Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №140/14414/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14414/25 пров. № А/857/24178/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (суддя – Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОССХІМ КИЇВ" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОССХІМ КИЇВ" у листопаді 2025 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 30.10.2025 №UA205050/2025/000274/1. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що митну вартість товару відповідачем визначено за другорядним методом на підставі цінової інформації наявної в ЄАІС (ЕМД від 25.09.2025 № 25UA205050037326U2). Зокрема вказує, що час експорту товару по МД, яка була використана митницею при коригуванні митної вартості ввезеного товару, є максимально наближеним до часу експорту товару, придбаного позивачем, оскільки товар по МД №25UA205050037326U2, яка використовувалася при коригуванні, був випущений у вільний обіг – 25.09.2025, а МД №25UA205050042453U0 була подана декларантом – 30.10.2025, тобто в межах тримісячного терміну. Збігається також і країна, з якої товар продається на експорт в Україну, в обох випадках це Нідерланди (графа 11 МД №25UA205050042453U0 від 30.10.2025 та графа 11 витягів із ЄАІС, де зазначено – Nl Нідерланди). При застосуванні методу визначення митної вартості за основу взята прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами. Стосовно розбіжностей які були виявлені відповідачем зазначає, що копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 16.10.2025 № 22 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: - обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Також вказує, що судом першої інстанції не враховано факти неповноти поданих документів для підтвердження понесення транспортних витрат.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з метою здійснення митного оформлення товару, що постачався згідно зовнішньоекономічного контракту №010425 від 01.04.2025, який укладений з GreenChem Holding B.V. (Нідерланди), декларантом 30.10.2025 подано до Волинської митниці митну декларацію №25UA205050042453U0, у якій декларантом визначено загальну вартість товару Сечовина (карбамід) з вмістом азоту більше 45 мас.% в перерахунку на сухий безводний Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.11.2025 2 продукт - UREA, являє собою округлі гранули білого кольору, масова частка азоту(N) згідно сертифікату контролю якості - 46,4%, пакування: 23 біг-беги вагою нетто по 1000 кг, виробник: Duslo, a.s., країна походження$ EU в розмірі 12 075,00 Євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №25UA205050042453U0 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: зовнішньоекономічний контракт №010425 від 01.04.2025; рахунок-фактура (інвойс) №SI-HO-2517083 від 28.10.2025; проформа-інвойс №PO-HO-2558057 від 29.09.2025; платіжна інструкція в іноземній валюті №23 від 23.10.2025; договір про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №16/04 від 16.04.2025; довідка про транспортні витрати №96 від 29.10.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано на розбіжності у документах:

одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 2, 4, 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). В графі 44 ЕМД №25UA205050042453U0 декларантом вказано зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.04.2025 №010425, який до митного оформлення товару не надано. Сказане унеможливлює перевірку всіх істотних умов ввезення оцінюваного товару та свідчить про ненадання декларантом основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, визначених п.2 частини другої статті 53 Кодексу;

в інвойсі від 28.10.2025 №SI-HO-2517083 вказано, що рахунок сплачено. Для підтвердження здійснення оплати за оцінюваний товар декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 23.10.2025 № 23. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі- Постанова №216). З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 23.10.2025 № 23 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком. Окрім того, в графі 70 «Призначення платежу» даної платіжної інструкції вказано проформу- інвойс від 29.09.2025 № PO-HO-2558057. До митного оформлення декларантом надано проформу від 29.09.2025, в якій наявні одночасно два номери: SO-HO-25213849 (підтвердження замовлення) та PO-HO-2558057 (замовлення/ контракт), а також в графі 5 «Документи, що додаються» CMR від 28.10.2025 № 771124 вказано проформу SO-HO-25213849. З огляду на вищесказані розбіжності в номері проформи, не можливо однозначно ідентифікувати надану до митного оформлення платіжну інструкцію в іноземній валюті від 23.10.2025 № 23 як таку, що стосується оцінюваного товару

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості:

зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.04.2025 №010425;

документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару;

якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається;

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем додатково подано до митного оформлення наступні документи: комерційну пропозицію від 01.10.2025 б/н, лист від 27.10.2025 б/н, лист від 27.10.2025 №48, калькуляцію вартості транспортних послуг від 30.10.2025 №96/1, договір-заявку від 27.10.2025 №1201, митна декларація країни відправника № 25SK586102512044B1 від 28.10.2025, витяги з мережі Інтернет, скріни з електронної пошти.

30.10.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000274/1, відповідно до якого митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС. Митну вартість оцінюваного товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Кодексу, на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 25.09.2025 № 25UA205050037326U2).

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та вважав, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом 34-1 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини 5 статті 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з матеріалами справи до митного оформлення, позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №010425 від 01.04.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №SI-HO-2517083 від 28.10.2025; проформу-інвойс №PO-HO-2558057 від 29.09.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті №23 від 23.10.2025; договір про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №16/04 від 16.04.2025; довідку про транспортні витрати №96 від 29.10.2025.

Крім того, позивачем додатково подано до митного оформлення наступні документи: комерційну пропозицію від 01.10.2025 б/н, лист від 27.10.2025 б/н, лист від 27.10.2025 №48, калькуляцію вартості транспортних послуг від 30.10.2025 №96/1, договір-заявку від 27.10.2025 №1201, митна декларація країни відправника № 25SK586102512044B1 від 28.10.2025, витяги з мережі Інтернет, скріни з електронної пошти.

Стосовно розбіжностей, які були виявлені при митному оформленні, то апелянт покликається на те, що факт оплати не є підтвердженим. Вказує, що копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 16.10.2025 № 22 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підписів.

Колегія суддів зазначає, що подана до митного оформлення платіжна інструкція є копією електронного документа, оригінал відповідно створений в електронному вигляді та містить в собі електронні цифрові підписи та печатки.

На копії платіжної інструкції №23 від 23.10.2025 наявна дата її виконання, а також наявна печатка банку з відміткою про виконання платежу та ідентифікатором.

В графі 70 «Призначення платежу» платіжна інструкція містить назву платежу, посилання на контракт, назву товару та номер проформи (Передоплата за карбамід у гранулах із мінімальним вмістом 46% за Договором 010425 від 01.04.2025, рахунок-проформа POHO 2558057 від 29.09.2025). Зазначена інформація дає можливість повністю та однозначно ідентифікувати платіжну інструкцію з оцінюваним товаром.

Розмір платежу, який проведений за цією платіжною інструкцією, становить 12 075 євро, що повністю відповідає вартості, яка вказана в інвойсі та проформі.

Дійсний номер проформи № PO-HO-2558057 від 29.09.2025, який вказаний в платіжній інструкції та інвойсі, а в автотранспортній накладній CMR від 28.10.2025 №771124 помилково вказано номер SO-HO-25213849, який також наявний в проформі.

Крім того, слід зазначити, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216.

Пунктом 15 розділу 2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс, специфікацію чи проформу в банківському платіжному документі.

Аналогічні висновки щодо застосування цих норм права містяться у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020. Верховний Суд у цих постановах зазначає, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

На думку колегії суддів доводи апелянта про недоліки платіжної інструкції не є тими розбіжностями, які впливають на правильність визначення митної вартості, оскільки платіжні документи – це документи, які підтверджують факт оплати чи не оплати за товар, тобто виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Прямого зв`язку між відомостями із платіжної інструкції та митною вартістю товару немає.

Разом з тим позивач під час митного оформлення шляхом подання до митного органу інвойсу та проформи повністю підтвердив митну вартість товару. Інвойс та проформа містить всю необхідну інформацію про вартість товару, його характеристики, а також містить дані, які дозволяють однозначно ідентифікувати його з оцінюваним товаром та іншими документами щодо цього товару.

Стосовно доводів апелянта на неповноту поданих документів для підтвердження понесення транспортних витрат.

Так, до митного оформлення товару разом з митною декларацією на підтвердження витрат на транспортування були подані:

- договір про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №16/04 від 16.04.2025;

- довідка про транспортні витрати N 96 від 29.10.2025.

Для організації перевезень позивачем було укладено договір про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №16/04 від 16.04.2025 з ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1 цього договору, Замовник (вантажовласник, відправник вантажу або їхні довірені особи) доручає Експедитору за винагороду здійснювати пошук і підбір перевізників (або їх довірених осіб), з метою забезпечення доставки вантажів вантажоодержувачам Замовника (або його довіреним особам), у міжнародних чи міжміських (по території України) перевезеннях.

З метою виконання умов цього договору експедитором було залучено до транспортування товарів стороннього перевізника.

Про можливість застосування довідки про транспортні витрати як доказу розміру витрат на перевезення зазначено в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14. Довідка про транспортні витрати є достатнім документом для підтвердження витрат на перевезення, а неподання декларантом транспортних (перевізних) документів може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому разі, коли митний орган доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.

На думку суду, враховуючи, що вартість перевезення товару підтверджена довідкою експедитора №96 від 29.10.2025, то неподання позивачем документів про перевезення товару від безпосереднього перевізника, а також заявки на перевезення не свідчить про наявність розбіжностей в документах, які дають підстави для витребування додаткових документів.

Вказуючи на ці обставини, митний орган ніяким чином не пояснює як неподання згаданих документів впливає на правильність визначення вартості перевезення та чому він вважає, що заявлено недостовірні відомості стосовно вартості перевезення.

Також апелянт покликається на те, що в калькуляції вартості транспортних витрат наявна інформація щодо вартості експедиторських послуг у сумі 2450 грн, проте такі витрати декларантом не включено до митної вартості оцінюваного товару.

Згідно з матеріалами справи, в поданій калькуляції вартості транспортних послуг №96/1 вказано загальна вартість перевезення товару 78 360 грн, що відповідає загальній вартості перевезення вказаній в довідці №96 від 29.10.2025.

Також в калькуляції розбито вартість перевезення товару до митного кордону України та від митного кордону до пункту призначення: від Шаля (Словаччина) до митного переходу ЧОП (кордон України) – 25 520 грн; від митного переходу ЧОП (кордон України) до с. Зурівка (Україна) – 50 390 грн; вартість експедиторських послуг - 2 450 грн.

Згідно частини 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини 10 ст. 58 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у статті 58 МК України. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні. (частина 11 ст. 58 МК України).

В калькуляції транспортних витрат окремо визначено вартість експедиторських послуг на території України, які становлять 2 450 грн. Такі витрати не включаються до митної вартості на підставі частин 10, 11 ст. 58 МК України.

Вартість експедиторських послуг до пункту ввезення на митну територію України в калькуляції окремо не визначалась. Загальна вартість доставки товару до митного кордону України, у тому числі вартість експедиторських послуг, складає 25 520 грн.

Така вартість доставки товару до кордону повністю відповідає вартості наведеній в довідці про транспортні витрати N№96 від 29.10.2025. У цій довідці також розбито вартість перевезення Товару до кордону та після: від Шаля (Словаччина) до митного переходу ЧОП (кордон України) – 25 520 грн; від митного переходу ЧОП (кордон України) до с. Зурівка (Україна) – 52 840 грн.

Таким чином, до митної вартості було включено ту частину транспортних витрат, яка відповідно до положень ч.10 ст.58 МК України підлягає включенню до митної вартості товарів.

Апеляційний суд резюмує, що твердження митниці про наявність в поданих документах розбіжностей та наявність підстав для коригування митної вартості є лише припущенням та не підтверджено жодним доказом.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Також у постанові від 21.04.2021 у справі №809/1838/15 Верховний Суд зазначив, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

Водночас згідно з постановою Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, відповідний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість, та апеляційний суд погоджується, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість.

Натомість позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару.

Для визначення митної вартості не за основним методом, відповідач в рішеннях про коригування митної вартості зазначив, що для визначення митної вартості використано резервний метод, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація 25.09.2025 № 25UA205050037326U2.

На думку суду, наявна інформація з митного оформлення подібного товару за митними деклараціями не є і не може бути належним доказом в обґрунтування неможливості здійснення розмитнення товару, що ввозиться позивачем.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Відтак суд відхиляє доводи апелянта про встановлення різниці вартості товару, оскільки така інформація не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Апеляційний суд резюмує, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару від 30.10.2025 №UA205050/2025/000274/1 не відповідає вимогам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №140/14414/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало