Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №185/7811/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7300/26 Справа № 185/7811/25 Головуючий у першій інстанції: Бабій С. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Бабія С.О. від 09 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,–

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” та за час роботи на даному підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. Також на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. На підтвердження своїх доводів позивачем надано довідку МСЕК, згідно якої йому 10.06.2019 року встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі – 65% та третю групу інвалідності . Первинно позивачу було встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65% - 27.06.2018 року. з яких : 10 % - за виробничою травмою, 55%- за професійними захворюваннями. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - 288000 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1300,00 грн.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25-27).

Під час роботи на підприємстві відповідача 25.11.2010 року о 12.00 год. з позивачем стався нещасний випадок.

Актом про нещасний випадок пов`язаним з виробництвом №15 форми Н-1 від 28.11.2010 встановлені обставини нещасного випадку, що стався з позивачем 25.11.2010 року о 12.00 год., визначені його причини та встановлені особи що допустили порушення законодавства про охорону праці, в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 23-24).

Відповідно до акту форми Н-5 від 27.11.2010 року, а саме п.6 вказує, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом (а.с. 21-22).

Також, згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 08 червня 2018 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1. Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L2-S1, шийна С6-С7, з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, з синдромом хребцевої артерії зі стійким больовим периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ другого ступеня) суглобів, з двобічним плечолопатковим періартрозом з гіпотрофією м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня). 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт, емфізема легень першої стадії) ЛН першого ступеня. 3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: хімічні, фізичні фактори, важкість праці (а.с. 19-20).

Згідно копії довідки МСЕК серії 10ААА №008834 від 30.05.2011 позивачу первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності за актом №15 від 25.11.2010 без встановлення групи інвалідності(а.с. 41).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №053032 від 27.06.2018 року ОСОБА_1 первинно-повторно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких: первинно 40% - радикулопатія; первинно 10% - ХОЗЛ; первинно 5% - туговухість; повторно 10% - виробнича травма – акт № 15 та третю групу інвалідності (а.с. 42).

Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №076068 від 10.06.2019 року позивачу повторно встановлена 65% втрати професійної працездатності, з яких: первинно 40% - радикулопатія; первинно 10% - ХОЗЛ; первинно 5% - туговухість; повторно 10% - виробнича травма – акт № 15 безстроково (а.с. 17).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААБ №222654 від 10.06.2019, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 18).

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, у зв`язку з чим довідкою МСЕК серії 10 ААА №008834 від 30.05.2011 позивачу первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності за актом №15 від 25.11.2010 без встановлення групи інвалідності; довідкою МСЕК серії 12 ААА №053032 від 27.06.2018 року ОСОБА_1 первинно-повторно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких: первинно 40% - радикулопатія; первинно 10% - ХОЗЛ; первинно 5% - туговухість; повторно 10% - виробнича травма – акт № 15 та третю групу інвалідності; довідками МСЕК серії 12 ААА №076068 та серії 12 ААБ №222654 від 10.06.2019 року позивачу повторно встановлена 65% втрати професійної працездатності, з яких: первинно 40% - радикулопатія; первинно 10% - ХОЗЛ; первинно 5% - туговухість; повторно 10% - виробнича травма – акт №15 та третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 130000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням та внаслідок нещасного випадку на виробництві під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.

Доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність факту моральної шкоди, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Доводи про те, що укладаючи трудовий договір, позивач був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці та можливі негативні наслідки на стан його здоров`я і від позивача не надходило ніяких скарг або зауважень щодо умов праці не можуть бути прийнятими до уваги. Оскільки це не впливає на обов`язок відповідача відшкодувати моральну шкоду працівникові, спричинену в результаті професійного захворювання, що прямо передбачено нормами матеріального права, і зокрема ст.237-1 КЗпП України.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"– залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

О.В. Халаджи