факту отримання доходу протягом періоду, який підлягав перевірці, не відповідає обсягу обставин, необхідних для перевірки саме цих нарахувань. Адже доказування має охоплювати юридично значущі дати та застосовані до відповідних сум валютний курс, для виконання вимог визначених пунктом 164.4 статті 164 ПК України.

Обов`язок позивача доводити обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, передбачений частиною першою статті 77 КАС України, зберігається. Однак неподання нею альтернативного розрахунку не підтверджує правильності розрахунку відповідача, якщо останній не розкрив його вихідних даних. Так само ненадання відповіді на запит або документів під час перевірки не встановлює замість доказів конкретної дати отримання доходу та не обґрунтовує застосування певного курсу НБУ.

Повноваження суду щодо офіційного з`ясування обставин, витребування й оцінки доказів, передбачені частиною четвертою статті 9, частиною четвертою статті 77 та статтею 90 КАС України, забезпечують перевірку правомірності оскаржуваних рішень. Додаткові докази, прийняті з дотриманням статті 308 КАС України, можуть підтверджувати або спростовувати спірні нарахування. Проте їх подання не звільняє відповідача від обов`язку пояснити, як саме ці докази підтверджують уже визначені ним суми. Предметом судового контролю залишається обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, а не первинне формування судом фактичної основи іншого податкового розрахунку.

Отже, акт перевірки від 06.01.2025 №129/19-00-24-05/3677304226 не відображає встановлення фактичного механізму розрахунків, правової природи конкретних операцій та моментів нарахування (отримання) сум доходу, використаних для визначення податкових зобов`язань. В акті річні гривневі показники прийнято як установлену базу без розкриття їх валютного розрахунку. Посилання на пізніше отриману деталізацію операцій без її правової кваліфікації та зіставлення з розрахунками перевірки цього недоліку не усуває. Саме доведеність зазначених обставин і обґрунтованість висновків акта належить перевірити під час апеляційного перегляду.

Щодо питання перерахунку у гривні отриманого доходу за вимогами пункту 164.4 статті 164 ПК України та визначені внаслідок цього у спірних податкових повідомленнях-рішеннях суми ПДФО та військового збору, апеляційний суд зазначає таке.

З огляду на вищевикладені висновки, контролюючий орган не обґрунтував правильності віднесення конкретних сум доходу до відповідних звітних податкових періодів та їх перерахунку у гривні. В акті перевірки не встановлено подій і дат нарахування (отримання) доходу, які визначають застосовний курс НБУ відповідно до пункту 164.4 статті 164 ПК України. Натомість річні гривневі показники (застосування яких обґрунтування яких акт перевірки не містить, втім на їх застосуванні яких представник відповідача під час апеляційного перегляду справи) прийнято за базу оподаткування без розкриття їх розрахунку на підставі конкретних сум іноземного доходу та юридично значущих дат.

Застосування ставок ПДФО та військового збору до таких показників не підтверджує правильності визначених грошових зобов`язань. Арифметична правильність множення річної гривневої суми на відповідну ставку не усуває необґрунтованості самої бази оподаткування. Подані під час апеляційного провадження матеріали також не містять розрахунку, який пов`язував би конкретні суми та моменти нарахування (отримання) доходу із застосованими валютними курсами й підтверджував саме спірні нарахування.

Лише підчас судового розгляду даної справи представниками відповідача було вказано про застосування курсу НБУ станом на 31 грудня відповідного року при визначенні сум ПДФО і сум військового збору у оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях від 27.01.2025 №00009192405, №00009232405.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів про отримання позивачем доходу у валюті саме 31 грудня 2021 – 2022 року.

Діючим законодавством також не визначено право податкового органу під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей, перераховувати такі доходи у гривні за валютним курсом Національного банку України станом на 31 грудня відповідного звітного року.

Отже, відповідач не виконав передбаченого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність визначення ПДФО в сумі 622 683,32 грн та військового збору в сумі 51 890,28 грн. Відповідно, не обґрунтовано й нарахування штрафних санкцій, розрахованих на підставі цих податкових зобов`язань.

За наведених обставин податкові повідомлення-рішення від 27.01.2025 №00009192405 про визначення грошового зобов`язання з ПДФО в загальній сумі 742 505,69 грн та №00009232405 про визначення грошового зобов`язання з військового збору в загальній сумі 61 875,48 грн є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Щодо висновків суду стосовно ППР від 27.01.2025 №00009242405, яким застосовано штрафні санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування» у сумі 340,00 грн у зв`язку з неподанням податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2021–2022 роки, з посиланням на порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 та пункту 179.1 статті 179 ПК України, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 179.1, 179.7 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 ПК України).

Дослідженні матеріали справи під час апеляційного перегляду справи підтверджують факт отримання доходів позивачем, що підтверджується наданою випискою.

Крім того, сама позивач в ході апеляційного перегляду справи не заперечила факту отриманих доходів, про що надала банківську виписку. Ба більше, позивач визнала, що протягом спірного податкового періоду отримувала дохід у доларах США.

Зважаючи на викладене, у позивача виник обов`язок подати декларацію в порядку та в строки, передбачені податковим законодавством.

А тому податкове повідомлення-рішення від 27.01.2025 №00009242405 скасуванню не підлягає.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Приписами ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови в задоволенні позову у повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування ППР від 27.01.2025 №00009192405 та від 27.01.2025 №00009232405 підлягають задоволенню, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року, в цій частині – скасуванню. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 2, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №500/4207/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.01.2025 №00009192405, №00009232405 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.01.2025 №00009192405, №00009232405.

В іншій частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №500/4207/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 21.09.26