Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №404/8656/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/8656/25

провадження № 22-ц/4809/1582/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 травня 2026 року у складі головуючого судді Мохонько В. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов та рішення суду першої інстанції.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив стягнути із відповідача на його користь, як відшкодування завданої йому внаслідок вчинення відповідачем неправомірних (протиправних) дій та бездіяльності, моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою перерахунку призначеної в 2007 році пенсії, на підставі виданої позивачу довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих.-16 від 21.09.2016, він звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії з 01.09.2016, в чому йому було відмовлено.

У зв?язку з отриманою незаконною відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії на підставі довідки, позивач звернувся до суду.

Так, постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання неправомірними дій суб?єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих-16 від 21 вересня 2016 року. Вказане судове рішення набрало законної сили 20 січня 2020 року.

Упродовж певного періоду, а саме: з 2020 року по 2024 рік позивач ще неодноразово звертався до суду, і лише 18 жовтня 2024 року, відповідач повністю виконав рішення суду та перерахував позивачу на картковий рахунок суму боргу.

Позивач зазначає, що протиправні дії Пенсійного фонду завдали йому моральної шкоди, яка полягала у перенесених душевних і моральних стражданнях, через необхідність витрачання додаткових зусиль на відновлення порушеного конституційного права на належний рівень пенсійного забезпечення у зв`язку з порушенням вчиненим відповідачем.

Зауважує, що зазначені дії вимагали додаткових моральних і матеріальних зусиль для необхідності постійного (з одних і тих самих питань) захисту своїх прав у судовому порядку, у зв`язку із цим тривалий час позивач зазнавав душевних хвилювань.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 18 лютого 2026 року замінено первісного відповідача належним - Держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволення позовних вимог.

Зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння Головного управління, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні. З урахуванням зазначеного, представник уважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими (а.с.80-82).

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 травня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України про відшкодування шкоди.

Стягнуто з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

В решті вимог – відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд керувався тим, що матеріалами справи підтверджується, та не спростовується відповідачем у відзиві факт того, що саме 18 жовтня 2024 року відповідач повністю виконав рішення суду від 20 січня 2020 року за постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, якою задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання неправомірними дій суб?єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії; визнано протиправними дії Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих-16 від 21 вересня 2016 року.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 , у зв`язку з неправомірними діями суб?єкта владних повноважень (відмова у перерахунку пенсії, протиправне самостійне перерахування пенсії, що призвело до зменшення розміру пенсії та суми заборгованості), змушений був прикладати додаткові зусилля для матеріального забезпечення та організації свого життя, а тому суд вважав, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння Головного управління, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління та вини Головного управління в її заподіянні, а відтак в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги – без задоволення.

Зазначив, що під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що під час виконання судового рішення у справі №405/589/17 відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, впродовж декількох років неодноразово вчиняв протиправні дії – відмовляв у перерахунку пенсії, тощо, що призвело до зменшення розміру пенсії та суми заборгованості. Оскільки ці дії відповідача були підтверджені відповідними судовими рішеннями, для чого позивач упродовж тривалого часу змушений був звертатися до суду за захистом своїх прав, прикладати додаткові зусилля для матеріального забезпечення та організації свого життя, тому позивач вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим (а.с.160-161).

Участь учасників справи в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Учасники справи в судове засідання, призначене на 09 вересня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку судових повісток до електронних кабінетів позивача, відповідача та його представника (а.с.168-170).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Судом встановлено, що позивач у 2007 році був звільнений з військової служби з посади військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, у в/званні «підполковник юстиції» та з 15 листопада 2007 року виключений із списків особового складу військової прокуратури Кіровоградського гарнізону, отримувавши пенсію, згідно Закону України «Про прокуратуру», через ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

З метою перерахунку призначеної вказаної пенсії, на підставі виданої позивачу довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих.№ 16 від 21 вересня 2016 року, він звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії з 01 вересня 2016 року, в чому йому було відмовлено.

У зв`язку з отриманою відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії на підставі довідки, позивач звернувся до суду.

Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання неправомірними дій суб?єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправними дії Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих-16 від 21 вересня 2016 року про посадовий оклад та з урахуванням інших виплат, сум надбавок, доплат, премій, допомог, індексацій, визначених в наявній в пенсійній справі довідці, виданої військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону від 14 грудня 2010 року за вих.№ 1983, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії.

Скасовано рішення Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області №159960 від 31 січня 2017 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов?язано Кропивницьке об`єднане управління Пенсійного фонду 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-III «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих.-16 від 21 вересня 2016 року про посадовий оклад та з урахуванням інших виплат, сум надбавок, доплат, премій, допомог, індексацій, визначених в наявній в пенсійній справі довідці, виданій військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону від 14 грудня 2010 року за вих.N?1983, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01 вересня 2016 року.

Судове рішення набрало законної сили 20 січня 2020 року.

На виконання зазначеного судового рішення, 28 січня 2020 року Ленінським районним судом міста Кіровограда було видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання до органів ДВС.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20 березня 2020 року у справі №405/589/17 замінено сторону виконавчого провадження (боржника) Кропивницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).

У межах встановленого законом 3-річного строку виконавчий документ пред`явлений для виконання до органів ДВС, на підставі якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 62219982.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 16 червня 2020 року у справі №405/589/17, залишеною без змін ухвалою Третього апеляційною адміністративного суду 11.11.2020, надано роз`яснення судового рішення про порядок повного (правильного) перерахунку розміру пенсії, де розписано деталізований алгоритм дій пенсійного органу по виконанню рішення суду.

У період з вересня 2020 року та жовтень 2022 року, тобто протягом 26 місяців відповідач ГУ ПФУ в Кіровоградській області виконував постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі № 405/589/17 і виплачував позивачу правильно розраховану пенсію у розмірі 38430,04 гривні.

09 листопада 2022 року, ГУ ПФУ в Кіровоградській області, було перераховано на пенсійну банківську картку позивача 80767,40 гривень, з призначенням платежу «пенсія соцвиплата».

11 листопада 2022 року позивач отримав пенсію в розмірі 32625,00 гривень. Перерахування на його пенсійну картку у листопаді 2022 року відповідачем цих виплат змусило звернутися до ГУ ПФУ в Кіровоградській області з відповідними запитами.

17 листопада 2022 року, відповідач надав відповідь №1100-0304-8/38964 від 16 листопада 2022 року, в якій повідомив, що під час виконання вищевказаного рішення суду, працівниками ГУ ПФУ в Кіровоградській області було перераховано пенсію та встановлено її у розмірі 38430,04 гривень (42700,04 грн розрахований за рішенням суду середньомісячний заробіток х 90% = 38430,04 грн)

За результатами розгляду поданої позивачем заяви в порядку ст. 383 КАС України, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2022 року у справі №405/589/17 було визнано протиправними дії працівників ПФУ області, пов`язані із застосуванням розрахунку пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що призвело до зменшення розміру пенсії та суми заборгованості за період з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2020 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2022 року у справі №405/589/17, залишено без змін.

На листи позивача щодо строку виконання Постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, відповідач 27 жовтня 2023 року направив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лист № 1100-0902-8/56930 в якому зазначив, що ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда набрала законної сили 18 жовтня 2023 року, а відтак саме ця дата і є датою набрання законної сили рішенням суду у справі № 405/589/17, а не 20 січня 2020 року.

Під час виконання даного судового рішення, ГУ ПФУ в Кіровоградській області змінив дату набрання судовим рішенням законної сили , та самостійно визначив, що датою набрання законної сили судовим рішенням у справі 405/589/17 є не 20 січня 2020 року, як це передбачено нормами процесуального права, а інша дата - 18 жовтня 2023 року, що потягло за собою зміну черговості на отримання виплати заборгованості по невиплаченій пенсії в розмірі 359 409,32 гривень.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви в порядку ст. 383 КАС України, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2023 року у справі справа №405/589/17, визнано протиправними дії ГУ ПФУ області щодо зміни дати набрання рішенням суду законної сили.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, ухвалу Ленінського районного суду .Кіровограда від 30 листопада 2023 року залишено без змін.

Крім того, в своїй постанові Третій апеляційний адміністративний суд вказав, що «Саме відповідач не забезпечив належне виконання постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року, що підтверджено ухвалою від 28 грудня 2022 року, яка поставлена з метою спонукання боржника до належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55, 56 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

За положеннями статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження, згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

За загальним правилом, зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначено статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначено, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади майнової та моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18 (провадження № 61-14498св20) вказав на те, що сам лише факт тривалого невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

У справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди (постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19).

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України також встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання неправомірними дій суб?єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправними дії Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих-16 від 21 вересня 2016 року про посадовий оклад та з урахуванням інших виплат, сум надбавок, доплат, премій, допомог, індексацій, визначених в наявній в пенсійній справі довідці, виданої військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону від 14 грудня 2010 року за вих.№ 1983, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії.

Скасовано рішення Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області №159960 від 31 січня 2017 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов?язано Кропивницьке об`єднане управління Пенсійного фонду 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-III «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-171 вих.-16 від 21 вересня 2016 року про посадовий оклад та з урахуванням інших виплат, сум надбавок, доплат, премій, допомог, індексацій, визначених в наявній в пенсійній справі довідці, виданій військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону від 14 грудня 2010 року за вих.№1983, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 90% без обмеження граничного розміру пенсії з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01 вересня 2016 року.

Судове рішення набрало законної сили 20 січня 2020 року.

На виконання зазначеного судового рішення, 28 січня 2020 року Ленінським районним судом міста Кіровограда було видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання до органів ДВС.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20 березня 2020 року у справі №405/589/17 замінено сторону виконавчого провадження (боржника) Кропивницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

У межах встановленого законом 3-річного строку виконавчий документ пред`явлений для виконання до органів ДВС, на підставі якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 62219982.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 16 червня 2020 року у справі №405/589/17, залишеною без змін ухвалою Третього апеляційною адміністративного суду 11 листопада 2020 року, надано роз`яснення судового рішення про порядок повного (правильного) перерахунку розміру пенсії, де розписано деталізований алгоритм дій пенсійного органу по виконанню рішення суду.

У період з вересня 2020 року та жовтень 2022 року, тобто протягом 26 місяців відповідач ГУ ПФУ в Кіровоградській області виконував постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі № 405/589/17, виплачував позивачу правильно розраховану пенсію у розмірі 38 430,04 гривні.

09 листопада 2022 року, ГУ ПФУ в Кіровоградській області, було перераховано на пенсійну банківську картку позивача 80 767,40 гривень, з призначенням платежу «пенсія соцвиплата».

11 листопада 2022 року позивач отримав пенсію в розмірі 32 625,00 гривень. Перерахування на його пенсійну картку у листопаді 2022 року відповідачем цих виплат змусило звернутися до ГУ ПФУ в Кіровоградській області з відповідними запитами.

17 листопада 2022 року, відповідач надав відповідь №1100-0304-8/38964 від 16 листопада 2022 року, в якій повідомив, що під час виконання вищевказаного рішення суду, працівниками ГУ ПФУ в Кіровоградській області було перераховано пенсію та встановлено її у розмірі 38430,04 гривень (42700,04 грн розрахований за рішенням суду середньомісячний заробіток х 90% = 38430,04 грн)

За результатами розгляду поданої позивачем заяви в порядку ст. 383 КАС України, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2022 року у справі №405/589/17 було визнано протиправними дії працівників ПФУ області, пов`язані із застосуванням розрахунку пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що призвело до зменшення розміру пенсії та суми заборгованості за період з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2020 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2022 року у справі №405/589/17, залишено без змін.

На запити позивача щодо строку виконання постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 травня 2017 року у справі №405/589/17, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, 27 жовтня 2023 року відповідач направив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лист № 1100-0902-8/56930 в якому зазначив, що ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда набрала законної сили 18 жовтня 2023 року, а відтак саме ця дата і є датою набрання законної сили рішенням суду у справі № 405/589/17, а не 20 січня 2020 року.

Під час виконання вказаного судового рішення, ГУ ПФУ в Кіровоградській області змінив дату набрання судовим рішенням законної сили , та самостійно визначив, що датою набрання законної сили судовим рішенням у справі 405/589/17 є не 20 січня 2020 року, як це передбачено нормами процесуального права, а інша дата - 18 жовтня 2023 року, що потягло за собою зміну черговості на отримання виплати заборгованості по невиплаченій пенсії в розмірі 359 409,32 гривень.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви в порядку ст. 383 КАС України, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2023 року у справі справа №405/589/17, визнано протиправними дії ГУ ПФУ області щодо зміни дати набрання рішенням суду законної сили.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, ухвалу Ленінського районного суду .Кіровограда від 30 листопада 2023 року залишено без змін.

З урахуванням викладеного, вказаними рішеннями судів порушені права позивача поновлені, а 18 жовтня 2024 року, як про це зазначає сам позивач у своєму позові, відповідачем повністю виконано судове рішення та перераховано на його картковий рахунок усю суму боргу.

Отже, при відсутності встановленого факту порушень прав позивача, відшкодування йому моральної шкоди не є його абсолютним правом, а підлягає доказуванню за усіма критеріями, визначеними законодавством: наявність шкоди, протиправна поведінка, вина заподіювача шкоди, причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Саме позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З урахуванням принципу змагальності, встановленому ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів зауважує, що доказів як фізичного чи психічного впливу, що, за твердженням позивача, призвело до негативних наслідків морального характеру, так і доказів на підтвердження порушення звичайного режиму життя, емоційної пригніченості позивачем суду не надано. Лише встановленої у рішеннях адміністративного суду протиправності рішень та дій органу ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії, невиконання судових рішень, недостатньо для стягнення з держави компенсації моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління ПФУ та вини Головного управління ПФУ в її заподіянні, а тому колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 травня 2026 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відшкодування шкоди.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги відповідача, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору у вказаній категорії справ, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453,44 грн, в порядку п. 6 ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 травня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відшкодування шкоди.

Компенсувати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453,44 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 22.09.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник