Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №380/17615/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/17615/25 пров. № А/857/53422/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року (головуючий суддя Хома О.П.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Львів, у справі № 380/17615/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

27.08.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 № 153; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 № 153.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення мало відбутись у період із 24.02.2022 (день введення в Україні правового режиму воєнного стану) по 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою № 153). У справі відсутні докази притягнення ОСОБА_1 у період із 24.02.2022 по 13.02.2025 до кримінальної, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення чи до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до умов ПКМУ № 153 винагорода не здійснюється військовослужбовцям, які хоча і у віці з 18 по 24 роки брали безпосередню участь у бойових діях, але притягувались до адміністративної відповідальності два або більше разів. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та пряму норму пункту 4 ПКМУ № 153, позивач беззаперечно підпадає під виключення з категорії осіб, які мають право на виплату одноразової винагороди. Варто наголосити, що сам позивач у своїй позовній заяві не заперечує факту притягнення його до адміністративної відповідальності, більше того – жодним чином не обґрунтовує, не пояснює та не наводить підстав для ігнорування цієї обставини. Тобто він свідомо залишає без уваги факт, який є ключовим для вирішення спору, і який сам по собі позбавляє його права на виплату.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу відхилити.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії КЛ057718.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_2 .

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 , виданим 22.05.2018 ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 із 11.06.2022 по 15.11.2023.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного закону Державної прикордонної служби України від 16.11.2023 № 608-ОС, старшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 16.11.2023 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення.

Довідкою в/ч НОМЕР_1 від 20.06.2025 № 08/3378-Г підтверджено, що головний сержант ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у в/ч НОМЕР_1 з 16.11.2023 по теперішній час.

НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України 09.07.2025 видав головному сержанту ОСОБА_1 довідку № 08/3553-Г про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України про те, що він дійсно в період з 19.04.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 30.04.2025, з 01.05.2025 по 08.05.20205, з 04.06.2025 по 09.06.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в р-н н.п. Кругле, н.п. Мала Вовча Харківської області. Підстава: журнал бойових дій першого відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_5 прикордонного загону, інв. № 28/41дск від 06.03.2024, інв. № 28/42дск від 06.03.2024, інв. № 28/102дск від 10.01.2025, інв. № 28/128дск від 05.04.2025; журнал бойових дій відділу прикордонної служби (тип С) снайперів НОМЕР_5 прикордонного загону, інв. № 60дск від 15.04.2024.

Вказану довідку № 08/3553-Г та витяги з журналів бойових дій НОМЕР_5 відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_5 прикордонного загону, № 28/41(гриф) від 06.03.2024, інв. № 28/42(гриф) від 06.03.2024, інв. № 28/102(гриф) від 10.01.2025, інв. № 28/128(гриф) від 05.04.2025 відповідач надав у відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 – адвоката Мандрика В.В. від 03.07.2025.

У відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 – адвоката Мандрика В.В. від 30.07.2025, відповідач надав відповідь від 04.08.2025 № 02.5/12904-25-Вих, в якій повідомив, що з метою виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_5 прикордонного загону, в тому числі ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», робочою групою НОМЕР_5 прикордонного загону з питань виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах було здійснено перевірку наявності (відсутності) підстав для виплати вищезазначеної винагороди. За результатами перевірки встановлено наявність двох випадків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення за ст.172-15 КУпАП у 2020 році. Тому, відповідно до абз. 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відсутні.

У заяві в/ч НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 03.11.2025 про витребування доказів, відповідач повідомив, що у розпорядженні в/ч НОМЕР_1 відсутні копії постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень та/або інші акти на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та притягнення до відповідальності.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 № 153, звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також Закон №2011-XII).

За змістом частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону №2011-XII).

Приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (надалі по тексту також Постанова №153).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (надалі по тексту також Порядок №153).

Відповідно до пункту 1 Порядку №153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови №153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За змістом частини 1 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті «Урядовий кур`єр» та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» 13.02.2025.

Таким чином, Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур`єр».

Підсумовуючи викладене, реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, запровадженої Постановою №153 забезпечується у разі одночасного існування чотирьох умов, а зокрема заявник має :

(1) бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

(2) бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №2102-IX до набрання чинності цією постановою [до 13.02.2025] у віці до 25 років;

(3) проходити військову службу (при цьому, судом ураховано, що законодавцем застосовано теперішню форму часу дієслова «проходять». Як наслідок така умова повинна існувати на час набрання чинності названою Постановою №153;

(4) брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою [13.02.2025].

Водночас, абзацами 4-5 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції від 08.04.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено таке:

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, законодавцем визначено додаткову негативну умову, а саме: винагорода не виплачується військовослужбовцям коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Додатковими позитивними умовами є:

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивача відповідає вимогам, передбаченими пунктами 3 і 4 Постанови № 153:

(1) позивач має звання сержантського складу, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 20.06.2025 № 08/3378-Г;

(2) позивач призваний на військову службу під час дії воєнного стану 11.06.2022, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 , тобто до набрання чинності постановою (до 13.02.2025) та у віці до 25 років;

(3) позивач станом на 13.02.2025 проходив військову службу, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного закону Державної прикордонної служби України від 16.11.2023 № 608-ОС та довідкою в/ч НОМЕР_1 від 20.06.2025 № 08/3378-Г;

(4) позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025) і підтверджується довідкою НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.07.2025 № 08/3553-Г про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України про те, що ОСОБА_1 дійсно в період з 19.04.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 30.04.2025, з 01.05.2025 по 08.05.20205, з 04.06.2025 по 09.06.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в р-н н.п. Кругле, н.п. Мала Вовча Харківської області. Підстава: журнал бойових дій першого відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_5 прикордонного загону, інв. № 28/41дск від 06.03.2024, інв. № 28/42дск від 06.03.2024, інв. № 28/102дск від 10.01.2025, інв. № 28/128дск від 05.04.2025; журнал бойових дій відділу прикордонної служби (тип С) снайперів НОМЕР_5 прикордонного загону, інв. № 60дск від 15.04.2024.

Окрім того, щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ані Постанова № 153, ані Порядок № 153 жодних особливих вимог у цій частині не містять, як і не містить їх Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Факт безпосередньої участі позивача у бойових діях підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 , не заперечується відповідачем та не є спірним у межах даної справи.

Водночас, із відповіді НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.08.2025 № 02.5/12904-25-Вих на адвокатський запит представника ОСОБА_1 – адвоката Мандрика В.В. від 30.07.2025, суд першої інстанції встановив, що відповідач вважає, що позивач двічі притягався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення за ст.172-15 КУпАП у 2020 році, а тому, відповідно до абз. 5 п. 4 Постанови 153, підстави для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відсутні.

Отже, у цій справі спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, ураховуючи, що у 2020 році він притягався до адміністративної відповідальності.

Щодо наведеного, апеляційний суд зазначає, що аналіз абзацу 5 пункту 4 Постанови № 153 дає підстави зробити висновок, що притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення мало відбутись у період із 24.02.2022 (день введення в Україні правового режиму воєнного стану) по 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою № 153).

У справі відсутні докази притягнення ОСОБА_1 у період із 24.02.2022 по 13.02.2025 до кримінальної, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення чи до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, для з`ясування обставин, чи були підстави у відповідача для відмови у виплаті винагороди позивачу, було витребувано докази, які б могли підтвердити вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та притягнення до відповідальності.

Відповідач у заяві на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025 про витребування доказів повідомив, що у розпорядженні в/ч НОМЕР_1 відсутні копії постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень та/або інші акти на підтвердження вчинення ним адміністративних правопорушень та притягнення до відповідальності.

Помилковість позиції відповідача щодо відмови у реалізації позивачем права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, спростовується також і роз`ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України «Роз`яснення з окремих питань щодо умов виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень за «Контрактом 18-24» (режим доступу в Інтернеті: https://social.mil.gov.ua/groshove-zabezpechennya/milion-hryven-za-kontraktom-18-24.html) у формі питань-відповідей.

Зокрема, під номером 9 зазначено про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, які два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України надав відповідь такого змісту: «…відповідно до умов Постанови, виплата Винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які в період з дня прийняття (призову) на військову службу (після 24.02.2022) до 13.02.2025 два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення або дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни».

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови № 153, а відповідач не нарахувавши та не виплативши таку одноразову грошову винагороду позивачу допустив протиправну бездіяльність.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви задоволення позову, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 380/17615/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний