Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №130/2010/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 130/2010/26

Провадження № 2/139/387/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

11.06.2026 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Боднар Н.Б. звернулася з цим позовом до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області. Ухвалою судді зазначеного суду від 13.07.2026 (а. с. 20) позовну заяву разом з матеріалами справи № 130/2010/26 передано за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, яку суд отримав 07.08.2026.

Підставою позову є те, що протягом останніх декількох місяців між подружжям виникали непорозуміння та сварки, вони повністю перестали розуміти одне одного, у них склалися різні погляди на спільне життя та на життя в цілому. Позивач зазначає, що в неї інше життя. Примирення і подальше збереження шлюбних відносин є неможливим. Шлюб існує лише формально. Сторони не проживають разом більше року. Спільних малолітніх або неповнолітніх дітей у подружжя немає.

Предметом позову є розірвання шлюбу, зареєстрованого 23.03.2024 Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 58 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з відповіді № 3154142 від 10.08.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованої засобами підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за запитом судді на підставі ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України), відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 27).

Ухвалою від 10.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі (а. с. 28, 29). Цією ж ухвалою вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідачеві встановив строк 15 днів з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Поштові відправлення з копією даної ухвали позивачеві надіслані 11.08.2026 рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адреси її зареєстрованого і фактичного місця проживання, однак 25.08.2026 і 08.09.2026 повернулися до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній» (а. с. 30 - 34). У п. 5 позовних вимог представник позивача просить провести розгляд справи без її участі (а. с. 2). 15.06.2026 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без її участі та участі її представника; позовні вимоги підтримує (а. с. 38).

Відповідачеві поштове відправлення з копією зазначеної ухвали вручене 26.08.2026 (а. с. 35). Відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача до суду не надійшло. 15.09.2026 суд отримав заяву відповідача від 30.08.2026, у якій він просить провести розгляд справи у його відсутність, позов визнає і просить його задовольнити (а. с. 39).

Згідно зі ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при її підготовці до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв`язку з наведеним суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

За вказаних обставин, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Розглянувши справу суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 7) підтверджується, що з 23.03.2024 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Спільних малолітніх або неповнолітніх дітей у подружжя немає.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (у тексті - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

У ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 закріплено, що чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами 3 і 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що зазначено в п. «с» ч. 1 ст. 16 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979, відповідно до якого держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок в усіх питаннях, що стосуються шлюбу та сімейних стосунків, і, зокрема, забезпечують на основі рівності чоловіків і жінок: однакові права та обов`язки під час шлюбу і після його розірвання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 24 СК України збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити його інтересам.

Нормами ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У позовній заяві позивач вказала, що причиною розірвання шлюбу є те, що протягом останніх декількох місяців між подружжям виникали непорозуміння та сварки, вони повністю перестали розуміти одне одного, у них склалися різні погляди на спільне життя та на життя в цілому; зазначає, що в неї інше життя. Примирення і подальше збереження шлюбних відносин є неможливим. Шлюб існує лише формально. Сторони не проживають разом більше року. Спільних малолітніх або неповнолітніх дітей у подружжя немає.

Відповідач позов визнав і просить його задовольнити.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Із матеріалів справи і заяви відповідача від 30.08.2026, у якій він визнає позов і просить його задовольнити, вбачається, що визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Беручи до уваги вказані у позовній заяві і встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, що має істотне значення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.06.2019 у справі № 605/434/18, яка кореспондується з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.

Враховуючи наведене, суд у даній справі не вживає заходів щодо примирення подружжя, передбаченого ст. 111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки жодна із сторін не заперечила проти розірвання шлюбу; в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше збереження сім`ї є неможливим, а перебування у шлюбі суперечитиме їх інтересам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу, просить не надавати строк на примирення, з чим погоджується відповідач.

У зв`язку з цим суд вважає, що подальше перебування у шлюбі суперечить інтересам подружжя, а тому даний шлюб необхідно розірвати.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Позивач у позовній заяві просить відновити їй дошлюбне прізвище.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн (а. с. 3). У п. 4 позовних вимог представник позивача просить суд судові витрати стягнути з відповідача. Як вже зазначалося у цьому рішенні, відповідача позов визнав. Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 зазначив, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На виконання ч. ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України адвокат подала до суду лише квитанцію до прибуткового касового ордера № 204 від 10.06.2026 (а. с. 11), якою підтверджується прийняття від позивача 6500,00 грн за комплексне ведення цивільної справи, при тому що у п. 4 позовних вимог вона просить суд стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме договору про надання правничої допомоги, документів, що підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, належних доказів оплати таких послуг або зобов`язання їх оплатити, а також детального опису виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу є недоведеною, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 110, 112 - 114 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 141, 142, 259, 263 - 265, 268, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 23 березня 2024 року Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 58, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу відновити позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого нею судового збору, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Тарас ЛІЩИНА