Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №120/11315/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11315/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

22 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно прийнято рішення від 09.07.2025 за № 023830027982, яким відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 позов задоволено частково та ухвалено:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830027982 від 09.07.2025 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Законк України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 02.07.2024, зарахувавши до пільгового стажу період його навчання з 13.09.1984 по 27.02.1988, період проходження військової служби з 01.08.1988 по 30.07.1990 та період роботи з 18.09.1990 по 27.08.2000, 30.07.2008 по 14.02.2014.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скоистався.

Матеріалами справи встановлено, що 02.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення № 023830027982 від 10.07.2024 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю у позивача пенсійного віку, що становить 60 років.

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі №120/14819/24 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 023830027982 від 10.07.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог, - відмовлено.

За результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.07.2025 №023830027982 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Також відмовлено в призначенні пенсії за віком, згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу та недосягненням необхідного пенсійного віку.

Зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано:

період навчання з 01.09.1984 року по 20.02.1988 року у Вінницькому будівельному технікуму, оскільки відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту" час навчання у закладі професійної освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, в тому числі в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановленої для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців;

період проходження військової служби з 01.08.1988 року по 30.07.1990 року, оскільки військову службу не зараховано до страхового стажу відповідно до змін п. 2 ст. 24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до надання відповіді про неможливість документального підтвердження нездійснення російською федерацією пенсійних виплат за вказаний період роботи, а також перед проходженням військової служби заявник не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі або працював за професією, яка дає право на пільгову пенсію.

Примітка: періоди військової служби зараховуються до пільгового стажу, якщо на момент призову на військову службу особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі або працювала за професією, яка дає право на пільгову пенсію.

періоди роботи з 18.09.1990 року по 27.08.2000 року (термін закінчення даного періоду роботи відсутній у трудовій книжці) та з 30.07.2008 року по 14.02.2014 року згідно, записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки неможливо визначити зайнятість заявника у вищевказані періоди на роботах в особливо шкідливих та особливо важких умовах або ж в шкідливих та важких умовах праці протягом повного робочого дня, крім того, відсутні дані щодо проведення атестацій робочих місць за дані періоди.

Позивач не погоджується з відмовою, вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статі 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відтак, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають чоловіки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Апеляційний судом встановлено, що позивач досяг віку, необхідного для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. Наявність необхідного страхового стажу у позивача відповідачами не заперечується.

Поряд з цим визначальним у цьому спорі є встановлення наявності у ОСОБА_1 пільгового стажу тривалістю не менше 12 років 6 місяців, при цьому, як вказує пенсійний орган, необхідний пільговий стаж заявника відсутній.

Зокрема, до такого стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 20.02.1988 у Вінницькому будівельному технікумі, оскільки після закінчення навчання позивач не був працевлаштований за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців.

Також не зараховано період проходження військової служби з 01.08.1988 по 30.07.1990, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення російською федерацією пенсійних виплат за цей період.

Крім того, не зараховано періоди роботи з 18.09.1990 по 27.08.2000 та з 30.07.2008 по 14.02.2014, оскільки наявні записи трудової книжки не дають можливості встановити зайнятість позивача повний робочий день на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, а також відсутні відомості про проведення атестації відповідних робочих місць.

Стосовно не зарахування періоду навчання позивача до пільгового стажу, колегія суддів враховує наступне.

Згідно із пункту «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 справа № 520/15931/16-а, від 30.03.2021 справа № 595/495/17.

Згідно із записами № 5 та № 6 в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та диплому № НОМЕР_2 від 27.02.1988 у період з 13.09.1984 по 27.02.1988 позивач навчався в Вінницькому будівельному технікуму МЖКГ УРСР за спеціальністю промислове та цивільне будівництво та отримав кваліфікацію техніка-будівельника, а з 23.03.1988 прийнято на посаду техніка-будівельника колгоспу ім. Горького с. Козинці Липовецького району на підставі наказу №8 від 01.08.1988.

Тому, оскільки перерва між днем закінчення навчання (27.02.1988) і днем зарахування на роботу за набутою професією (23.03.1988) не перевищила трьох місяців відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», тому період навчання ОСОБА_1 з 13.09.1984 по 27.02.1988 у Вінницькому будівельному технікуму МЖКГ УРСР має бути зараховано до пільгового стажу позивача, що дає право на пільгову пенсію за віком за Списком № 2.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду проходження військової служби з 01.08.1988 по 30.07.1990 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба у військах і органах ВЧК,ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала чи безпосередньо слідувала за нею.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З 23.03.1988 по 01.08.1988 позивач працював на посаді техніка-будівельника колгоспу ім. Горького с. Козинці Липовецького району. З 01.08.1988 по 30.07.1990 проходив службу в лавах Радянської Армії, а з 18.09.1990 по 27.08.2000, працював на посаді майстра будівельного участку.

Відповідно до розділу XXIX, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на будівництві будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій, зайнятість на яких повний робочий день, дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відносяться Майстри (десятники) та виконроби (виробники робіт).

Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, розділом XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація і ремонт будівель, споруд та інших об`єктів» (код 22900000), передбачено посади Майстрів будівельних та монтажних робіт (код 2290000б-23419).

Згідно зі Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, розділом XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація і ремонт будівель, споруд та інших об`єктів» (код 22900000), передбачено посади Майстрів будівельних та монтажних робіт (код 2290000б-23419).

Таким чином, займані позивачем посади майстра будівельного відноситься до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

, з урахуванням наведеного, період проходження позивачем військової служби з 01.08.1988 по 30.07.1990 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2.

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 18.09.1990 по 27.08.2000 та з 30.07.2008 по 14.02.2014, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній з 18.09.1990 по 27.08.2000, працював на посаді майстра будівельного участку. При цьому, займана позивачем посада майстра будівельника відноситься до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивач з 30.07.2008 по 14.02.2014 працював на посаді виконавця робіт ТОВ "Компанія КМТ-Будінвест".

Відповідно до розділу XXIX, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на будівництві будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій, зайнятість на яких повний робочий день, дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відносяться Майстри (десятники) та виконроби (виробники робіт).

Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, розділом XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація і ремонт будівель, споруд та інших об`єктів» (код 22900000), передбачено посади Виконроба (виробника робіт) (код 2290000б-24441).

Згідно зі Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, розділом XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація і ремонт будівель, споруд та інших об`єктів» (код 22900000), передбачено посади Виконроба (виробника робіт) (код 2290000б-24441).

Отже, займана позивачем посада Виконроба відноситься до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність даних щодо проведення атестації робочих місць, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 та передбачає, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна ж мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до пункту 6 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць за умовами праці передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць за умовами праці визначено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговими пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відтак, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, зокрема, у зв`язку із зайнятістю на шкідливих умовах праці за Списком №2, є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Такими документами можуть бути карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 422 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявність атестації робочого місця, не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, оскільки працівник не несе відповідальності за не проведення атестації керівником підприємства та організації. Визначальною ознакою є факт роботи позивача на посадах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, що передбачені в Списку № 2 та характер роботи, які дають підстави для призначення пільгової пенсії.

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №560/8421/22 від 24 травня 2023 року та № 560/13076/24 від 16 вересня 2025 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що Верховним Судом у зразковій справі №520/15025/16-а (постанова від 19.02.2020) викладено правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач безпідставно відмовив у підтвердженні спірних періодів роботи як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах, у зв`язку з чим рішення від 09.07.2025 №023830027982 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що приймаючи спірне рішення, відповідач не надав належної правової оцінки відомостям про трудову діяльність позивача, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про неможливість зарахування позивачу до пільгового стажу періодів його роботи, навчання та проходження військової служби та призначити пенсію. Тому, у межах спірних правовідносин судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в підтверджені періодів роботи, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії. Функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії відносяться до виключної компетенції відповідачів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з метою належного захисту порушених прав позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу позивача період його навчання з 13.09.1984 по 27.02.1988, період проходження військової служби з 01.08.1988 по 30.07.1990 та період роботи з 18.09.1990 по 27.08.2000, 30.07.2008 по 14.02.2014 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.