Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №398/4871/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/4871/26

провадження № 22-ц/4809/1861/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Нижник Ірини Володимирівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2026 року у складі судді Орловського В. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В липні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю, ОСОБА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 .

Після початку повномасштабного вторгнення відповідач проходив військову службу у Збройних Силах України, навесні 2024 року потрапив у полон, з якого був звільнений навесні 2026 року, а після його повернення сімейні відносини між сторонами фактично припинилися.

З моменту народження донька сторін постійно проживає разом із матір`ю, яка здійснює її повсякденне виховання, утримання та догляд, забезпечує медичний супровід, навчання і розвиток дитини.

Позивач із 28 серпня 2017 року працює у ЗДО № 1 Миколаївської міської ради, а з 01 вересня 2021 року — практичним психологом, має постійний офіційний дохід та позитивно характеризується за місцем роботи.

Дитина з 02 вересня 2025 року відвідує ЗДО № 1, куди її щоденно приводить та звідки забирає мати, а з 08 вересня 2025 року перебуває на обліку у лікаря-педіатра, на прийоми до якого її також супроводжує мати.

Між матір`ю та дитиною сформувався міцний емоційний і психологічний зв`язок.

Між сторонами існує реальний спір щодо місця проживання спільної дитини, оскільки після повернення з полону ОСОБА_2 висловлював намір забрати доньку для проживання разом із ним.

Оскільки існує ризик самовільної зміни місця проживання дитини, що може негативно позначитися на її психологічному стані, відчутті безпеки та стабільності, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, вчиняти будь-які дії, спрямовані на вилучення малолітньої ОСОБА_3 від матері, ОСОБА_1 , зміну її фактичного місця проживання без згоди матері або перешкоджання її проживанню разом із матір`ю.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю.

Дитина з моменту народження фактично постійно проживає з матір`ю, яка здійснює її виховання, утримання та догляд, тоді як відповідач проходив військову службу, навесні 2024 року потрапив у полон та був звільнений навесні 2026 року.

Між сторонами виник реальний спір щодо місця проживання дитини, оскільки позивачу неодноразово повідомлялося про наміри ОСОБА_2 забрати доньку для проживання разом із ним.

Позивач вказувала, що до вирішення спору по суті існує ризик самовільного вилучення дитини від матері та зміни її фактичного місця проживання без згоди матері, що може порушити усталений спосіб життя дитини, призвести до її розлучення з матір`ю, негативно вплинути на психоемоційний стан та істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, а тому звернулась до суду з відповідною заявою.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову.

Заборонено ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини вчиняти будь-які дії, спрямовані на вилучення малолітньої ОСОБА_3 від матері, ОСОБА_1 , зміну її фактичного місця проживання без згоди матері або перешкоджання її проживанню разом із матір`ю.

Ухвала суду мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка постійно проживає з матір`ю, а намір відповідача самостійно забрати дитину створює ризик зміни її звичного місця проживання та може ускладнити виконання майбутнього рішення суду.

З метою збереження стабільного середовища дитини та забезпечення її найкращих інтересів суд першої інстанції визнав обраний захід забезпечення позову співмірним та задовольнив заяву.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Нижник І. В., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки позивачкою не надано належних доказів існування реальної загрози самовільного вилучення ним дитини або зміни її місця проживання, а висновки суду ґрунтуються лише на припущеннях і побоюваннях позивачки.

З 12.04.2022 до 26.06.2026 відповідач перебував у полоні, а після звільнення проходить стаціонарне лікування та реабілітацію, тому фактично не мав можливості вчиняти дії щодо вилучення чи переміщення дитини.

Крім того, застосований захід забезпечення позову порушує принцип співмірності та рівності прав батьків і створює перешкоди для відновлення його спілкування та емоційного зв`язку з донькою.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від адвоката Цибко І. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.07.2026 залишити без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи апеляційним судом

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача адвокат Нижник І. В. підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача адвокат Цибко І. В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Представник Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення

в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, – навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 1 комбінованого типу Миколаївської міської ради з 02.09.2025 по теперішній час, що підтверджується довідкою ЗДО № 1 Миколаївської міської ради від 10.07.2026 № 33/01-20 (а. с. 54).

Відповідно до характеристики ЗДО № 1 Миколаївської міської ради від 10.07.2026 № 32/01-20, дитину до закладу приводить та забирає мати — ОСОБА_1 , яка активно співпрацює з вихователями, бере участь у житті групи та підтримує рекомендації щодо виховання і розвитку дитини (а. с. 55).

Згідно з довідкою КНП Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» від 17.07.2026 № 365/05-0106, ОСОБА_3 з 08.09.2025 перебуває на обліку лікаря-педіатра, на прийом завжди приходить із матір`ю, яка забезпечує догляд за дитиною, її лікування та своєчасне виконання лікарських призначень (а. с. 56).

Довідкою ЗДО № 1 Миколаївської міської ради від 10.07.2026 № 34/01-20 підтверджується, що ОСОБА_1 працює у цьому закладі з 28.08.2017, а з 01.09.2021 — на посаді практичного психолога на повну тарифну ставку (а. с. 49).

Довідкою централізованої бухгалтерії при управлінні освіти Миколаївської міської ради від 16.07.2026 № 623 підтверджується отримання нею заробітної плати та наявність постійного доходу, середній розмір якого становить 10 456,01 грн (а. с. 50).

Характеристикою ЗДО № 1 Миколаївської міської ради від 10.07.2026 № 31/01-20 ОСОБА_1 характеризується як відповідальний, компетентний та ініціативний працівник, який користується повагою серед колег, батьків та вихованців (а. с. 51).

Крім того, наданими характеристиками від 13.07.2026 підтверджується її відповідальне ставлення до материнських обов`язків, турбота про дитину, належна увага до її виховання, розвитку та емоційного благополуччя (а. с. 52-53).

Також судовим наказом Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.07.2026 у справі № 398/4747/26 (провадження № 2-н/398/749/26) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їхньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 15.07.2026 і до досягнення нею повноліття (а. с. 48).

Аналізуючи викладене, суд вважає, що надані документи у своїй сукупності підтверджують, що на час вирішення питання про забезпечення позову у малолітньої ОСОБА_3 сформувалося усталене середовище виховання, дошкільного навчання та медичного догляду, безпосередньо пов`язане з матір`ю.

З огляду на предмет спору — визначення місця проживання дитини — суд першої інстанції обґрунтовано виходив із необхідності збереження існуючого фактичного становища до вирішення справи по суті.

Застосована заборона має тимчасовий характер, безпосередньо пов`язана з предметом спору, не вирішує його наперед та спрямована на недопущення зміни усталеного середовища дитини до набрання законної сили рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів реальної загрози зміни місця проживання дитини підлягають відхиленню, оскільки предметом спору є саме визначення місця проживання малолітньої дитини, а забезпечення позову спрямоване на збереження існуючого становища до вирішення спору по суті, а не на встановлення неправомірності поведінки відповідача.

Доводи апелянта про об`єктивну неможливість вилучення дитини через перебування на стаціонарному лікуванні також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки лікування має тимчасовий характер, тоді як забезпечення позову діє до набрання законної сили рішенням у справі та покликане запобігти зміні фактичного становища дитини протягом усього періоду розгляду спору.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про порушення принципу співмірності та рівності прав батьків, оскільки оскаржувана ухвала не визначає місце проживання дитини по суті, не позбавляє батька батьківських прав та не забороняє йому спілкуватися з донькою чи брати участь у її вихованні.

Посилання відповідача на створення позивачкою перешкод у спілкуванні з дитиною також не спростовують законності заходів забезпечення позову, оскільки питання порядку та способів спілкування батька з дитиною не є предметом вирішення оскаржуваної ухвали.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Нижник Ірини Володимирівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22.09.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник