Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №140/5025/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5025/25 пров. № А/857/37988/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (суддя – Димарчук Т.М., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №140/5025/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” до Волинської митниці,

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У травні 2025 року позивач ТОВ “777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000302/2 від 02.12.2024.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000302/2 від 02 грудня 2024 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 3028 гривень 00 копійок та витрати на переклад документів у розмірі 2280 гривень 00 копійок.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих позивачем у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Зокрема, звертає увагу апелянт на те, що продавець товару відповідно до контракту №1711NL від 17.11.2024 - фірма Womy equipment supply B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, товар оформлено на експорт в Нідерландах 26.11.2024. При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 № НОМЕР_1 видане в Австрії на ТзОВ “ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” 25.11.2024, тоді як товар був проданий згідно інвойсу №10241016 лише 27.11.2024. Крім цього, декларантом (позивачем) не надано банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передоплати за оцінюваний товар, а також не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 02.12.2024 № 50 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній п.5 Контракту. Крім цього, апелянт не погоджується з вимогою про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладачів. З цього приводу зазначає, що митний орган не вимагав надати переклад поданих до митного оформлення документів. Дана вимога також не ставилася судом першої інстанції. Також зауважує апелянт, що витрати пов`язані із залученням перекладача мають бути документально підтверджені та доведені. Крім цього, на думку апелянта, витрати пов`язані із залученням перекладача не є співмірними із складністю цієї справи, адже вказана справа є справою незначної складності (ч.6 ст.12 КАС України). Жоден із поданих до суду документів на підтвердження понесення витрат на перекладача не містить чіткого визначення переклад яких саме документів було здійснено. Вищевказане свідчить про неможливість з`ясування чи дійсно документи переклад яких було здійснено відповідно до рахунку-фактури № 099 від 08.05.2025 року, акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 099 від 08.05.2025 року мають відношення до справи № 140/5025/25, оскільки у них відсутні ідентифікуючі ознаки.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року у справі № 140/5025/25 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, вважає, що доводи митного органу є безпідставними та необгрунтованими. Просить апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року у справі № 140/5025/25 – без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

17.11.2024 між ТОВ “777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” (покупець) та компанією Womy equipment supply B.V. (Нідерланди) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1711NL за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар – чотири автобуси VDL Ambassador SB 200: vin НОМЕР_2 , vin НОМЕР_3 , vin НОМЕР_4 , vin НОМЕР_5 , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах визначених контрактом (а.с.15-19).

Відповідно до п. 3 контракту умови поставки і вантажовідправник обговорюються додатково у товарно-супровідних документах, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року. Товар супроводжується, зокрема, технічною документацією на транспортний засіб, тимчасовим транзитним технічним паспортом на транспортний засіб, комерційним інвойсом.

Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати – передоплата (п.5 контракту).

Доповненням №1 від 21.11.2024 до п. 1, 2, 12 контракту №1711NL від 17.11.2024 внесено зміни, відповідно до яких Womy equipment supply B.V. зобов`язався поставити і передати у власність ТОВ “777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” автобуси у кількості 11 штук, в тому числі автобус VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_6 , а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених у цьому контракті. Загальна сума контракту становить 44400 Євро.

На виконання умов контракту №1711NL від 17.11.2024 позивачем на рахунок продавця перераховано 14700 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №50 від 02.12.2024, з призначенням платежу: оплата згідно контракту №1711NL від 17.11.2024 (а.с.27).

Відповідно до інвойса №10241016 від 27.11.2024 Womy equipment supply B.V. поставлено автобус VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_6 за ціною 3950 Євро. Поставка транспортного засобу здійснюється на умовах поставки EXW-Зевенберген (Нідерланди) (а.с.25-26).

Для митного оформлення придбаного транспортного засобу декларантом 02.12.2024 подано до Волинської митниці митну декларацію №24UA205050042991U4 з описом товару – "Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF, модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200 - (кузов, шасі, рама) XMGDE02FS0H017521, включаючи водія, загальна к-сть сидячих - 40 місць, загальна к-сть стоячих - 43 місця, для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна – дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 6693см.куб., номер двигуна – невизначений, потужність – 160 kw, колісна формула - 4x2, - календарний та модельний рік виготовлення – 2008. Країна виробництва - (NL) Торгівельна марка "VDL", де в графі 42 МД вказано ціну транспортного засобу у розмірі 3950 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування в сумі 37825,00 грн) - 211233,95 грн (еквівалентно 4811,60 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару – за ціною контракту (а.с.39-40).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з митною декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: зовнішньоекономічний контракт №1711NL від 17.11.2024; доповнення №1 від 21.11.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) №10241016 від 27.11.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 №АF01331121 від 26.11.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 № НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.01.2024 №0627932687; калькуляцію транспортних витрат від 02.12.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №1850 від 02.12.2024; довідку від 02.12.2024 №021224074; копію митної декларації країни відправлення №MRN 24NLD45E59N4X08DA2 від 26.11.2024; фото (а.с.17-30,37-38,43-44,49-58,71).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларантом на вимогу було надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 02.12.2024 №50. Листом від 02.12.2024 №б/н декларант повідомив про те, що інші документи надаватися не будуть (а.с.103).

02.12.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000302/2 (а.с.45-46).

Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - продавець товару відповідно до контракту №1711NL від 17.11.2024 - фірма Womy equipment supply B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, товар оформлено на експорт в Нідерландах 26.11.2024 (згідно наданої митної декларації країни відправлення №MRN24NLD45E59N4XO8DA2). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 № НОМЕР_1 видане в Австрії на ТзОВ “ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” 25.11.2024, тоді як товар був проданий згідно інвойсу №10241016 лише 27.11.2024; - одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). П.5 контракту передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передоплати за оцінюваний товар, не надано; - для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 02.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.

Надану декларантом платіжну інструкцію в іноземній валюті від 02.12.2024 №50 не можливо ідентифікувати як таку, що підтверджує здійснення передоплати за оцінюваний товар, оскільки сума оплати за даною платіжною інструкцією не відповідає сумі контракту, дана платіжна інструкція не містить посилання на інвойс від 27.11.2024 №10241016, а оплата за даною платіжною інструкцією проведена 02.12.2024 (після ввезення оцінюваного товару на територію України), що не відповідає умовам передоплати, вказаним в п.5 контракту. Надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 02.12.2024 №50 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній п.5 Контракту.

Також у рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.12.2024 №UA205050/2024/000302/2 зазначено, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено, - пасажирського автобуса ідентичної марки - “VDL BERKHOF” та моделі “AMBASSADOR 200”, з ідентичною країною походження (EU), ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2008, з подібними технічними характеристиками (6693 см3, 160 квт, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки EXW Zevenbergen, NL від ідентичного продавця Womy equipment supply B.V., та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить: 9500 Євро за шт (МД від 14.11.2023 №UA205030/2023/021284.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001195 від 02.12.2024 (а.с.47-48).

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №24UA205050043049U2 від 03.12.2024 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).

Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім цього, відповідно до ч.5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що в частині четвертій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналогічний перелік причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), наведено у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З матеріалів розглядуваної справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару – автобуса міського, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF модель згідно з довідником – VDL Ambassador SB 200, vin XMGDE02FS0H017521, календарний та модельний рік виготовлення 2008 – за основним методом – за ціною договору (контракту).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом визначення митної вартості імпортованого товару, позивачем подано разом із митною декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №1711NL від 17.11.2024; доповнення №1 від 21.11.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) №10241016 від 27.11.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 №АF01331121 від 26.11.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 № НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.01.2024 №0627932687; калькуляцію транспортних витрат від 02.12.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №1850 від 02.12.2024; довідку від 02.12.2024 №021224074; копію митної декларації країни відправлення №MRN 24NLD45E59N4X08DA2 від 26.11.2024; фото (а.с.17-30,37-38,43-44,49-58,71).

Аналізуючи подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що зовнішньоекономічний контракт від 17.11.2024 №1711NL та доповнення №1 від 21.11.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024 містять усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №10241016 від 27.11.2024 визначає вартість товару 3950,00 Євро.

Пунктом 5 контракту від 17.11.2024 №1711NL сторонами погоджено оплату товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця; форма оплати – передоплата. Доказом оплати є платіжна інструкція в іноземній валюті №50 від 02.12.2024 на суму 14700 Євро з призначенням платежу: оплата згідно контракту №1711NL від 17.11.2024, яка була надана декларантом на вимогу митниці (а.с.27).

Щодо тверджень митного органу про те, що надану декларантом платіжну інструкцію в іноземній валюті від 02.12.2024 №50 не можливо ідентифікувати як таку, що підтверджує здійснення передоплати за оцінюваний товар, то судом першої інстанції вірно зазначено, що ця платіжна інструкція повністю відповідає умовам оплати, визначеним у контракті від 17.11.2024 №1711NL.

Так, у платіжній інструкції в іноземній валюті від 02.12.2024 №50 вказано призначення платежу “Prepayment for the vehicle to the contract №1711NL від 17.11.2024”, що в перекладі означає “передоплата за автомобіль згідно з договором №1711NL від 17.11.2024”. Платіж здійснено на рахунок продавця – компанії Womy equipment supply В.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.

Крім цього, судом вірно зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.

Щодо доводів апелянта про те, що надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 02.12.2024 №50 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, то колегія суддів вважає такі безпідставними, з урахуванням наступного.

Так, вищезгадана платіжна інструкція виготовлена через систему Інтернет-банкінг AT “Перший український міжнародний банк” з застосуванням кваліфікованого електронного підпису банку та ТОВ “ 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” з дотриманням вимог постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.

Використання кваліфікованого електронного підпису регулюється Законом України “Про електронні довірчі послуги” від 05.10.2017. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису, відтак твердження митного органу про відсутність підпису платника на платіжній інструкції в іноземній валюті є безпідставним.

На запит товариства AT “Перший український міжнародний банк” повідомило, що діючими нормативними документами не передбачено проставляння додаткових відміток банку ( підписів) та клієнтів банку на платіжних інструкціях в іноземній валюті виготовлених через систему Інтернет-банкінг AT “Перший український міжнародний банк”. Підтвердження про перерахування коштів є відмітка в графі “Відмітка про виконання” з накладанням цифрового підпису і печатки банку, та суб`єкта господарювання.

З метою уникнення непорозумінь митному органу було надано завірену печаткою та підписом банку платіжну інструкцію в іноземній валюті від 02.12.2024 №50.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 про те, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

З матеріалів справи видно та не спростовано доводами апелянта те, що для підтвердження здійснення оплати за контрактом в повному обсязі позивачем надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті №46 від 22.11.2024 на суму 13900 Євро та №51 від 04.12.2024 на суму 15800 Євро з призначенням платежу “Prepayment for the vehicle to the contract №1711NL від 17.11.2024” (а.с.35-36).

Відтак, загальна сума сплачених платежів за платіжними інструкціями в іноземній валюті №46 від 22.11.2024, №51 від 04.12.2024 та №50 від 02.12.2024 становить 44400 Євро, що відповідає зовнішньоекономічному контракту від 17.11.2024 №1711NL та доповненню №1 від 21.11.2024 до контракту №1711NL від 17.11.2024.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що ціна продажу імпортованих товарів – це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД №24UA205050042991U4 від 02.12.2024 ціна оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №10241016 від 27.11.2024 та становить 3950,00 Євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 3950,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що товар поставлявся на умовах EXW. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару у сумі 37825,00 грн, що не заперечується відповідачем.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: калькуляцію витрат на транспортування автобуса від 02.12.2024, відповідно до якої витрати по доставці транспортного засобу - автобуса міського, що був у використанні: марка - VDL модель Ambassador SB 200, vin НОМЕР_6 , за маршрутом: Zevenbergen (Нідерланди) – Ягодин (Україна) становлять 37825,00 грн (вартість транспортування до кордону України), які включені до митної вартості товару, що в еквіваленті становить 861,60 Євро (а.с.58).

Щодо твердження митного органу в спірному рішенні про те, що декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано калькуляцію про транспортні витрати від 02.12.2024, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення” до зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Позивачем до митного оформлення надано калькуляцію транспортних витрат від 02.12.2024, оскільки транспортування здійснювалося з використанням власного транспортного засобу (власним ходом).

При цьому, Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому надана до митного оформлення калькуляція транспортних витрат від 02.12.2024 є достатнім доказом на підтвердження витрат на транспортування.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджува тися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими дока зами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Таким чином, визначена у митній декларації №24UA205050042991U4 від 02.12.2024 митна вартість товару у розмірі 211233,95 грн (еквівалентно 4811,60 Євро), включає вартість товару (3950 Євро) і вартість витрат на транспортування до кордону України (861,60 Євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №24UA205050042991U4 від 02.12.2024.

Колегія суддів також зауважує, що видача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 №A56452888 в Австрії жодним чином не впливає на формування складових митної вартості товару, а тому не може розцінюватися як критерій ризиковості та підстава для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 №A56452888 видано на ТОВ "777 ТРЕЙДІНГ ГРУП" та передано продавцем Womy equipment supply В.V. при передачі транспортного засобу, як підстава для розпорядження транспортним засобом та як дозвіл для руху транспортного засобу по дорогах Європейського Союзу з метою його вивезення за його межі.

Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. У вказаному переліку відсутній документ “свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу”.

Таким чином, Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного транспортного засобу. А свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Як уже зазначалося вище, вимога про надання документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Аналогічна правова позиція висловлена Внрховним Судом в постанові від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а.

Як вже зазначалось, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем у спірному рішенні застосовано другорядний метод зокрема 2б.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і ст.60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247.

Судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що у спірному рішенні відповідач використав цінову інформацію наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

При цьому, відповідач не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.

Колегія суддів також звертає увагу на практику Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) згідно якої, навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не довів правомірності дій в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.

Отже, на підставі з`ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості №UA205050/2024/000302/2 від 02.12.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції у наведеній частині, та не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відносно питання щодо стягнення із відповідача в користь позивача судових витрат, то колегія суддів враховує наступне.

Так, у зв`язку із задоволенням позову, суд першої інстанції вирішив, зокрема, питання щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці витрат, пов`язаних із залученням перекладача в сумі 2280,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на переклад документів у розмірі 2280,00 грн позивачем надано: договір з перекладачем від 01.03.2023; рахунок-фактуру №099 від 08.05.2025; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №099 від 08.05.2025; платіжну інструкцію №167 від 09.05.2025.

Згідно акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №099 від 08.05.2025 видно, що виконавцем Кісельніковою С.О. були виконанні наступні роботи (надані послуги): “послуги з перекладу документації, всього 6 документів; ТЗ VIN: XMGDE02FS0H017521”. До матеріалів справи позивачем надано переклад наступних документів: рахунку-фактури (iнвойса) №10241016 від 27.11.2024; митної декларації країни відправлення №MRN 24NLD45E59N4X08DA2 від 26.11.2024; листа від 24.04.2025 компанії-продавця Womy equipment supply В.V.; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09.01.2024 №0627932687; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 №A56452888; свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_7 про дозвіл руху транспортного засобу по дорозі за кордон, засвідчені підписом ОСОБА_1 з датою виконання 07.05.2025 (а.с.25-26,37-38,49-57).

Однак, колегія суддів вважає, що понесення таких витрат не може бути включено до судових і не підлягає відшкодуванню за результатами судового розгляду справи, оскільки такі витрати були понесені ТОВ “777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” ще до початку ініціювання у вказаній справі судового процесу (до моменту подачі адміністративного позову 13.05.2025) та є добровільними, а відтак не можуть бути віднесені до судових витрат, оскільки здійснені поза межами судового провадження.

Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу Волинської митниці необхідно задоволити частково, а саме, в частині щодо розподілу судових витрат, а тому рішення суду першої інстанції від 25.08.2025 року в цій частині необхідно скасувати.

У решта частині рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, за результатами всебічного і об`єктивного встановлення обставин справи, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці – задоволити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в адміністративній справі №140/5025/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – скасувати частково, а саме, в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “777 ТРЕЙДІНГ ГРУП” за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці витрат на переклад документів у розмірі 2280,00 грн, - і в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні цих витрат.

У решта частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в адміністративній справі №140/5025/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська