Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №621/1188/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 621/1188/26 Головуючий суддя І інстанції Філіп`єва В. В.

Провадження № 33/818/1472/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до відповідальності – адвоката Сергієнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 22 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 ,

- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 27.03.2026 року о 23:37 год., перебуваючи по вул. Залізничній, буд. 20 в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, які виразилися в різкому запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук, невнятна мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати судову постанову та закрити провадження у справі відносно нього у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що суд першої інстанції розглянув цю справу без його участі, не надавши йому можливості надати свої пояснення щодо обставин події, чим, на його думку. порушив його право на захист та доступ до правосуддя. Поряд з цим посилався на незаконні дії працівників поліції, а також на те, що він не вчиняв будь-яких протиправних дій, а в матеріалах цієї справи відсутні докази його вини. Вказував, що працівники поліції також здійснювали психологічний тиск на нього під час спілкування. Вказував, що він повідомляв працівникам поліції про те, що він вживав лікарський засіб «Німесил», на що працівники поліції не звернули увагу.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Сергієнко С.М. повідомила, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце розгляду його апеляційної скарги та просила провести апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 , оскільки позиція захисту між ними повністю узгоджена.

Враховуючи наведене, а також положення ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Сергієнко С.М., яка підтримала апеляційну скаргу та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбаченого п. 2.5.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості, як на докази, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; направленні на огляд водія; акті огляду на стан сп`яніння; рапорті працівника поліції, а також відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції.

Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що 27.03.2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, невнятна мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер відмовився, що було зафіксовано на бодікамеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

В матеріалах справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк. 8), з відомостей якого об`єктивно вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також, з відеозапису вбачається, що працівники поліції роз`яснили йому зміст цього протоколу, в якому останній особисто розписувався у відповідних графах.

Тобто ОСОБА_3 достеменно знав, що стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 267 КУпАП відсторонення від керування транспортними засобами, а також огляд на стан алкогольного сп`яніння може бути оскаржено у вищестощий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосовував ці заходи, або до суду.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не звертався із позовом до суду в порядку КАС України на дії працівників поліції, а також не звертався із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, ОСОБА_1 не скористався правом оскарження дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього та матеріалів, які були долучені до нього.

Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу та відсутність рішень відповідних компетентних органів щодо неправомірності дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в цьому протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 2) вбачається, що 27.03.2026 року під час проведення заходу профілактичних заходів по Зміївському району Харківської області о 23:37 год. по вул. Залізнична, 20 у м. Зміїв увагу працівників поліції звернув автомобіль, який рухався хаотично змінюючи напрямок руху без причинно. При перевірці документів у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук), який від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі згідно діючого законодавства – відмовився, що згідно ст. 266 КУпАП зафіксовано на нагрудну бодікамеру. На ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП, чим порушив п. 2.5 ПДР України. ОСОБА_1 було роз`яснено, щодо недопущення керування транспортним засобом протягом 12 годин за ст. 130 КУпАП та був відсторонений від керування транспортним засобом шляхом передачі керування тверезому водію з посвідченням водія відповідної категорії.

Враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції, суд апеляційної інстанції розцінює такі відомості такі, що відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції рухаються на службовому автомобілі по проїжджій частині у темну пору доби за автомобілем «Фольксваген» та використовуючи червоні проблискові маячки зупинили цей автомобіль. За кермом цього автомобіля перебував саме ОСОБА_1 .

Підійшовши до ОСОБА_1 працівник поліції відразу повідомив його про здійснення відеофіксації їх спілкування. Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_2 про те, що його зупинили у зв`язку з тим, що він змінював напрямки руху на дорозі, мабуть об`їжджав ями. ОСОБА_1 підтвердив працівникам поліції, що він змінював напрямок руху, оскільки об`їжджав ями на дорозі. Після нетривалої розмови працівник поліції запитав у ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої, оскільки від нього вбачався такий запах. ОСОБА_1 відповів, що вживав лікарські препарати. Поліцейський повідомив, що вбачається ознака алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, після чого запропонував ОСОБА_4 , як водію, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер або у закладі охорони здоров`я, від чого ОСОБА_3 відмовився. Після прийняття відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та поросив показати документи у мобільному застосунку «Дія».

Поряд з цим з цього відеозапису вбачається, що працівники поліції спокійно, поважно спілкувались з ОСОБА_1 , а останній будь-яким чином не заперечував щодо дій працівників поліції та не висловлював будь-яких заперечень щодо їх дій.

Враховуючи такі відомості відеозапису, а також відсутність будь-яких скарг ОСОБА_1 на дії працівників поліції, суд апеляційної інстанції розцінює такі твердження ОСОБА_1 , як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності, оскільки відсутні в матеріалах цієї справи будь-які фактичні відомості на підтвердження таких тверджень. Не надано таких відомостей і захисником в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Поряд з цим з відеозапису вбачається, що під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , після того, як вони його зупинили, на місці події інших осіб крім працівників поліції та ОСОБА_1 не було.

Після цього, на місце події під`їхав інший транспортний засіб, з якого вийшла невідома особа.

Такі відомості відеозапису також спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що на місці події його батько перебував увесь час.

Належить врахувати, що законодавець у ч.1 ст. 130 КУпАП передбачив відповідальність не лише за керування у стані сп`яніння, а також за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Належить врахувати, що відомості відеозапису узгоджуються з відомостями, які зафіксовані у рапорті працівника поліції, а також протоколі та не спростовуються будь-якими іншими фактичними відомостями, а тому суд дійшов висновку, що вони заслуговують на увагу та вочевидь спростовують твердження апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Належить взяти до уваги, що з відомостей цього відеозапису вбачається що ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції, що він не вживав алкогольні напої, а вживав лікарські препарати.

Після отримання таких пояснень ОСОБА_1 працівники поліції об`єктивно мали запропонувати останньому пройти огляд на стан сп`яніння, що вони і зробили, оскільки диспозиція статті 130 КУпАП забороняє керувати транспортним засобом, в тому числі під впливом лікарських препаратів

Поряд з цим, належить врахувати те, що відповідно до відомостей довідки (арк. 9), ОСОБА_1 має посвідчення водія.

Отримання ОСОБА_1 посвідчення водія обумовлено складанням ним іспиту на знання вимог ПДР України, що об`єктивно вказує на те, що останній знає ПДР України.

Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 22 квітня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков