Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №600/960/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/960/26-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо припинення нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати відповідача з вересня 2025 року нарахувати та виплатити таке підвищення; стягнути судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка є непрацюючою пенсіонеркою та постійно проживає у селі Киселів Чернівецького району Чернівецької області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 600/2415/20-а Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зобов`язано нараховувати та виплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII. На виконання цього рішення виплата здійснювалася до 31 грудня 2024 року, однак із 1 січня 2025 року була припинена з посиланням на статтю 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з 1 січня 2025 року статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» змінено умови надання доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення. Суд урахував відсутність у державних реєстрах відомостей про реєстрацію позивачки у селі Киселів, документів про надання їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також доказів її проживання або роботи у відповідній зоні станом на 26 квітня 1986 року чи в період до 1 січня 1993 року.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стаття 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, не пов`язує право непрацюючого пенсіонера на підвищення до пенсії з наявністю статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, або з проживанням у відповідній зоні у 1986 - 1993 роках. Наголошує, що факт її постійного проживання у селі Киселів установлений постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 600/2415/20-а та додатково підтверджений витягом із реєстру Веренчанської територіальної громади, згідно з яким вона зареєстрована за цією адресою з 30 січня 2002 року. На думку скаржниці, законом про Державний бюджет України не може бути звужено зміст і обсяг соціальної гарантії, встановленої спеціальним Законом № 796-XII.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що виплати за судовим рішенням здійснюються до зміни правового регулювання; стаття 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1524 є чинними й обов`язковими для органів Пенсійного фонду України.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як непрацююча пенсіонерка та проживає у селі Киселів Чернівецького району Чернівецької області.

Село Киселів згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 600/2415/20-а визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, та зобов`язано здійснювати його нарахування і виплату відповідно до статті 39 Закону № 796-XII. На виконання вказаного судового рішення відповідач виплачував позивачці підвищення до 31 грудня 2024 року.

З 1 січня 2025 року виплату припинено з посиланням на статтю 45 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1524.

Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Статтею 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону життя і здоров`я та соціальний захист визначає Закон № 796-XII.

Статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, було передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення — у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, установлених частиною першою цієї статті.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII статтю 39 Закону № 796-XII було виключено. Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 зазначене положення визнано неконституційним, унаслідок чого з дня ухвалення цього рішення відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, в частині, яка не змінена Законом України від 4 лютого 2016 року № 987-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18 дійшла висновку, що з 17 липня 2018 року непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, має право на підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-XII.

Водночас відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення інших виплат. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 квітня 2024 року у справі № 240/19227/21 сформулювала висновок, що розмір підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-XII визначається із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

Статтею 45 Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у відповідній зоні станом на 26 квітня 1986 року чи в період із 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим їм надано статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Розмір доплати визначено в сумі 2361 гривня.

Однак згідно зі статтею 71 Закону № 796-XII дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Конституційний Суд України послідовно наголошував, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати або змінювати обсяг прав, пільг, компенсацій і гарантій, установлених іншими законами України, а також запроваджувати інше правове регулювання відносин, які є предметом спеціального закону. Такий підхід викладено, зокрема, у рішеннях від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 та від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020.

Зміни до статті 39 Закону № 796-XII щодо умов і розміру підвищення непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у встановленому порядку не вносилися. Отже, стаття 45 Закону № 4059-IX як норма загального бюджетного закону не може змінювати умови реалізації права, передбаченого спеціальним Законом № 796-XII.

Верховний Суд у постановах від 20 травня 2026 року у справі № 600/1438/25-а, від 2 червня 2026 року у справі № 460/377/25, від 5 червня 2026 року у справі № 240/4486/25, від 10 липня 2026 року у справі № 460/4069/25 та від 14 липня 2026 року у справі № 240/22191/25 дійшов висновку, що застосування статті 45 Закону № 4059-IX і постанови Кабінету Міністрів України № 1524 для зменшення розміру або припинення підвищення, гарантованого статтею 39 Закону № 796-XII, є протиправним та обмежує право на належний соціальний захист.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України ці висновки Верховного Суду підлягають урахуванню під час застосування відповідних норм права.

За таких обставин доводи відповідача про обов`язковість застосування статті 45 Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України № 1524 не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Висновок суду першої інстанції про необхідність підтвердження позивачкою факту проживання або роботи у відповідній зоні станом на 26 квітня 1986 року чи в період до 1 січня 1993 року та наявності статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, заснований на умовах, запроваджених статтею 45 Закону № 4059-IX, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, факт постійного проживання позивачки у селі Киселів підтверджено витягом із реєстру Веренчанської територіальної громади, згідно з яким вона зареєстрована за відповідною адресою з 30 січня 2002 року. Відсутність відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі за наявності офіційних відомостей реєстру територіальної громади не спростовує факту її зареєстрованого місця проживання.

Обставини щодо статусу позивачки як непрацюючої пенсіонерки, її проживання на території радіоактивного забруднення та права на підвищення до пенсії вже були встановлені постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 600/2415/20-а. Відповідач виконував це рішення до 31 грудня 2024 року. Доказів зміни обставин, із якими стаття 39 Закону № 796-XII пов`язує право на підвищення, матеріали справи не містять.

Отже, припинення з 01 січня 2025 року нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII не відповідало вимогам закону. Ураховуючи межі позовних вимог та встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, порушене право позивачки підлягає захисту з 04 вересня 2025 року.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 45 Закону № 4059-IX та не застосував статтю 39 Закону № 796-XII, яка підлягала застосуванню, рішення суду першої інстанції належить скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

VI. СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1331,20 грн та апеляційної скарги в сумі 1996,80 грн, усього 3328,00 грн, підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 з 04 вересня 2025 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ЄДРПОУ - 40329345) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у загальному розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.