Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №388/896/19 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 388/896/19

провадження № 22-ц/4809/25/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , приватний нотаріус ОСОБА_11,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року у складі судді Степанова С. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_11, в якому просив (мовою оригіналу): визнати недійсним оформлений приватним нотаріусом ОСОБА_11 10.05.2018 договір довічного утримання по догляду ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , внаслідок якого ОСОБА_2 перейшла у власність квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що 10 травня 2018 року між ОСОБА_2 та батьком позивача ? ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання. Відповідачі заздалегідь знали, що ОСОБА_5 залишилось жити лічені години і він нічого не отримає від вказаного договору. Зі слів лікарів, які приймали ОСОБА_6 10 травня 2018 року, він потрапив в лікарню «в агонізуючому стані», через що проводились реанімаційні заходи, про це було відомо обом відповідачам. Незважаючи на наведене, нотаріус вказав, що ОСОБА_7 начебто не знаходився «в хворобливому стані», чим вніс завідомо неправдиві відомості в офіційний документ і свідомо зробив його недійсним.

Вказано, що ОСОБА_7 не страждав психічними захворюваннями, але його хронічні діагнози суттєво впливали на здатність розуміти зміст довгих текстів, а різке погіршення здоров`я, яке мало місце 10 травня 2018 року, ще більше погіршило його здатність до об`єктивного сприйняття будь-якої інформації.

Відповідачі переконали ОСОБА_4 підписати саме такий договір замість заповіту для того, щоб він не зрозумів, що таким способом фактично скасовується вже існуючий заповіт, складений 22 жовтня 2009 року на його користь.

Зазначено, що позивач вже подавав аналогічний позов (справа № 388/1866/18), однак ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2019 року позов залишено було без розгляду з формальних підстав, які він виправляє у спосіб подачі цього позову. Разом з тим, у межах розгляду вказаної справи ОСОБА_2 категорично заперечувала проти витребування документів з районної лікарні щодо стану здоров`я ОСОБА_4 , особливо щодо історії хвороби за 10-11 травня 2018 року, була проти призначення судово-медичної експертизи та не надала комплекту документів, пов`язаних з договором довічного утримання від 10 травня 2018 року.

Звертає увагу суду, що оспорюваний договір було зареєстровано за пару годин до смерті його батька. ОСОБА_4 не міг прочитати та зрозуміти зміст наданих йому на підпис чотирьох сторінок тексту дрібним шрифтом та наслідки наданого договору він так і не зрозумів, оскільки перебував в явно хворобливому передсмертному стані, з ним проводились реанімаційні заходи. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 в період оформлення вказаного договору невідлучно знаходився в лікарні, він ніяк не міг приймати участі в оформленні договору та навіть не читав його текст, який йому принесли вже підготовленим на підпис в лікарняну палату. Особисті документи ОСОБА_4 та всі документи на право власності на квартиру нотаріусу надала ОСОБА_2 , яка мала вільний доступ до квартири, адже у неї були ключі.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав до суду доказів відсутності волевиявлення ОСОБА_4 чи підстав вважати його недієздатним чи обмежено дієздатним, а отже позивач не довів підстави та обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козляковський Геннадій Тимофійович, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить (мовою оригіналу): скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року, дослідити докази, які не були досліджені судом першої інстанції, усунути порушення, допущені судом першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Крім того, просив призначити у справі посмертну СМЕ згідно поданого клопотання та організувати допит свідків в режимі відеоконференції, клопотання про допит яких ставилось в суді першої інстанції. Представник у прохальній частині апеляційної скарги також зазначив про те, що похідною вимогою для виконання рішення про недійсність договору довічного утримання від 10.05.2018 є вимога до нотаріуса виконати вимоги чинного законодавства: зобов`язати нотаріуса відповідно до вимог «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» проставити відмітку про недійсність договору на примірнику договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також проставити відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суддя безпідставно відмовився залучити до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог нинішнього власника квартири, відмовив у задоволенні поданої ним зави. З усіх питань вказаних в його клопотаннях немає ніяких рішень, ухвал і про докази, які вказані в цих клопотаннях в рішенні нічого не згадано, що є грубим порушення норм процесуального права та призвело до неправильного рішення.

Звернув увагу, що суд безпідставно та необґрунтовано відмовив у призначені судово-медичної експертизи, пославшись на лист КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 12.07.2021, яким ухвалу про призначення експертизи повернуто без виконання, оскільки питання поставлені на розгляд не входять до компетенції комісії судово-медичних експертиз.

Вказав, що він просив доручити проведення експертизи в Дніпропетровському обласному бюро СМЕ, однак суд не взяв до уваги його клопотання.

Представник позивача в апеляційній скарзі наполягає, що ОСОБА_4 не міг розуміти зміст договору довічного утримання та його наслідки, оскільки перебував в тяжкому стані та під дією медичних препаратів, які впливали на його свідомість. Оспорюваний правочин було вчинено з участю нотаріуса, який порушив вимоги чинного законодавства та допоміг відповідачці ОСОБА_2 ввести в оману ОСОБА_4 .

Посилаючись на зазначені обставини вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Вказала, що сторона позивача не довела належними і допустимими доказами обставин, на які посилається як на обґрунтування вимог щодо визнання оскаржуваного договору недійсним з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, що під час укладення оспорюваного договору померлий ОСОБА_7 діяв під впливом обману з її боку та вона своїми діями ввела його в оману щодо природи правочину або інших обставин, що мають істотне значення (а.с.73-75 том 2).

Судові рішення, ухвалені в цій справі за результатами перегляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено частково.

Скасовано рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним договір довічного утримання від 10 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим номером 279.

У задоволенні вимог ОСОБА_8 до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_11 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у порушення вимог процесуального права суд першої інстанцій не призначив судову психіатричну експертизу на предмет психічного стану ОСОБА_4 на момент вчинення ним оспорюваного правочину, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 01 липня 2022 року № 193, складеним експертами Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради», ОСОБА_4 на момент укладення договору довічного утримання 10 травня 2018 року страждав на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку судинного ґенезу, який позбавив його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Колегія суддів, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, зробила висновок, що в момент укладення оспорюваного договору довічного утримання ОСОБА_4 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що свідчить про наявність підстав для визнання такого договору недійсним відповідно до вимог статті 225 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до приватного нотаріуса, суд виходив із того, що зважаючи на правову природу позовних вимог, нотаріус не може бути відповідачем у цій справі. Згідно з пунктом 26 постанови Пленуму Верховного суду України 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Короткий зміст постанови Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання скасовано.

Справу № 388/896/19 в зазначеній частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд в ухвалі про призначення експертизи не мотивував свій висновок про задоволення відповідного клопотання позивача на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, без поновлення провадження у справі здійснював процесуальні дії щодо витребування нових доказів (медичних документів), які використані під час проведення експертизи. Так, апеляційний суд зазначив, що оцінив зібрані у справі докази в їх сукупності, проте аналіз змісту оскарженої постанови свідчить, що висновок про те, що в момент укладення оспорюваного договору довічного утримання ОСОБА_4 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд зробив виключно на підставі висновків судово-психіатричної експертизи від 01 липня 2022 року № 193, який ґрунтується на матеріалах, які апеляційний суд одержав з порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважав підтвердженою підставу касаційного оскарження, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Вказані порушення призвели до неправильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, оскаржену постанову апеляційного суду у частині позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання недійсним договору довічного утримання Верховний Суд скасував та передав справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Процесуальні дії, вчинені апеляційним судом при новому розгляді справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею (суддею-доповідачем) у даній справі визначено суддю Єгорову С. М., склад колегії суддів - судді Дьомич Л. М., Чельник О. І.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року про виправлення описки, задоволено клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третьої особи. Залучено до участі у справі №388/896/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса ОСОБА_11 про визнання недійсним договору довічного утримання третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 .

Крім того, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року за клопотанням позивача витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Долинська центральна лікарня Долинської міської ради» (вул. Чкалова, 69, м. Долинська, Кіровоградська область 28500, crrl@dl.kr-admin.gov.ua) медичні картки №4712, №4393, №3510, №1102, №1551, №2390 та №120.

До апеляційної скарги позивачем долучено клопотання про призначення у справі посмертної комплексної судово-психіатричної, судово-медичної експертизи.

На розгляд комплексної СМЕ просив поставити такі питання:

1. Чи можна вважати, що ОСОБА_4 «не перебував в хворобливому стані..., що перешкоджає усвідомленню його (договору) суті» в момент підписання вказаного договору, як написано в оспорюваному договорі про довічне утримання, з урахуванням стану хворого, який описаний в історії хвороби з врахуванням застосованих до нього лікарських засобів, при умові, що зі слів лікарів він «перебував в агонізуючому стані»?;

2.Чи міг ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому стані здоров`я, в якому він знаходився в момент підписання договору довічного утримання за кілька годин до смерті, під дією медичних препаратів, які до нього застосовували, 10 травня 2018 року в повній мірі усвідомлювати зміст поданих йому на підпис документів та усвідомлювати значення своїх дій, та керувати ними на момент підписання договору про довічне утримання 10 травня 2018 року?;

3.Чи міг ОСОБА_4 будучи в лікарні в стані агонії (зі слів лікарів) (в стані, який описаний в історії хвороби), за кілька годин до смерті, під дією медичних препаратів, які вказані в історії хвороби, усвідомити зміст та наслідки всього тексту договору довічного утримання на 4-х сторінках дрібним шрифтом, в тому числі зміст 26 статей ЦК України, щодо поняття та наслідків недодержання умов правочину, 14 статей ЦК України щодо поняття, набуття, захисту права власності, 28 статей ЦК України щодо умов укладення, зміни, розірвання договору, 12 статей ЦК України про поняття договору довічного утримання (догляду), його форми, особливості, обов`язки сторін, правові наслідки розірвання договору, 12 статей СК України, двох статей ПК України статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зміст Постанови Кабінету Міністрів України до нього, Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно», Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження», з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків?;

4. Скільки часу потрібно здоровій людині, щоб зрозуміти зміст такої кількості законодавства та чи можна вважати катуванням примушування людини в тому стані, в якому 10 травня 2018 року був ОСОБА_4 , стільки часу займатись документами?.

Для проведення експертизи просив витребувати та надати документи з Долинської ЦРЛ: завірену копію історії хвороби ОСОБА_4 , інші наявні медичні документи ОСОБА_4 , які надані лікарнею, копії медичних документів, які були надані позивачем (навіть в німецькій мові можна прочитати прізвище ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та завірену копію оспорюваного Договору довічного утримання.

Проведення комплексної СМЕ просив доручити фахівцям Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР.49005, м. Дніпро, площа Соборна 14 Тел/факс: (056) 371-58-77, e-mail: dnepreme@ukr.nel; dnqir@sme.dp.ua (а.с.48-49 том 2).

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 часто хворів, йому призначалися медикаменти, які впливають на організм людини і особливо на діяльність головного мозку та свідомість, які застосовувалися 10.05.2018 та 11.05.2018.

Позивач зазначив, що підписуючи 11 травня 2018 року спірний договір утримання ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, для з`ясування цієї обставини у справі слід необхідно призначити посмертну комплексну СМЕ. Зауважив, що ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2021 року була призначена СМЕ, проте експертиза не була проведена (а.с.48-49 том 2).

22 січня 2025 року у судовому засіданні Кропивницького апеляційного представник позивача ОСОБА_8 - адвокат Козляковський Г. Т. підтримав клопотання про призначення експертизи, проведення якої просив доручити Комунальному закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чуприна С. П не заперечував щодо проведення експертизи, просив доручити проведення експертизи Київському обласному бюро судово-медичної експертизи.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Сааді Р. М. не заперечував щодо проведення експертизи Київським обласним бюро судово-медичної експертизи.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року про виправлення описок, призначено посмертну комплексну судово-медичну та судово-психіатричну експертизу у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса ОСОБА_11 про визнання недійсним договору довічного утримання.

Проведення експертизи доручено Київському обласному бюро судово-медичної експертизи (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 7).

Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козляковський Геннадій Тимофійович; роз`яснено положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Згідно ухвали Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2025 року задоволено клопотання начальника Київського бюро судово-медичної експертизи Ворошилова Костянтина Федоровича. Для проведення посмертної комплексної судово-медичної та судово-психологічної експертизи, призначеної на підставі ухвали Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року про виправлення описок, надано оригінал медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 №1551 та копію протоколу патологоанатомічного дослідження №34 (2018) померлого ОСОБА_4 . Доручено проведення експертизи експертам Київського обласного бюро судово-медичної експертизи (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 7) та Державного підприємства «Інститут судової психіатрії» Міністерства охорони здоров`я України (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103). Провідною установою визначено Київське обласне бюро судово-медичної експертизи (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 7). Дозволено Київському обласному бюро судово-медичної експертизи залучати до складу комісії експертів лікарів вузьких медичних спеціалізацій, які не є судовими експертами. Матеріали цивільної справи №388/896/19, оригінал медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 №1551 та копію протоколу патологоанатомічного дослідження №34 (2018) померлого ОСОБА_4 направлено на адресу Київського обласного бюро судово-медичної експертизи (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 7). Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

27 жовтня 2025 року та 28 січня 2026 року Київським обласним бюро судово-медичної експертизи на адресу представника ОСОБА_8 - адвоката Козляковського Г. Т. були направлені клопотання, в яких визначено вартість експертизи та зазначено рахунок для її оплати позивачем. Вказані клопотання були направлені до Кропивницького апеляційного суду до відома.

22 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду надійшло клопотання головного судово-психіатричного експерта ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України» О. Козерацької про необхідність здійснення оплати для проведення судово-психіатричної експертизи в цій справі.

22 квітня 2026 року Кропивницький апеляційний суд направив на електронні адреси позивача та його представника зазначене клопотання експерта для виконання, визначивши позивачу десятиденний строк з моменту отримання листа для надання суду інформації про здійснення оплати.

Оскільки станом на 26 травня 2026 року позивач не повідомив суд про оплату судово-психіатричної експертизи, Кропивницький апеляційний суд витребував матеріали цієї цивільної справи з ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України» для вирішення питання про поновлення провадження та розгляду клопотання експертів щодо оплати судової експертизи.

17 червня 2026 року Кропивницьким апеляційним судом зареєстровано надходження матеріалів справи.

18 червня 2026 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року призначено судове засідання на 30 червня 2026 року для вирішення питання про поновлення провадження у справі та розгляду клопотання експертів щодо оплати комплексної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи.

25 червня 2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача - Козляковського Г. Т. до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява, в якій представник повідомив суд, що його право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.3 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 26 травня 2026 року по 26 серпня 2026 року на підставі рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 26 травня 2026 року.

30 червня 2026 року вх.№1596/26 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній повідомив, що обізнаний із зазначеними вище обставинами зупинення його представнику права на заняття адвокатською діяльністю. Позивач також зазначив, що позбавлений можливості користуватися правничою допомогою на вказаний час та заявити це клопотання. Так, позивач зазначив (далі - мовою оригіналу): «в справі знаходяться всі необхідні документи для проведення СМЕ, які були витребувані з лікарні. За словами лікарів, ОСОБА_4 доставили в лікарню 10 травня 2018 року в тяжкому агонізуючому стані, у нього був довгий список хронічних діагнозів, загострення хвороб на момент доставки в лікарню. Після доставки в лікарню йому було призначено лікування з довгого списку препаратів, вплив яких на організм детально описано ще в позовній заяві. В п. 8.8. оспорюваного Договору довічного утримання написана явна неправда: «у момент укладення цього договору ми усвідомлюємо значення своїх дій і могли керувати ними»; «не перебуваємо в хворобливому стані, не страждаємо на момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті». Зазначено, що вказаний текст явно суперечить обставинам справи, адже за кілька годин до смерті ні сама особа, ні будь-хто інший не може стверджувати, що особа не перебуває у хворобливому стані. Діагнози описані в тексті позову і додатках до нього та в матеріалах справи, які є в суді. Як лікарі за одну добу довели людину до смерті, якщо людина не перебувала навіть в хворобливому стані? І, якщо ОСОБА_4 не перебував в хворобливому стані, то навіщо його зранку 10 травня 2018 року привезли в лікарню?. Для об`єктивного розгляду справи та законного вирішення спору необхідно призначити посмертну психіатричну експертизу. На розгляд експертизи поставити такі питання: - Чи міг ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з врахуванням його стану здоров`я на той момент, вікових особливостей, хронічних захворювань та особливостей лікування, що до нього застосовувалось в той день, самостійно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і усвідомлювати зміст та умови договору довічного утримання в момент його підписання 10 травня 2018 року на момент укладання договору довічного утримання 10 травня 2018 року? Зазначено, що апеляційний суд ухвалював подібну ухвалу 23 лютого 2022 року. Один висновок експертизи вже є, але Верховний Суд з формальних причин вирішив вважати цей висновок експертизи неналежним доказом та фактично звинуватив апеляційний суд у якихось порушеннях, але не назвав жодної реально порушеної статті ЦПК України. Формулювання і фрази були з КПК України, але вказувати статті КПК України в цивільній справі не стали. Позивач вказує, що треба зробити висновок експертизи, до якого не буде подібних претензій. Проведення експертизи доручити експертам Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради»» (а.с.179-181 том 4).

Призначене у цій справі судове засідання на 30 червня 2026 року було відкладено на 19 серпня 2026 року, у зв`язку з неявкою учасників справи.

01 липня 2026 року на електронну адресу суду надійшло клопотання Козляковського Г. Т. , в якому, зокрема, останній зазначив, що він з позивачем попередньо узгодив необхідність заявлення клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, яку вже одного разу призначав апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2022 року. Відтак, представник вказав, що для об`єктивного розгляду справи та законного вирішення спору необхідно призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Також зазначив, що клопотання можуть заявляти лише особи, які беруть участь у справі, а він такої можливості на певний час позбавлений. Тому не може заявити клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи. Позивач ОСОБА_8 знаходиться на стаціонарному лікуванні за межами України. Вказав, що апеляційний суд може це зробити на підставі вже наявного в справі клопотання, як це зробив апеляційний суд 23 лютого 2022 року (а.с.190-192 том 4).

Крім того, 01 липня 2026 року через систему Електронний суд адвокат Козляковський Г. Т. повторно направив до Кропивницького апеляційного суду клопотання ОСОБА_8 від 30 червня 2026 року (а.с.193-195 том 4).

09 липня 2026 року Кропивницьким апеляційним судом на електронну адресу ОСОБА_1 , із якої він здійснював листування із судом, було направлено повідомлення про необхідність оплати судової експертизи, призначеної у цій справі; запропоновано позивачу здійснити таку оплату до 19 серпня 2026 року. Додатками до цього повідомлення повторно направлено клопотання експертів від 27 жовтня 2025 року, 28 січня 2026 року та 21 квітня 2026 року, в яких визначено вартість експертизи та рахунки для її оплати (а.с.206 том 4).

Згідно довідки про доставку електронного листа, це повідомлення суду із додатками доставлено до електронної скриньки позивача 09 липня 2026 року (а.с.207-208 том 4).

27 липня 2026 року за вх. №1818/26 на електронну адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_8 , аналогічне за змістом того, яке ним було направлено 30 червня 2026 року вх. №1596/26, про призначення посмертної судово-медичної експертизи (а.с.202-203 том 4).

28 липня 2026 року за вх. №1839/26 на електронну адресу суду від ОСОБА_8 надійшло повторне клопотання, аналогічне за змістом тих, які були ним направлені на адресу суду 30 червня 2026 року вх.№1596/26 та 27 липня 2026 року за вх. №1818/26. Як і в попередніх клопотаннях, позивач просив призначити у справі посмертну судово-медичну експертизу (а.с.200-201 том 4).

Крім того, 04 серпня 2026 року за вх. №1883/26 на електронну адресу суду від ОСОБА_8 повторно надійшло клопотання, аналогічне за змістом направлених ним клопотань від 30 червня 2026 року вх.№1596/26, 27 липня 2026 року за вх. №1818/26 та 28 липня 2026 року за вх. №1839/26, про призначення у справі посмертної судово-медичної експертизи.

Станом на 19 серпня 2026 року позивачем не надано до Кропивницького апеляційного суду доказів оплати ним судової експертизи, призначеної у цій справі згідно ухвали Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду про виправлення описок від 18 лютого 2025 року.

19 серпня 2026 року через систему Електронний суд від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Чуприни С. П. надійшла заява, в якій, зокрема, представник зазначив, що саме за клопотанням позивача була призначена експертиза у справі і обов`язок оплати експертизи було покладено на позивача. На думку представника відповідачки дії ОСОБА_1 мають ознаки ухилення від участі в експертизі, тому суд має надати відповідну правову оцінку поведінці та діям позивача, вирішити питання про продовження розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року встановлено ОСОБА_1 строк до 08 вересня 2026 року для оплати вартості призначеної у цій справі посмертної комплексної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи відповідно до рахунків експертних установ.

Зобов`язано ОСОБА_1 подати до Кропивницького апеляційного суду оригінали документів на підтвердження здійснення оплати вартості призначеної судом експертизи.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що в разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення проведення судової експертизи, суд вправі скасувати раніше постановлену ухвалу про призначення експертизи та здійснити розгляд справи за наявними у ній доказами (а.с.222-223 том 4).

Згідно довідок про доставку, вказану ухвалу суду отримано позивачем 20 серпня 2026 року, а його представником - адвокатом Козляковським Г. Т. - 21 серпня 2026 року (а.с.225-226 том 4).

Наступне судове засідання у справі призначено на 08 вересня 2026 року, про що учасників справи повідомлено належним чином (а.с.227-231 том 4).

31 серпня 2026 року (зареєстровано апеляційним судом 01 вересня 2026 року) представник позивача - адвокат Козляковський Г. Т. подав до суду клопотання, в якому зазначив, що його клієнт вже заявив нове клопотання про призначення посмертної психіатричної СМЕ. Вказав, що Київське обласне бюро СМЕ спочатку призначило вартість комплексної посмертної СМЕ в сумі 30 744 грн, а потім раптово підняло вартість до круглого числа 60 000 грн. Вказав, що комплексна експертиза в цьому спорі буде проведена в кримінальному провадженні, яке обов`язково буде відкрите, але трохи пізніше. І СМЕ буде проведена не за рахунок потерпілого. Висновків вже проведеної посмертної психіатричної СМЕ достатньо для законного вирішення справи, але Верховний Суд вирішив проведену експертизу не враховувати з порушенням норм процесуального права. В справі знаходяться всі необхідні документи для проведення СМЕ, які були витребувані з лікарні. За словами лікарів ОСОБА_4 доставили в лікарню 10.05.2018 року в тяжкому агонізуючому стані, у нього був довгий список хронічних діагнозів а загострення хвороб на момент доставки в лікарню. Після доставки його в лікарню йому було призначено лікування з довгого списку препаратів, вплив яких на організм детально описано ще в позовній заяві. Відтак, представник зазначив, що треба зробити висновок експертизи, до якого не буде безглуздих претензій. Є всі підстави сподіватися, що новий висновок експертизи буде відрізнятися від попереднього датою і, можливо, прізвищами лікарів. Іншого висновку експертизи бути не може в принципі. Навіть хронічні захворювання померлого дозволили експертам зробити висновок, що він вже хронічно не міг усвідомлювати зміст поданих йому на підпис папірців. Проведення експертизи просив доручити експертам Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» (25491, Кіровоградська область, місто Кропивницький, селище міського типу Нове, вулиця Металургів, будинок 2 А).

В судовому засіданні 08 вересня 2026 року представник позивача - адвокат Козляковський Г. Т., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, суду пояснив, що особисто він оплату експертизи не здійснював, повідомив, що позивач обіцяв здійснити оплату, однак у нього фінансові труднощі, такі кошти не зібрав. Крім того, зазначив, що позивач направив до суду нове клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року скасовано ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року про виправлення описок, про призначення посмертної комплексної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса ОСОБА_11 про визнання недійсним договору довічного утримання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козляковський Геннадій Тимофійович, клопотання про призначення посмертної судово-медичної психіатричної експертизи у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року та залишено його без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд зазначив, що за клопотанням позивача апеляційним судом було призначено посмертну комплексну судово-медичну та судово-психіатричну експертизу, обов`язок з оплати якої покладено на позивача. Проте впродовж тривалого часу - з 27 жовтня 2025 року по 08 вересня 2026 року позивач не вчинив дій щодо оплати судової експертизи. Натомість позивач заявив нове клопотання про призначення у цій справі посмертної судово-медичної психіатричної експертизи. Оцінивши викладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач фактично ухилився від виконання покладеного на нього обов`язку по оплаті вартості призначеної за його клопотанням комплексної судової експертизи, в той же час подав повторні клопотання про призначення нової (іншої) судової експертизи з аналогічними питаннями, що є зловживанням процесуальними правами, оскільки такі дії спрямовані на невиправдане затягування судового процесу та суперечать завданню цивільного судочинства.

Участь учасників справи в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене у цій справі на 08 вересня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки на його електронну адресу (а.с.227 том 4).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як зазначав сам позивач у своїх заявах неодноразово, що і підтверджував його представник - адвокат Козляковський Г. Т., позивач ОСОБА_8 проживає у Німеччині. Поряд з цим, усе листування із судом позивач здійснював через свою електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач належним чином повідомлений про судове засідання у цій справі, а також належно отримував усі процесуальні документи та судові рішення у цій справі, право позивача на належне повідомлення щодо розгляду справи не порушено.

Крім того, 31 серпня 2026 року (зареєстровано апеляційним судом 01 вересня 2026 року) представник позивача - адвокат Козляковський Г. Т. через систему Електронний суд подав до Кропивницького апеляційного суду клопотання про участь в судовому засіданні, призначеному у цій справі на 08 вересня 2026 року та усіх наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (а.с.236-237 том 4).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача; судове засідання, призначене на 14 годину 00 хвилин 08 вересня 2026 року у цій справі та усі наступні судові засідання, визначено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника позивача - Козляковського Геннадія Тимофійовича, який зареєстрований в системі відеоконференцзв`язку за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 , засоби телефонного зв`язку - НОМЕР_1 .

Попереджено заявника, що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Згідно протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №7023953 від 08 вересня 2026 року у цій справі, адвокат Козляковський Г. Т. на початку судового засідання приєднався до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, з 14:13:28 до 14:22:20 год був присутній в судовому засіданні, однак після 14:22:20 год Козляковський Г. Т. був офлайн, про що міститься відповідний запис у протоколі судового засідання, оскільки представнику позивача було роз`яснено наслідки, передбачені ч. 5 ст. 212 ЦПК України, апеляційний суд вважав за можливе здійснювати подальший розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.3-5 том 5).

Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_11 та третя особа у справі ОСОБА_3 , в судове засідання, призначене у цій справі на 08 вересня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Чуприни С. П., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання, підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - залишенню без змін.

Фактичні обставини справи.

Судом установлено, що 10 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, згідно з умовами якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Набувач зобов`язалась здійснювати у встановлені строки утримання (догляд) та надавати довічно матеріальне забезпечення відчужувачу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до листа КП «Долинська центральна районна лікарня Долинської Районної ради» від 08 грудня 2020 року ОСОБА_4 на «Д» обліку не знаходився.

Згідно з листом Долинської районної державної адміністрації від 10 грудня 2020 року ОСОБА_4 на обліку як не дієздатна чи обмежено дієздатна особа не перебував.

Зі змісту копії виписки із медичної карти хворого № 1551 вбачається, що ОСОБА_4 хворів на постінфарктній та дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, тахіорітмія, цукровий діабет, о 21 годині 11 травня 2018 року ? реанімаційні заходи не ефективні, констатовано смерть.

Згідно з медичною карткою хворого ОСОБА_4 він хворів на атеросклеротичний кардіосклероз та хронічну серцеву недостатність.

На стадії апеляційного перегляду справи представником ОСОБА_3 - адвокатом Сааді Р. М. заявлено клопотання про допит свідків у даній справі: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яке було задоволено апеляційним судом.

Допитаний в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12 , яка є лікарем та здійснювала лікування ОСОБА_4 безпосередньо перед смертю, суду пояснила наступне. Так, у травні 2018 року ОСОБА_4 з`явився в лікарню у супроводі ОСОБА_2 та її чоловіка. Вона, за проханням ОСОБА_4 викликала нотаріуса ОСОБА_11 . В той день вона була на денному стаціонарі та оглядала хворих, коли прийшов нотаріус, лікар повідомила останнього про стан здоров`я хворого ОСОБА_4 . Під час візиту нотаріуса ніякого погіршення стану здоров`я ОСОБА_4 не було, він перебував у свідомості, жартував, поводив себе як завжди, був у нормальному психологічному стані, не було судом чи агоній. Лікар чула, як ОСОБА_4 відразу після зустрічі з нотаріусом сказав ОСОБА_2 , що пропонує купувати ліки і бажає лікуватись, бо хоче жити.

Свідок ОСОБА_11 , який є приватним нотаріусом, суду пояснив, що у травні 2018 року йому зателефонувала лікар ОСОБА_12 і попросила під`їхати до лікарні до хворого ОСОБА_4 з особистих питань, оскільки її про це попросив сам ОСОБА_4 . ОСОБА_11 запитав, чому ОСОБА_4 знаходиться в лікарні і чи приймає препарати, які впливають на свідомість та психіку хворого. Лікар повідомила, що нічого такого немає. Нотаріус зазначив, що раніше, ще у 2015 році вони вже зустрічались з ОСОБА_4 щодо посвідчення договору довічного утримання. ОСОБА_11 зазначив, що стан ОСОБА_4 був оптимістичним, останній був адекватним, сумнівів у розумінні ним своїх дій не викликав. Крім того нотаріус зазначив, що ОСОБА_4 особисто читав текст договору до підписання. Зауважив, що ОСОБА_4 просив його посвідчити саме договір довічного утримання.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

За змістом частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказано, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року, частина 6 статті 81 ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц (провадження 61-11268св18) зроблено висновок, що «тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Аналогічний висновок зроблений і в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 523/14606/13-ц. Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними».

Аналогічний висновок зроблений і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц (провадження № 61-6428св18).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (статті 367 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) вказано, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18))».

Тобто, психічний стан особи може бути підтверджений саме судово-психіатричною експертизою, яка і є допустимим доказом у встановленні спірних обставин.

Призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України).

Експерт має право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи; заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом; бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об`єктів дослідження; для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків; користуватися іншими правами, що надані Законом України «Про судову експертизу» (частина шоста статті 72 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 107 ЦПК України визначено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Так, до апеляційної скарги позивачем долучено клопотання про призначення у справі посмертної комплексної судово-психіатричної, судово-медичної експертизи.

На розгляд комплексної СМЕ просив поставити такі питання:

1. Чи можна вважати, що ОСОБА_4 «не перебував в хворобливому стані..., що перешкоджає усвідомленню його (договору) суті» в момент підписання вказаного договору, як написано в оспорюваному договорі про довічне утримання, з урахуванням стану хворого, який описаний в історії хвороби з врахуванням застосованих до нього лікарських засобів, при умові, що зі слів лікарів він «перебував в агонізуючому стані»?;

2.Чи міг ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому стані здоров`я, в якому він знаходився в момент підписання договору довічного утримання за кілька годин до смерті, під дією медичних препаратів, які до нього застосовували, 10 травня 2018 року в повній мірі усвідомлювати зміст поданих йому на підпис документів та усвідомлювати значення своїх дій, та керувати ними на момент підписання договору про довічне утримання 10 травня 2018 року?;

3.Чи міг ОСОБА_4 будучи в лікарні в стані агонії (зі слів лікарів) (в стані, який описаний в історії хвороби), за кілька годин до смерті, під дією медичних препаратів, які вказані в історії хвороби, усвідомити зміст та наслідки всього тексту договору довічного утримання на 4-х сторінках дрібним шрифтом, в тому числі зміст 26 статей ЦК України, щодо поняття та наслідків недодержання умов правочину, 14 статей ЦК України щодо поняття, набуття, захисту права власності, 28 статей ЦК України щодо умов укладення, зміни, розірвання договору, 12 статей ЦК України про поняття договору довічного утримання (догляду), його форми, особливості, обов`язки сторін, правові наслідки розірвання договору, 12 статей СК України, двох статей ПК України статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зміст Постанови Кабінету Міністрів України до нього, Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно», Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження», з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків?;

4. Скільки часу потрібно здоровій людині, щоб зрозуміти зміст такої кількості законодавства та чи можна вважати катуванням примушування людини в тому стані, в якому 10 травня 2018 року був ОСОБА_4 , стільки часу займатись документами?.

Для проведення експертизи просив витребувати та надати документи з Долинської ЦРЛ: завірену копію історії хвороби ОСОБА_4 , інші наявні медичні документи ОСОБА_4 , які надані лікарнею, копії медичних документів, які були надані позивачем (навіть в німецькій мові можна прочитати прізвище ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та завірену копію оспорюваного Договору довічного утримання.

Проведення комплексної СМЕ просив доручити фахівцям Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР.49005, м. Дніпро, площа Соборна 14 Тел/факс: (056) 371-58-77, e-mail: dnepreme@ukr.nel; dnqir@sme.dp.ua (а.с.48-49 том 2).

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 часто хворів, йому призначалися медикаменти, які впливають на організм людини і особливо на діяльність головного мозку та свідомість, які застосовувалися 10.05.2018 та 11.05.2018.

Позивач зазначив, що підписуючи 11 травня 2018 року спірний договір утримання ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, для з`ясування цієї обставини у справі слід необхідно призначити посмертну комплексну СМЕ. Зауважив, що ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2021 року була призначена СМЕ, проте експертиза не була проведена (а.с.48-49 том 2).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року про виправлення описок, призначено посмертну комплексну судово-медичну та судово-психіатричну експертизу у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса ОСОБА_11 про визнання недійсним договору довічного утримання. Проведення експертизи доручено Київському обласному бюро судово-медичної експертизи (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 7). Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козляковський Геннадій Тимофійович; роз`яснено положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Згідно ухвали Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2025 року задоволено клопотання начальника Київського бюро судово-медичної експертизи Ворошилова Костянтина Федоровича. Для проведення посмертної комплексної судово-медичної та судово-психологічної експертизи, призначеної на підставі ухвали Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року про виправлення описок, надано оригінал медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 №1551 та копію протоколу патологоанатомічного дослідження №34 (2018) померлого ОСОБА_4 . Доручено проведення експертизи експертам Київського обласного бюро судово-медичної експертизи (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 7) та Державного підприємства «Інститут судової психіатрії» Міністерства охорони здоров`я України (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103). Провідною установою визначено Київське обласне бюро судово-медичної експертизи (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 7). Дозволено Київському обласному бюро судово-медичної експертизи залучати до складу комісії експертів лікарів вузьких медичних спеціалізацій, які не є судовими експертами. Матеріали цивільної справи №388/896/19, оригінал медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 №1551 та копію протоколу патологоанатомічного дослідження №34 (2018) померлого ОСОБА_4 направлено на адресу Київського обласного бюро судово-медичної експертизи (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 7). Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Разом з тим, оскільки позивач, на якого було покладено обов`язок з оплати призначеної у цій справі експертизи та якому було роз`яснено наслідки ухилення від виконання експертизи, протягом тривалого періоду часу не виконував клопотання експерта щодо оплати експертизи, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року було скасовано ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2025 року про виправлення описок, про призначення посмертної комплексної судово-медичної та судово-психіатричної експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса ОСОБА_11 про визнання недійсним договору довічного утримання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року.

Крім того, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2026 року визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козляковський Геннадій Тимофійович, клопотання про призначення посмертної судово-медичної психіатричної експертизи у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року та залишено його без розгляду.

При цьому, колегія суддів врахувала висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21, в якій вказано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно норм частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зазначений обов`язок кореспондується ч.1 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Приймаючи вищевикладене в цілому, апеляційний суд вважає, що позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що ОСОБА_4 не міг розуміти зміст договору довічного утримання та його наслідки, оскільки перебував в тяжкому стані та під дією медичних препаратів, які впливали на його свідомість. За наслідком чого суд вважає відсутніми правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав передбачених ч.1 ст. 225 ЦПК України, як про це зазначає позивач у позові та апеляційній скарзі.

Зокрема, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідно до листа КП «Долинська центральна районна лікарня Долинської районної ради» від 08 грудня 2020 року ОСОБА_4 на «Д» обліку не знаходився.

Крім того, згідно з листом Долинської районної державної адміністрації від 10 грудня 2020 року ОСОБА_4 на обліку як недієздатна чи обмежено дієздатна особа не перебував.

Зі змісту копії виписки із медичної карти хворого № 1551 убачається, що ОСОБА_4 хворів на постінфарктний та дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу, тахіоритмію, цукровий діабет.

Згідно з медичною карткою хворого ОСОБА_4 , останній хворів на атеросклеротичний кардіосклероз та хронічну серцеву недостатність.

Колегія суддів зауважує, що та обставина, що ОСОБА_4 хворів, про що міститься інформація у його медичній картці, а також виписках із медичної картки хворого, свідчить лише про наявність фізичних вад особи, проте не свідчить про його недієздатність чи нездатність розуміти значення своїх дій.

Сам по собі факт наявності у ОСОБА_4 хвороб не є достатнім доказом його фізичної неспроможності в межах, необхідних для волевиявлення і укладення договору довічного утримання, та не спростовує презумпцію його психічного здоров`я.

Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 759/7606/13 та від 13 січня 2023 року у справі № 750/6976/20.

Апеляційний суд враховує пояснення свідків, допитаних в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Так, свідок ОСОБА_12 , яка є лікарем та здійснювала лікування ОСОБА_4 безпосередньо перед смертю, суду пояснила, що в травні 2018 року ОСОБА_4 з`явився в лікарню у супроводі ОСОБА_2 та її чоловіка. Вона, за проханням ОСОБА_4 викликала нотаріуса ОСОБА_11 . В той день вона була на денному стаціонарі та оглядала хворих, коли прийшов нотаріус, лікар повідомила останнього про стан здоров`я хворого ОСОБА_4 . Під час візиту нотаріуса ніякого погіршення стану здоров`я ОСОБА_4 не було, він перебував у свідомості, жартував, поводив себе як завжди, був у нормальному психологічному стані, не було судом чи агоній. Лікар чула, як ОСОБА_4 відразу після зустрічі з нотаріусом сказав ОСОБА_2 , що пропонує купувати ліки і бажає лікуватись, бо хоче жити.

Крім того, свідок ОСОБА_11 , який є приватним нотаріусом суду пояснив, що у травні 2018 року йому зателефонувала лікар ОСОБА_12 і попросила під`їхати до лікарні до хворого ОСОБА_4 з особистих питань, оскільки її про це попросив сам ОСОБА_4 . ОСОБА_11 запитав, чому ОСОБА_4 знаходиться в лікарні і чи приймає препарати, які впливають на свідомість та психіку хворого. Лікар повідомила, що нічого такого немає. Нотаріус зазначив, що раніше, ще у 2015 році вони вже зустрічались з ОСОБА_4 щодо посвідчення договору довічного утримання. ОСОБА_11 зазначив, що стан ОСОБА_4 був оптимістичним, останній був адекватним, сумнівів у розумінні ним своїх дій не викликав. Крім того нотаріус зазначив, що ОСОБА_4 особисто читав текст договору до підписання. Зауважив, що ОСОБА_4 просив його посвідчити саме договір довічного утримання.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів підстав для визнання договору недійсним, не надав суду доказів відсутності волевиявлення ОСОБА_4 на укладення спірного правочину, як не надав доказів уважати останнього таким, що перебував у стані, що перешкоджав йому розуміти значення своїх дій.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальна поведінка позивача у справі, зокрема нездійснення ним оплати призначеної у цій справі експертизи за його ж клопотанням, а також тривале затягування розгляду цієї справи не свідчить про порушення судом норм процесуального права та обмеження позивача у його праві довести свою позицію під час апеляційного перегляду справи.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у даній справі рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі спростовуються встановленими судом обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга позивача в частині позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання, підлягає залишенню без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання, підлягає залишенню без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Козляковським Геннадієм Тимофійовичем, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання, залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 21.09.2026.

Судді С. М. Єгорова

Л. М. Дьомич

О. І. Чельник