Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/17478/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17478/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29 травня 2025 року № 064050005067 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов`язати відповідача призначити таку пенсію з 20 травня 2025 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 підтверджує статус позивача, однак не є безумовним доказом його проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Поданими до пенсійного органу документами підтверджено перебування позивача у такій зоні лише протягом 8 місяців 27 днів.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що наявність у позивача дійсного посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 підтверджує перевірку уповноваженим органом умов набуття відповідного статусу, зокрема необхідної тривалості проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Апелянт також посилається на акт обстеження фактичного проживання від 23 червня 2025 року та зазначає, що цей документ підтверджує обставини, які існували до прийняття спірного рішення, а тому повинен бути оцінений судом незалежно від часу його складення. На обґрунтування своєї позиції позивач посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 460/2589/20.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін. Зазначає, що офіційною довідкою органу місцевого самоврядування підтверджено проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення лише протягом 8 місяців 27 днів, тоді як інші документи свідчать про його навчання, роботу та проходження військової служби поза межами такої зони.

ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина, потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 15 травня 1994 року.

Із 18 грудня 2023 року позивачу призначено пенсію по інвалідності.

22 травня 2025 року позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке рішенням від 29 травня 2025 року № 064050005067 відмовило у переведенні на інший вид пенсії.

Підставою відмови стало непідтвердження постійного проживання або роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Олевської міської ради від 22 грудня 2023 року № 1072 позивач був зареєстрований і постійно проживав у селі Стовпинка Коростенського (Олевського) району Житомирської області з 26 квітня 1986 року до 01 вересня 1986 року, з 02 березня 1990 року до 13 березня 1990 року, з 30 травня 1990 року до 12 червня 1990 року, з 20 квітня 1992 року до 15 серпня 1992 року та з 25 лютого 1995 року до 05 березня 1998 року. Станом на 01 січня 1993 року підтверджений період становить 8 місяців 27 днів.

Записами трудової книжки та іншими документами підтверджено, що з 01 вересня 1986 року до 02 березня 1990 року позивач навчався у Кременчуцькому професійно-технічному училищі № 6, з 13 березня 1990 року до 30 травня 1990 року працював на Крюківському вагонобудівному заводі, з 12 червня 1990 року до 20 квітня 1992 року проходив строкову військову службу, а з 15 серпня 1992 року навчався у Малинському лісотехнічному технікумі.

Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним, а своє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порушеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, зокрема у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону № 796-ХІІ).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

За змістом статті 55 Закону № 796-XII особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, пенсійний вік зменшується за умови, що станом на 01 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років. Початкова величина зменшення пенсійного віку становить три роки, а додатково пенсійний вік зменшується на один рік за кожні два роки проживання або роботи, але не більше ніж на шість років.

При цьому, в примітці до п. 2 ч.1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку залежить не лише від належності особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, а й від документального підтвердження передбаченого статтею 55 Закону № 796-XII періоду фактичного проживання або роботи на відповідній території.

Абзацом другим підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено подання як посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, так і документів про періоди проживання або роботи на територіях радіоактивного забруднення, виданих органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями.

Верховний Суд у постановах від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23 та від 18 березня 2025 року у справі № 460/27065/23 зазначив, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною та єдиною підставою для призначення пенсії за статтею 55 Закону № 796-XII. Вирішальним є встановлений належними доказами факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою протягом визначеного законом періоду.

Тому довід апелянта про те, що саме посвідчення категорії 3 автоматично підтверджує його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення щонайменше три роки, не відповідає актуальним висновкам Верховного Суду.

Крім того, нормативне регулювання, чинне на час видачі позивачу посвідчення, передбачало декілька самостійних підстав для набуття статусу потерпілого категорії 3. Зокрема, такий статус міг бути наданий особі, яка постійно проживала у відповідній зоні на день аварії, незалежно від наявності в неї трирічного періоду проживання станом на 01 січня 1993 року. Отже, із самого факту видачі посвідчення неможливо встановити конкретну тривалість проживання позивача у цій зоні.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 460/2589/20 не спростовує наведеного висновку. Правозастосування у цій справі має здійснюватися з урахуванням сформованої пізніше та безпосередньо застосовної практики Верховного Суду у справах № 460/19947/23 і № 460/27065/23, відповідно до якої статус потерпілої особи та конкретний період проживання або роботи є взаємопов`язаними, але самостійними умовами реалізації права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку.

Офіційна довідка Олевської міської ради від 22 грудня 2023 року № 1072 підтверджує проживання позивача у селі Стовпинка, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, до 01 січня 1993 року лише протягом 8 місяців 27 днів. Цього періоду недостатньо для виникнення права, передбаченого статтею 55 Закону № 796-XII.

Щодо акта обстеження фактичного проживання від 23 червня 2025 року колегія суддів зазначає, що факт його складення після прийняття спірного рішення сам по собі не виключає можливості оцінки такого документа судом, якщо він стосується обставин, які існували раніше. Водночас цей акт підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, а не має наперед установленої сили.

Зміст акта не узгоджується з довідкою того ж органу місцевого самоврядування № 1072 та з офіційними відомостями про навчання, роботу і проходження позивачем військової служби поза межами зони гарантованого добровільного відселення упродовж більшої частини спірного періоду. Апелянт не надав документів, які б пояснювали ці суперечності та достовірно підтверджували його фактичне постійне проживання у селі Стовпинка протягом щонайменше трьох років до 01 січня 1993 року.

Відповідно до статей 72, 73, 76 та 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За результатами такої оцінки акт від 23 червня 2025 року не спростовує відомостей офіційної довідки та інших письмових доказів.

Таким чином, на дату прийняття рішення від 29 травня 2025 року № 064050005067 пенсійний орган не мав документально підтверджених відомостей про проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Відмова у переведенні позивача на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку ґрунтувалася на поданих ним документах та відповідала статті 55 Закону № 796-XII.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.