Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №140/13442/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/13442/24 пров. № А/857/11016/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року, прийняте суддею Денесюком Р.С. у м. Луцьку, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач) звернулася з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області (надалі також – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 17.05.2024 № 18169/03-16 про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII ) із зменшенням пенсійного віку на десять років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 (категорія 2) та зобов`язання призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 55 Закону №796-XII, починаючи з 10.05.2024.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 17.05.2024 за №032750001027 про відмову у призначенні пенсії в частині не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 22.10.1986 по 31.07.1987 у ПТП «Комбінат общественного питания г. Брест» та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.10.1990 по 01.10.1993; зобов`язано зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.10.1986 по 31.07.1987 у ПТП «Комбинат общественного питания г. Брест» та відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.10.1990 по 01.10.1993 та призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з 10.05.2024. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд щодо не зарахування до страхового стажу позивачу період догляду за дітьми до досягнення трирічного віку вказав на те, що в свідоцтвах про народження відсутня інформація про отримання паспорту, однак чинне законодавство не містить обов`язкової умови наявності у свідоцтві відмітки про отримання дитиною паспорту.

В той же час, період роботи з 30.11.1993 по 25.08.2000, який припадає на період догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач перебувала в трудових відносинах, тому підстави для зарахування до страхового стажу часу догляду за дитиною до трьох років відсутні.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05.08.1987 по 10.09.1987 відповідно, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, то наявність виправлення в реквізитах (даті) наказу про звільнення (11.09.1987), яка є пізнішою за день звільнення зазначений у графі 2 запису № 4 (10.09.1987), здійснено без додержання встановлених правил, що не є формальним, оскільки спірним залишається питання про точний період завершення роботи на вказаному підприємстві

Щодо не врахування до стажу роботи позивача період з 22.10.1986 по 31.07.1987, оскільки ім`я особи у довідці № 1364 від 04.11.2019 не відповідає паспортним даним, то відмінність в написанні імені позивача в довідці (російською мовою) не може бути виправданою для позбавлення права особи на страховий стаж.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи:

- з 05.08.1987 по 10.09.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.04.1987, оскільки наявне необумовлене виправлення дати наказу про звільнення в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР 20.06.1974 № 162, яка діяла до 29 липня 1993 року;

- догляд за дітьми 01.10.1990 р.н. та ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні відомості щодо виховання дитини до 3-х річного віку (в свідоцтвах про народження відсутній штамп про отримання паспорту);

- період роботи з 22.10.1986 по 31.07.1987 згідно довідки про стаж від 04.11.2019 № 1364 ПТП «Комбинат общественного питания г. Брест», оскільки ім`я « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».

Довідка не є документом встановленого зразка та відсутня легалізація. Крім того, по довідці від 19.03.1993 № 1223 не можливо ідентифікувати назву організації, яка видала довідку; довідка від 06.06.1986 № 143 та довідка, яка не містить дату видачі та реєстраційного номеру, містить скорочення ім`я та по батькові ( ОСОБА_4 ), що унеможливлює ідентифікацію особи.

Вказані довідки можуть бути враховані у разі підтвердження актом перевірки первинних документів.

Вік позивача на момент звернення 55 років, страховий стаж становить 12 років 07 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-XII.

Крім того, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу вважає вірним висновок суду про наявність підстав для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, відтак, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 (а.с. 24).

10.05.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області та надала документи, необхідні для призначення пенсії за віком.

ГУ ПФУ в Одеській області, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням від 17.05.2024 №032750001027 відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 16 років. У вказаному рішенні було констатовано, що відповідно до наданих позивачем документів, загальний страховий стаж складає 12 років 07 місяць 17 днів.

До страхового стажу не зараховано: період роботи з 05.08.1987 по 10.09.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.04.1987, оскільки наявне необумовлене виправлення дати наказу про звільнення; час догляду за дітьми 01.10.1990 р.н. та ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні відомості щодо виховання дитини до 3-х річного віку (в свідоцтвах про народження відсутній штамп про отримання паспорту); період роботи з 22.10.1986 по 31.07.1987 згідно довідки про стаж від 04.11.2019 № 1364 ПТП «Комбинат общественного питания г. Брест», оскільки ім`я « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Довідка не є документом встановленого зразка та відсутня легалізація.

Як додатковий коментар зазначено, що по довідці від 19.03.1993 № 1223 не можливо ідентифікувати назву організації, яка видала довідку; довідка від 06.06.1986 № 143 та довідка, яка не містить дату видачі та реєстраційного номеру, містить скорочення ім`я та по батькові ( ОСОБА_4 ), що унеможливлює ідентифікацію особи. Вказані довідки можуть бути враховані у разі підтвердження актом перевірки первинних документів.

А тому ОСОБА_1 , не має права на призначення пенсії відповідно з вимогами ст. 55 Закону №796-XII (а.с.9).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 року.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 55 даного Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 по 31 грудня 1986 - не менше 5 календарних днів - 10 років;

- які працювали у 1987 у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років;

- які працювали з 1 липня 1986 по 31 грудня 1986 у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 - 5 років.

Отже, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, обов`язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу (аналогічний висновок наведений у тексті постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі 280/1162/16-а).

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Відповідачем не заперечується право на зниження позивачу пенсійного віку на 10 років. Вік заявниці на момент звернення за призначенням пенсії - 55 років.

Разом з тим, рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку обумовлене відсутністю страхового стажу, який для неї становить 16 років.

