Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №120/8347/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8347/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату такої пенсії у розмірі, визначеному зазначеною статтею.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області, є особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, однак відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії у мінімальному розмірі, гарантованому статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, застосування якої, на переконання позивача, є обов`язковим з огляду на рішення Конституційного Суду України та правові висновки Верховного Суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно з урахуванням раніше виплачених сум, з 15.05.2025 року.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, що були гарантовані цією статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, на чому наголосив Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.05.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР застосуванню не підлягають, оскільки Верховна Рада України у визначений Конституційним Судом України строк виконала Рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 шляхом прийняття Закону № 1584-IX, який є чинним, неконституційним не визнавався та підлягає обов`язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України; відповідач, здійснюючи виплату пенсії у розмірах, визначених з урахуванням норм Закону № 1584-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Апелянт також посилається на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України, зазначаючи, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий одержувачу, а тому позовну заяву належало залишити без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України. Крім того, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема статей 90, 242, 245 КАС України, стверджуючи, що оскаржуване рішення є однобічним, не містить оцінки всіх аргументів відповідача, а зобов`язання вчинити конкретні дії є втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Вінницькою обласною державною адміністрацією 10.09.2019.

Позивач є особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 358376 та експертним висновком від 26.01.2004 № 9357.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

15.05.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою, в якій просила перерахувати їй пенсію відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Листом від 11.06.2025 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило заявника про відмову у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, а статтею 22 Основного Закону встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі -Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) статтю 54 Закону № 796-XII викладено у новій редакції, згідно з якою «умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань». Наведені зміни набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 у справі № 3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення встановлено, що зазначене положення втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Рішення, а пунктом 3 — приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Конституційний Суд України окремо зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня його ухвалення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

На виконання наведеного Рішення Верховна Рада України 29 червня 2021 року прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-IX (далі — Закон № 1584-IX), пунктом 2 розділу I якого частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції: «в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень». Наведені зміни набрали чинності з 01 липня 2021 року.

Отже, установлені статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX розміри мінімальних пенсій є нижчими за ті, що були гарантовані цією ж статтею у редакції Закону № 230/96-ВР.

Конституційний Суд України (Перший сенат) у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, визначивши у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями цього Закону в редакції Закону № 230/96-ВР. Конституційний Суд України наголосив, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 7-р(І)/2023 у справі № 3-51/2021(115/21) визнано неконституційним положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24 сформулював висновок про те, що, незважаючи на формальне виконання законодавцем Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, установлені статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX розміри пенсій є суттєво меншими, аніж ті, які було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, унаслідок чого прийняттям Закону № 1584-IX не досягнуто мінімальних гарантій у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Аналогічних за змістом висновків Верховний Суд дійшов також у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23 та від 15 травня 2024 року у справі № 400/12171/21. Зазначені висновки стосуються подібних правовідносин і згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що положення статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР не підлягають застосуванню з огляду на чинність Закону № 1584-IX, є помилковими та прямо суперечать наведеній вище правовій позиції Верховного Суду і висновкам Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024. Та обставина, що Закон № 1584-IX є чинним і неконституційним не визнавався, не спростовує обов`язку суб`єкта владних повноважень забезпечити мінімальний рівень пенсійного забезпечення, гарантований державою особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірах, не нижчих за встановлені статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка має право на отримання пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у мінімальному розмірі, визначеному статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а відмова відповідача у здійсненні відповідного перерахунку є протиправною.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як установлено судом, позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 15.05.2025, а відмову у задоволенні такої заяви їй повідомлено листом від 11.06.2025. Саме з моменту отримання відповіді пенсійного органу позивач дізналася про порушення свого права, а позов подано в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. Відтак підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України були відсутні, а відповідні доводи апелянта є безпідставними.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.