Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №644/2743/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/2743/26 Головуючий суддя І інстанції Саркісян О. А.

Провадження № 33/818/1465/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К. при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 22 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ч.1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,

- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 10.03.2026 року о 01:08 год. в м. Харків, вул. Михайла Комарова, 1А водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Е-ВІКЕ НОМЕР_1 без державного номерного знаку у сані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія із застосуванням спеціального технічного приладу Драгер, результат огляду – 2,83 проміле, чим порушив п. 2.9 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що, на його думку, свідчить про те, що останній не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Поряд з цим, вважав, що він керував електровелосипедом, який на його думку не є механічним транспортним засобом, а тому він вважав, що він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9А.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суб`єктивні твердження та доводи ОСОБА_1 не спростовують відомості протоколу та решти матеріалів, виходячи з наступного.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості, як містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; результаті тесту газоаналізатора Драгер; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння; направленні водія на огляд, а також на відомості відеозапису бодікамери працівників поліції.

Відповідно до відомостей, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що 10.03.2026 року о 01:08 год. ОСОБА_1 керував Е-ВІКЕ в стані алкогольного сп`яніння. Водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням Драгер, результат склав 2,83 проміле. Водій з результатом був згоден. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я на що водій відмовився.

Аналізуючи зміст цього протоколу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі у відповідних графах.

Відповідно до положень ч.1 ст. 267 КУпАП, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд на стан алкогольного сп`яніння, може бути оскаржено заінтересованої особою у вищестоящий орган (вищестящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для проведення службової перевірки, не звертався до суду в порядку КАС України, а також не звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Тобто ОСОБА_1 , не скористався своїм правом на оскарження дії працівників поліції.

Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними стосовно ОСОБА_1 протоколу, а також відсутність будь-яких рішень компетентних державних органів щодо незаконності дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в цьому протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до відомостей роздруківки газоаналізатору Драгер, вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі складав 2,83 проміле (арк. 4).

Відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 7) вбачається, що 09.03.2026 року під час патрулювання Індустріального району м. Харкова у комендантську годину було зупинено Е-ВІКЕ без державного номерного знаку під керуванням ОСОБА_1 , у якого під час спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. А саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка. Що не відповідає обстановці. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що водій погодився. Результат тесту склав 2,83 проміле. Водій був згоден. Від проходження в КНП ХОР ОКНД відмовився. Стосовно водія було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Водія було відсторонено від подальшого керування.

Враховуючи відсутність будь-яких скарг сторони захисту на дії працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані працівником поліції у рапорті заслуговують на увагу та можуть бути використані у якості доказів у цій справі.

Крім того, в матеріалах справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк. 3).

З відомостей цього відеозапису вочевидь вбачається, що під час дії комендантської години працівники поліції з використанням проблискових маячків рухались по проїжджій частині назустріч яким рухався електровелосипед під керуванням ОСОБА_1 та останній зупинився перед службовим автомобілем працівників поліції. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 , повідомив, що «..він їхав сюди, оскільки не хотів їхати через поле».

Такі відомості відеозапису, поза розумним сумнівом, свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував електровелосипедом, що свідчить про те, що саме він є водієм, що вочевидь спростовують твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував електровелосипедом.

Також з відеозапису вбачається, що працівники поліції під час спілкування та перевірки особистих документів встановили у ОСОБА_1 існування ознак алкогольного сп`яніння. Після цього ОСОБА_1 погодився, що вживав алкогольні напої. Після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер або у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 , погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізаиору Драгер. Результат виявився позитивним – 2,83 проміле. ОСОБА_1 беззаперечно погодився з цим результатом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Також працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 зміст протоколу, в якому він особисто розписався.

Згода ОСОБА_1 з результатом огляду підтверджується також його підписом в акті огляду на стан сп`яніння (арк. 5) у графі «…З результатом згоден», а також у роздруківці результату газоаналізатору.

Крім цього, відповідно до вимог ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому до матеріалів справи був долучений відеозапис події за участю ОСОБА_1 , який містить відомості про: керування ОСОБА_1 електровелосипедом; проведення огляду на місці його зупинки з використанням алкотестеру ДРАГЕР, а тому, враховуючи наявність цього відеозапису, залучення працівниками поліції свідків було необов`язковим.

Між тим, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Крім того, відповідно до диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідальність настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень, чинного на день вчинення правопорушення, п.1.10 ПДР України, транспортний засіб — пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Належить врахувати, що в диспозиції статті 130 КУпАП зазначено, що відповідальність настає у особи, яка керує саме транспортним засобом.

Поряд з цим, належить враховуючи практику Верховного Суду, про те, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів Поряд з цим, у постанові Верховного Суду по справі № 127/5920/22 від 15.03.2023 року касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джереом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного транспорту, характеристика електротранпорту, як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Враховуючи наведене, а також оцінюючи положення п. 1.10 ПДР України, поза розумним сумнівом, вбачається, що електровелосипед є пристроєм саме для перевезення людей, тобто відноситься до категорії – транспортний засіб.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, який є транспортним засобом, а тому такі твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення передбаченого ч.1 ст. 1230 КУпАП, - є необґрунтованими.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9А Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 22 квітня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков