Додаткове рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №394/1242/25 — Кропивницький апеляційний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 394/1242/25

провадження № 22-з/4809/121/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

24 серпня 2026 року до апеляційного суду у системі «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі, відповідно до якої просить стягнути з ТОВ «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої та апеляційної інстанцій, у загальному розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 повідомила суд про намір подати докази понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу у порядку, встановленому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а також заявила про необхідність розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення. Оскільки постановою суду апеляційної інстанції від 18 серпня 2026 року питання про розподіл витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу не вирішено, наявні передбачені ст. 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення. Вказує, що на підтвердження понесення та обов`язку сплати витрат на професійну правничу допомогу до цієї заяви додаються копії договорів про надання правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій, відповідно до розділу 3 яких сторонами погоджено фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги, а саме: 5 000,00 грн - за надання правничої допомоги у суді першої інстанції; 5 000,00 грн - за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції. Таким чином, загальний розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у справі № 394/1242/25 становить 10 000,00 грн (а.с. 58-60 том 2).

25 серпня 2026 року до апеляційного суду у системі «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких останній просить: заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи судом першої інстанції, залишити без розгляду; у задоволенні заяви в частині стягнення 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи судом апеляційної інстанції, відмовити; у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - зменшити їх розмір відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України з урахуванням критеріїв співмірності, необхідності та розумності. Вказує, що позивач заперечує проти задоволення зазначеної заяви, оскільки заявлені витрати не підтверджені належним та достатнім обсягом доказів. Зокрема, до заяви не додано акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), який би підтверджував фактичний та остаточний обсяг наданої адвокатом професійної правничої допомоги за кожним із договорів, а також не надано оновленого детального опису фактично виконаних робіт після завершення апеляційного розгляду справи. Щодо витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції наголошує, що відповідачкою не дотримано встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку їх заявлення, а заявлений розмір витрат в апеляційній інстанції не відповідає фактичному обсягу наданих послуг та критеріям реальності, необхідності і співмірності (а.с. 69-72 том 2).

На підставі відповідного наказу голови Кропивницького апеляційного суду у період з 24 серпня 2026 року по 07 вересня 2026 року та з 16 вересня 2026 року по 18 вересня 2026 року включно головуючий суддя у даній справі Дьомич Л.М. перебувала у відпустці.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до розгляду у Кропивницькому апеляційному суді без повідомлення учасників справи.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 18 184,35 грн; здійснено розподіл судових витрат.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення; у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» відмовлено повністю; стягнуто з позивачана користь відповідачки витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн.

Нормою ст. 270 ЦПК України визначено право суду, що ухвалив рішення, за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, ухвалення додаткового рішення у справі є способом усунення його неповноти.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанцій у даній справі вбачається, що питання відшкодування відповідачці понесених нею витрат на правову допомогу адвоката не вирішувалось.

Отже, наявні визначені процесуальним законом підстави для ухвалення апеляційним судом додаткової постанови у справі.

Щодо заявлених до відшкодування витрат відповідачки на правову допомогу у суді першої інстанції.

Заявляючи вимогу про відшкодування позивачем витрат відповідачки у суді першої інстанції, розмір яких складає 5000,00 грн, ОСОБА_1 вказала, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою, повідомила суд про намір подати докази понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу у порядку, встановленому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а також заявила про необхідність розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення. Вважає, що передбачені процесуальним законом умови для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу нею дотримані.

Колегія суддів з таким твердженням відповідачки у частині витрат на правову допомогу у суді першої інстанції погодитись не може, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) наголосила на необхідності дотримання встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку подання доказів судових витрат. У зазначеній справі докази частини витрат були подані поза межами встановленого законом строку без клопотання про його поновлення та обґрунтування поважності причин пропуску, у зв`язку із чим Велика Палата залишила заяву в цій частині без розгляду.

У згаданій додатковій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Із матеріалів справи вбачається, що у жодному із поданих до суду першої інстанції процесуальних документів відповідачкою або її представником не було заявлено про понесення чи очікуване понесення витрат на професійну правничу допомогу та не було зроблено заяви про намір подати докази їх розміру після ухвалення рішення суду. Вперше про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачка повідомила лише в апеляційній скарзі. При цьому, у доданому до апеляційної скарги попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат відсутні витрати відповідачки на правову допомогу адвоката у суді першої інстанції (а.с. 21 том 2). Самі ж докази понесених витрат у суді першої інстанції, за виключенням детального опису робіт (наданих послуг), відповідачкою подані лише разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто поза межами строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

За викладеного, вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції заявлена відповідачкою без дотримання встановлених ч. 8 ст. 141 ЦПК України процесуального строку та порядку, а тому заява ОСОБА_1 у відповідній частині підлягає залишенню без розгляду.

Щодо заявлених до відшкодування витрат відповідачки на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Як уже було зазначено вище, у апеляційній скарзі відповідачкою зазначено, що нею будуть понесені витрати за надання правової допомоги адвокатом, повідомлено про намір подання доказів понесених витрат та надано їх попередній (орієнтовний) розрахунок.

Заява про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесених витрат подана відповідачкою 24 серпня 2028 рокущо свідчить про дотримання заявницею порядку та строків, передбачені процесуальним законом, зокрема, ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у частині вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1 – 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результати розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Апеляційним судом встановлено, що правнича (правова) допомога ОСОБА_1 (Клієнт) у суді апеляційної інстанцій у даній справі надавалась адвокатом Бердником Віталієм Вікторовичем (Адвокат) відповідно до укладеного між Клієнтом та Адвокатом договору про надання правової допомоги від 25 березня 2026 року (далі – договір, а.с. 62-65 том 2), за умовами якого предметом договору на час його дії є надання Адвокатом Клієнту правової (правничої) допомоги, пов`язаної з оскарженням до Кропивницького апеляційного суду рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року у справі № 394/1242/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та наданні таких юридичних послуг: 1) надання Клієнту консультацій і роз`яснень з питань, що стосуються предмету договору; 2) складання запитів, заяв, скарг, заперечень, підготовка, підписання та подача відповідних заяв з доданими доказами, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушень; 3) представництво інтересів Клієнта в суді (в разі проведення судових засідань з участю сторін (їх представників), а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами з метою виконання умов договору; 4) інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням цього договору.

У п.п. 3.1.- 3.2. договору Адвокат та Клієнт погодили наступний розмір гонорару за надання правової допомоги Клієнту та порядок його сплати: 5000,00 грн – фіксована сума гонорару, які Клієнт сплачує протягом 10 днів з часу прийнятті відповідним судом апеляційної інстанції рішення за результатом розгляду апеляційної скарги у справі, що є предметом даного договору на зазначений у договорі рахунок; розмір гонорару є фіксованим та не залежить від об`єкту необхідних робіт, пов`язаних з отриманням доказів, підготовкою, складанням та подачею заяв та доказів до суду.

Представництво інтересів відповідачки у Кропивницькому апеляційному суді здійснювалось адвокатом на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СА №1157711 від 20 квітня 2026 року (а.с. 7 том 2).

Як убачається з платіжної інструкції від 24 серпня 2026 року, за надання правової допомоги у даній справі відповідачкою на користь адвоката Бердника Віталія Вікторовича сплачено 10000,00 грн (а.с. 66 том 1).

Дослідивши надані докази, оцінивши їх на предмет підтвердження понесення позивачем заявлених витрат, апеляційний суд зважає на наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

На переконання суду апеляційної інстанції, склад та розмір витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у даній справі у суді апеляційної інстанцій підтверджений позивачем у встановленому процесуальним законом порядку.

Колегія суддів враховує, що позивач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у заявленому розмірі, оскільки вважає, що подані заявницею докази не підтверджують належним чином остаточний фактичний обсяг наданої професійної правничої допомоги, а заявлені 5 000,00 грн не відповідають критеріям реальності, необхідності та співмірності з огляду на фактично наданий обсяг послуг. У разі ж, якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для відшкодування таких витрат, позивачем заявлено клопотання про зменшення їх розміру.

На зазначені доводи та заявлене клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У даній справі встановлено та підтверджується змістом договору, що розмір гонорару адвоката відповідачки за надання правової допомоги є у суді апеляційної інстанції є фіксованим та складає 5000,00 грн.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 Верховний Суд вказав, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним. За умов відсутності детального опису робіт та встановлення розміру гонорару адвоката сторонами у фіксованому розмірі, витрати на професійну правничу (правову) допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають відшкодуванню.

Колегією суддів враховано, що у низці своїх постанов, зокрема, від 26 січня 2026 року у справі № 367/4064/21, від 22 січня 2026 року у справі № 757/53285/20-ц, Верховний Суд послідовно підтверджує, що у випадку погодження сторонами фіксованого гонорару відсутність деталізації витраченого часу не може бути підставою для відмови у компенсації таких витрат, а належними доказами визнаються договір, додаткові угоди та платіжні документи.

Оскільки відповідачка погодила з адвокатом фіксований розмір його гонорару, то посилання позивача в обґрунтування своїх доводів на детальний опис робіт від 20 квітня 2026 року, а також на відсутність документу, який би фіксував остаточний фактичний обсяг наданих адвокатом послуг за результатами завершеного апеляційного провадження та дозволяв співвіднести заявлені 5000,00 грн із реально виконаною роботою, не мають правового значення для вирішення питання про компенсацію відповідачці понесених витрат на правничу допомогу.

У додатковій постанові від 13 лютого 2024 року Верховний Суд вказав, що у разі встановлення фіксованого розміру гонорару, фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, сторона може доводити неспівмірність витрат, а суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

У даній справі позивач, заявляючи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачки у суді апеляційної інстанції, вказував на те, що у цій справі предметом спору було стягнення кредитної заборгованості у розмірі 18184,35 грн. При цьому представництво відповідачки в судах першої та апеляційної інстанцій здійснював той самий адвокат, який на момент подання апеляційної скарги вже був ознайомлений із матеріалами справи, доказами позивача та сформував правову позицію відповідачки, тому підготовка апеляційної скарги не потребувала повторного первинного вивчення матеріалів справи та формування правової позиції «з нуля». Також вказував, що на підтвердження фактичного обсягу професійної правничої допомоги після завершення апеляційного розгляду заявником не подано акта приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт), звіту адвоката чи оновленого детального опису фактично виконаних робіт. Наголошує, що заявлений представником відповідачки обсяг правничої допомоги включає одночасно послугу з представництва в судовому засіданні, яка фактично не надавалася, та 4 години роботи щодо експертного дослідження, яке апеляційний суд не прийняв до уваги.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У контексті заперечень позивача апеляційний суд погоджується з тим, що обсяг наданої адвокатом відповідачки у суді апеляційної інстанції правової допомоги по суті зводиться до підготовки та подання апеляційної скарги на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року.

Разом з тим, суд вважає, що доводи позивача щодо зменшення розміру заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу базуються виключно на його суб`єктивній думці про складність виконаної адвокатом роботи.

Водночас, надаючи оцінку складності справи та виконаній адвокатом роботі, обсягу наданих адвокатом послуг, ціни позову та беручи до уваги розумність розміру витрат з урахуванням фінансового стану учасників справи, а також значенням справи для відповідачки, зокрема те, що вона є слабшою стороною у відносинах, де іншою стороною є юридична особа, основним видом економічної діяльності якої є надання фінансових послуг, що зумовлювало реальну необхідність у отриманні професійної правничої допомоги, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлена до відшкодування сума правової допомоги у розмірі 5000,00 грн не є завищеною чи неспівмірною наведеним критеріям.

У постанові від 09 квітня 2019 року у справі №826/2689/15 Верховний Суд вказав, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

У контексті викладеного, апеляційний суд також звертається до позовної заяви позивача у даній справі, згідно з якою останній вважав цілком обґрунтованими власні витрати на правову допомогу адвоката у сумі 5000,00 грн та просив їх стягнути з відповідачки.

За викладеного, беручи до уваги розумну необхідність витрат відповідачки на правничу допомогу адвоката у питанні оскарження рішення суду першої інстанції, яким з нею було необґрунтовано стягнуто кредитну заборгованість, апеляційний суд вважає, що понесені ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції та належним чином підтверджені відповідні витрати підлягають відшкодуванню позивачем у повному обсязі.

За викладених обставин, заява відповідачки підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі задовольнити частково.

Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 у частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 5000,00 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. І. Чельник