Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №761/8144/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8144/26

Провадження № 2-др/761/169/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Л.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири та стягнення моральної шкоди - відмовлено в повному обсязі.

21.08.2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання заявника (відповідача) ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Л.І. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 35000,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2026 року передано на розгляд судді Матвєєві Ю.О.

04.09.2026 року від представника позивача надійшли заперечення щодо витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, посилаючись на відсутність детального опису робіт (наданих послуг) з зазначенням конкретного обсягу, характеру та часу виконання, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Представник вважає, що заявлена сума 35000,00 грн є необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи, обсягом і характером фактично виконаних адвокатом робіт.

Сторони в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду заяви. Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що подана заява про стягнення судових витрат підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири та стягнення моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1-4, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Подібні висновки також викладені й Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.

Представник заявника (відповідача) на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн., надав копію Договору про надання правничої допомоги від 25.05.2026 року; Акт прийому-передачі виконаних робіт від 28.08.2026р., виписки щодо руху коштів, які підтверджують надходження коштів у розмірі 35000,00 грн.

З аналізу зазначених доказів у їх сукупності убачається, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу адвоката є реальними, необхідними та співмірними, відповідають складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і значенню справи для відповідачки, а також безпосередньо пов`язані з розглядом даної справи.

Поряд із цим, згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення по справі, яким вирішити розподіл судових витрат та задовольнити заяву про розподіл витрат, а саме: стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн, що є справедливим та співмірним відшкодуванням відповідно до розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Заяву представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Л.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири та стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

18 вересня 2026 року