Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №159/1297/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 159/1297/26 пров. № А/857/39456/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С. М.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя Бойчук П.Ю. м. Ковель) у справі № 159/1297/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 677 від 10.03.2025 року та закриття провадження у справі.

Позові вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 03.03.2026, на відповідний адвокатський запит, від Ковельського ВДВС у Ковельському районі отримано постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Так, згідно вказаної постанови, 10.03.2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 677 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Підставою для притягнення до відповідальності, відповідно до змісту постанови, визначено, нібито, неприбуття ОСОБА_1 06.11.2024 року за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення облікових даних в особливий період, що підтверджується протоколом від 02.03.2025 року, копією повістки, копією конверта, витягом з Єдиного державного реєстру, призовників, військовозобов`язаних. Крім цього, з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що виклик ОСОБА_1 було здійснено на 06.11.2024 року шляхом направлення поштового відправлення за зареєстрованим місцем проживання та у постанові зазначається, що днем отримання такого поштового відправлення є відмітка, проставлена 08.11.2024 року у поштовому повідомленні, що підтверджується інформацією поштового оператора. Однак, зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, яка саме правова підстава повернення поштового відправлення була покладена в основу висновку про належне повідомлення особи. Позивач фактично повістки не отримував, про дату та час виклику не знав, що підтверджується відсутністю його підпису про отримання, відсутністю акта про відмову від отримання та відсутністю інших доказів належного вручення.

Крім цього, представник позивача вказує, що 02.03.2025 року, за твердженням відповідача, було складено протокол про адміністративне правопорушення, однак позивач при його складанні присутнім не був, копію протоколу не отримував, із змістом протоколу не ознайомлювався та пояснень не надавав.

Також, про дату та час розгляду справи 10.03.2025 року позивач повідомлений не був. Розгляд справи та винесення постанови відбулися без участі позивача, без з`ясування його позиції, без дослідження обставин отримання або неотримання ним повістки, а також без перевірки дотримання порядку вручення поштового повідомлення.

Таким чином, фактичні обставини справи характеризуються відсутністю підтвердження належного вручення повістки, суперечностями у датах виклику та фіксації невручення, відсутністю участі особи у складанні протоколу, відсутністю належного повідомлення про розгляд справи, винесенням постанови за відсутності особи та без з`ясування її пояснень.

За таких обставин, представник позивача вказує, що оскаржувана постанова № 677 від 10.03.2025 року є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що підлягає скасуванню.

В позовній заяві представником позивача було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, який, на його думку, було пропущено з поважних причин.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.03.2026 року поновлено пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 123 КАС України, в зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.05.2026 року адміністративний позов був залишений без руху.

14.05.2026 року позивачем було подано до суду заяву про поновлення процесуального строку, яка мотивована тим, що позивач дізнався про наявність оскаржуваної постанови у 2026 році після блокування платіжних банківських карток. Вказує, що матеріали справи не містять повідомлення про вручення поштового відправлення з оскаржуваною постановою, а тому твердження представника відповідача про вручення оскаржуваної постанови позивачу у 2025 році ґрунтується лише на припущеннях, зазначає, що позивач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення присутнім не був, копію протоколу не отримував, а тому про розгляд справи повідомленим не був.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року позов залишено без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що твердження про те, що про існування оскаржуваної постанови позивачу стало відомо лише 24.02.2026 року, повністю спростовуються долученими представником відповідача письмовими доказами, які вказують, що станом на 2025 рік, позивачу було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що матеріали справ не місять жодного повідомлення про вручення позивачу постанови державного виконавця. Офіційне та документально підтверджене ознайомлення зі змістом оскаржуваної постанови № 677 відбулося лише 03.03.2026 року після отримання відповіді на адвокатський запит, після чого позивач негайно звернувся до суду.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи положення ст.312 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснити розгляд справи без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Так, у статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Частиною першою статті 123 КАС України установлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.

Виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинна була дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).

Забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подана протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення або з дня його вручення.

Водночас стала судова практика тлумачить початок перебігу цього строку не лише з моменту фактичного отримання документа, але й з моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушення свого права, виявивши розумну обачність.

Матеріали справи свідчать, що 02.03.2025 року відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, який містить підпис у графі про ознайомлення з його змістом, отримання копії та повідомлення про дату, час і місце розгляду справи 10.03.2025.

Колегія суддів наголошує, що протокол є офіційним документом, достовірність якого презюмується. Учасник справи, який заперечує справжність свого підпису, має процесуальне право ініціювати проведення судової почеркознавчої експертизи. Водночас ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження позивач та його уповноважений представник відповідного клопотання не заявляли, обмежившись формальним запереченням факту підписання. За відсутності належних доказів підробки (зокрема, висновку експерта) та процесуальної ініціативи щодо їх здобуття, суд обґрунтовано врахував цей доказ. Будучи достовірно обізнаним про факт складання протоколу та дату розгляду справи, позивач зобов`язаний був виявити розумну зацікавленість результатами такого розгляду, проте безпідставно уникав цього.

Крім того, факт наявності у позивача реальної можливості дізнатися про оскаржувану постанову додатково підтверджується діями органів державної виконавчої служби.

Згідно зі списком відправлень рекомендованих листів № 150, постанова про відкриття виконавчого провадження № 78356655 від 12.06.2025 року була надіслана саме на вірну, задекларовану адресу місця проживання позивача: АДРЕСА_1 . Відтак, доводи апелянта про можливе направлення копії постанови ТЦК та СП на хибну адресу («с. Свидники») не нівелюють того факту, що матеріали виконавчого провадження направлялися за належною зареєстрованою адресою позивача. Це створювало для нього об`єктивну можливість дізнатися про наявність стягнення ще у червні 2025 року.

Аргумент апелянта про те, що він не мав відкритих банківських рахунків на момент накладення арешту, не витримує критики, адже відсутність рахунків не звільняє особу від обов`язку своєчасно отримувати офіційну поштову кореспонденцію за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Висновок суду першої інстанції щодо повторної оцінки поважності причин пропуску строку колегія суддів вважає правомірним.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження висновок щодо поважності причин пропуску строку був передчасним, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Надані відповідачем вже після відкриття провадження докази - копія протоколу з підписом позивача та реєстри відправки кореспонденції виконавчою службою є достатньою правовою підставою для такого рішення.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, інших підстав для поновлення строку не встановлено, вказаний позов слід залишити без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 159/1297/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш