Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/18221/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18221/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 26.02.2022 по 31.12.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат з 26.02.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат з 01.01.2023 по 20.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не обчислення та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 12.05.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 12.05.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплат належного грошового забезпечення відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" з 26.02.2022 по 26.08.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями для обчислення розміру грошового забезпечення, повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за відповідною або аналогічною посадою.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 30.06.2022 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 26.02.2022 по 30.06.2022 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 01.07.2022 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у період з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року посадовий оклад та оклад позивача за військовим званням належало визначати шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Із 20 травня 2023 року, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, правові підстави для такого розрахунку відпали.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 200/11472/20-а, за яким неприведення приміток до додатків 1, 12, 13 і 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у відповідність до пункту 4 цієї постанови не є підставою для застосування прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня календарного року.

Також скаржник вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, оскільки мав знати про складові та розмір виплаченого грошового забезпечення під час його щомісячного отримання.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З 26.02.2022 по 12.05.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка до 30.06.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 01.07.2022 - Військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.

Відповідно до листа №760/1/32660 Військової частини НОМЕР_3 від 07.10.2025 згідно з директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск станом на 31.07.2025 переформовано, зокрема, Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 у Військову частину НОМЕР_1 .

Згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі 826/6453/18 визнано протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб".

Позивач вказує, що в період з перебуванням на службі грошове забезпечення позивача нараховувалося та виплачувалося відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та повинно враховувати характер, умови служби, кваліфікацію, науковий ступінь і вчене звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 затверджено тарифні сітки, схеми тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, а також додаткові види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Пункт 4 постанови № 704 у первинній редакції передбачав визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, якою розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови № 103 визнано протиправним і скасовано.

З 01 січня 2020 року закони України про Державний бюджет України на відповідні роки не містили застереження про застосування для визначення посадових окладів і грошового забезпечення працівників державних органів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2018 року. Натомість цими законами прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт установлювався на кожний календарний рік у новому розмірі.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 Верховний Суд сформулював висновок, за яким із 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2018 року, не відповідає актам вищої юридичної сили. Тому для визначення посадового окладу й окладу за військовим званням застосовується прожитковий мінімум, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Верховний Суд також зазначив, що обмеження, установлене пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, стосується використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини та не впливає на застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такий підхід послідовно підтриманий Верховним Судом, зокрема у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 340/3604/22, від 28 березня 2024 року у справі № 160/3235/23 та від 16 квітня 2025 року у справі № 300/3722/23.

Отже, у 2022 році розрахунковою величиною був прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня 2022 року, а з 01 січня 2023 року - прожитковий мінімум, установлений законом на 01 січня 2023 року.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 200/11472/20-а не спростовує цього висновку. Наведена у ній оцінка співвідношення пункту 4 постанови № 704 та приміток до її додатків не враховує сформованого надалі правового підходу щодо невідповідності з 01 січня 2020 року сталої величини прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року законам про Державний бюджет України на відповідні роки. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд ураховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, сформовані з урахуванням чинного на спірний період правового регулювання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування для обчислення грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року, є необґрунтованими.

Оцінюючи доводи про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів виходить із такого.

До 19 липня 2022 року частина друга статті 233 КЗпП України передбачала право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції. Для спорів про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

У постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що до вимог про виплату грошового забезпечення за період до 19 липня 2022 року застосовується попередня редакція статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду. До вимог за період після 19 липня 2022 року застосовується чинна редакція цієї статті, а початок перебігу тримісячного строку у спорах про виплату всіх сум при звільненні пов`язується з одержанням письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача виключено зі списків особового складу 12 травня 2025 року, довідку про доходи від 29 травня 2025 року № 1127 його представник одержав 15 липня 2025 року, а позов подано через підсистему «Електронний суд» 16 липня 2025 року. Отже, тримісячний строк звернення до суду не пропущено.

Твердження апелянта про звернення позивача до суду 22 квітня 2025 року суперечить матеріалам справи. Так само наведені в апеляційній скарзі відомості про звільнення позивача наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 28 червня 2024 року № 184 не стосуються установлених у цій справі обставин та не підтверджені належними доказами.

Сам факт щомісячного отримання грошового забезпечення не замінює письмового повідомлення про всі суми, нараховані та виплачені при звільненні, з яким закон пов`язує початок перебігу строку звернення до суду у цій категорії спорів.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог і не дають підстав для скасування рішення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.