Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №120/14189/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14189/25

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, які у відображені у графах «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку» військово-облікового документа в електронній формі, що містить QR-код (номер в реєстрі Оберіг – 201220220693371300074).

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку, які у відображені у графах «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку» військово-облікового документа в електронній формі, що містить QR-код (номер в реєстрі Оберіг – 201220220693371300074).

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, які у відображені у графах «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку» військово-облікового документа в електронній формі, що містить QR-код (номер в реєстрі Оберіг – 201220220693371300074).

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією військово-облікового документа Резерв + від 07.10.2025.

Позивач зазначає, що з відомостей сформованих у мобільному застосунку Резерв + йому стало відомо, про розшук територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за порушення військового обліку у зв`язку із не прибуттям за повісткою, що відображено в електронному військово-обліковому документі станом на 07.10.2025 з відміткою "Порушення правил військового обліку".

На адвокатський запит відповідач листом від 25.08.2025 надав відповідь.

За змістом листа, ОСОБА_1 , відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є порушником правил військового обліку, останньому необхідно в найкоротші строки особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для з`ясування наявності чи відсутності протиправної, винної дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Також повідомлено, що наразі протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про адміністративне правопорушення не виносилась.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо внесення інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку вважає протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не містить вказівки на те, що стрічка "Порушення правил військового обліку", "Вас розшукає ТЦК" може бути облікована лише у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210, ст. 210-1 КУпАП України. Наявність у військово-обліковому документі стрічки "Порушення правил військового обліку/Вас розшукує ТЦК та СП" законодавчо не ототожнена із фактом притягнення особи до адміністративної відповідальності, а носить інформаційний характер та не порушує прав позивача. Доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що внесенню органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (яким є відповідач)даних про порушення правил військового обліку має передувати прийняття (винесення) постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача. В ході розгляду справи по суті в суді першої інстанції відповідач не надав належні та допустимі докази на підтвердження факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ст. 210 або 210-1 КУпАП. Протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 не складався, відповідно постанова по справі про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_6 не виносилась. Отже, відповідач не мав правових підстав як для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, так і для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку позивачем та причини звернення до Національної поліції України.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подав.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, – на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) – це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Приписами частини першої статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався зокрема тим, що позивач, будучи військовозобов`язаним і перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , не з`явився до відповідача згідно надісланої повістки.

У зв`язку із чим відповідачем було надіслано запит органів Національної поліції.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 07.10.2025 року з мобільного застосунку від Міністерства оборони України Резерв +, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є військовозобов`язаним, зазначено адресу проживання та номер телефону; перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 . Наявний запис - порушення правил військового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол стосовно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП не складався. ОСОБА_1 29.06.2025 року самостійно через «Резерв+» уточнив дані, вказавши адресу проживання, свій мобільний телефон, отже не переховується.

Водночас, матеріали справи не містили інформації про те, що позивачу за вказаною адресою направлялася повістка про явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 , була ним отримана і останній не з`явився по повістці.

Також матеріали справи не містять самої повістки, яка, за твердженням відповідача, була направлена позивачу, а відтак суд позбавлений можливості встановити, коли, на яку дату та з якою метою вона була сформована, а також у який спосіб та за якою адресою направлялася позивачу.

Так само відсутні докази її вручення позивачу або інші передбачені пунктом 41 Порядку № 560 належні підтвердження його оповіщення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 . За таких обставин саме по собі посилання відповідача на неприбуття позивача за повісткою не підтверджує факту належного його оповіщення про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для висновку про порушення позивачем обов`язку щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки необхідним є встановлення конкретних обставин такого виклику, зокрема факту формування повістки, її змісту, визначених у ній місця та строку явки, а також належного доведення її до відома позивача у спосіб, передбачений законодавством.

Натомість у цій справі такі обставини відповідачем не доведені, а матеріали справи не дають можливості встановити, яка саме повістка була сформована щодо ОСОБА_1 , коли та на яку дату його було викликано, а також чи була така повістка направлена або вручена позивачу.

