Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №143/1057/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1057/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.09.2026 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Тітова Т. Л., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ст. 124КУпАП, –

установила:

03.08.2026 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 742250 від 10.08.2026 та додані матеріали, відповідно до яких 10.08.2026 о 16 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «BYD», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі T-02-03, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на дику тварину, яка раптово вибігла на проїжджу частину, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу, чим порушив п. 2.3 «б» ПДР України.

Дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнав та пояснив, що порушення вимог п. 2.3 «б» ПДР України не допускав. Зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок раптової та непередбачуваної появи дикої тварини на проїжджій частині безпосередньо перед автомобілем, яким він керував, у зв`язку з чим об`єктивної можливості своєчасно виявити небезпеку, відреагувати на неї та уникнути наїзду не мав. Також зазначив, що на відповідній ділянці автодороги с. Черемошне – м. Погребище відсутні дорожній знак 1.36 «Дикі тварини», інші попереджувальні знаки та огородження, які б вказували на можливість появи диких тварин на проїжджій частині. Вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів порушення ним вимог п. 2.3 «б» ПДР України та причинного зв`язку між його діями і настанням ДТП, а наведені ним обставини щодо раптової появи дикої тварини належними доказами не спростовані.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Отже, сам факт настання негативних наслідків не є достатнім для висновку про винуватість особи у вчиненні необережного адміністративного правопорушення. Необхідним є встановлення того, що за конкретних обставин особа повинна була і могла передбачити небезпеку та мала об`єктивну можливість запобігти її наслідкам.

За ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Таким чином, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, необхідним є встановлення конкретного порушення особою вимог ПДР України, її вини, настання передбачених цією нормою наслідків та причинного зв`язку між таким порушенням і наслідками. Сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу не є достатньою підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Отже, для висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 «б» ПДР України необхідно встановити, у чому конкретно полягала його неуважність чи неналежне реагування на зміну дорожньої обстановки, а також те, що за конкретних умов він мав об`єктивну можливість своєчасно виявити небезпеку, належним чином відреагувати на неї та уникнути наїзду.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд також враховує гарантії справедливого судового розгляду, передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тій частині, в якій вони застосовні до провадження у справах про адміністративні правопорушення, що за своєю природою та характером санкції охоплюються автономним поняттям «кримінального обвинувачення».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ, розглядаючи питання дотримання вимоги об`єктивної безсторонності суду у провадженні про адміністративне правопорушення, звернув увагу на неприпустимість такої побудови судового розгляду, за якої суд фактично перебирає на себе функції сторони обвинувачення.

Зазначений підхід узгоджується з положеннями ст. 251 КУпАП, відповідно до яких обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відтак суд не вправі самостійно формувати доказову базу обвинувачення, усувати її недоліки шляхом відшукування доказів винуватості особи або ґрунтувати висновок про винуватість на припущеннях.

Досліджуючи обставини цієї справи, суд враховує, що безпосередньо у протоколі серії ЕПР1 № 742250 від 10.08.2026 зазначено, що дика тварина раптово вибігла на проїжджу частину.

Ця обставина узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 щодо механізму виникнення небезпеки та матеріалами справи не спростована.

Як вбачається зі схеми місця ДТП від 10.08.2026, дорожньо-транспортна пригода сталася на проїжджій частині автодороги с. Черемошне – м. Погребище. Зі схеми не вбачається наявності на відповідній ділянці дороги дорожнього знака «Дикі тварини» (п. 1.36 Правил дорожнього руху України), який би попереджав водія про можливу появу диких тварин на проїжджій частині. Огородження вздовж проїжджої частини також відсутнє.

Сама по собі відсутність дорожнього знака «Дикі тварини» не звільняє водія від передбаченого п. 2.3 «б» ПДР України обов`язку бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну. Водночас ця обставина має значення для оцінки того, чи існували за конкретних дорожніх умов об`єктивні передумови, які давали водію можливість завчасно передбачити появу дикої тварини на проїжджій частині.

Розділом ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Зокрема, на схемі місця ДТП підлягають графічному зображенню та фіксації ділянка дороги, транспортні засоби, їх розташування, сліди гальмування, інші сліди та предмети, що стосуються пригоди, координати місця зіткнення або наїзду, дорожня розмітка, дорожні знаки та інші обставини, необхідні для встановлення механізму ДТП.

Разом із тим схема місця ДТП від 10.08.2026 та інші долучені матеріали не містять достатніх відомостей, які б давали можливість достовірно встановити момент виникнення небезпеки для руху, відстань, з якої водій об`єктивно міг виявити дику тварину, час її перебування у полі зору водія, конкретну швидкість руху транспортного засобу безпосередньо перед виникненням небезпеки, наявність та характеристики слідів гальмування, а також технічну можливість водія уникнути наїзду з моменту об`єктивного виникнення небезпеки.

Матеріали справи також не містять доказів того, що до моменту раптової появи тварини існували об`єктивні ознаки небезпеки, які ОСОБА_1 міг і повинен був своєчасно виявити, однак через неуважність не виявив, або що після виникнення такої небезпеки він мав достатні час і відстань для вжиття заходів, які об`єктивно дозволяли уникнути наїзду.

Не встановлено належними та допустимими доказами й того, у чому конкретно полягало неналежне реагування ОСОБА_1 на зміну дорожньої обстановки, які саме дії відповідно до вимог п. 2.3 «б» ПДР України він повинен був та об`єктивно міг вчинити у цій дорожній ситуації, однак не вчинив, та яким чином така поведінка перебувала у причинному зв`язку з настанням ДТП.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 742250 від 10.08.2026 містить твердження про те, що ОСОБА_1 «не врахував дорожньої обстановки», однак матеріали справи не містять фактичних даних, які б розкривали зміст такого порушення та підтверджували, яку саме обставину дорожньої обстановки він не врахував і яку за конкретних умов мав об`єктивну можливість врахувати.

Більше того, викладене у протоколі твердження про неврахування водієм дорожньої обстановки має оцінюватися у сукупності з одночасно зафіксованою у цьому ж протоколі обставиною про те, що дика тварина вибігла на проїжджу частину раптово. За відсутності інших доказів, які б встановлювали механізм виникнення небезпеки та об`єктивну можливість водія уникнути наїзду, сам факт ДТП не доводить порушення ним вимог п. 2.3 «б» ПДР України.

Отже, досліджені судом докази не дають достатніх підстав для встановлення того, що ДТП стала наслідком неуважності ОСОБА_1 або неналежного реагування ним на зміну дорожньої обстановки, а не раптового виникнення небезпеки, можливість своєчасного виявлення та уникнення якої матеріалами справи не підтверджена.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності сукупності інших належних та достатніх доказів, не може бути достатньою підставою для висновку про доведеність вини особи, оскільки такий висновок у цій справі фактично ґрунтувався б на припущенні, що сам факт наїзду на дику тварину свідчить про неналежну уважність водія.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд встановив, що матеріалами справи не підтверджено належними та допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 «б» ПДР України, його вини у такому порушенні та причинного зв`язку між інкримінованим порушенням і наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки подія дорожньо-транспортної пригоди мала місце, проте наявність у діях ОСОБА_1 обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, статтями 280, 283, 284, 294 КУпАП, –

постановила:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя