Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №727/6450/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6450/26

Провадження № 2/727/2356/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Бурлаці А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 07.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 926609481 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV9NM75. Відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, зареєструвалась на даному сайті, створивши Особистий кабінет позичальника та подала Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшла належну перевірку (верифікацію), ознайомилась та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору; отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання Кредитного договору. надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Вказав, що згідно з умовами Кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 500,00 шляхом перерахування через банкпровайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22000,00 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. В подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму, зазначену в реєстрі прав вимоги №175 від 05.05.2022 р.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму, зазначену в реєстрі прав вимоги №2 від 20.12.2023 р.

11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» отримало право вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 27082,51 грн.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 27082,51 грн, яка складається з: 20327,65 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6754,86 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у Первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

А тому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 926609481 від 07.11.2021 року в розмірі 27082,51 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Рух справи в суді

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 травня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 червня 2026 року витребувано з АТ КБ «Приват Банк» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» докази по справі.

Аргументи учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились. В заяві від 18.09.2026 р. представник відповідача просив провести судове засідання без участі відповідача та представника. Крім того, в додаткових поясненнях зазначив, що позивач не надав належних доказів, у тому числі первинних документів, на підтвердження надання саме кредитодавцем грошових коштів за кредитним договором № 926609481 від 07 листопада 2021 року. Звертає увагу, що на виконання ухвал суду АТ «Універсал Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» надали інформацію про рух коштів за картковими рахунками відповідача. При цьому, за карткою № НОМЕР_1 у період з 07.11.2021 по 12.11.2021 наявні численні зарахування на загальну суму 46 951,97 грн., а за карткою № НОМЕР_2 - зарахування 07.11.2021 у розмірі 350,00 грн. та 500,00 грн., 30.11.2021 - 900,00 грн., 12.01.2022 - 6 750,00 грн. Водночас у наданих виписках відсутня інформація щодо джерела надходження зазначених коштів. Відповідач пояснює, що в період спірних правовідносин користувалася послугами різних кредитних установ через скрутне матеріальне становище, більша частина зобов`язань перед якими погашена, а тому саме по собі надходження коштів на її карткові рахунки не підтверджує їх отримання за кредитним договором № 926609481 від 07 листопада 2021 року. Зазначає, що без первинних документів неможливо встановити факт надання кредитних коштів саме позивачем та факт наявності заборгованості у заявленому розмірі. Інших документів, з яких можна було б встановити перерахування позивачем грошових коштів саме за вказаним кредитним договором, позивачем не надано. Також, в заяві просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн. Матеріали справи містять також заяву представника відповідача про застосування позовної давності, оскільки кредитний договір був укладений 07.11.2021 р., позов подано у травні 2026 року, тобто після спливу трирічного строку. Вважає, що сам по собі воєнний стан, не зупиняє позовну давність автоматично, оскільки мають значення чи були об`єктивні перешкоди у позивача для звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд

Судом встановлено, що 07.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 926609481 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.65-69).

Відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, пройшла належну перевірку (верифікацію), ознайомилась з Правилами надання грошових коштів у позику (а.с. 76-77) та паспортом споживчого кредиту (а.с.64), які є невід`ємною частиною кредитного договору, та підписала кредитний договір 07.11.2021 року о 18:58:05 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV9NM75, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 83).

Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 500 грн 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 19.11.2021 (п.1.3. договору).

Згідно з п. 1.7 зазначеного Договору кредитна лінія надається строком на 12 днів від дати отримання кредиту («Дисконтний період»), а саме до 19.11.2021 року. У випадку надання першого Траншу не в день укладення договору, загальний строк надання кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору відносно до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п. 1.8 вказаного Договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.7 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функції продовження строку Дисконтного періоду.

Згідно з п. 1.4 Договору Позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії Договору може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту.

За пунктами 1.9, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3 зазначеного договору за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в такому порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 255,50 процентів річних, що становить 0,70 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення зазначеного в п. 1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 629,72 процентів річних, що становить 1,73 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Якщо Позичальник користується Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами та Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду (п.1.9.3).

Згідно з пунктами 1.12.1 1.12.2 договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним.

На підставі п 5.2 строк дії Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п 1.7 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п 1.8 та 1.12.1 Договору. У будь якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Пунктом 5.3 сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦПК України.

Згідно п. 5.1. Договору невід`ємною частиною Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця www.moneyveo.ua.

Відповідно до п. 5.4. Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

В матеріалах справи міститься Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 07.11.2021, в якій наявна загальна інформації, персональні дані відповідача, його адреса та номер картки (а.с. 78).

Позивачем долучено алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів (а.с. 84), алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (а.с. 79-82).

Перерахування грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 підтверджується платіжними дорученнями: №3b85809b-4796-4fc7-af96-e1ae4ab49171 від 07.11.2021 у розмірі 600,00 грн., призначення платежу: Переказ коштів згідно договору № 926609481 від 07.11.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, №87d4e213-3da2-4f5c-8535-1b1e34bd6b19 від 07.11.2021 у розмірі 350 грн. (на платіжну картку НОМЕР_8), у подальному: 500 грн. (на платіжну картку НОМЕР_8), 600 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 550 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 600 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 500 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 800 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 400 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 500 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 550 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 600 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 400 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 400 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 900 грн. (на платіжну картку НОМЕР_5 ххх-хххх-5466), 7000 грн. (на платіжну картку НОМЕР_4 ), 6750 грн. (на платіжну картку НОМЕР_5 ххх-хххх-5466) (а.с. 85-89) та довідками щодо перерахування коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 71-74).

Суд отримав витребувані за клопотанням докази від АТ «Універсал Банк» відповідно до яких, на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_6 є фінансовим номером за картковим рахунком та на картковий рахунок 07.11.2021 р. були зараховані платежі у сумі 600 грн., 600 грн. 500 грн., 10.11.2021 були зараховані платежі у сумі 800 грн., 11.11.2021 були зараховані платежі у сумі 550 грн., 600 грн., 400 грн., 500 грн., 550 грн., 600 грн., 400 грн., 400 грн., 15.12.2021 - 7000 грн. (а.с. 103-113а).

Суд отримав витребувані за клопотанням докази від АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до яких, на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_6 є фінансовим номером за картковим рахунком та на картковий рахунок 07.11.2021 р. були зараховані платежі у сумі 350 грн., 500 грн., 30.11.2021 - 900 грн., 12.01.2022 - 6750 грн. (а.с. 123-126).

Із доданого до позову розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 05.05.2022 складає 23098,36 грн, з яких: 20327,65 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 2770,71 грн - заборгованість за відсотками. Дата продажу - 05.05.2022. Розрахунок містить дані про оплати: 18.11.2021 - 2108,00 грн., 15.12.2021 - 3063,00 грн., 12.01.2022 - 5436,00 грн., 10.02.2022 - 5001,00 грн. (а.с. 53-54).

28 листопада 2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 26-27) та Додаткові угоди № 19 від 28.11.2019 (зв.а.с. 28), №26 від 31.12.2020 (а.с. 29-31), № 27 від 31.12.2021 (зв.а.с. 31), № 31 від 31.12.2023 (зв.а.с. 31), № 32 від 31.12.2023 (а.с. 32) щодо продовження його терміну дії.

Предметом договору факторингу №28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання цього Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги №175 від 05.05.2022 (20327,65 грн. - заборгованість по основному боргу, 2770,71 - заборгованість по відсоткам загальна заборгованість - 23098,36 грн.) (а.с. 33-34).

Суду надано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №175 від 05.05.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з Реєстру прав вимоги №206 від 06.12.2022 (а.с.35).

30.10.2023 р. між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого позивач вказує, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.36-27).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання цього Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №2 від 20.12.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (27082,51 грн) (а.с.39-40).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач вказує, що Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с.42-43).

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № 11/07/25-Е від 11.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 27082,51 грн. (а.с. 45-46).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 926609481 від 07.11.2021, який складений ТОВ «Таліон Плюс» відсотки нараховано після укладення договору факторингу, заборгованість за даним договором складає 27082,51 грн, яка складається з: 20327,65 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6754,86 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом станом на дату складання розрахунку (20.12.2023) (а.с. 55).

Така ж сума заборгованості підтверджена випискою з особового рахунка, яка сформована ТОВ «ФК «ЕЙС», за кредитним договором № 926609481 від 07.11.2021, з якої вбачається, що ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 року (включно) має непогашену заборгованість за кредитним договором в розмірі 27082,51 грн, яка складається з: 20327,65 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6754,86 грн. прострочена заборгованість за процентами (а.с. 67).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Приписами ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір № 926609481 від 07.11.2021 року не був би укладений, суд вважає, що його укладення в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача та, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року в справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20-ц.

Що стосується аргументів представника відповідача, що позивачем не підтверджено факту надання грошових коштів саме позивачем відповідачу необхідно зазначити наступне.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. … Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн., при цьому перший транш становив 500 гривень 00 копійок, а протягом дисконтного періоду позичальник мала право отримувати наступні транші в межах кредитного ліміту.

В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 07.11.2021, наявна загальна інформація та номер картки НОМЕР_9.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання кредитного договору ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на платіжні картки відповідача НОМЕР_10, № НОМЕР_4 кошти в загальній сумі 22000 грн. У платіжних дорученнях отримувачем коштів зазначено ОСОБА_1 , а у призначенні платежу переказ коштів згідно з кредитним договором № 926609481 від 07.11.2021 року для зарахування на платіжні картки НОМЕР_10, № НОМЕР_4 .

Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснювала платежі на виконання договору на загальну суму 15608 гривень 00 копійок. Вчинення таких дій узгоджується з фактом отримання відповідачем кредитних коштів та виконання нею кредитного договору.

Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_11 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, первинний кредитор не відкривав рахунки відповідачу, а здійснював послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідача фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц, від 22 квітня 2024 року по справі № 559/1622/19.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Отже, ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (22000 грн) на банківські рахунки ОСОБА_1 , яка самостійно внесла до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номери своїх платіжних карток та здійснювала погашення вищевказаної заборгованості.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, а саме кредитний договір, довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі, заявку на отримання грошових кошьів, довідки про зарахування коштів, платіжні доручення ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», виписку по рахунках № НОМЕР_12, № НОМЕР_4 відкриті ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсалбанк» в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин щодо перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 22000 грн на виконання договору № 926609481 від 07.11.2021 р., тобто є достатніми доказами.

Отже, первісний кредитор належним чином виконав умови кредитного договору, що зумовило виникнення у відповідача зобов`язання з повернення суми кредиту та сплати процентів.

30 липня 2026 року введено в дію Закон України «Про факторинг» від 03 червня 2025 року № 4466-IX. Водночас пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення в дію цього Закону. Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону.

Оскільки всі договори факторингу, на яких ґрунтується заявлене позивачем право вимоги, укладені до 30 липня 2026 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України про факторинг у редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За статтею 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «Ейс» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 926609481 від 07.11.2021 року в розмірі 27082,51 грн., із них: 20327,65 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 6754,86 грн. прострочена заборгованість за відсотками.

Щодо пропуску строку позовної давності

У заяві від 23.07.2026 р. представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви через пропущений строк позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до даних правовідносин, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

У відповідності до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

В цій справі ТОВ «ФК «ЕЙС» направило позов до суду в травні 2026 року. Кредитний договір укладено первісним кредитором з відповідачем 07.11.2021 р.

У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року (справа №373/651/20) зазначено, що постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторі хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненням внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України діє карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину».

У той же час постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID- 19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану ( розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022 року; в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023 року).

Законом України №4434-IX було відновлено перебіг строків позовної давності із 04 вересня 2025 року.

Таким чином, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність тривалістю у три роки), були продовжені до 30.06.2023 року, тобто закінчення дії карантину. У подальшому, перебіг строку давності було зупинено на час дії воєнного стану. Їх перебіг відновлено тільки 04.09.2025 року. Відтак можна констатувати, що станом на дату звернення позивача до суду із вказаним позовом, ним не було пропущено загальний строк позовної давності. Інших вимог, зокрема до яких може бути застосовано спеціальний строк позовної давності (ст. 258 ЦК України), позивачем пред`явлено не було.

За таких обставин, суд вважає клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності безпідставними.

Висновки за результатами судового розгляду

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором № 926609481 від 07.11.2021 року в розмірі 27082,51 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 20327,65 грн., заборгованість за відсотками - 6754,86 грн., задовольнивши позовні вимоги.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Позивачем на підтвердження таких витрат надано договір про надання правової (правничої) допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» (а.с.57), протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги (зв.а.с.57), додаткову угоду №25770938573 до договору про надання правничої допомоги (а.с. 58), акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року (а.с.59), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 60), довіреність (а.с. 61).

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи принципи розумності, співмірності й нескладності справи, а також те, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, справа розглядалася у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» адвокатським бюро «Соломко та партнери» не вимагало від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, враховуючи клопотання іншої сторони щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позов задоволено судом в повному обсязі з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 512, 516, 517, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1056, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 257, 259, 261, 263, 265, 267, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (ЄДРПОУ: 42986956, Реквізити рахунку в банку: Банк отримувача: АТ «Універсал Банк», Код платника податків згідно ЄДРПОУ: 21133352, п/р: НОМЕР_7 ) заборгованість за кредитним № 926609481 від 07.11.2021 у розмірі 27082 (двадцять сім тисяч вісімдесят дві) гривні 51 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 20327,65 грн., заборгованість за відсотками - 6754,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (ЄДРПОУ: 42986956, Реквізити рахунку в банку: Банк отримувача: АТ «Універсал Банк», Код платника податків згідно ЄДРПОУ: 21133352, п/р: НОМЕР_7 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (ЄДРПОУ: 42986956, Реквізити рахунку в банку: Банк отримувача: АТ «Універсал Банк», Код платника податків згідно ЄДРПОУ: 21133352, п/р: НОМЕР_7 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

З повним рішення суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 23 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: