Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/1211/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1211/25

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом, і просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповного розрахунку при звільненні з військової служби 20.12.2024;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплаті середнього грошового забезпечення у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні з 20.12.2024 по 16.01.2025 терміном 27 календарних днів із компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати середнє грошове забезпечення у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні з 20.12.2024 по 16.01.2025 терміном 27 календарних днів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_2 , зарахованої на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 - розпорядника коштів, організувати своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити середнє грошове забезпечення у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ознайомити його з розрахунком середнього грошового забезпечення у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, надіславши примірник з розрахунком середнього грошового забезпечення у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні на адресу, вказану в позовної заяві.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 позов задоволений частково:

- визнана протиправною бездіяльність відповідачів щодо не здійснення повного розрахунку при звільнені позивача з військової служби;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2024 по 16.01.2025 у розмірі 27842,40 грн.;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2024 по 16.01.2025 у розмірі 27842,40 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її задовольнити та ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта повідомив, що судом першої інстанції не встановлені обставини, що напряму пов`язані із причинами несвоєчасного розрахунку при звільненні, підстави не проведення такого розрахунку, наявність чи відсутність вини роботодавця у зазначених спірних правовідносинах, з урахуванням об`єктивної (реальної) можливості здійснення розрахунку при звільненні у встановлений Законом строк, а також інші обставини, що мають значення по справі, та встановлення, яких впливає на правильність вирішення спору і забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, при цьому не допускаючи понесення Відповідачем, як розпорядника бюджетних коштів, несправедливих та непропорційних майнових втрат.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому не погодився із поновленням строку на апеляційне оскарження судового рішення, вважає його пропущеним без поважних причин, і тому просить саму скаргу залишити без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у період з 06.12.2023 по 20.12.2024 у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .

На момент звільнення позивача з військової служби відповідачі не провели з ним повного розрахунку - не здійснив виплату усіх сум, що належать у день звільнення, чим порушив вимоги ст. 116 КЗПП України.

Лише 16.01.2025 від відповідачів на картковий рахунок позивача було зараховано 80512,80 грн грошового забезпечення, належного при звільненні.

Порядок та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців, регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII).

За змістом статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Тобто, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України у редакції на час звільнення зі служби позивача).

Згідно частини першої статті 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗПП України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правилами статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

В силу пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості календарних днів протягом періоду такої затримки.

Згідно з довідкою, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 , розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 1031,20 грн.

Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21.12.2024 по 16.01.2025 становить 27842,40 (27 днів х 1031,20 грн).

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 21.12.2024 по 16.01.2025 становить 27842,40 грн.

Відповідно до п. 168.5 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Разом з тим, аналіз положень ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а середній заробіток за їх затримку - санкцією, і не може бути віднесений до грошового забезпечення чи іншої виплати військовослужбовця.

Таким чином, позовні вимоги у частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити одночасно із виплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у цій частині.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити одночасно із виплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 - скасувати.

Ухвали у цій частині позовних вимог нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Решту частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.