Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №500/2060/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/2060/25 пров. № А/857/31345/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року (суддя – Грицюк Р.П., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Тернопіль, дата складання повного рішення – 14.05.2025),

в адміністративній справі № 500/2060/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача сформувати подання до третьої особи про повернення позивачу 40 487,23 грн відповідно до платіжної інструкції № TR. 36384 від 28.10.2024.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 40487,23 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 40487 грн 23 коп.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідач немає обов`язку доведення факту щодо придбання позивачем житла вперше, оскільки не здійснює реєстрацію договорів купівлі продажу та реєстрацію права власності. Крім цього, отримання інформації з реєстрів може здійснюватись нотаріусом, з урахуванням абзацу 2 статті 4, статей 46, 46-1 Закону України «Про нотаріат». При цьому, обов`язок надання нотаріусу необхідних документів та відомостей для звільнення від сплати збору, покладається на покупця. Отже позивач, сплативши збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, не скористався правом, яке дозволяє звільнення від його сплати. Також вказує апелянт на положення постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866, яким передбачено, що нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше. На думку апелянта, добровільна сплата позивачем одного відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус. Крім цього, позивачем не надано доказів звільнення від сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, наведені вище обставини справи, свідчать про відсутність протиправних дій відповідача.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 500/2060/25 в повному обсязі та ухвалити нове рішення по суті справи, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 28.10.2024 позивачем було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (триста сорок). Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №8542. Вартість за договором купівлі-продажу квартири становить 4048723,00 грн.

При укладенні договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу даного нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме 40487,23 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 28.10.2024.

Також встановлено, що 06.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення сплаченої суми збору (а.с.9).

За результатами розгляду цієї заяви від 06.03.2025, відповідач листом від 07.04.2025 повідомив позивача про те, що підстави для повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна відсутні, оскільки в наданій позивачем довідці ТОВ “Міське бюро технічної інвентаризації” від 06.03.2025 № 447 значиться, що: “ ОСОБА_1 згідно обліку технічної інвентаризації в м. Тернополі не має зареєстрованого права приватної власності на будинок (квартиру) в м. Тернополі”. Надана інформація стосується речових прав заявника по м. Тернополю і не стосується відомостей про наявність/відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на інше житло. Інформація, передбачена Порядком, має містити дані щодо житлової нерухомості по суб`єкту. Як наслідок, надані позивачем документи є не повними і не свідчать про придбання житла вперше, відповідно не можна зробити висновку про помилковість сплати цього збору при посвідченні договору (а.с.6).

Позивач не погодився з відмовою відповідача повернути сплачену суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно враховано, що порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (далі — Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі — Порядок №1740), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (далі - Постанова №866).

Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови №866) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду; в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року); г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Пункт 15-3 Порядку № 1740, з урахуванням доповнень, внесених Постановою №866, передбачає наступний зміст: «Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Зі змісту наведених вище положень Закону № 400/97-ВР та Порядку №1740 видно, що з 19.08.1999 фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Об`єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить один відсоток від вартості майна.

Законодавець встановив виняток з цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що від часу набрання цією нормою чинності в 1999 році до 25.09.2020 включно механізм її реалізації громадянами, що придбавають житло вперше, не функціонував.

З 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Крім того, у наведених положеннях пункту 15-3 Порядку №1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою №866, деталізовано зміст поняття придбаває житло вперше, яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.

Тобто, виходячи з норм Порядку №1740 при вирішенні питання чи є операція купівлі-продажу житла об`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, термін придбавання майна треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.

Зі змісту Порядку №1740 вбачається, що з 26.09.2020 особа звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу: - заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); - відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло; - дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом в пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови відповідно оскаржити таке рішення до суду.

З матеріалів справи видно, що позивач при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористався механізмом, визначеним Порядком №1740, та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

У заяві про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивач зазначив, що квартира, придбана відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу є першим нерухомим майном, що він придбав.

Крім цього, до заяви про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивач додав: - копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 ; - платіжну інструкцію № TR. 36384 від 28.10.2024; - копію довідки Ощадбанк № 2085 від 14.01.2025; - копію довідки Ощадбанк № 2084 від 14.01.2025; - копію витягу з Державного реєстру речових прав стосовно придбаної квартири квартиру АДРЕСА_2 ; - інформацію з РРП від 07.02.2025; - інформацію з РРП №416342365 від 05.03.2025 від (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно); - копію довідки №4 від 06.03.2025 про неприйняття участі у приватизації житла; - копію довідки №447 від 06.03.2025 про відсутність станом на 29.12.2012 права приватної власності на будинки (квартири); - копію РНОКПП та паспорту ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, позивач є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2024.

Відповідно до довідки №4 від 06.03.2025, виданої міським бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради зазначається, ОСОБА_1 участі у приватизації житла державного фонду м. Тернополя не приймав. Житлові чеки не використовував.

Відповідно до довідки №447 від 06.03.2025, виданої ТОВ “Міське бюро технічної інвентаризації” станом на 29.12.2012 ОСОБА_1 згідно обліку технічної інвентаризації в м. Тернополі, не має зареєстрованого права приватної власності на будинок (квартиру) в м. Тернополі.

Згідно довідки АТ "Державний ощадний банк України" від 14.01.2025 №2084 ОСОБА_1 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_3 . Житлові чеки не використано.

Відповідно до довідки АТ "Державний ощадний банк України" від 14.01.2025 №2085 ОСОБА_1 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_4 . Житлові чеки не використано.

Тобто, станом на час придбання квартири, 28.10.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , у позивача не було зареєстрованого на праві приватної власності житла.

Таким чином, позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві всі належні докази про те, що він придбав житло вперше.

Як вже зазначалося вище, якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20.

Отже, чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Оскільки позивачем подані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві усі необхідні документи, визначені пунктом 15-2 Порядку №1740, то у відповідача були усі правові підстави для формування подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовило позивачу у вжитті заходів щодо повернення помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до пункту 3 Порядку помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету", контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд України.

Враховуючи те, що позивач був звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, але фактично сплатив цей збір у сумі 40487,23 грн., тому сплачені кошти підлягають поверненню позивачу за поданням відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги вищенаведених висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до непогодження із ним, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року в адміністративній справі № 500/2060/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська