Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №126/1143/26 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1143/26

Провадження № 2/126/1327/2026

"21" вересня 2026 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

із секретарем Кучанською В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з тих підстав, що 09.12.2019 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 1193758, згідно з умовами якого відповідачка отримала 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, відповідачкою не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит в сумі, визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням. П. 7.1 кредитного договору визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Укладаючи кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст.ст. 6, 7, 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з п. 3.2.6. кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 27.03.2020 між первісним кредитором та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" відповідно до чинного законодавства України укладено договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення прав вимоги та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за кредитним договором № 1193758 від 09.12.2019, що укладений між кредитодавцем та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 14850 грн., відповідно до виписки з особового рахунку, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 6750 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 600 грн., заборгованість по штрафах/пені - 2500 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідачки та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачці було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості за вих. № 19580602/2216 від 01.04.2026. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1193758 від 09.12.2019 в розмірі 14850 грн. на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", а також сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона з позовними вимогами не погоджується та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Позивач звернувся до суду у 2026 році, тоді як кредитні правовідносини виникли у 2019 році. Загальнйи строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України становить три роки. Нею подано заяву про застосування строків позовної давності. Після виникнення прострочення нею не здійснювались платежі та не вчинялись дії, які могли б свідчити про визнання боргу або переривання строку позовної давності. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачка ОСОБА_1 надала заяву про застосування строку позовної давності, згідно з якоюкредитні правовідносини виникли у 2019 році, а грошові кошти були перераховані в грудні 2019 року. Позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто після спливу строку позовної давності. Просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_1 надала заяву, в якій просить розглянути справу в її відсутність, подані нею відзив та заяву про застосування строків позовної давності підтримує у повному обсязі.

Представник позивача ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" Усенко М.І. надав додаткові пояснення у справі, відповідно до яких отримавши та вивчивши відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі нижченаведеного. Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа має право звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Норми "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, якими призупинялись строки позовної давності на період карантину та воєнного стану, мають різні формулювання, але фактично строки позовної давності були "на паузі" у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 (тобто більше 5 років). Принаймні це стосується загального строку позовної давності 3 роки, передбаченого ст. 257 ЦК України. Визначальним для початку розрахунку строку позовної давності є не дата укладення договору, або дата закінчення строку його дії, а дата, до якої боржник повинен виконати своє зобов`язання за договором. Відповідно до п. 1.4 договору, термін повернення кредиту 08.01.2020. Таким чином, строк позовної давності не є пропущеним, оскільки з 02.04.2020 по 03.09.2025 на період карантину та воєнного стану строки позовної давності були зупинені. Просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі; розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал".

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 подала заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку із спливом позовної давності.

Щодо позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX. Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Тобто перебіг позовної давності поновлено з 04.09.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформувала висновок, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладено 09.12.2019.

При цьому враховуючи законодавче продовження (з 02.04.2020), а потім зупинення (з 30.01.2024) строку позовної давності, а потім його поновлення (з 04.09.2025), то навіть з моменту укладення договору (09.12.2019) строк позовної давності не сплив станом на момент продовження (02.04.2020) і на момент звернення з позовом до суду (22.05.2026). А тому підстави для застосування позовної давності відсутні. Тому суд відхиляє відповідні доводи відповідача як необґрунтовані.

Судом встановлено, що 09.12.2019 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 1193758, згідно з умовами якого відповідачка отримала 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, відповідачкою не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит в сумі, визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.

П. 7.1 кредитного договору визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Укладаючи кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст.ст. 6, 7, 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 3.2.6. кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 27.03.2020 між первісним кредитором та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" відповідно до чинного законодавства України укладено договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення прав вимоги та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за кредитним договором № 1193758 від 09.12.2019, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача становить 14850 грн., відповідно до виписки з особового рахунку, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 6750 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 600 грн., заборгованість по штрафах/пені - 2500 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідачки та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачці було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості за вих. № 19580602/2216 від 01.04.2026.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи це положення закону, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, розрахунками заборгованості підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 порушила графіки погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" наділено правом грошової вимоги до відповідачки, а первісний кредитор втратили такі права.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Правнича допомога позивачу надавалася Адвокатським об`єднанням "Апологет" на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Вартість послуг згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 та акту № Д/23119 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 14.04.2026 та детального опису наданих послуг до акту стосовно боржника ОСОБА_1 складає 8000 грн.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, на думку суду розмір заявлених витрат на правову допомогу є підтвердженим.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 81, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614, місце реєстрації: м. Львів вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 1193758 від 09.12.2019 в розмірі 14850 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 2662,40 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. Г. Рудь