Зокрема, спірним до зарахування є стаж, здобутий позивачем у період трудової діяльності з серпня 1986 по липень 1987 та період догляду за дітьми до досягнення 3-річного віку.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачу період догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, оскільки в свідоцтвах про народження відсутня інформація про отримання паспорту, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Відтак, вказана норма не передбачає наявності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта для врахування періоду догляду за такою дитиною до страхового стажу особи.

У статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж після 1 січня 2004 обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до набрання ним чинності в порядку, визначеному раніше діючим законодавством.

Отже: до 1 січня 2004 час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, – на підставі свідоцтва про народження дитини.

Таким чином, достатнім є надання свідоцтва про народження дитини для підтвердження наявності правових підстав для зарахування часу догляду за дитиною до трьох років до страхового стажу матері, набутого до 01.01.2004. Чинне законодавство не містить обов`язкової умови наявності у свідоцтві відмітки про отримання дитиною паспорту.

З 1 січня 2004 пунктом 1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески за жінок, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачуються з 01.01.2005.

Незалежно від того, чи працювала жінка до виходу у відпустку по догляду за дитиною до трьох років чи ні, їй цей період зараховується до страхового стажу, оскільки нарахування та сплата страхових внесків за неї здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії надала свідоцтва про народження дітей ОСОБА_5 від 29.05.2007 серії НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 від 24.12.2001 серії НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Водночас з трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 (а.с.17 зворот) слідує, що 20.09.1990 – прийнята на роботу поваром у колгосп імені Л. Українки; 01.10.1990 – декретна відпустка по догляду за дитиною; 01.12.1993 – звільнена з роботи за згодою сторін та в період з 30.11.1993 по 25.08.2000 позивач працювала завгоспом у Гутянському дитячому садку.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частинами 2, 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як слідує з розрахунку стажу ОСОБА_1 , їй до страхового стажу зараховано, зокрема, період роботи в колгоспі з 17.01.1990 по 30.08.1990, наступний період роботи з 01.12.1993 по 25.08.2000.

Відпустка по догляду за дитиною до досягненню 3-річного віку з 01.10.1990 по 01.10.1993 до страхового стажу позивачу не зараховано.

Отже, з огляду на те, що в період з 01.10.1990 по 01.10.1993 ОСОБА_1 не працювала, а перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3 років ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі свідоцтва про народження дитини.

Відповідачем також не враховано до стажу роботи позивача період з 22.10.1986 по 31.07.1987, оскільки ім`я особи у довідці № 1364 від 04.11.2019 не відповідає паспортним даним.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем подавались до територіального органу Пенсійного фонду України, зокрема, трудова книжка, довідка КУ ПТП «Комбинат общественного питания» від 04.11.2019 № 1364 щодо підтвердження періоду роботи (а.с. 7, 7 зворот-8 з перекладом).

Згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , з 22.10.1986 прийнята на роботу поваром 3 розряду в їдальню № 24 та 31.07.1987 – звільнена з роботи за власним бажанням за ст. 31 КЗоТ БССР (а.с. 19).

У трудовій книжці позивача усі записи внесені відповідно до норм чинного законодавства, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця.

Також відомості щодо зазначеного періоду роботи позивача в КУ ПТП «Комбінат громадського харчування» підтверджується і довідкою від 04.11.2019 № 1364.

Зі змісту довідки від 04.11.2019 № 1364 слідує, що ОСОБА_6 (прізвище до одруження) у період з 22.10.1986 по 31.07.1987 працювала поваром 3 розряду в їдальні № 24 Брестсього тресту їдалень та ресторанів. Вказана архівна довідка складена російською мовою.

Однак відповідач не прийняв до уваги записи за вказаний період роботи, які містяться у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , при розрахунку її страхового стажу та не зарахував до страхового стажу позивача період роботи згідно довідки від 04.11.2019 № 1364, оскільки ім`я позивача в довідці ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що інформація, яка наведена в довідці 04.11.2019 № 1364 та в трудовій книжці позивача щодо її трудових відносин з КУ ПТП «Комбінат громадського харчування» є повністю ідентичною.

Такі розбіжності жодним чином не можуть ставити під сумнів достовірність відомостей, вказаних у таких документах та приналежність таких документів саме позивачу.

Із вказаних документів можливо встановити дійсний зміст інформації, яка в них зазначена, вона є доступною для розуміння та сприйняття.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відмінності в написанні імені особи російською та українською мовою в документах, що підтверджують страховий стаж, не можуть слугувати безумовною та обґрунтованою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу, оскільки судом достеменно встановлено, що вони стосуються саме позивача та таких період підтверджено трудовою книжкою.

Крім цього, суд звертає увагу, що рішенням Шацького районного суду Волинської області від 02.10.2024 у справі № 170/657/24 встановлено факт, що довідка про стаж № 1364 від 04.11.2019, видана ПТП «Комбінат общественного питания г. Брест» стосується та належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

Відмінність в написанні імені позивача російською мовою не може бути виправданою для позбавлення її права на страховий стаж, оскільки допущена не з її вини. На переконання суду, самі лише описки у написанні імені особи в документах, що підтверджують страховий стаж, не можуть слугувати безумовною та обґрунтованою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу, коли судом достеменно встановлено, що вони стосуються саме позивача.

Зазначене свідчить, про наявність у позивача права на зарахування до страхового стажу періоди роботи з 22.10.1986 по 31.07.1987.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даному випадку, оскільки судом встановлено наявність у позивачки необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, прийняття рішення про призначення пенсії не передбачає дискреції пенсійного органу - за наявності визначених законом умов пенсійний орган зобов`язаний призначити пенсію. Отже, зобов`язання пенсійного органу зарахувати спірні періоди до страхового стажу та призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №140/13442/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш