Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №635/5245/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/5245/25 Головуючий суддя І інстанції Пілюгіна

Провадження № 33/818/1497/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Маркіної К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Маркіної К.О. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,

- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 21 червня 2025 року о 13:05 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, 293, керував транспортним засобом ВАЗ 21074, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей; відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер та в медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ».

В своїй апеляційній скарзі захисник Маркіна К.О. просила судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити, вважаючи, що постанова винесена невмотивовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказувала, що знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи біля транспортного засобу е доводить факт керування транспортним засобом. Також посилалась на те. що на відеозаписі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також не зафіксовано факт зупинки ОСОБА_1 . Також вважала, що судом першої інстанції було проігноровано, що поліцейський, на її думку, ухилився від проведення безперервної зйомки та зняли той проміжок часу, який їм був вигідний. Посилалась на практику Верховного суду, апеляційних судів України, а також практику ЄСПЛ.

Поряд з цим, захисник Маркіна К.О. просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2026 року, посилаючись на те, що повний текст постанови вона отримала у електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 05.04.2026 року, а апеляційну скаргу подала через десять днів з дня отримання повного тексту судового рішення.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Маркіної К.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Маркіна К.О. повідомила, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, однак він є діючим військовослужбовцем та не має фактичної можливості приймати участь в судовому засіданні, а тому просила розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, а також положення ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника без участі ОСОБА_1 за обов`язковою участю його захисника – адвоката Маркіної К.О.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисник Маркіної К.О., яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався як на докази, на відомості протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан сп`яніння, направляння на огляд водія, а також відомості відеозапису.

Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що 21.06.2025 року ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Водій відмовився продути алкотестер Драгер та пройти медичний огляд на стан сп`яніння у встановленому законом прядку в медичному закладі КНП ХОР ОНД.

З відомостей цього протоколу об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом, про що свідчить його власноручний підпис у відповідній графі.

Поряд з цим, в матеріалах справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк.8), з відомостей якого об`єктивно вбачається, що працівники поліції роз`яснили останньому зміст цього протоколу, що останньому було зрозуміло, а також вбачається, що ОСОБА_1 особисто розписувався та надавав письмові пояснення у цьому протоколі.

Аналізуючи ці відомості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що стосовно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та був ознайомлений з відомостями цього протоколу.

Відповідно до ч.1 ст. 267 КУпАП, вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд на стан алкогольного сп`яніння може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАС України щодо дій працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Тобто ОСОБА_1 , скориставшись юридичною допомогою професійного адвоката, не скористався своїм правом оскаржити дії працівників поліції під час складення протоколу стосовно нього.

Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно ОСОБА_1 , а також відсутність будь-яких рішень компетентних органів щодо незаконності працівників поліції під час складення протоколу та інших документів стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до відомостей відеозапису, який міститься в матеріалах справи (арк. 8) вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції повідомив, що саме він керував транспортним засобом.

Ці відомості вочевидь спростовують твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Крім цього, відповідно до відомостей цього відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що вчора вживав алкогольні напої. Після цього працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер або в закладі охорони здоровя. ОСОБА_1 відмовився від проходження будького огляду на стан алкогольного спяніння. Після цього, працівник поліції прийняв відмову, склав протокол про адміністраивне правопорушення та особисто ознайомив ОСОБА_1 з його змістом.

Поряд з цим, належить врахувати, що з відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погоджувався з відомостями, які були зафіксовані працівником поліції в протоколі та намагався надати письмові пояснення в цьому протоколі про те, що він з порушенням погоджується.

Такі відомості свідчать про те, що ОСОБА_1 усвідомлював та визнавав свої протравні дії, про що повідомив працівників поліції.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Поряд з цим, належить врахувати те, що відповідно до відомостей довідки (арк. 4), ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України, що об`єктивно вказує на те, що ОСОБА_1 знає ПДР України.

Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Крім того, захисник посилався на те, що працівники поліції не забезпечили безперервну відеофіксацію спілкування з ОСОБА_1 , чим порушили чинне законодавство.

Проте, відповідно до відомостей відеозапису об`єктивно вбачається, що саме безпосереднє спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції з приводу проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, а також складення протоколу та роз`яснення його змісту - зафіксовано на відеозаписі.

Поряд з цим, відповідно до відомостей розпорядження Начальника обласної військової адміністрації ОСОБА_2 від 21.03.2022 року за № 14В (арк. 7), заборонено з 21 березня на період дії правового режиму воєнного стану на території Харківської області використання відеореєстраторів та інших пристроїв для фото- і відеофіксації під час використання автомобільного та мототранспорту для фото- і відеозйомки доріг загального користування, об`єктів загального призначення, об`єктів інфраструктури, блокпостів, укріплень, розташування, зосередження чи переміщення військових частин (підрозділів) сил оборони.

На час події за участю ОСОБА_1 , а саме 21.06.2025 року, в Україні був введений та діяв воєнний стан, а тому, враховуючи наявність вищенаведеного Розпорядження, суд апеляційної інстанції вважає, що працівники поліції, поза розумним сумнівом, мали законну можливість вмикати/вимикати відеореєстратор під час складення процесуальних документів та відсутності спілкування з ОСОБА_1 , а тому такі твердження захисника є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника Маркіної К.О. про поновлення пропущеного процесуального строк на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2026 року – задовольнити, поновивши їй цей строк.

Апеляційну скаргу захисника Маркіної К.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков