Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №134/1608/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

2-а/134/12/2026

Справа № 134/1608/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 вересня 2026 року Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді: Зарічанського В.Г.

з участю секретаря: Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Крижопіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Крижопільського районного суду Вінницької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому позивач просить Скасувати Постанову № R706572 від 20.08.2026 у справі про адміністративне правопорушення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_1 Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.08.2026 8 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кравчук М.О. позов обґрунтовує тим, що 17.08.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 видано розпорядження № Р/2/1480, яким передбачено виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 20.08.2026 о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення персональних даних. Постановою № R706572 у справі про адміністративне правопорушення від 20.08.2026, прийнятою у м. Тульчин, ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ТВО начальника постановив визнати Позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з підстави «не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці», та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, з можливістю виконання постанови у разі сплати не менше 50 відсотків (8500,00 грн) протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили, а в разі невиконання - примусове стягнення у подвійному розмірі (34000,00 грн). Постанова прийнята в особливому (спрощеному) порядку - за формулюванням її ж тексту, «за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності»; датою надходження такої заяви від Позивача через електронний кабінет призовника зазначено 17.08.2026. Проте, сама дата «заяви» (17.08.2026) є тотожною даті видання розпорядження № Р/2/1480 про виклик Позивача на 20.08.2026, тобто на подію, яка на момент нібито подання заяви ще не настала. Особа об`єктивно не може «не оспорювати» неявку за викликом, дата якого станом на день подання заяви ще навіть не настала. Це свідчить про те, що зазначена в Постанові підстава її прийняття є недостовірною і не могла існувати на вказану дату. Крім того, Позивач жодної повістки про виклик до ТЦК та СП, неявка за якою поставлена йому за провину, не отримував - ні в паперовій формі з підтвердженням вручення, ні в електронній формі через застосунки «Резерв+» чи «Дія», ні в будь-якій іншій формі, передбаченій законодавством. У матеріалах справи, доступних Позивачу, відсутня будь-яка копія такої повістки, а також будь-які докази її складення, направлення чи вручення Позивачу. За відсутності самого виклику Позивач об`єктивно не міг ні виконати його, ні повідомити про поважні причини неявки, оскільки саме подія неявки за конкретно визначеним викликом відсутня. Наведене узгоджується з тим, що Позивач протягом усього попереднього періоду неухильно дотримувався правил військового обліку: особисто прибував ІНФОРМАЦІЯ_5 за раніше отриманими повістками № Р3/В2/01087 (дата явки 27.11.2024) та № Р/2/255/3 (дата явки 29.08.2025), а також самостійно - 10.12.2024, 03.01.2025, 04.02.2025, 04.03.2025, 04.04.2025, 04.07.2025, 30.10.2025, 28.11.2025 та 30.01.2026. Така поведінка виключає наявність у Позивача умислу чи необережності щодо ухилення від військового обліку і ставить під обґрунтований сумнів саму подію, покладену в основу Постанови. Побоюючись негайного застосування додаткових примусових заходів (доставлення органами Національної поліції, збільшення суми штрафу), 24.08.2026 Позивач сплатив 8500,00 грн. Однак ця обставина не є і не може розглядатися як добровільне визнання Позивачем факту вчинення адміністративного правопорушення чи погодження із законністю Постанови. Сплата відбулася під впливом реальної загрози застосування примусових заходів, тобто не була вільним волевиявленням, спрямованим на визнання вини, а вимушеним кроком з метою уникнення гірших наслідків. У відповідь на адвокатський запит представника Позивача (вх. № 22772 від 21.08.2026) Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.08.2026 № 2/1396 повідомив таке. Виклик Позивача на 20.08.2026 о 09:00 год. здійснювався на підставі розпорядження № Р/2/1480. Оповіщення проводилося через Крижопільську селищну раду, а вручення повістки - засобами поштового зв`язку. Проте відомості про невручення поштового відправлення могли бути отриманні Відповідачем лише 21.08.2026, що вбачається із трекеру. Тобто на момент винесення рішення Відповідачу не могло бути відомо про порушення. Про інші виклики, протоколи та постанови у відповіді - не повідомляється. Незважаючи на це, у листі Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 констатує: «оскільки на ОСОБА_2 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 - не складався протокол про адміністративне правопорушення згідно з розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.08.2026 № Р/2/1480, то відповідно і постанова по справі про адміністративне правопорушення не виносилась». Більше того, у листі зазначено, що Позивачу «необхідно з`явитися до другого відділу... з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення» - тобто станом на 24.08.2026, за твердженням самого Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 провадження щодо Позивача перебувало на стадії, яка передує складенню протоколу, а не на стадії винесеної постанови. Наведене прямо суперечить оскаржуваній Постанові № R706572 від 20.08.2026, яка відображена в особистому електронному кабінеті Позивача в застосунку «Резерв+» та за якою Позивач 24.08.2026 (тобто того самого дня, яким датовано лист Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 ) сплатив 8500,00 грн. Відповідачі, таким чином, власним офіційним листом підтвердили відсутність предмета, з приводу якого нібито було винесено оскаржувану Постанову: жодного протоколу про адміністративне правопорушення щодо Позивача не складалося, справа на розгляд керівнику не подавалася, а сама постанова, за словами Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 не виносилась. З відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відображених у військово-обліковому документі Позивача (застосунок «Резерв+», сформований 10.04.2026 о 16:03), вбачається, що звернення до Національної поліції з підстави «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» було здійснено 05.04.2026, тобто за понад чотири місяці до видання розпорядження № Р/2/1480 від 17.08.2026 та до дати виклику 20.08.2026, на неявку за яким відповідачі посилаються як на підставу оскаржуваної Постанови. Таким чином, звернення до органів Національної поліції від 05.04.2026 об`єктивно не могло бути наслідком неявки Позивача за викликом, який на момент цього звернення ще не існував і не міг існувати. Це означає, що дії відповідачів щодо направлення до поліції звернення про розшук та примусове доставлення Позивача ґрунтувалися на іншому, невідомому Позивачу і не розкритому відповідачами факті, який мав місце до 05.04.2026. При цьому ані оскаржувана Постанова, ані лист Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.08.2026 № 2/1396, ані інші відомі Позивачу матеріали справи не містять жодного протоколу, постанови чи іншого документа, який би підтверджував вчинення Позивачем будь якого адміністративного правопорушення до 05.04.2026. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення такого факту покладається на відповідачів, а недоведеність події правопорушення відповідно до статті 62 Конституції України тлумачиться на користь Позивача. Крім того, навіть якщо припустити (виключно в порядку припущення, яке Позивач заперечує), що до 05.04.2026 мало місце якесь порушення правил військового обліку, строк притягнення до адміністративної відповідальності за таке порушення на момент видання оскаржуваної Постанови (20.08.2026) уже спливив. Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Днем виявлення порушення в такому разі слід вважати не пізніше 05.04.2026 - дату звернення до Національної поліції, оскільки саме на цю дату відповідачам достеменно було відомо про факт неявки. Тримісячний строк з дня виявлення закінчився не пізніше 05.07.2026, тобто задовго до винесення оскаржуваної Постанови 20.08.2026. Вважає постанову такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2026 року відкрито провадження за адміністративним позовом, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, передбаченими ст. 286 КАС України. 03 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву. Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 17 вересня 2026 року. 16 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив, де відповідач вважає вимоги громадянина Юрченка незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що відповідно до розпорядження №Р/2/299 від 27.02.2026, військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_3 повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 , проте виклик проігнорував та у зазначену в повістці дату, час та місце не прибув, тим самим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи зазначене, начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 , в порядку ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було направлено звернення до органів, що входять до системи поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Отже, слід дійти до висновку, що громадянин ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним громадянином, який викликався до ІНФОРМАЦІЯ_7 , не прибув у визначену повісткою дату, час та місце, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином, громадянин ОСОБА_3 проігнорувавши виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 , не маючи поважних причин для неприбуття, не прибувши у встановлений законодавством строк, своєю бездіяльністю, порушив абз. 2 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 «Про оборону України», абз. 1, 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Таким чином, реалізуючи своє право, визначене статтею 279-9 КУпАП, громадянин ОСОБА_3 17.08.2026 подав заяву, за змістом якої повідомляє, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Факти вчинення адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням заяви підтверджує, що ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України. За результатом розгляду заяви, вже 20.08.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , підполковником ОСОБА_4 було винесено постанову №R706572 про притягнення громадянина ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. З огляду на зазначене, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідають нормам Закону, а вимоги Позивача задоволенню не підлягають. Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представником позивача було подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. У відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без його участі. Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи. Судом встановлено, що постановою № R706572 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн (а.с. 15). У постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до військово-облікового документу, сформованого 10.04.2026, 16:03 у мобільному застосунку Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним, номер в реєстрі Оберіг 221020200693978900005, ВОС 999097 Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву, не прибув за повісткою до ТЦК та СП (а.с. 16). Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За змістом положень ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частиною 3 ст.210-1 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказана норма є бланкетною, серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким становлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. За текстом оскаржуваної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Разом з тим, будь-яких відомостей з посиланням на номер та дату повістки щодо того, у який день та час, конкретно, позивач був зобов`язаний прибути по повістці і якими доказами підтверджується обізнаність позивача з`явитися у зазначений час, оскаржувана постанова не містить. Вказані відомості також відсутні в інших матеріалах адміністративної справи. Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність. У свою чергу, згідно із ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а. Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Крім того, диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи. Сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення. Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Склад адміністративного правопорушення це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що визначають діяння (дію чи бездіяльність) як адміністративне правопорушення (проступок). Елементами складу адміністративного правопорушення є: об`єкт, об`єктивна сторона; суб`єктивна сторона; суб`єкт. Зокрема, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону правопорушення. Це такі ознаки як саме протиправне діяння - дія чи бездіяльність, шкідливі наслідки діяння, причинний зв`язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є протиправне діяння. Відповідно до ч.1 ст. 22 цього Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Згідно ч. 3 ст. 22 вищевказаного Закону під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Відповідно до п.12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право: видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Висновок органу чи посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, про винність особи у вчиненні такого правопорушення, повинен бути винесеним на підставі передбачених ст.251 КУпАП доказів. Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. На підставі з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за що передбачена відповідальність КУпАП. Натомість відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відповідач в особі представника не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП орган та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 п. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складався, а з самої постанови не зрозуміло, які саме конкретні порушення Закону допустив ОСОБА_1 та не викладено їх в хронолічному розрірі. Крім того, із заяви ОСОБА_1 не зрозуміло, який факт правопорушення ним визнано і на що він надав згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності. З наданих судом сторонами матеріалів неможливо становити чи мали місце порушення ОСОБА_1 законодавств про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чи винен він в адміністративному правопорушенні, або його вина відсутня. Тому суд, вважає, що постанову слід скасувати, а справу направити на новий розгляд. Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 2,5,9,48,77,243,246,250,255,286,292 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково. Скасувати Постанову № R706572 від 20.08.2026 у справі про адміністративне правопорушення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Справу надіслати на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: