Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №380/5513/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5513/25 пров. № А/857/40387/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року (суддя – Морська Г.М., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №380/5513/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У березні 2025 року позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2025 №UA209000202544 на суму визначеного грошового зобов`язання у розмірі 24726,40 грн; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2025 №UA209000202543 на суму визначеного грошового зобов`язання у розмірі 98905,58 грн..

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій не погодився із аргументами відповідача. Зазначив, що доводи відповідача не спростовують аргументів позивача, тому просив суд задовольнити позов.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № UA209000202544 від 21.02.2025. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № UA209000202543 від 21.02.2025. Стягнуто з Львівської митниці на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 989 грн 56 коп. Стягнуто з Львівської митниці на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн. 00 коп.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Державна митна служба України листами від 11.08.2023 №15/15-0301/7.4/3626 та від 18.01.2024 №15/15-03-01/7.4/312 повідомила Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листи від 01.08.2023 № 2601-IOA.4331.36.2023 та від 12.01.2024 № 2601 IOA.4331.45.2023, якими не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах EUR.1 від 14.12.2022 №PL/MF/AS0456550 та EUR.1 від 16.12.2022 № PL/MF/AS0456566, відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу I до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною відповідно», і тому до нього не можуть бути застосовані тарифні преференції. При цьому вищевказаний лист - відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 01.08.2023 № 2601-IOA.4331.36.2023 містить результати перевірки достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та правильності заявленої в них країни походження без надання копій вказаних сертифікатів (у графі 14 сертифікату внесено відмітку: «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильноті інформації, що міститься в ньому»). Вищевказаними листами уповноваженого органу Республіки Польща повідомлено Держмитслужбу, що експортерами не надано підтверджуючих документів про преференційне походження товарів, зазначених в сертифікатах з перевезення товару EUR.1 Nr/No PL/MF/AS 0456550 від 14.12.2022 та Nr/No PL/MF/AS 0456566 від 16.12.2022. Оскільки для товару, ввезеного за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049, від 20.12.2022 № UA209180/2022/084061 преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 виявилась недостовірною, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди застосовано неправомірно. У зв`язку з наведеними обставинами, на адресу позивача скеровано лист від 13.01.2025 №7.4 5/19-02/13/1041 щодо надання пояснень про непідтвердження преференційного походження товару, оформленого за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049 та № UA209180/2022/084061. На момент завершення перевірки позивачем не надано додаткових документів або інформації щодо преференційного походження товарів, а тому контролюючим органом встановлено неправомірність застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції «410», під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049та № UA209180/2022/084061. Таким чином, позивачем порушено вимоги ст. 15 Доповнення I до Регіональної конвенції, ч.2 ст. 46, ч.1 ст. 257 МК України, пп. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України. Зауважує апелянт, що у випадку отримання від уповноважених органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган саме зобов`язаний, а не має права, відмовити у наданні права на преференції.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі №380/5513/25 та прийняти постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свої заперечення проти доводів відповідача. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Львівського окружного адміністративного суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

Відповідно до МД від 20.12.2022 № UA209180/2022/084049 позивач ФОП ОСОБА_1 ввіз на територію України товар № 1 - “Сідельний тягач марки SCANIA, модель R490LA4X2, що використовувався, 2015р.в., модельний рік - 2015р., дата першої реєстрації: 03.12.2015p.,номер шасі: НОМЕР_1 , номер двигуна: не визначений, об`ємом – 12740 см.куб., 360 Kw, тип двигуна - дизельний, колісна формула - 4х2. Загальна кількість місць для сидіння-2, кількість дверей-2. Країна виробництва - Швеція (SE), виробник "SCANIA". Призначений для використання по дорогах загального користування.”. Код товару згідно з УКТ ЗЕД 8701209000. - Ставка ввізного мита пільгова/повна - 10%, ЄС - 0%. Умови поставки товару згідно ІНКОТЕРМС - FCA DE Hohenfurch. Вага брутто - 7870 кг. Вага нетто - 7870 кг. Фактурна вартість товару - 15 000 Євро (або згідно з встановленим НБУ курсом 1 Євро = 38,78650000 грн. на день митного оформлення - 581 797,50 грн.). Митна вартість - 787 365,95 гривень. По даному товару до бюджету нараховано/сплачено митних платежів на суму 157 473,19 грн., а саме: мито - 78 736,60 грн. (спосіб платежу-06), податок на додану вартість - 157 473,19 грн. (спосіб платежу-01) (а.с.15).

Відповідно до МД від 20.12.2022 року № UA209180/2022/084061 позивач ФОП ОСОБА_1 ввіз на територію України товар №1 - “Напівпричіп марки KOGEL, модель SN 24, трьохвісний, тентований, що використовувався, 2013р.в., модельний рік - 2013р., дата першої реєстрації: 25.07.2013р., номер шасі: WKOS0002400164229. Країна виробництва- Німеччина (DE), виробник "KOGEL". Призначений для використання по дорогах загального користування.”. Код товару згідно з УКТ ЗЕД 8716398000. Ставка ввізного мита пільгова/повна - 10%, ЄС - 0%. Умови поставки товару згідно ІНКОТЕРМС - FCA DE Merseburg. Вага брутто - 7040 кг. Вага нетто - 7040 кг. Фактурна вартість товару - 4 900 Євро (або згідно з встановленим НБУ курсом 1 Євро = 32,72340000 грн. на день митного оформлення - 45 8127,60 грн.). Митна вартість товару - 201 689,80 гривень. По даному товару до бюджету сплачено/нараховано митних платежів на суму 40 337,96 грн., а саме: мито - 20 168,98 грн. (спосіб платежу-06), податок на додану вартість - 40 337,96 грн. (спосіб платежу-01) (а.с.16).

Отримувач товару та особа відповідальна за фінансове врегулювання - ФОП ОСОБА_1 .. Відправники товарів: “Finsterwalder Transport GmbH” (Abbestr. 72, 06217 Merseburg, Федеративна Республіка Німеччина), “Mayrock SpezialtransporteFranz Mayrock” (Gewerbestrasse 1, 86978 Hohenfurch, Федеративна Республіка Німеччина).

Товари, за митними деклараціями від 20.12.2022 року № UA209180/2022/084049 та № UA209180/2022/084061 декларувалися із застосуванням преференції за кодом “ 410” і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 “Підтвердження походження” до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження. Для застосування преференції “ 410” при митному оформленні товарів позивач надав сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 14.12.2022 № PL/MF/AS0456550, від 16.12.2022 № PL/MF/AS0456566, які зазначені у графі 44 митної декларації під кодом “ 0954” - “сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1”. Країна походження товару у графі 34 митної декларації вказана “EU” (Європейський Союз) та була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 14.12.2022 Nє PL/MF/AS0456550, від 16.12.2022 №PL/MF/AS0456566.

Також встановлено, що Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 14.12.2022 № PL/MF/AS0456550, від 16.12.2022 № PL/MF/AS0456566.

Державна митна служба України листами від 11.08.2023 №15/15-0301/7.4/3626 та від 18.01.2024 №15/15-03-01/7.4/312 повідомила Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листів від 01.08.2023 № 2601- IOA.4331.36.2023 та від 12.01.2024 № 2601-IOA.4331.45.2023, якими не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах EUR.1 від 14.12.2022 №PL/MF/AS0456550 та EUR.1 від 16.12.2022 № PL/MF/AS0456566, відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції про панєвросередземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу I до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною відповідно”, і тому до нього не можуть бути застосовані тарифні преференції (а.с. 47, 49-зв.).

Лист уповноваженого митного органу Республіки Польща від 01.08.2023 № 2601-IOA.4331.36.2023 містить результати перевірки достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та правильності заявленої в них країни походження, та містить висновок про те, що за сертифікатом EUR.1 № PL/MF/AS0456566 під час перевірки експортер не підтвердив преференційне походження товару з ЄС і Товар не має преференційного походження з ЄС (а.с. 74).

Лист уповноваженого митного органу Республіки Польща від 12.01.2024 № 2601- IOA.4331.45.2023 містить результати перевірки достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та правильності заявленої в них країни походження, та містить висновок про те, що за сертифікатом EUR.1 №PL/MF/AS0456550 під час перевірки експортер не підтвердив преференційне походження товару з ЄС і Товари не мають преференційного походження з ЄС (а.с. 71-зв.).

На підставі наказу Львівської митниці від 10.01.2025 №19 проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049 та №UA209180/2022/08406 (а.с. 52-зв.).

За результатами проведеної перевірки складений акт від 05.02.2025 №12/25/7.4- 19/3351301615, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем: - статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини другої статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049, від 20.12.2022 № UA209180/2022/084061 на загальну суму 98 905,58 гривень; - підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049, від 20.12.2022 № UA209180/2022/084061 та загальну суму 19 781,12 гривень (а.с. 22, 54-зв.).

На підставі висновків акту перевірки від 05.02.2025 №12/25/7.4-19/3351301615 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2025 року:

- №UA209000202544, згідно якого сумою визначеного податкового зобов`язання: - за МД UA209180/2022/084049 становить 15747,32 грн; розмір штрафних санкцій 25% і сума штрафних санкцій 3936,83 грн.. Сума визначеного грошового зобов`язання становить 19684,15 грн; - за МД UA209180/2022/084061 сума визначеного податкового зобов`язання становить 4033,80 грн; розмір штрафних санкцій 25% і сума штрафних санкцій 1008,45 грн.. Сума визначеного грошового зобов`язання становить 5042,25 грн.. Загальна сума визначеного грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» становить 24726,40 грн.;

- №UA209000202543, згідно якого сумою визначеного податкового зобов`язання: - за МД UA209180/2022/084049 становить 78736,60 грн; розмір штрафних санкцій 0% і сума штрафних санкцій 0,00 грн. Сума визначеного грошового зобов`язання становить 78736,60 грн; - за МД UA209180/2022/084061 сума визначеного податкового зобов`язання становить 20168,98 грн; розмір штрафних санкцій 0% і сума штрафних санкцій 0,00 грн. Сума визначеного грошового зобов`язання становить 20168,98 грн.. Загальна сума визначеного грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари» становить 98905,58 грн. (а.с. 10, 12, 63-69).

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст.52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - грошового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків (ч. 1, 2 ст. 293 МК України).

Згідно пункту 8 частини першої статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Частиною третьою статті 345 МК України передбачено, що митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита (пункт 2).

Згідно із частиною шостою статті 345 МК України, результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини другою статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина третя статті 351 МК України).

Згідно частини третьої статті 351 МК України (в редакції, чинній на час проведення перевірки позивача), документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Отже, нормами чинного законодавства визначено перелік підстав, за яких митним органом проводиться документальна невиїзна перевірка. При цьому, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій митним органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Водночас підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митним органам документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться. У посадових осіб митного органу виникає право на проведення документальної невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови направлення керівнику відповідного підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеній особі чи уповноваженим ним представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що Наказ від 10.01.2025 №19 про проведення невиїзної документальної перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049 та №UA209180/2022/08406, прийнятий Львівською митницею у зв`язку з надходженням від уповноважених органів Республіки Польща листів від 01.08.2023 № 2601-IOA.4331.36.2023 та від 12.01.2024 № 2601-IOA.4331.45.2023, якими не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах EUR.1 від 14.12.2022 №PL/MF/AS0456550 та EUR.1 від 16.12.2022 № PL/MF/AS0456566, відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції про панєвросередземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу I до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною відповідно”, і тому до нього не можуть бути застосовані тарифні преференції.

Також, відповідач скерував на адресу позивача лист від 13.01.2025 №7.4 5/19-02/13/1041 щодо надання пояснень у зв`язку з непідтвердженням преференційного походження товару, оформленого за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049 та № UA209180/2022/084061.

Однак, на момент завершення перевірки позивачем не надано додаткових документів або інформації щодо преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено за митними деклараціями, зазначеними в наказі на проведення перевірки.

Порядок проведення перевірок митними органами визначається виключно МК України і дія положень ПК України на такі правовідносини не поширюється.

Відповідно до статті 354 МК України, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (частина перша).

У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях (частина восьма).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству (частина дванадцята).

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049 та №UA209180/2022/08406, складений акт від 05.02.2025 №12/25/7.4- 19/3351301615, згідно із висновками якого встановлено неправомірність застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції «410», під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049, від 20.12.2022 № UA209180/2022/084061, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції, вимог частини другої статті 46, частини першої статті 257 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Відносно встановлених митним органом порушень, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від від 21.02.2025 №UA209000202544 та №UA209000202543, то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що керуючись статтею 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 14.12.2022 № PL/MF/AS0456550, від 16.12.2022 № PL/MF/AS0456566, які подавались позивачем при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049, від 20.12.2022 № UA209180/2022/084061, що зазначені в переліку до наказу про проведення перевірки.

Державна митна служба України листами від 11.08.2023 №15/15-0301/7.4/3626 та від 18.01.2024 №15/15-03-01/7.4/312 повідомила Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листи від 01.08.2023 № 2601-IOA.4331.36.2023 та від 12.01.2024 № 2601 IOA.4331.45.2023, якими не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах EUR.1 від 14.12.2022 №PL/MF/AS0456550 та EUR.1 від 16.12.2022 № PL/MF/AS0456566, відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу I до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною відповідно», і тому до нього не можуть бути застосовані тарифні преференції.

При цьому, вищевказаний лист - відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 01.08.2023 № 2601-IOA.4331.36.2023 містить результати перевірки достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та правильності заявленої в них країни походження без надання копій вказаних сертифікатів; лист - відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 12.01.2024 № 2601 IOA.4331.45.2023 містить результати перевірки достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та правильності заявленої в них країни походження із наданням копій вказаних сертифікатів (у графі 14 сертифікату внесено відмітку: «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильноті інформації, що міститься в ньому»).

Вищевказаними листами уповноваженого органу Республіки Польща повідомлено Держмитслужбу, що експортерами не надано підтверджуючих документів про преференційне походження товарів, зазначених в сертифікатах з перевезення товару EUR.1 Nr/No PL/MF/AS 0456550 від 14.12.2022 та Nr/No PL/MF/AS 0456566 від 16.12.2022. З огляду на викладене, Товари за вказаними сертифікатами не підпадають під преференційний режим, встановлений статтею 29 Угоди.

Заперечень щодо номерів сертифікатів, які зазначені в переліку, долученому до наказу про проведення перевірки, та Додатку №1 до акту перевірки позивач ні до митного органу, ні до суду не подавав.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до частин першої, другої, шостої статті 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною першою статті 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною третьою статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

За приписами частини восьмої статті 43 МК України, у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України (частини 1, 2 статті 44 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 МК України, у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним кодексом України.

Також слід зазначити, що 11.08.2023 набули чинності зміни, внесені до Розділу ІІ МК України, відповідно до яких країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 36 МК України).

Перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення (частина перша статті 43 МК України).

У разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом (частина друга статті 43 МК України).

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, якщо така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням (частина п`ята статті 43 МК України).

Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що у спірних правовідносинах перевірка сертифікатів з перевезення товару EUR.1 була проведена відповідачем в межах визначеного строку.

Згідно приписів частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Колегія суддів також враховує, що Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва».

Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Крім цього, Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 №2187-VІII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Згідно із статтею 1 Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Протокол І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення. Статтею 1 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» визначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

Згідно статті 15 розділу V Доповнення І товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а.

Пунктом 2 статті 31 розділу VІ Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару ЕUR.1 та ЕUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження ЕUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

За змістом положень статті 32 розділу VІ Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Обов`язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання (пункт 4 частини першої статті 289 МК України).

Колегія суддів також зауважує, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МК України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

При цьому, експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу, повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №260/6407/21.

Платником податків ФОП ОСОБА_1 , при застосуванні преференційної ставки ввізного мита щодо товару, який імпортується з території ЄС відповідно до поданих сертифікатів з перевезення EUR.1 від 14.12.2022 № PL/MF/AS0456550, від 16.12.2022 № PL/MF/AS0456566, за видачу яких несе відповідальність експортер не є достатньою підставою для висновків про вчинення ФОП ОСОБА_1 всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування “преференційного походження” ввезеного товару та отримання пільги – тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб`єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами “преференційного походження” відповідно до положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, а не покладатись лише на відповідальність експортера за видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Тобто, платником податків в ході проведення перевірки не надано достатніх доказів в обґрунтування мотивів вибору контрагентів, обставин і виконання зовнішньоекономічних операцій, перевірки ділової репутації контрагентів, та достовірності інформації даних, що міститься в наданих ними документах. У зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з визначення, декларування і сплати мита та податків, згідно вимог українського законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, має саме платник податків ФОП ОСОБА_1 , а тому саме він, а не продавець товару несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на розмитнення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів (походять з Європейського Союзу, походять з України).

При цьому, спірні правовідносини виникли у зв`язку із наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, що провів перевірку документів про походження товару, та вказання у вказаній відповіді, що ввезений товар не може розглядатися, як товар з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з одного боку, та Україною з іншого боку.

Крім того, слід зазначити, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду зазначена у 01.03.2021 по справі №240/7093/19, у постанові від постанові від 05.06.2024 року по справі №380/2397/22, у постанові від 11.04.2022 у справі №260/2805/20.

Отже, за таких умов відповідальність за оформлення пільги на підставі документу (сертифіката), який не пройшов перевірку в країні видачі, покладена на позивача, оскільки такий не вжив жодних заходів щодо впевненості, що такий сертифікат походження дійсно підтверджує преференційне походження ввезеного товару.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про неподання до суду доказів про звернення уповноваженого органу Польщі до експортерів суперечать положенням частини 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції про те, що митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Колегія суддів наголошує, що митні органи повинні бути повідомлені щодо результату перевірки, а не про вжиті заходи про направлення вимоги експортеру щодо надання належних документів на підтвердження статусу походження товару чи відповіді експортера.

Як уже зазначалося вище, основною умовою наявності у платника податків права на розмитнення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів (походять з Європейського Союзу).

Статтею 32 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

При цьому, міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

Відповідно до статті 32 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 11.04.2022 по справі №260/2805/20, від 05.06.2024 по справі №380/2397/22.

Крім того, митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів не з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, він лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту та надалі вчиняє дії, передбачені Угодою, а саме приймає рішення щодо правомірності надання суб`єкту господарювання певної преференції.

Колегія суддів зауважує, що вищенаведеними правовими нормами передбачено чіткий алгоритм дій митного органу, у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Митному органу не надається повноважень, права діяти на власний розсуд за вказаних обставин, не надається право перевіряти додатково надану йому інформацію, не надано право здійснювати будь-які інші дії з цього приводу, не надано право оцінювати надану інформацію з будь-якого боку.

У випадку отримання від уповноважених органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган саме зобов`язаний (за відсутності виняткових обставин), а не має права, відмовити у наданні права на преференції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 по справі № 240/7093/19.

Таким чином, оскільки у відповідь на запит митного органу листами уповноваженого органу Республіки Польща від 01.08.2023 № 2601-IOA.4331.36.2023 та від 12.01.2024 № 2601 IOA.4331.45.2023 не підтверджено преференційне походження товарів, ввезених за сертифікатами товарів EUR.1, тому у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при розмитнені такого товару.

Сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 14.12.2022 №PL/MF/AS0456550 та EUR.1 від 16.12.2022 № PL/MF/AS0456566 були єдиними доказами підтвердження преференційного походження товару (графа 44 митних декларацій) з метою застосування пільг в оподаткуванні, однак з огляду на результати перевірки митних органів Республіки Польща, такі у цьому разі не можуть вважатися допустимими доказами, бо отримані з порушенням встановленого порядку та не є достовірними.

В такій ситуації мав місце факт неправомірного застосування зменшеної ставки мита до товарів у розумінні Доповнення І до Регіональної конвенції в рамках Угоди.

Отже, враховуючи, що перевіркою походження товару не підтверджено їх преференційне походження, оподаткування товару за митними деклараціями від 20.12.2022 №UA209180/2022/084049, від 20.12.2022 № UA209180/2022/084061 повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, відповідно до Закону України від 19.09.2013 №584-VIII «Про Митний тариф України» (зі змінами і доповненнями).

Також слід врахувати, що за приписами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію Україну. Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 ПК України).

Таким чином, у розглядуваному випадку у Львівської митниці були правові підстави для донарахування грошових зобов`язань ФОП ОСОБА_1 , адже результати перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи за митними деклараціями, які були об`єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування, показали, що преференційне походження товару не підтверджене у встановленому порядку.

Апеляційний суд, при цьому, зазначає, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Як слідує з матеріалів справи, контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів уповноважених органів іноземних держав, які перекладені на українську мову, що підтверджується матеріалами справи.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №380/2397/22 сформував позицію про те, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, стосовно країни походження при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товару та їх виписку.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до п.6 ст.32 Доповнення І, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів не з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, він лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту, вивезення та надалі вчиняє дії, передбачені Угодою, а саме - приймає рішення щодо правомірності надання суб`єкту господарювання певної преференції.

Крім того, у випадку прийняття такого рішення, митний орган не повинен приймати до уваги навіть правомірність поведінки суб`єкта господарювання, якому надана преференція, оскільки ані національне законодавство, ані міжнародний договір не зазначають про необхідність її врахування або наявність будь-яких поважних причин, за наявності яких митний орган може прийняти інше рішення за таких обставин.

У такому випадку мова не йдеться про умисне чи неумисне надання таким суб`єктом господарювання недостовірних документів чи недостовірної інформації, вчинення ним будь-яких протиправних дій, про обов`язок декларанта перевіряти дані, зазначені в товаросупровідних документах тощо. І мова не йдеться про те, що сертифікати EUR.1 скасовані чи ні, що вони визнані недійсними чи ні, що вказані документи містять повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, чи є в них будь-які розбіжності чи ні, оскільки в даному випадку уповноваженим митним органом країни експортера справді підтверджено їх автентичність.

Під час здійснення вказаної перевірки мова йдеться лише про те, що експортер повинен надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів. Він повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту чи вивезення вчинити такі дії.

Зокрема, відповідно до вимог п.3 ст.17 Протоколу І саме експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Аналогічна норма і закріплена в п.3 ст.16 Доповнення І, якою передбачено, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 а EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Колегія суддів також звертає увагу, що обов`язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним обов`язком платника податків та не залежить від встановлення його вини. Водночас відсутність вини має правове значення лише у правовідносинах, пов`язаних із притягненням до відповідальності за порушення митних правил, зокрема, за статтею 485 МК України, що не є предметом цього спору.

Наведені вище обгрунтування апеляційного суду відповідають висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які відображені, зокрема, у постановах від 11 лютого 2026 року у справі №380/25552/24, від 24 грудня 2025 року у справі №380/21022/24.

Наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2025 № UA209000202544 та № UA209000202543.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими, які спростовують висновки суду першої інстанції, а тому з урахуванням наведеного вище її належить задоволити.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідно до статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці – задоволити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року в адміністративній справі №380/5513/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – скасувати і прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська