Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №145/839/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. селище Тиврів Справа № 145/839/26

Провадження № 2/145/884/2026

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Патраманського І.І.

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.

представника позивача Ковтунець Ю.С. (в режимі відеоконференції)

представника відповідача Косєй К.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Курахове Мар`їнського району Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_2

в інтересах якого діє адвокат Ковтунець Юлія Сергіївна,

до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4

в інтересах якої діє адвокат Косєй Катерина Віталіївна,

про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , підписана та подана представником позивача адвокатом Ковтунець Юлією Сергіївною, до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21 жовтня 2025 року у справі № 296/1058/25 частково задоволено заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, внесення змін до актового запису, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Судом ухвалено визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внести зміни до актового запису №285 від 29.08.2016 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданий Селидівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, саме: записати батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Курахове, Мар`їнського району Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »; змінити по батькові дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

28 квітня 2026 року Тиврівським районним судом Вінницької області видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Однак при винесенні вищевказаного судового наказу не було взято до уваги обставини, які зазначені вимогами ст. 182 СК України, що передбачають зменшення аліментів. Сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 , у визначеному судом розмірі, позивач не має можливості у зв`язку з тим, що перебуває у зареєстрованому з ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.02.2024, виданим Третім відділом ДРАЦС у місті Харків східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У даному шлюбі у Позивача та ОСОБА_9 народилося двоє дітей: донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто на сьогодні на утриманні Позивача перебувають ще двоє малолітніх дітей та дружина, яка перебуває у декретній відпустці.

Крім того, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, у м. Харків власного житла немає, а проживає зі своєю сім`єю у квартирі родичів за умови оплати витрат на комунальні послуги. Останнім часом позивач має проблеми зі здоров`ям, на вирішення яких необхідно чимало коштів (копії сторінок медичної картки додається). Також, внаслідок воєнних дій у Донецькій області в лютому 2024 року повністю знищено майно позивача, а саме приватний будинок, який знаходився за адресою АДРЕСА_5 , та усі речі, які залишалися у будинку, що підтверджується повідомленням про пошкоджене майно від 05.08.2025. ОСОБА_1 не відмовляється платити аліменти та утримувати свою доньку – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте бажає скористатися своїм правом на зменшення розміру аліментів, присуджених йому до сплати на утримання доньки ОСОБА_12 для забезпечення потреб усіх його дітей.

Враховуючи викладене просить прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Змінити (зменшити) розмір аліментів, присуджених до сплати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за судовим наказом Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року у справі № 145/618/26, з 1/4 до 1/6 частини усіх видів доходів (заробітку) боржника щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Призначено розгляд справи по суті на 13-00 год. 18 червня 2026 року.

05.06.2026 від представника відповідача за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в якому просила постановити ухвалу про розгляд цивільної справи № 145/839/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів за правилами загального позовного провадження.

Крім цього, 05.06.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та вважає їх необґрунтованими, недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, наведених нижче.

Судовим наказом Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року у справі №145/618/26 з Позивача на користь Відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття. Батьківство Позивача стосовно дитини було встановлено не добровільно, а у примусовому судовому порядку — рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21 жовтня 2025 року у справі № 296/1058/25, яким ОСОБА_1 визнано батьком дитини, змінено прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та по батькові з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Тобто протягом тривалого часу (з 2016 року) Позивач ухилявся від визнання дитини та участі в її утриманні. Не сплативши за весь цей період коштів на утримання дитини, вже через місяць після видачі судового наказу Позивач звернувся до суду з вимогою зменшити присуджені аліменти, посилаючись на обставини, які, як буде доведено нижче, або виникли задовго до видачі наказу, або взагалі не підтверджені належними та допустимими доказами, а в частині майнового стану — свідомо приховані Позивачем від суду.

Позивач є військовослужбовцем та свідомо приховав від суду свій дійсний матеріальний стан. Позивач стверджує про скрутне матеріальне становище та неможливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки доходу. Ці твердження є неправдивими та спростовуються наявними доказами. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_4 № 9/910 від 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 . Отже, Позивач має стабільне та гарантоване державою грошове забезпечення, з якого згідно із законодавством і стягуються аліменти. Проходження військової служби, у тому числі за призовом під час мобілізації, не звільняє батька від обов`язку утримувати дитину та не є підставою для автоматичного зменшення розміру аліментів. Аліменти з військовослужбовців стягуються на загальних підставах із усіх видів грошового забезпечення. Більше того, грошове забезпечення військовослужбовця, як правило, перевищує звичайний цивільний дохід, що свідчить радше про поліпшення, а не погіршення матеріального стану Позивача. Показово, що Позивач, будучи військовослужбовцем зі стабільним грошовим забезпеченням, не додав до позову жодного доказу розміру свого доходу — ані довідки про грошове забезпечення, ані відомостей про майновий стан. Таке свідоме неподання доказів власного матеріального стану унеможливлює висновок про неможливість сплати аліментів у визначеному розмірі та має тлумачитися не на користь Позивача. Судова практика підтверджує, що військовослужбовцю може бути відмовлено у зменшенні аліментів навіть за наявності посилань на витрати на лікування та потреби служби, якщо погіршення матеріального стану не доведено (зокрема справа № 151/401/23).

Щодо нового шлюбу та наявності інших дітей. Позивач посилається на перебування у шлюбі зі ОСОБА_9 (свідоцтво про шлюб від 14.02.2024) та народження двох дітей — ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) і ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Сама по собі наявність інших дітей, відповідно до сталої практики Верховного Суду, не є безумовною підставою для зменшення аліментів. Закон виходить із принципу рівності прав дітей незалежно від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним, від першого чи наступного шлюбу (ст. 141 СК України). Зменшення аліментів на доньку ОСОБА_14 фактично означало б надання переваги дітям від наступного шлюбу за рахунок першої дитини, що прямо суперечить наведеним вище висновкам Верховного Суду.

Щодо перебування дружини у відпустці для догляду за дитиною. Перебування дружини Позивача у відпустці для догляду за дитиною є тимчасовою обставиною і не свідчить про її непрацездатність у розумінні ст. 182 СК України. Дружина не позбавлена доходу: має право на державні соціальні виплати, передбачені законодавством. Утримання дружини є самостійним обов`язком Позивача як чоловіка (ст. 84 СК України) і не може перекладатися на неповнолітню доньку ОСОБА_14 шляхом зменшення належних їй аліментів.

Щодо стану здоров`я Позивача та медичних документів. Додані до позову копії медичної картки не підтверджують підстав для зменшення аліментів. По-перше, усі без винятку медичні записи Позивача датовані 2022–2023 роками (записи терапевта, пульмонолога, дані КТ ОГК від 22.02.2023, ЕГДС від 04.03.2023, рентгенографія від 16.06.2022). Тобто стан здоров`я, на який посилається Позивач, мав місце задовго до видачі судового наказу (28.04.2026) і не є погіршенням, що настало після встановлення розміру аліментів. По-друге, жоден із наданих документів не містить висновку про непрацездатність Позивача або встановлення групи інвалідності. Навпаки — станом на 10.02.2025 Позивач проходить військову службу, що об`єктивно підтверджує його придатність та працездатність. Наведені діагнози не позбавляють Позивача можливості отримувати дохід. По-третє, медична документація містить рекомендацію лікаря припинити куріння, що свідчить про вплив способу життя самого Позивача на стан його здоров`я. Окремо варто зауважити, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 , отже позивач працездатний і має утримувати дитину.

Щодо знищення майна та статусу внутрішньо переміщеної особи. По-перше, згідно з повідомленням про пошкоджене майно, знищення майна відбулося 05.02.2024, тобто більше ніж за два роки до видачі судового наказу, і не є зміною майнового стану, що настала після призначення аліментів. По-друге, статус внутрішньо переміщеної особи має не лише Позивач, а й сам Відповідач (мати дитини), яка також є переселенкою з Донецької області та самостійно виховує дитину в умовах вимушеного переміщення. Ця обставина є рівною для обох сторін і не може тлумачитися на користь Позивача, а навпаки — посилює потребу дитини в належному рівні утримання.

Стан здоров`я дитини зумовлює підвищені потреби в її утриманні. Відповідно до ст. 182 СК України суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини. Стан здоров`я доньки ОСОБА_15 свідчить про наявність у неї підвищених потреб у лікуванні та оздоровленні, що є самостійним аргументом проти зменшення аліментів. Так, дитина неодноразово зверталася за медичною допомогою у 2025 році (гостра інфекція верхніх дихальних шляхів — 24.02.2025; гострий тонзиліт — 24.04.2025). У дитини діагностовано хронічний компенсований тонзиліт (J35.0) та гіпертрофію мигдаликів (R90). Згідно з протоколом лікарсько консультативної комісії (ЦЛКК) від 26.06.2025 дитина потребує постійного нагляду сімейного лікаря та лікаря-отоларинголога, їй призначено медикаментозне лікування, а також видано форму 070/0 для санаторно курортного оздоровлення (пульмонологічний профіль), що підтверджується випискою з медичної карти № 256. Постійне лікування, медикаменти, нагляд профільних лікарів та санаторно-курортне оздоровлення дитини вимагають додаткових коштів. Зменшення аліментів безпосередньо позбавило б дитину можливості отримувати належне лікування та оздоровлення, що прямо суперечить її інтересам.

Інтереси дитини як визначальний критерій. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі ст. 27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її розвитку, а принцип найкращих інтересів дитини (ст. 3 Конвенції) є визначальним при вирішенні цього спору. Зменшення аліментів з 1/4 до 1/6 безпосередньо погіршить становище дитини, яка має підвищені потреби у лікуванні та виховується одинокою матір`ю в умовах вимушеного переміщення.

З урахуванням викладеного, Позивач не довів належними та допустимими доказами факту зміни свого матеріального чи сімейного стану, яка б настала після видачі судового наказу від 28.04.2026 і об`єктивно унеможливлювала сплату аліментів у визначеному розмірі. Навпаки, Позивач є військовослужбовцем зі стабільним грошовим забезпеченням, свідомо приховав свій матеріальний стан, а стан здоров`я дитини зумовлює підвищені потреби в її утриманні. Задоволення позову суперечило б найкращим інтересам дитини та принципу рівності прав дітей. Відповідно до ст. 178 ЦПК України повідомляємо, що Відповідач не визнає обставини, викладені в позовній заяві.

У зв`язку з цим представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів у повному обсязі. Судові витрати покласти на Позивача.

16.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив, що 05.06.2026 представником позивача було отримано відзив на позовну заяву, яким відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, аргументуючи свою позицію, зокрема, тим, що батьківство стосовно дитини ОСОБА_8 було встановлено не добровільно, а у примусовому судовому порядку, що на думку, відповідача, свідчить про ухилення від визнання дитини та участі у її отриманні. З вказаними аргументами не позивач не погоджується, вважає такі висновки безпідставними з огляду на наступне. У 2025 році відповідачем (матір`ю дитини ОСОБА_3 ) було подано позов до позивача про визнання батьківства в порядку ст. 128 СК України дитини, оскільки запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що у період 2015-2016 рр. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 проживали сім`єю без реєстрації шлюбу, від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_3 . Батьком дитини було записано згідно ст. 135 СК України ОСОБА_16 , який насправді не є її біологічним батьком. У ході розгляду справи позивач не заперечував того, що дійсно деякий час у період 2015-2016 рр. проживав з позивачкою та припускав, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 може бути його донькою, однак не був впевнений у цьому, так як після її народження з матір`ю дитини не проживав, батьком дитини у свідоцтві про народження позивач записаний не був, тому мав бажання з`ясувати вказані обставини та підтвердити чи спростувати їх шляхом проведення молекулярно-генетичної експертизи. Однак, відразу після ознайомленням з результатами молекулярно-генетичної експертизи, яка фактично підтвердила те, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач прийняв рішення визнати позовні вимоги у повному обсязі, про що зазначено у рішенні Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/1058/25. Таким чином, обов`язок утримувати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник у позивача після визнання його батьківства відносно неї. З часу визнання батьківства позивач періодично сплачував кошти на її утримання та купував їй необхідні речі, (докази чого не збереглися). З огляду на вищевикладене безпідставними є твердження відповідача про те, що протягом тривалого часу (з 2016 року) позивач ухилявся від участі в утриманні дитини, батьком якої він фактично не був та юридичного обов`язку утримувати її не мав. Звертаємо увагу суду, що фактично позивач з відповідачем не проживали однією сім`єю з 2016 року (з дати народження дитини), Позивач не був записаний батьком дитини та лише через 9 років відповідач подала позов про визнання батьківства, що свідчить, на їхню думку, про небажання матері дитини визнавати батьківство ОСОБА_1 , через це у позивача були сумніви щодо того, що позивач є батьком дитини. Проте, ще до визнання батьківства позивач направляв матеріальну допомогу (посилка, де були необхідні речі для дитини), докази чого є в матеріалах справи, а саме квитанція від 24.12.2024 (квитанція яка збереглася).

Крім цього, представник позивача звертає увагу суду на те, що на виконання рішення суду про стягнення аліментів відкрито ВП № 80917680 від 05.05.2026, у межах якого у травні 2026 утримано аліменти в сумі 14443,01 грн. (1/4 від його доходу). Крім того, позивачем додатково самостійно 17.05.2026 сплачено на утримання дитини ОСОБА_12 - 7236,18 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача.

Не можна погодитися також з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, щодо того, що обставини, якими обґрунтований позов про зменшення розміру аліментів «або виникли задовго до видачі наказу, або взагалі не підтверджені належними та допустимими доказами, а в частині майнового стану — свідомо приховані Позивачем від суду». Відповідач вказує на те, що «відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено за рішенням суду за позовом платника у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Ключовим для цієї категорії спорів є те, що підставою для зменшення аліментів може бути виключно зміна обставин, що настала після встановлення розміру аліментів, і яка має бути підтверджена належними доказами».

Так, обставини, якими обґрунтований позов ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, а саме укладення шлюбу з ОСОБА_9 та народження у цьому шлюбі доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , настали до видачі наказу про стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак дані обставини не були враховані судом при присудженні до стягнення з ОСОБА_1 аліментів, оскільки рішення приймалося у наказному провадженні та суду не були відомі такі обставини, суд не оцінював матеріальний та сімейний стан ОСОБА_1 , а він не мав можливості висловити свою позицію та надати суду відповідні докази його фінансового та матеріального стану. Крім того, молодша донька народилася лише 18.04.2026, тому дружина позивача, яка зараз немає можливості працювати та перебуває на його утриманні у зв`язку з її декретною відпусткою.

У відзиві позивач зазначає про те, що «закон виходить із принципу рівності прав дітей незалежно від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним, від першого чи наступного шлюбу (ст. 141 СК України). Зменшення аліментів на доньку ОСОБА_14 фактично означало б надання переваги дітям від наступного шлюбу за рахунок першої дитини, що прямо суперечить наведеним вище висновкам Верховного Суду». Із зазначеним не можна погодитися в силу того, що вказана ст. 141 Сімейного кодексу України закріплює принцип повної рівності матері та батька у правах та обов`язках щодо дитини, а не принцип рівності прав дітей. У даному контексті позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 , 2016 р.н., ні в якому разі не має на меті надання переваги іншим своїм дітям за рахунок першої дитини, а лише прагне забезпечити рівні права усім своїм дітям на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи зі своїх фінансових можливостей.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Такі обставини як народження (наявність) інших дітей у платника аліментів є зміною його сімейного стану, що однозначно впливає і на зміну матеріального стану, так як у платника аліментів існує обов`язок утримувати усіх своїх дітей.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23) та від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23(провадження № 61-6943св24).

Крім того, сторона позивача не погоджується також з тим, що «дружина не позбавлена доходу: має право на державні соціальні виплати, передбачені законодавством».

Виходячи із правової природи допомоги при народженні дитини, яка є державною соціальною виплатою, що надається одному з батьків або опікуну, з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання малюка, такий вид «доходу дружини», не позбавляє її права, а позивача обов`язку утримувати дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років згідно ст. 84 Сімейного кодексу України.

Частиною 4 ст. 84 Сімейного кодексу України встановлено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Також, звертають увагу суду на те, що позивач не заперечує того, що перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 та має грошове забезпечення, з якого згідно із законодавством і стягуються аліменти. Проте, на разі, таке грошове забезпечення є єдиним джерелом доходу позивача, з якого він не лише має утримувати трьох своїх дітей та дружину, яка тимчасово не працює, перебуває у відпустці по догляду за новонародженою дитиною, а й сплачувати комунальні платежі, тощо. У даному випадку саме фінансовий, а не майновий стан має значення, оскільки аліменти призначені до сплати у частці від доходу платника, а не у частці від належному йому на праві власності майна. Крім того, має вирішальне значення саме теперішній фінансовий стан платника, а не рівень його доходів за попередні роки. Позивач не стверджує про свою непрацездатність через наявність проблем зі здоров`ям, а лише констатує їх наявність як наслідок перенесених раніше захворювань та вказує на те, що на вирішення проблем зі здоров`ям, які виникають сьогодні необхідно чимало коштів.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

ОСОБА_1 не відмовляється платити аліменти та утримувати свою доньку, проте бажає скористатися своїм правом на зменшення розміру аліментів, присуджених йому до сплати на утримання доньки ОСОБА_12 , 2016 р.н., для забезпечення потреб усіх його дітей.

Просить прийняти відповідь на відзив, долучити його до матеріалів цивільної справи № 145/839/26 та врахувати при її розгляді справи по суті. Змінити (зменшити) розмір аліментів, присуджених до сплати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за судовим наказом Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року, з 1/4 до 1/6 частини усіх видів доходів (заробітку) боржника щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

05.06.2026 представник відповідача ОСОБА_17 подала до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.06.2026 задоволено клопотання представника відповідача та здійснено перехід з розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного провадження цивільної справи - до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті, яке призначено на 18.06.2026, підготовчим судовим засіданням.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.06.2026 клопотання представника відповідача ОСОБА_17 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано з Державної податкової адміністрації України, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, відомості про суми нарахованих та виплачених доходів ОСОБА_1 , за період з 01.01.2026 року по теперішній час. Витребувано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, відомості про наявність у ОСОБА_1 , прав власності на нерухоме майно. Витребувано у Головного сервісного центру МВС України через відповідний територіальний підрозділ, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відомості про зареєстровані за ОСОБА_1 транспортні засоби.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 07.09.2026 підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 15 год. 00 хв. 14.09.2026

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, в судовому засіданні представлений адвокатом Ковтунець Ю.С.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Ковтунець Ю.С. позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити. Повідомила, що позивач ОСОБА_1 є ВПО. Проживає в м. Харків у родичів, власного житла немає. Єдине його житло в Донецькій області повністю зруйноване, внаслідок воєнних дій у Донецькій області. Позивач має проблеми зі здоров`ям, докази чого подані до матеріалів справи. Зазначила, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, у якому народилось двоє дітей. На його утриманні три дитини та дружина, яка перебуває у декретній відпустці. Наявність на утриманні трьох осіб, крім дочки ОСОБА_12 , свідчить про зміну сімейного стану. Він не відмовляється сплачувати аліменти на утримання його доньки ОСОБА_8 , однак просить зменшити розмір аліментів.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, в судовому засіданні представлена адвокатом Косєй К.В.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Косєй К.В. позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити. Показала, що позивач мав довести сукупність обставин щодо матеріального стану позивача. У нього відсутня зміна обставин після присудження сплати аліментів. Наявність дітей у новому шлюбі не є підставою зменшення аліментів. Спроможність позивача сплачувати аліменти на доньку вбачається з того, що він має стабільне грошове забезпечення, наявний транспортний засіб та збережене ним майно. Погіршення стану здоров`я позивачем не наведено, доказів щодо втрати працездатності не надано, а тому позов не підлягає до задоволення. Крім того, він мав можливість подати заяву про скасування судового наказу.

Згідно ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, 14.09.2026 суд, розглянувши дану цивільну справу, перейшов до стадії ухвалення рішення у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21.10.2025 у справі № 296/1058/25 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису, задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалено внести зміни до актового запису №285 від 29.08.2016 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданий Селидівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, саме: записати батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Курахове, Мар`їнського району Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 »; змінити по батькові дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с. 25-26).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 16.01.2026 позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

Судовим наказом Тиврівського районного суду Вінницької області №145/618/26 від 28 квітня 2026 року, було наказано стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.27-28).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2026 на підставі судового наказу Тиврівського районного суду Вінницької області №145/618/26 від 28 квітня 2026 року головним державним виконавцем Індустріального відділу ДВС у м. Харкові відкрито виконавче провадження № 80917680 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 75).

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, присуджених до стягнення з нього наказом Тиврівського районного суду Вінницької області №145/618/26 від 28 квітня 2026 року з 1/4 на 1/6 частину усіх видів його доходу.

Відповідно до копією паспорта позивача, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Курахове Мар`їнського району Донецької області (а.с. 7).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.02.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_18 14.02.2024 зареєстрували шлюб, про що того ж дня складено актовий запис № 134. Прізвище дружини та чоловіка після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 (а.с. 30).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 29-зворот)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 29)

Згідно відповіді №2907993 від 19.06.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1423385000:03:000:0424, площею 3,1 га, на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, та житловий будинок площею 64 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 (а.с. 104).

Відповідно до повідомлення про пошкоджене майно від 05.08.2025, приватний будинок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , повністю знищене 05.02.2024 (а.с. 11).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.10.2025 № 6332-5003862799 фактичним місцем проживання (перебування) ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 (а.с. 10, 12).

Позивачем до матеріалів справи долучено копії рахунків за комунальні послуг за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 82 87).

Згідно відповіді № 2908013 від 19.06.2026 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності ТЗ за параметрами власника або ТЗ та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 за ОСОБА_1 з 30.08.2024 зареєстрований транспортний засіб "Renault Master" (а.с. 76-77, 105-106).

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_4 від 10.02.2025 №9/910 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_4 (а.с. 60 зворот, 93).

Згідно довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_4 , загальна сума нарахованого доходу ОСОБА_1 за січень-травень 2026 року складає 309314,03 грн. З цієї суми сплачено аліменти в розмірі 14443,01 грн (а.с. 81).

Згідно відповіді №2907962 від 19.06.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи загальна сума отриманого доходу ОСОБА_1 з січня по квітень 2026 року становить 224020,43 грн, джерело доходу - в/ч НОМЕР_4 (а.с. 107).

Згідно з банківської виписки з рахунку позивача, відкритому в АТ КБ "ПриватБанк" за період з 01.01.2026 по 26.05.2026, ОСОБА_1 здійснював на рахунок відповідачки ОСОБА_2 наступні перекази грошових коштів: 01.03.2026 - 1005,03 грн; 08.03.2026 - 1005,03 грн (коментар до платежу - аліменти на дитину); 21.03.2026 - 2010,05 грн (коментар до платежу - аліменти на дитину); 17.05.2026 - 7236,18 грн (коментар до платежу - аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 ) (а.с. 73-74);

Згідно копій наданих позивачем медичних документів ОСОБА_1 у 2022 році встановлено діагноз - деформуючий артроз обох колінних суглобів І ст., у 2023 році встановлено діагноз - емфізема легень у верхніх долях та ознаки хронічного панкреатиту (а.с. 18-23).

Відповідно до копії паспорта відповідачки, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Курахове Мар`їнського району Донецької області (а.с.13).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.11.2025 № 505-7002346793 фактичним місцем проживання (перебування) ОСОБА_2 є АДРЕСА_4 (а.с. 14).

Згідно поданих відповідачкою медичних документів ОСОБА_3 у 2025 році встановлено діагноз - хронічний компенсований тонзиліт (а.с. 61-64).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексу України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин 2, 3 статті 150 Сімейного кодексу України Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 2 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Водночас, частиною 5 статті 183 Сімейного кодексу України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно з положеннями статті 160 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно з частиною 1 статті 167 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Відповідно до частини 3 статті 167 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного процесуального кодексу України у випадках видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, якими передбачено видачу судового наказу про стягнення аліментів, боржник не може подати заяву про його скасування. У такому випадку, відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України, йому надано право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Згідно зі статтею 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Конструкція зазначених вище норм права визначає альтернативні підстави для зміни (зменшення) розміру аліментів як на підставі ст. 192 СК України у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів або в інших визначених законом випадках, так і на підставі ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Аналіз вказаних норм права дозволяє зробити висновок, що, з огляду на особливості наказного провадження у цивільному судочинстві та порядку доказування у такому провадженні, зокрема, відсутності у боржника можливості заперечувати проти видання судового наказу про стягнення аліментів у відповідному розмірі, тому розмір аліментів може бути зменшено за позовом платника аліментів.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими твердження представника відповідачки із посиланням на положення статті 192 Сімейного кодексу України щодо необхідності порівняння матеріального та сімейного стану платника аліментів інших обставин, що мають суттєве значення, до та після видачі судового наказу про стягнення аліментів. Не заслуговують на увагу і твердження представника відповідачки про можливість подання позивачем заяви про скасування судового наказу про стягнення аліментів, оскільки подання такої заяви не передбачено законом.

Як уже зазначалось вище, згідно з положеннями частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Вказані обставини судом не враховувались під час видачі судового наказу, а з метою реалізації свого права на врахування зазначених обставин позивач подав позов про зменшення розміру аліментів, можливість подачі якого визначена ч. 7 ст. 170 ЦПК України.

Отже, позивачем в ході судового розгляду доведено, що на його утриманні, крім ОСОБА_8 , на яку стягуються аліменти згідно судового наказу Тиврівського районного суду Вінницької області №145/618/26 від 28 квітня 2026 року, перебувають також ще двоє малолітніх дітей та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, обовязок щодо утримання яких визначений ст. 84, 180 Сімейного кодексу України. Позивач є внутрішньо-переміщеною особою, проживає разом із сім`єю у м. Харкові в квартирі його родичів, за яку сплачує комунальні послуги. Належний йому будинок, розташований на території м. Курахове Донецької області, повністю знищений. Із нерухомого майна, крім знищеного будинку, за позивачем також зареєстровано земельну ділянку на території Максимільянівської сільської ради Донецької області, яка, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерством розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (в редакції наказу від 26.05.2026 № 987), з 17.01.2025 тимчасово окупована Російською Федерацією. Із рухомого майна позивач у власності має автомобіль марки "Renault Master". На підтвердження свого стану здоров`я позивач надав медичні документи, відповідно до яких у 2022 році йому встановлено діагноз - деформуючий артроз обох колінних суглобів І ст., у 2023 році встановлено діагноз - емфізема легень у верхніх долях та ознаки хронічного панкреатиту. Позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 , отримує стабільний дохід.

Відповідачка ОСОБА_2 також є внутрішньо-переміщеною особою та зареєстрована в м. Гнівань Вінницької області. На підтвердження стану здоров`я своєї доньки ОСОБА_12 надала медичні документи про встановлений їй у 2025 році діагноз - хронічний компенсований тонзиліт.

З урахуванням зазначених встановлених обставин у їх сукупності суд вважає за доцільне зменшити розмір призначених судовим наказом Тиврівського районного суду Вінницької області №145/618/26 від 28 квітня 2026 року, які стягуються з позивача на користь відповідачки на утримання їх спільної дитини з 1/4 до 1/5 частки від усіх видів доходу (заробітку) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного вікуі не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття, тобто позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням обов`язку обох батьків утримувати доньку, та встановлених обставин справи, суд вважає, що стягнення з позивача аліментів на утримання доньки у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця буде достатнім, відповідатиме інтересам доньки, і при цьому не порушуватиме прав та інтересів позивача, адже, на переконання суду, саме такий розмір аліментів буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності, надасть позивачу можливість належно утримувати кожну свою дитину та дружину, яка перебуває у декретній відпустці та позбавлена можливості працювати, забезпечить кожній дитині позивача право на рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Так, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Питання щодо розподілу судових витрат на вирішення суду позивачем не поставлено, а тому суд не вирішує це питання.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 141, 160-170, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. 182, 192 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/5 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Судовий наказ Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року у справі №145/618/26 відкликати після набрання даним судовим рішенням законної сили, припинивши стягнення за вказаним виконавчим документом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженець м. Курахове Мар`їнського району Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ВПО, проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя:І. І. Патраманський