Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №380/3836/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3836/26 пров. № А/857/27482/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Димарчук Т. М.,

Обрізко І. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року (суддя Мричко Н. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - військова частина НОМЕР_1 ), які полягають в утриманні податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми виплаченої позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.12.2015 по 30.09.2016 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24, без компенсації таких сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24.

У поданій апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Зокрема, покликається на те, що оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі як вже звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2023 № 187-ОС капітану ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 10.03.2023 № 253-ОС капітана ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24, яке набрало законної сили 05.09.2025, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.12.2015 по 30.09.2016 по день фактичної виплати 31.05.2024.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.12.2015 по 30.09.2016 по день фактичної виплати 31.05.2024.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.09.2025 у справі № 380/12740/24 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24 без змін.

На виконання рішення суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24 відповідач виплатив позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 24131,40 грн (в т.ч. ПДФО - 4343,65 грн, військовий збір - 1206,57 грн, на банківську карту - 18581,18 грн).

Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору із сум виплаченого грошового забезпечення на виконання судового рішення, що і зумовило його звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення, яке підлягало виплаті в період проходження ним військової служби.

Враховуючи, що рішенням суду від 27.09.2024 року у справі № 380/12740/24 встановлено ненарахування та невиплату відповідачем компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.12.2015 по 30.09.2016 по день фактичної виплати 31.05.2024, позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, виходить з таких мотивів за наслідками апеляційного розгляду справи.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як можливо встановити з матеріалів справи, із суми донарахованого позивачу грошового забезпечення 24131,40 грн (на виконання рішення суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24) відповідач здійснив відрахування податку на доходи фізичних осіб розмірі 18%, що становить 4343,65 грн, без одночасної виплати грошової компенсації у розмірі суми утриманого ПФО.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу виплати грошової компенсації на відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24, є протиправною.

При цьому враховується правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17.

Доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації з посиланням на те, що виплата відбулась на виконання рішення суду, отже такий дохід не пов`язаний з виконанням обов`язків несення служби, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24.

Покликання апелянта на те, що донараховані за рішенням суду суми є "доходом цивільної особи (стягнутим боргом)" є юридично неспроможними і такими, що ґрунтуються на неправильному трактуванні норм матеріального права.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, присуджено на користь позивача частину грошового забезпечення, яку відповідач безпідставно та всупереч вимогам закону не виплатив позивачу під час проходження ним військової служби. Сам факт виплати цих сум на виконання судового рішення та після дати звільнення позивача зі служби не змінює правової природи цієї виплати як грошового забезпечення військовослужбовця.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, присуджено на користь позивача частину грошового забезпечення, яку відповідач безпідставно та всупереч вимогам закону не виплатив позивачу під час проходження ним військової служби. Сам факт виплати цих сум на виконання судового рішення та після дати звільнення позивача зі служби не змінює правової природи цієї виплати як грошового забезпечення військовослужбовця.

З огляду на це, на спірні правовідносини також поширюється дія пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року. Таким чином, при виплаті відповідних сум грошового забезпечення на виконання судового рішення, відповідач мав безумовний правовий обов`язок одночасно нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію сум ПДФО.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, то колегія суддів зазначає таке.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24 відповідач виплатив позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму 24131,40 грн (в т.ч. ПДФО - 4343,65 грн, військовий збір - 1206,57 грн, на банківську карту - 18581,18 грн.

Позивач не погоджуючись із діями відповідача щодо утримання військового збору з сум виплаченого грошового забезпечення на виконання судового рішення, що і зумовило його звернення до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Надаючи оцінку таким висновкам, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Так, відповідно до Закону України № 4015-IX від 10.10.2024 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому Законом України № 4113 від 04.12.2024 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10.10.2024 № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Як встановлено судовим розглядом, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 380/12740/24 відповідач виплатив позивачу перераховане грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5% у розмірі 1206,57 грн.

Однак до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись знижена ставка військового збору у розмірі 1,5%.

За таких обставин дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення є протиправними.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Отже, відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1.5%), що складає 844,60 грн (1206,57 грн: 5 х 3,5) з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати, що під час розгляду справи суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, або ж допустив порушення норм процесуального права, що вплинуло на вирішення справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи вищенаведені мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на результат апеляційного перегляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 380/3836/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

І. М. Обрізко