Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №133/742/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/742/26

17.09.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді – Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання – Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 06.03.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що 27.05.2025 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 27.05.2025-100002987, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 15000 грн строком на 217 днів, із кінцевою датою повернення 29.12.2025.

Відповідно до умов договору кредит надавався із фіксованою процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за кожний день користування кредитом у наступних чергових періодах. Договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 1350 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1350 грн у кожному з двох чергових періодів.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, перерахувавши 27.05.2025 відповідачу кредитні кошти у сумі 15000 грн на зазначений ним платіжний засіб, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Позивач вказує, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення договору та підписання документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у СМС-повідомленні на фінансовий номер відповідача. Крім того, під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію за допомогою Системи BankID Національного банку України.

Позивач зазначає, що відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 43800 грн, яка складається з: 15000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 18600 грн – проценти, 2700 грн – додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 7500 грн – неустойка.

Позивач також зазначає, що 26.06.2025 відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 6000 грн, яка була врахована при розрахунку заборгованості та визначенні суми позовних вимог. На думку позивача, здійснення часткової сплати свідчить про визнання відповідачем наявності боргових зобов`язань за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.05.2025-100002987 від 27.05.2025 у розмірі 43800 грн, судові витрати покласти на відповідача та провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника за наявними у справі доказами.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечив у частині стягнення процентів, неустойки та комісії, посилаючись на свій статус військовослужбовця, дію воєнного стану та нікчемність умови договору про сплату комісії. З урахуванням сплачених ним 6 000,00 грн вважає, що заборгованість становить 9 000,00 грн основного боргу.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» заперечив проти доводів відповідача щодо комісії, зазначивши, що вона передбачена умовами кредитного договору як плата за обслуговування кредитної заборгованості та надання відповідних послуг. Просив позов задовольнити в повному обсязі, справу розглянути за його відсутності.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

До суду 11.09.2026 надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Мотальової-Кравець В.Ю., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в частині стягнення 18 600 грн процентів, 7 500 грн неустойки та 2 700 грн комісії.

Зазначає, що неустойка підлягає списанню у зв`язку з дією воєнного стану, комісія є нікчемною, а як військовослужбовець він звільнений від сплати процентів за кредитом. Враховуючи сплату 6 000 грн, відповідач вважає, що розмір заборгованості може становити лише 9 000 грн основного боргу.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копію військового квитка серії НОМЕР_1 , копію посвідчення учасника бойових дій та довідку військової частини НОМЕР_2 про те, що ОСОБА_1 з 15.06.2023 перебуває на військовій службі.

До суду представник позивача ТОВ «Споживчий центр» 14.09.2026 подав відповідь на відзив в якій заперечує проти доводів відповідача щодо безпідставності стягнення комісії. Зазначає, що комісія передбачена умовами кредитного договору та є платою за обслуговування кредитної заборгованості й надання відповідних інформаційних, консультаційних та інших послуг.

Посилається на положення Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, відповідно до яких умова договору про сплату комісії не є нікчемною, а за відсутності доказів її оскарження відповідачем підстави для відмови у її стягненні відсутні.

Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розглядати справу без участі представника позивача.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 27.05.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 27.05.2025-100002987.

Указаний кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідно до пункту 10.1 договору він набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником на номер телефону, зазначений ним при реєстрації. ОСОБА_1 27.05.2025 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердив прийняття умов договору.

Судом також встановлено, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України.

Згідно з умовами кредитного договору № 27.05.2025-100002987 від 27.05.2025 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 15000,00 грн строком на 217 днів із кінцевою датою повернення кредиту 29.12.2025.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн підтверджується інформаційним повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-2402 від 24.02.2026, відповідно до якого здійснено перерахування коштів у зазначеній сумі, номер транзакції в системі iPay.ua – 754464884.

Відповідно до пункту 6 кредитного договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів. Згідно з пунктом 7 договору процентна ставка «Економ» є фіксованою та незмінною і становить 0,5 % за кожний день користування кредитом у наступних чергових періодах.

Пунктом 8 кредитного договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 1350,00 грн. Пунктом 9 договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1350,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Згідно з пунктом 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісії, якщо такі встановлені договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-57XX-XXXX-7833. Згідно з пунктом 4.3 договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту або сплати платежу – день надходження коштів у касу кредитодавця або їх зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до договору та інформаційного повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1-2402 від 24.02.2026 ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн, які були перераховані на зазначений позичальником електронний платіжний засіб. Отже, позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання кредиту.

Судом встановлено, що 26.06.2025 ОСОБА_1 здійснив часткову сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 6000,00 грн. Зазначена сума була врахована позивачем при формуванні розрахунку заборгованості та визначенні розміру позовних вимог.

ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно повернути кредитні кошти, сплачувати проценти та комісії відповідно до умов договору, однак свої зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 27.05.2025-100002987 від 27.05.2025 становить 43800,00 грн, з яких: 15000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 18600,00 грн – проценти за користування кредитом, 2700,00 грн – додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 7500,00 грн – неустойка.

Доказів належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, повного погашення заборгованості або спростування наведених позивачем відомостей щодо її розміру матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , становлять правовідносини, пов`язані з укладенням договору споживчого кредиту в електронній формі, ідентифікацією та підписанням договору відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, отриманням ним кредитних коштів, частковим виконанням грошових зобов`язань, обов`язком повернення кредиту у визначений договором строк та сплати процентів, комісії і неустойки, а також наслідками неналежного виконання грошового зобов`язання, тобто кредитні правовідносини.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Оцінюючи доводи учасників справи та надані ними докази, суд виходить із того, що відповідно до засад змагальності цивільного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено факт укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору (оферти) № 27.05.2025-100002987 від 27.05.2025 року, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн та неналежного виконання ним зобов`язань щодо їх повернення.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн підтверджується інформаційним повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-2402 від 24.02.2026, відповідно до якого здійснено перерахування коштів у зазначеній сумі, номер транзакції в системі iPay.ua – 754464884.

Разом із тим, вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, суд має встановити правові підстави для стягнення кожної складової заявленої позивачем заборгованості.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що є військовослужбовцем, а тому проценти за користування кредитом та штрафні санкції не підлягають нарахуванню.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копію військового квитка серії НОМЕР_1 , копію посвідчення учасника бойових дій та довідку військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 15.06.2023 року.

Таким чином, наданими відповідачем доказами підтверджується, що на момент укладення кредитного договору 27.05.2025 року ОСОБА_1 вже проходив військову службу.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду та/або автомобіля.

Наведена норма встановлює спеціальну законодавчу гарантію для визначених законом військовослужбовців, яка підлягає застосуванню незалежно від умов укладеного сторонами кредитного договору.

При цьому умовами кредитного договору не може бути звужено або скасовано встановлену законом гарантію щодо ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені.

Судом встановлено, що кредитний договір № 27.05.2025-100002987 укладено 27.05.2025 року, тобто в період, коли відповідач уже проходив військову службу, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 про проходження ним військової служби з 15.06.2023 року.

Доказів того, що кредитні кошти були надані відповідачу для придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду та/або автомобіля, матеріали справи не містять.

Отже, передбачені законом винятки, за яких проценти за користування кредитом можуть нараховуватися військовослужбовцю, у даному випадку відсутні.

Щодо процентів за користування кредитом.

Позивач просить стягнути з відповідача 18 600,00 грн процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.

Разом із тим, оскільки відповідач на момент укладення кредитного договору вже проходив військову службу, на нього поширюється передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантія щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

З огляду на те, що кредитний договір укладено 27.05.2025 року, тобто після початку проходження відповідачем військової служби, нарахування позивачем процентів за користування кредитом за період дії кредитного договору суперечить наведеним положенням закону.

При цьому суд враховує, що встановлена законом гарантія стосується саме ненарахування процентів за користування кредитом і не звільняє відповідача від обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту.

Отже, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 18 600,00 грн процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.

Щодо пені.

Позивач також просить стягнути з відповідача 7 500,00 грн пені за неналежне виконання умов кредитного договору.

Водночас пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прямо встановлено, що визначеним законом військовослужбовцям штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань не нараховуються.

Оскільки на момент укладення кредитного договору відповідач уже проходив військову службу, а кредитні правовідносини виникли саме в період проходження ним військової служби, передбачена законом гарантія поширюється на спірні правовідносини.

Умови кредитного договору про відповідальність позичальника у вигляді пені не можуть застосовуватися всупереч імперативним положенням закону.

Крім того, матеріалами справи не встановлено наявності передбаченого законом винятку щодо кредитного договору, укладеного для придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду та/або автомобіля.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 500,00 грн також не підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи відповідача щодо поширення на нього законодавчих гарантій, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважає обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Водночас факт проходження відповідачем військової служби не звільняє його від обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту. Встановлена законом гарантія стосується ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені, але не припиняє самого кредитного зобов`язання та не звільняє позичальника від повернення отриманої суми кредиту.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та наведених норм законодавства, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 18 600,00 грн процентів за користування кредитом та 7 500,00 грн пені.

Відтак позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню лише в частині стягнення фактично отриманої та неповернутої відповідачем суми кредиту, розмір якої суд визначає з урахуванням здійсненого відповідачем платежу в сумі 6 000,00 грн та встановленого договором і законом порядку його зарахування.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ціна позову становила 43 800,00 грн, судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення 9 000,00 грн, що становить 20,55 % від заявленої ціни позову.

Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 547,85 грн (2 662,40 грн ? 20,55 %).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивач у позовній заяві зазначив, що орієнтовний розмір таких витрат становить 6 000,00 грн, а докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, якщо до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки позивачем заявлено про подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення, питання про їх розподіл підлягає вирішенню відповідно до положень частини восьмої статті 141 та статті 246 ЦПК України за наявності належних доказів понесення таких витрат.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 547,85 грн судового збору, а питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено за результатами подання відповідних доказів у встановлений законом строк.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.05.2025-100002987 від 27 травня 2025 року в розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 547 (п`ятсот сорок сім) гривень 89 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА