Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №753/17628/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17628/26

провадження № 2/753/15229/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06.02.2025-100000412, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 22 000,00 грн. строком на 140 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, комісію та інші платежі, передбачені договором. За твердженням позивача, договір укладено в електронній формі.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.02.2025-100000412 від 06.02.2025 у розмірі 57 602,78 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 01.09.2026 відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

14.09.2026 Відповідач надав відзив у якому частково заперечив проти позову. Факт укладення договору та одержання 22 000,00 грн. відповідач не заперечував, однак вказував на необхідність врахування здійснених ним платежів на загальну суму 9 477,54 грн., недопустимість нарахування процентів поза межами строку кредитування, надмірність штрафу в розмірі 11 000,00 грн. та необхідність пропорційного розподілу судових витрат. На підтвердження часткового виконання договору відповідач надав платіжний документ про перерахування 19.02.2025 на користь позивача 4 738,77 грн.

У відповіді на відзив 16.09.2026 позивач зазначив, що проценти в розмірі 24 620,32 грн. нараховані виключно в межах 140-денного строку кредитування, усі платежі відповідача враховані, а їх зарахування здійснено відповідно до умов договору та черговості погашення грошового зобов`язання. Просив задовольнити позов повністю.

22.09.2026 у запереченнях відповідач додатково посилався на нікчемність комісії за надання кредиту в розмірі 3 300,00 грн., необхідність повної відмови у стягненні штрафу та надав власний розрахунок, відповідно до якого визнавав заборгованість у розмірі 25 044,92 грн.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 06.02.2025-100000412. За його умовами відповідачу надано кредит у розмірі 22 000,00 грн. строком на 140 днів, із кінцевою датою повернення 25.06.2025, процентною ставкою 1 % за кожний день користування кредитом та комісією в розмірі 15 % суми кредиту, що становить 3 300,00 грн. Денна процентна ставка, яка враховує загальні витрати за кредитом, визначена договором у розмірі 0,82 %.

Договір, заявка та акцепт підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором «E668», надісланим на вказаний ним номер мобільного телефону. Відомості BankID містять анкетні дані відповідача, його РНОКПП, дату народження та контактний номер телефону, які відповідають інформації, зазначеній у кредитному договорі.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Сукупність даних про ідентифікацію відповідача, використання його номера телефону, реквізитів платіжної картки, одержання коштів та подальше часткове виконання договору підтверджує належність електронного підпису відповідачу.

Факт надання кредиту підтверджується чеком ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з яким 06.02.2025 о 09:41 на платіжну картку № НОМЕР_1 успішно перераховано 22 000,00 грн. за кредитним договором, номер транзакції 645148509.

Правові підстави участі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» у здійсненні переказу підтверджуються договором про організацію приймання та переказу платежів, укладеним із позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З картки субконто вбачається, що відповідач сплатив 19.02.2025 та 05.03.2025 по 4 738,77 грн., усього 9 477,54 грн. Зазначені кошти були зараховані в рахунок процентів у розмірі 6 160,00 грн., комісії в розмірі 3 300,00 грн. та частини основного боргу в розмірі 17,54 грн. Станом на 25.06.2025 непогашеними залишилися 21 982,46 грн. тіла кредиту та 24 620,32 грн. процентів.

Проценти нараховані лише до 25.06.2025, тобто в межах погодженого сторонами 140-денного строку кредитування. Доказів нарахування процентів після закінчення строку договору матеріали справи не містять.

Доводи про нікчемність комісії суд відхиляє. Комісія визначена безпосередньо в договорі у фіксованому розмірі 3 300,00 грн., зазначена в заявці, графіку платежів та інформації про загальну вартість кредиту, врахована при визначенні денної процентної ставки. Сукупні витрати за кредитом становлять 0,82 % за день і не перевищують установленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» граничного розміру денної процентної ставки в 1 %. Тому саме по собі встановлення погодженої та розкритої до укладення договору комісії не свідчить про її нікчемність.

Контррозрахунок відповідача на суму 25 044,92 грн. суд відхиляє, оскільки в ньому вся сума сплачених коштів безпідставно віднесена виключно на погашення основного боргу, без урахування нарахованих на дати платежів процентів та передбаченої договором комісії. Крім того, наведений у запереченнях розрахунок процентів не відповідає формулі: 1 % від 12 522,46 грн. за 140 днів становить не 12 522,46 грн., а 17 531,44 грн.

Водночас вимога про стягнення 11 000,00 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Відповідно до п 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Нараховані з 24.02.2022 штраф, пеня та інші платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем. Аналогічні гарантії передбачені пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Посилання позивача на можливість нарахування штрафу в період воєнного стану ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства та не спростовує прямої законодавчої заборони стягнення таких платежів.

Отже, доведеними є вимоги про стягнення 21 982,46 грн. основного боргу та 24 620,32 грн. процентів, усього 46 602,78 грн. У стягненні 11 000,00 грн. штрафу необхідно відмовити.

Платіжною інструкцією підтверджено сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позову, а саме 2 153,98 грн.

Подані описи вкладення та списки поштових відправлень підтверджують направлення процесуальних документів, однак платіжні документи сформовані щодо групових відправлень і не дають можливості визначити конкретну суму витрат, понесених саме у зв`язку з направленням документів відповідачу в цій справі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.02.2025-100000412 від 06.02.2025 у розмірі 46 602,78 грн. (сорок шість тисяч шістсот дві гривні 78 копійок), з яких: 21 982,46 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 24 620,32 грн. - заборгованість за процентами, судовий збір у розмірі 2 153,98 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 11 000,00 грн. та документально не підтверджених витрат на направлення процесуальних документів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.09.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.