Отже, висновок про порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою ґрунтується лише на наявності відповідного запису в Реєстрі, без належного документального підтвердження обставин, які стали підставою для внесення такого запису.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено правомірність спірних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Саме по собі посилання відповідача на неприбуття позивача за повісткою, без зазначення конкретних відомостей про таку повістку та без надання доказів її вручення або належного надсилання, не може свідчити про невиконання позивачем встановленого законом обов`язку.

При цьому колегія суддів враховує, що 29 червня 2025 року позивач самостійно уточнив свої облікові дані за допомогою мобільного застосунку «Резерв+», зазначивши, зокрема, адресу проживання та номер мобільного телефону. Наведена обставина сама по собі не свідчить про відсутність будь-якого можливого порушення правил військового обліку, однак підтверджує факт актуалізації позивачем відомостей, необхідних для здійснення з ним комунікації з питань військового обліку.

Колегія суддів також звертає увагу, що спір у цій справі виник у звязку із внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів інформації про ОСОБА_1 як особу, яка порушила правила військового обліку, що знайшло своє відображення в електронному військово-обліковому документі позивача у мобільному застосунку «Резерв+».

При цьому, як вбачається з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.08.2025, підставою для внесення відповідної інформації зазначено наявність у позивача порушення правил військового обліку, а також необхідність його особистої явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для з`ясування наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення.

Одночасно відповідачем прямо зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не складався та постанова у справі про адміністративне правопорушення не виносилася.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив, зокрема, з того, що наявність у військово-обліковому документі позивача запису «Порушення правил військового обліку/Вас розшукує ТЦК та СП» має інформаційний характер та не ототожнюється із фактом притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки предметом цього спору є не сам по собі факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а правомірність дій відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про наявність у ОСОБА_1 порушення правил військового обліку за відсутності належного підтвердження обставин, які стали підставою для такого внесення.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне окремо надати оцінку правомірності звернення відповідача до органів Національної поліції, оскільки саме з таким зверненням пов`язане відображення у військово-обліковому документі позивача інформації про порушення правил військового обліку та необхідність його розшуку і доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, наведена норма пов`язує можливість звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи з одночасною наявністю визначених законом юридичних фактів, а саме невиконанням громадянином відповідного обов`язку та вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого саме статтею 210-1 КУпАП.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що хоча частина п`ята статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає можливість доставлення поліцією осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, така норма регулює повноваження органів поліції щодо здійснення відповідних заходів та не змінює встановлених законом умов, за яких територіальний центр комплектування та соціальної підтримки набуває права звернутися до поліції з відповідною вимогою.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право звернутися до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що хоча частина п`ята статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає можливість доставлення поліцією осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, така норма регулює порядок дій поліції після отримання відповідного звернення, а не підстави для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Підстави звернення ТЦК та СП до органів поліції визначені частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої таке звернення можливе за наявності визначених законом умов, зокрема вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Водночас у цій справі протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не складався, постанова у справі про адміністративне правопорушення не виносилася, а тому факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, у встановленому законом порядку не підтверджений.

Колегія суддів також враховує, що пункт 56 та абзац 17 пункту 79 Порядку № 1487 передбачають можливість формування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки звернення до органів поліції у разі виявлення осіб, які ухиляються від виконання військового обов`язку або порушили правила військового обліку.

Однак зазначені норми Порядку є підзаконними та не можуть розширювати чи змінювати зміст статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, за відсутності встановленого у визначеному законом порядку факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, правові підстави для звернення відповідача до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 були відсутні.

Разом з тим, Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» було встановлено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів уточнити свої персональні та військово-облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 16 липня 2024 року включно.

Невиконання такого обов`язку може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 29.06.2025 року позивач самостійно уточнив свої облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+».

Отже, з огляду на наведене та встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про позивача як про особу, що порушила правила військового обліку, є протиправними, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вилучити відповідні відомості з Реєстру.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а позов підлягає задоволенню.

За правилами ч.ч. 1 та 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

В межах цієї справи, судом першої інстанції прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з цим, переглядаючи рішення суду в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та наявність підстав для скасування рішення суду попередньої інстанції та задоволення позову в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позову в сумі 968,96 грн. та за подання апеляційної скарги 1453,44 грн.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, що відображаються у військово-обліковому документі в електронній формі у графі «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, що відображаються у військово-обліковому документі в електронній формі у графі «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 2 422, 40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.