Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №126/2748/24 — Бершадський районний суд Вінницької області

В И Р О К

іменем України

Справа № 126/2748/24

Провадження № 1-кп/126/112/2026

"21" вересня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого, адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020100000378 від 11.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бершадь Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11.08.2024 о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем КІА CEED, державний номерний знак НОМЕР_1 синього кольору, здійснював маневр, а саме виїзд з узбіччя та розворот по вул. Ярослава Мудрого в м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області, де організований двосторонній напрямок руху, в денну пору доби при достатній видимості, по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю. В цей час на вказаній автодорозі в попутному напрямку рухався ОСОБА_6 , керуючи технічно справним мотоциклом BOXER, державний номерний знак НОМЕР_2 .

В подальшому ОСОБА_4 , діючи необережно, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, перед виїздом із узбіччя не надав дорогу попутному транспортному засобові — мотоциклу BOXER, а перед початком маневру не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, яка є наслідком кримінально-протиправних дій водія ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді масивної сочетаної автодорожньої політравми, яка включає в себе розривний перелом І-го поперекового хребця, закриту хребетно-спинномозкову травму: компресійно-уламковий перелом тіла І-го поперекового хребця зі стенозом спинномозкового каналу на даному рівні та забоєм термінального (кінцевого) відділу спинного мозку з порушенням функцій тазових органів за типом нетримання; розрив лонного симфізу, розрив іліосакрального зчленування праворуч та заочеревну гематому праворуч, а також у вигляді саднин та подряпин на нижніх кінцівках, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Таким чином, водій автомобіля КІА CEED ОСОБА_4 , маючи технічну можливість попередити зіткнення транспортних засобів, а саме дати дорогу попутному транспортному засобу — мотоциклу BOXER, щоб не відбулося контактування, тобто шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, не виконав вищезазначені вимоги ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що 11.08.2024 близько 16 год., виїжджаючи від домоволодіння своїх знайомих по вул. Ярослава Мудрого в м. Бершадь, увімкнув лівий покажчик повороту, подивився у ліве бокове дзеркало та дзеркало заднього виду, переконався у відсутності зустрічного транспорту та при виїзді на дорогу почав здійснювати розворот, коли в нього в`їхав мотоцикл, а його водій перелетів через автомобіль та впав на дорогу. Після цього його товариш одразу викликав швидку допомогу та поліцію. Після приїзду поліції його забрали в лікарню та провели освідування на стан сп`яніння. Наступного дня він пішов у лікарню та дав дружині потерпілого ОСОБА_6 гроші в сумі 20 000 грн. Коли потерпілого забрали на лікування у м. Вінницю, він дізнався, скільки буде коштувати лікування, та передав дружині потерпілого кошти в сумі 150 000 грн. Визнає, що при виїзді на дорогу, можливо, через сонце, яке його засліпило, він достеменно не переконався у відсутності будь-яких транспортних засобів у попутному напрямку, однак потерпілий, рухаючись зі швидкістю 40-50 км/год, також мав можливість його об`їхати, оскільки передні колеса автомобіля знаходилися посеред дороги, а смуга зустрічного руху була вільна, чи екстрено загальмувати, що було встановлено експертизою.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 11.08.2024 о 16 год 30 хв повертався з роботи. Їдучи по вул. Я. Мудрого в м. Бершадь у бік с. Війтівка, побачив десь за 50 м припаркований біля бордюру синій автомобіль. Десь за 14–15 м автомобіль раптово почав робити розворот ліворуч. Він почав гальмувати, від гальмування мотоцикл почало розвертати, і він вилетів з мотоцикла, вдарився об стійку автомобіля, перелетів через капот та впав на дорогу перед автомобілем. Спочатку його було госпіталізовано до реанімаційного відділення лікарні в м. Бершадь, а наступного дня переведено до травматологічного відділення. Оскільки в нього було діагностовано перелом хребта і таза, надалі він проходив лікування у Вінниці: спочатку 12 днів у лікарні ім. Ющенка, а потім у лікарні ім. Пирогова, де йому було проведено операцію на хребті і тазі. Через місяць йому повторно робили операцію, бо зламалася пластина в тазі, також була повторна операція в грудні. Матеріальна шкода, заявлена в цивільному позові, — це витрати за повторну операцію, оскільки гроші в сумі 150 000 грн його дружина не отримувала, а племінниця ОСОБА_4 самостійно все оплачувала. Моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн вважає обґрунтованою, зважаючи на весь біль, що він пережив, та стан здоров`я. Він був здоровим працездатним чоловіком, а сьогодні є особою з інвалідністю ІІ групи, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 3 400 грн та не має можливості фізично працювати. Просив призначити обвинуваченому максимальне покарання та задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що автомобіль стояв на узбіччі біля паркану домоволодіння друзів. Вони сіли в машину та стали потихеньку виїжджати, оскільки там високий бордюр, приблизно 3-4 хв., і відчули удар у машину; потерпілий перекотився через капот і впав на дорогу. Вона одразу вийшла з машини і підбігла до потерпілого. Одразу викликали швидку допомогу і поліцію. Потерпілого забрали в лікарню, а вони з чоловіком поїхали з поліцейськими, після чого чоловікові провели освідування на стан сп`яніння. Вона відвідувала потерпілого в реанімації, спілкувалася з його дружиною та надала 20 000 грн на лікування. Також спілкувалася з лікарями та сама просила, щоб ОСОБА_6 швидше направили до Вінниці, щоб швидше зробили операцію. Також вони оплатили потерпілому операцію. Вона неодноразово дзвонила до потерпілого та цікавилася його станом. Вважає, що швидкість потерпілого була значно більшою, ніж 40 км/год. Крім того, потерпілий має поганий зір і не побачив їх, бо інакше б він об`їхав автомобіль.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_4 з дружиною перебували у них в гостях. Машина знаходилася на узбіччі між дорогою та їхнім парканом. Коли ОСОБА_4 почав виїжджати, дорога була порожня, ще не встиг доїхати до середини дороги — невідомо звідки взявся мотоцикл. Швидкість мотоцикла була великою, бо він миттєво десь узявся біля машини. Мотоцикл залишився біля машини, а мотоцикліст перелетів через машину і впав на дорогу.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 11.08.2024 в період часу з 14 год. до 16 год. ОСОБА_4 від`їжджав від його домоволодіння. Лише тільки він виїхав на дорогу, в його автомобіль в`їхав мотоцикл, а водій мотоцикла перелетів через капот і впав на дорогу. Вони з дружиною в цей час знаходилися біля воріт їхнього домоволодіння. Вони не чули звуку мотоцикла і побачили його лише під час удару. Автомобіль ОСОБА_4 був припаркований між його парканом та тротуаром. ОСОБА_4 заїхав туди через в`їзд біля його домоволодіння та виїжджав через в`їзд сусіднього домоволодіння, відстань між якими приблизно 10-12 м.

Крім часткового визнання обвинувачем ОСОБА_4 своєї вини, його вина в пред`явленому обвинуваченні підтверджується показами свідків, зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні такими доказами:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.08.2026 з план схемою до протоколу огляду місця пригоди та ілюстрованими таблицями до протоколу огляду місця пригоди з яких вбачається, що місцем пригоди є ділянка дороги, що проходить по вул. Ярослава Мудрого, м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області, а саме біля домоволодіння під № 11. Зафіксовано розташування транспортних засобів - КІА CEED, д.н.з. НОМЕР_1 , мотоцикла BOXER, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодження автомобіля, слід гальмування мотоцикла,

-висновком експерта від 11.09.2024 № СЕ-19/102-24/16285-ІТ за результатами судової експертизи технічного стану транспортних засобів, згідно якого на момент експертного огляду робоча гальмова система, рульове керування мотоцикла Bajaj Boxer 150 х, номерний знак НОМЕР_2 знаходилася у працездатному стані. У деталях та вузлах гальмівної системи, рульового керування мотоцикла Bajaj Boxer 150 х, номерний знак НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного мотоцикла до початку розвитку подій не виявлено;

-висновком експерта від 11.09.2024 № СЕ-19/102-24/16286-ІТ за результатами судової експертизи технічного стану транспортних засобів, згідно якого на момент експертного огляду рульове керування, гальмова система автомобіля КІА CEED 1.4 5 МТ2 LX 361, д.н.з. НОМЕР_1 знаходилася у працездатному стані. У деталях та вузлах рульового керування гальмівної системи автомобіля КІА CEED 1.4 5 МТ2 LX 361, д.н.з. НОМЕР_1 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного мотоцикла до початку розвитку подій не виявлено;

- висновком експерта від 24.09.2024 № СЕ-19/102-24/17991-ІТ за результатами судової експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод, згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля КІА CEED (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до технічних вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації водій автомобіля КІА CEED (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 мав технічну можливість попередити дорожньо- транспортну пригоду. В даній дорожній ситуації водій мотоцикла BOXER (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_6 мав технічну можливість попередити дорожньо- транспортну пригоду. В даній дорожній ситуації невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди;

-висновком експерта №90 за результатами повторної судово - медичної експертизи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого масивна сочетана автодорожня політравма, яка включає в себе розривний перелом 1-го поперекового хребця, закриту хребтово-спинномозкову травму: компресійно- уламковий перелом тіла 1-го поперекового хребця зі стенозом спинномозкового каналу на даному рівні та забоєм термінального (кінцевого) відділку спинного мозку з порушенням функції тазових органів по типу нетримання; розриву лонного симфізу, розриву іліосакрального зчленування праворуч та заочеревної гематоми праворуч, а також у вигляді саднин та подряпин на нижніх кінцівках, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Також суд приймає до уваги надані стороною обвинувачення ухвалу слідчого судді від 13.08.2024 про арешт майна; постанову про визнання та прилучення до кримінального провадження речових доказів від 11.08.2024, постанову про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 30.10.2024 оскільки дані докази містять інформативний характер, підтверджують належність інших доказів та законність їх здобуття, однак вважає за можливе не вдаватися до їх аналізу, оскільки дані докази не містять даних про доведення чи спростування вини обвинуваченого.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Судом враховано зазначені в досудовій доповіді характеризуючі ознаки ОСОБА_4 та думку органу пробації стосовно визначення міри покарання.

При призначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, є особою похилого віку, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Враховуючи, що вчинений ним злочин є необережним, він у вчиненому щиро розкаявся, добровільно відшкодував потерпілому шкоду в сумі 170 000 грн., суд доходить переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе без реального відбування покарання, тобто без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції цієї статті та застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, визначені п. 1, 2 ст. 76 КК України, що відповідатиме меті його застосування і не зумовить порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Санкцією ч.2 ст. 286 КК України передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 (справа № 702/301/20) зроблено висновок, що «правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 2861 КК України, і полягає у забороні керувати транспортними засобами. Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, унаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями

Враховуючи характер та обсяг допущеного обвинуваченим порушення Правил дорожнього руху та наслідків злочинної недбалості, не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю (керувати транспортними засобами), на думку суду, не забезпечить відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а відтак таке додаткове покарання має бути призначено в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Щодо цивільного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Установлено, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпілий ОСОБА_6 поніс витрати на лікування.

З метою відшкодування заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди потерпілий, у межах цього кримінального провадження, звернувся до обвинуваченого ОСОБА_4 з цивільним позовом, в якому просив стягнути на його користь матеріальну шкоду, завдану злочином у сумі 174313,50 грн та моральну шкоду у сумі 1000 000 грн.

Судом установлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» згідно полісу №ЕР-222013095 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 22 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Приписами ст. 1194 Цивільного кодексу України установлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зроблено висновок, що:

«внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто унаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди (настання страхового випадку) винуватець дорожньо-транспортної пригоди не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Ураховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем дорожньо-транспортної пригоди (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (п. п. 149, 150).

У то й же час потерпіла особа в разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV (п. 172).

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV (п. 173)».

Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 345/6210/24 (провадження № 51-3364 км 25).

Ухвалою суду від 03.06.2025 акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" було залучено до участі в цему кримінальному провадженні в якості третьої особи за цивільним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Проте, позивачем не заявлено позовних вимог до страхової компанії.

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд вивчивши та дослідивши матеріали позову та надані на його обґрунтування докази, заслухавши сторони, вважає за необхідне залишити цивільний позов без розгляду, оскільки питання, які випливають з правовідносин, включають правильне визначення суб`єктного складу сторін, проведення складних розрахунків цивільно-правового характеру, що непритаманно кримінальному процесу з урахуванням його специфіки та термінів розгляду.

При цьому, суд роз`яснює позивачу ОСОБА_6 право на звернення до суду в порядку ЦПК України, оскільки у разі відмови у задоволенні вказаного позову це позбавить цивільного позивача права повторно звернутись до суду з вказаними вимогами.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 366-368, 369, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок відбування іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку, тобто 21.09.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 5679,60 (п`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять грн 60 коп.) гривень процесуальних витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , третя особа акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду. Роз`яснити позивачу ОСОБА_6 право на звернення до суду в порядку ЦПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 13.08.2024 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024020100000378 від 11.08.2024 - скасувати.

Речові докази: мотоцикл Bajay Boxer 150 x, державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_6 , залишити йому як власнику;

автомобіль КІА CEED 1.4 5 МТ2 LX 361, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_4 , залишити йому як власнику;

медичну картку стаціонарного хворого № 8166 на ім`я ОСОБА_6 , яка зберігається при матеріалах кримінального провадження повернути до КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради»;

медичну картку стаціонарного хворого № 20355 на ім`я ОСОБА_6 , яка зберігається при матеріалах кримінального провадження повернути до КНП «Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради»;

медичну картку стаціонарного хворого №13572 на ім`я ОСОБА_6 , яка зберігається при матеріалах кримінального провадження повернути доВінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка;

копії протоколів операцій № 2415, 2417, 2420 залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1