Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №560/4007/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4007/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Криворучко А.C,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року та на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

У березні 2026 року ТОВ “Протеїн Інвест” звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03 березня 2026 року форми “В1” №00/5148/0703 та форми “В4” №00/5153/0703.

Позов обґрунтовано тим, що господарські операції з ТОВ “ЛОГІСТОС ТРАНССЕРВІС” щодо придбання сої були реально здійснені, підтверджені договором, видатковими і товарно-транспортними накладними, зареєстрованими податковими накладними, документами про оплату, приймання та подальшу переробку товару. Висновки контролюючого органу ґрунтуються переважно на податковій інформації щодо контрагента та його постачальників і не спростовують рух товару та зміни в майновому стані позивача.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми “В1” від 03 березня 2026 року №00/5148/0703 та форми “В4” від 03 березня 2026 року №00/5153/0703. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 33280 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд першої інстанції виходив із того, що первинні документи у сукупності підтверджують фактичне придбання позивачем сої, її транспортування, прийняття на виробничому майданчику, оплату, переробку та реалізацію виготовленої продукції. Контролюючий орган не навів об`єктивних доказів недостовірності цих документів, відсутності товару або узгодженості дій позивача з контрагентом з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року заяву представника позивача задоволено частково.

Стягнуто на користь ТОВ “Протеїн Інвест” 11000 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області; у задоволенні решти заяви відмовлено.

Суд врахував договір про надання правничої допомоги №16012026 від 16 січня 2026 року, додаткову угоду №1, акт надання послуг №1 від 12 травня 2026 року та платіжну інструкцію №4867 від 13 травня 2026 року на суму 19500 грн. З огляду на критерії реальності, необхідності та розумності витрат суд зменшив суму відшкодування до 11000 грн.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Хмельницькій області просить скасувати рішення суду від 11.05.2026 та додаткове рішення суду від 18.05.2026 у справі №560/4007/26 й ухвалити нове рішення про відмову в позові та у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу.

Щодо основного рішення скаржник зазначає, що суд неповно дослідив первинні документи, зокрема товарно-транспортні накладні, та не врахував податкову інформацію про відсутність у ТОВ “ЛОГІСТОС ТРАНССЕРВІС” достатніх трудових, матеріальних і транспортних ресурсів для поставки значного обсягу сої. На думку відповідача, недоліки документів, обрив ланцюга постачання, відсутність зареєстрованих податкових накладних щодо окремих транспортних послуг та інформація БЕБ України свідчать про нереальність операцій.

Апелянт також посилається на пункт 44.6 статті 44 ПК України та стверджує, що частину документів про оренду транспортних засобів, акти надання послуг, подорожні листи і платіжні документи позивач не надав під час перевірки, а подав лише до суду. У зв`язку із цим скаржник вважає їх такими, що не можуть підтверджувати показники податкової звітності.

Стосовно додаткового рішення відповідач зазначає, що заява про витрати подана 15 травня 2026 року без зазначення поважних причин неподання доказів до завершення судового розгляду; попереднього розрахунку витрат у позові не наведено; додаткове рішення ухвалено 18 травня 2026 року до отримання відповідачем реальної можливості подати заперечення.

Крім того, апелянт вважає, що адвокат Янчук С.В. у березні та квітні 2026 року перебував у трудових відносинах із позивачем, тому товариство могло діяти через нього в порядку самопредставництва, а окрема сплата гонорару за договором про правничу допомогу є необґрунтованою. Сума 11000 грн, на думку відповідача, є завищеною та створює надмірний тягар для державного бюджету.

У відзиві ТОВ “Протеїн Інвест” просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що рух сої підтверджено повним комплексом первинних документів, товар фактично прийнято, оплачено, перероблено, а продукцію реалізовано. Недоліки діяльності контрагента чи попередніх ланок постачання не можуть позбавити покупця податкового кредиту без доказів його участі у зловживанні.

Щодо судових витрат позивач вказує, що договір із адвокатом укладено відповідно до закону, послуги фактично надані та оплачені на адвокатський рахунок у сумі 19500 грн. Перебування адвоката у трудових відносинах із юридичною особою не забороняє укладення окремого договору про правничу допомогу.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Згідно з відомостями ІКС “Податковий блок”, 28 березня 2025 року ТОВ “Протеїн Інвест” змінило своє місцезнаходження з адреси: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 20, на адресу: м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, буд. 35, корпуси 12– 13, у зв`язку із чим перебувало у стані переходу на облік до Головного управління ДПС у м. Києві.

Листами від 12 травня 2025 року №12/05/2025-2, від 10 липня 2025 року №10/07/2025-2 та від 03 грудня 2025 року №03/12/2025-1 ТОВ “Протеїн Інвест” повідомило Головне управління ДПС у Хмельницькій області про те, що первинні документи товариства зберігаються за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 35, корпуси 12– 13 (перший поверх), та просило провести перевірку за вказаною адресою.

З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача Головне управління ДПС у Хмельницькій області направило до ДПС України лист від 03 грудня 2025 року №7664/8/22-01-07-03-08 щодо погодження залучення працівників до проведення перевірки, а також до Головного управління ДПС у м. Києві — лист від 03 грудня 2025 року №2356/7/22-01-07-03-16 щодо залучення його працівників до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Протеїн Інвест”.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26 грудня 2025 року №25288/22-01-07-03/39675184.

09 січня 2026 року ТОВ “Протеїн Інвест” подало до Головного управління ДПС у Хмельницькій області заперечення №09/01/2026-1 на висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду матеріалів заперечення контролюючий орган дійшов висновку про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження, на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, з метою повного та об`єктивного розгляду поданого товариством заперечення.

На цій підставі Головне управління ДПС у Хмельницькій області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Протеїн Інвест” з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, з урахуванням періодів декларування такого від`ємного значення та в частині питань, які стали предметом оскарження.

За результатами перевірки складено акт від 18 лютого 2026 року №2877/22-01-07-03/39675184, у якому зафіксовано порушення:

- підпункту “а” пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 та підпункту “б” пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого ТОВ “Протеїн Інвест” завищило суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, задекларовану в рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2025 року, на 24 950 385 грн;

- підпункту “а” пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 та підпункту “б” пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого товариство завищило суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, задекларовану в рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ за вересень 2025 року, на 2 456 140 грн;

- підпункту “а” пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 та підпункту “в” пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого товариство завищило за жовтень 2025 року суму від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та відображається в рядку 21 податкової декларації, на 3 419 607 грн;

- вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, у зв`язку з неправильним заповненням додатка 2 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)” до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2025 року.

Як зазначено в акті перевірки, підставою для таких висновків стало встановлене контролюючим органом порушення ТОВ “Протеїн Інвест” пунктів 198.1– 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, яке полягало у завищенні податкового кредиту за вересень 2025 року на 10 259 881 грн та за жовтень 2025 року на 20 566 250 грн. На переконання контролюючого органу, податковий кредит сформовано за операціями, які фактично не відбулися, на підставі податкових накладних, складених ТОВ “ЛОГІСТОС ТРАНССЕРВІС” та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі висновків акта перевірки Головне управління ДПС у Хмельницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2026 року:

- №00/5148/0703 форми “В1”, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 27 406 525 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 740 653 грн, а загалом визначено суму 30 147 178 грн;

- №00/5153/0703 форми “В4”, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3 419 607 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ “Протеїн Інвест” звернулося до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

За пунктами 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України право на податковий кредит виникає у зв`язку з придбанням товарів і послуг та підтверджується належно складеними й зареєстрованими податковими накладними. За пунктом 200.4 статті 200 ПК України від`ємне значення може бути зараховане до податкового кредиту наступного періоду або заявлене до бюджетного відшкодування в установлених законом межах.

Для податкового обліку визначальним є фактичне здійснення господарської операції, яка спричиняє реальні зміни у структурі активів і зобов`язань платника, а не лише формальне складання документів. Водночас належно оформлені первинні документи мають оцінюватися в сукупності з обставинами руху товару, оплатою та його використанням у господарській діяльності.

У постановах від 09 серпня 2022 року у справі №380/1905/20 та від 18 травня 2022 року у справі №520/10398/19 Верховний Суд виходив із того, що право платника на податковий кредит залежить від реального здійснення придбання та належного документального підтвердження, а порушення контрагентом податкової дисципліни не може саме собою позбавити добросовісного покупця податкових наслідків фактично вчиненої операції.

У цій справі реальність операцій підтверджується не одним видом документів, а узгодженою сукупністю доказів: договором і специфікаціями, видатковими та товарно-транспортними накладними, зареєстрованими податковими накладними, платіжними документами, картками аналізу зерна, реєстрами погодження ціни, документами про транспортування, виробничу переробку сої та подальшу реалізацію готової продукції.

Контролюючий орган не спростував надходження відповідного обсягу сировини на виробничі потужності позивача, її оприбуткування, оплату, переробку та реалізацію продуктів переробки. Не встановлено невідповідності між обсягом придбаної сої і виробленої продукції, повернення коштів постачальником, замкненого руху грошових коштів, пов`язаності учасників або узгоджених дій позивача з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Доводи про недостатність трудових чи матеріальних ресурсів постачальника ґрунтуються на узагальненій податковій інформації. Вони не враховують можливості залучення працівників і майна на договірних засадах та суперечать відомостям форми 20-ОПП про наявні у контрагента транспортні засоби, техніку і складські об`єкти.

Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі №380/2404/20 зазначив, що інформація з інформаційно-аналітичних баз щодо контрагентів та ланцюгів постачання без безпосереднього дослідження первинних документів має інформативний характер і сама собою не є достатнім доказом нереальності конкретної операції.

Наведена у листі БЕБ України інформація також підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи. Вона стосується обставин діяльності суб`єктів попередніх ланок постачання та сама по собі не встановлює відсутності конкретного обсягу сої, фактично переданого ТОВ «Протеїн Інвест», недостовірності первинних документів за спірними поставками або обізнаності позивача про можливі порушення інших учасників господарських відносин.

Окремі недоліки товарно-транспортних накладних або їх відсутність не є самостійною і безумовною підставою для висновку про нереальність поставки, якщо рух товару підтверджується сукупністю інших доказів. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 квітня 2021 року у справі №810/3713/16. Водночас у постанові від 09 серпня 2022 року у справі №380/1905/20 Верховний Суд зазначив, що сертифікати якості не є первинними документами бухгалтерського чи податкового обліку, які фіксують рух активів, а тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного здійснення поставки.

Посилання апелянта на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України підлягає оцінці з урахуванням змісту цієї норми, відповідно до якої у разі ненадання платником податків до закінчення перевірки або у строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, документів, що підтверджують показники податкової звітності, такі документи вважаються відсутніми у платника на час складення відповідної звітності. Водночас основні первинні документи щодо придбання сої, її оплати, прийняття, оприбуткування та реєстрації податкових накладних були предметом перевірки. Документи про оренду окремих транспортних засобів лише деталізують спосіб перевезення товару за умовами FCA, а їх неврахування саме собою не спростовує фактичного надходження сировини, її переробки та подальшої реалізації готової продукції.

Висновок Верховного Суду у справі №280/597/19, на який посилається апелянт, стосується наслідків ненадання платником документів, на яких безпосередньо ґрунтуються показники податкової звітності. У справі, що розглядається, реальність спірних операцій і відповідні показники податкового обліку підтверджені сукупністю документів, досліджених під час перевірки, тоді як додатково подані документи щодо окремих перевезень не є єдиною підставою формування податкового кредиту. Тому наведений правовий висновок застосовується з урахуванням відмінних фактичних обставин цієї справи.

Наведені в апеляційній скарзі постанови Верховного Суду у справах №640/15530/19, №816/4509/15, №1340/5998/18, №640/12930/20, №280/669/21, №400/3580/19 та інших підтверджують необхідність досліджувати фактичний зміст операцій, але не встановлюють презумпції нереальності будь-якої операції через порушення або недостатність ресурсів контрагента. Висновки в цих рішеннях зроблені за іншої сукупності доказів і не спростовують установленого у цій справі руху активів.

Наведена у листі БЕБ України інформація також підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи. Вона стосується обставин діяльності суб`єктів попередніх ланок постачання та сама по собі не встановлює відсутності конкретного обсягу сої, фактично переданого ТОВ «Протеїн Інвест», недостовірності первинних документів за спірними поставками або обізнаності позивача про можливі порушення інших учасників господарських відносин.

Недоліки в оформленні окремих товарно-транспортних накладних також не можуть оцінюватися ізольовано від решти доказів. Такі документи мають значення для підтвердження переміщення товару, тому виявлені в них недоліки підлягають врахуванню разом з договором поставки, видатковими накладними, документами про прийняття товару, результатами аналізу зерна, податковими накладними, обставинами оприбуткування, виробничої переробки та подальшої реалізації готової продукції. За встановленої у цій справі сукупності обставин зазначені недоліки не спростовують фактичного здійснення господарських операцій.

Отже, відповідач не виконав передбачений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність податкових повідомлень-рішень. Висновок суду першої інстанції про їх протиправність є обґрунтованим.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

За статтями 132, 134 і 139 КАС України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та в разі задоволення позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за умови їх підтвердження і співмірності.

Частина сьома статті 139 КАС України допускає подання доказів розміру витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення, якщо до закінчення судових дебатів сторона заявила про намір отримати їх відшкодування. Рішення по суті ухвалено 11 травня 2026 року, а заяву з доказами подано 15 травня 2026 року, тобто в межах установленого строку.

Апелянт помилково ототожнює правила частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України. Для подання доказів у п`ятиденний строк частина сьома статті 139 КАС України не вимагає окремого обґрунтування поважності причин неподання документів до дебатів. Матеріали справи свідчать, що позивач до завершення розгляду заявив про розподіл витрат (у позовній заяві), а тому процесуальна передумова для вирішення цього питання додатковим рішенням була дотримана.

Довід апелянта про неподання попереднього розрахунку судових витрат також не впливає на правильність додаткового рішення. КАС України не встановлює для учасника справи окремого обов`язку подавати разом із першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, тобто завчасно повідомив про намір отримати їх відшкодування.

Посилання апелянта на те, що він не мав достатньої можливості подати заперечення до ухвалення додаткового рішення, не є підставою для його скасування.

Факт надання послуг і їх оплати підтверджено договором від 16 січня 2026 року, додатковою угодою, актом від 12 травня 2026 року та платіжною інструкцією від 13 травня 2026 року на суму 19500 грн. Скаржник не довів фіктивності цих документів або повернення адвокатом отриманих коштів.

Перебування адвоката одночасно у трудових відносинах із клієнтом не виключає можливості надання професійної правничої допомоги за окремим договором.

У постанові від 09 липня 2020 року у справі №826/15943/17 Верховний Суд зазначив, що укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм штатним працівником, який має статус адвоката, не суперечить законодавству, якщо договір укладено з дотриманням вимог Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Самопредставництво юридичної особи і представництво адвокатом є різними процесуальними формами участі у справі. Можливість товариства організувати самопредставництво не позбавляє його права залучити адвоката і не перетворює фактично сплачений адвокатський гонорар на безпідставне збагачення.

Подані в апеляції відомості про нарахування заробітної плати не спростовують існування окремого адвокатського договору, фактичного надання послуг та їх оплати. Тому незалежно від оцінки допустимості цих відомостей вони не можуть бути достатньою підставою для відмови в компенсації.

Заявлена до відшкодування сума становила 19500 грн. Суд першої інстанції, врахувавши складність податкового спору, значний обсяг матеріалів і ціну спору, а також критерії необхідності та розумності, зменшив її до 11000 грн. Відповідач не навів конкретного розрахунку неспівмірності цієї суми з виконаними роботами.

Фінансування суб`єкта владних повноважень із державного бюджету та дія воєнного стану не звільняють його від установленого статтею 139 КАС України обов`язку компенсувати стороні, на користь якої вирішено спір, обґрунтовані судові витрати. Саме по собі посилання на необхідність ощадливого використання бюджетних коштів не є критерієм зменшення підтверджених витрат.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив факт і розмір понесених позивачем витрат та визначив до відшкодування співмірну суму 11000 грн. Підстав для скасування чи зміни додаткового рішення не встановлено.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України таке процесуальне рішення приймається, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, перевірені колегією суддів у межах, установлених статтею 308 КАС України, з урахуванням наведених вище мотивів не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни рішення від 11 травня 2026 року та додаткового рішення від 18 травня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року та додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 вересня 2026 року.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.